facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СУПЕРЕЧНОСТІ ТА КОНФЛІКТИ В СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОСТЯХ ЛЮДЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Автор Доклада: 
Кольчева Л.Л.

СУПЕРЕЧНОСТІ ТА КОНФЛІКТИ В СОЦІАЛЬНИХ СПІЛЬНОСТЯХ ЛЮДЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Кольчева Людмила Леонидовна, соискатель степени кандидата наук
государственного управления

Природа людських відношень така, що цивілізована людина не може жити окремо від суспільства. Люди взаємодіють, об'єднуючись в різні спільності, соціальні групи, їх повсякденна діяльність носить переважно організований характер. В результаті такої взаємодії виникають такі великі соціальні інститути як Європейський Союз. Ці процеси ведуть до створення єдиного економічного, оборонного, інформаційного та культурного простору.

Європейський Союз – динамічний інститут, він постійно розвивається та змінюється, це призводе до того, що не завжди ЄС організовує свою діяльність таким чином, щоб повністю задовольняти соціальні потреби європейського суспільства. З часом, коли межі Європи розширилися і сама Європа змінила своє автентичне обличчя, виникли цілком логічні проблеми: соціалізація емігрантів, їх небажання поважати та пристосовуватись до традицій та звичаїв їх нової країни проживання, прояви агресивного етнічного націоналізму та ксенофобії зі сторони постійних жителів Європи та прибульців, невідповідність економічного розвитку країн, що вступили до ЄС і т.д.

Можна припустити, що ЄС переживає процес дисфункції, тому що перестає справлятися із основною своєю функцією – регулювання громадських процесів в Європі.

Виходячи з цього актуальним буде роздивитися Європейський Союз як соціальну спільність та соціальний інститут. Довести, що треба винайти нову універсальну ідею, навколо якої будуть об'єднуватись всі європейці.

Поняття та природа соціальних спільностей

Кожна людина, що живе в соціумі, бере участь в різноманітних формах суспільного життя. Завдяки соціальним стосункам (соціальним зв'язкам), що виникають між індивідами, вони поєднуються в певні стійкі об'єднання – соціальні спільності, які можуть виступати в різних формах і різних видах [8].

Кожна соціальна спільність має свої, властиві їй загальні характеристики і соціальні норми, які регулюють її функціонування. Історично першою формою соціальної спільності були спільності засновані на кровноспоріднених стосунках такі як: сім'я, рід і плем'я. Надалі соціальні спільності формуються також і на інших підставах і несуть на собі відбитки конкретного соціально-економічного устрою.

Для соціальних спільностей характерна не лише наявність загальних об'єктивних характеристик, але і усвідомлення єдності своїх інтересів в порівнянні з іншими спільностями. Саме на цій основі відбувається перетворення простої статистичної сукупності людей, що володіють загальними об'єктивними характеристиками, в реальну соціальну.

Люди одночасно є членами різних спільностей, з різною мірою внутрішньої єдності. Тому часто єдність в одному може поступитися місцем відмінності в іншому. До соціальних спільностей відносяться масові соціальні групи, які характеризуються наступними ознаками: статистичний характер, імовірнісна природа, ситуативний характер спілкування, різнорідність, аморфність (демографічні, расові, статеві, етнічні і ін. спільності).

Існує такі види спільностей, які розрізняють:

  • - по кількості людей;
  • - за часом, тобто тривалість існування – тимчасові, непостійні і стійкі, стабільні;
  • - по щільності зв'язку.

Процес складання спільностей може відбуватися об'єктивно, вони можуть існувати незалежно від волі і свідомості людей (класи, нації), а можуть свідомо створюватись людьми (сім'я, партія, спортивний клуб) [4, с. 166].

Організовувати та регулювати громадське життя, задовольняти соціальні потреби суспільства історично покликані стійки форми спільної діяльності людей – соціальні інститути.

Вони класифікуються по громадських сферах:

  • - економічні;
    - політичні;
    - інститути спорідненості;
    - соціокультурні інститути;
    - інститути стратифікації
    .

В процесі інтенсивного протікання громадських процесів, прискорення темпів соціальних змін може виникнути ситуація, коли громадські потреби, що змінилися, не знаходять адекватного віддзеркалення в структурі і функціях відповідних соціальних інститутів. В результаті в їх діяльності може виникнути дисфункція.

Порушення нормативної взаємодії з соціальним середовищем, яким виступає суспільство або співтовариство, називається дисфункцією соціального інституту.

Одним з явних виразів дисфункції соціального інституту є персоналізація його діяльності. Соціальний інститут, як відомо, функціонує по своїм на основі норм і зразків поведінки, відповідно до свого статусу, грає певні ролі.

Незадоволена громадська потреба може викликати до життя стихійну появу нормативно неврегульованих видів діяльності, прагнучих заповнити дисфункцію інституту, проте за рахунок порушення існуючих норм і правил.

Європейський союз як соціальна спільність

Типовим процесом для розвитку суспільних відносин у XX та XXI сторіччях є створення єдиного економічного, оборонного, інформаційного та культурного простору. Будь-яка спільність організації об'єднуються навколо сіпальних інтересів, на основі більш-менш однакових рис умов та способу життя, масової свідомості, ціннісних систем та ідей.

Так, наприклад, ідеєю створення Європейського Союзу було створення єдиної Європи, яка має багатовікову історію, але саме Друга світова війна та її руйнівні наслідки як матеріальні, так і духовні, створили реальне підґрунтя для європейської інтеграції. Уроки війни призвели до відродження ідей пацифізму та розумінню необхідності не допустити зростання рівня націоналізму в післявоєнному світі.

Другим чинником, який заклав основу процесу європейської інтеграції, стало прагнення країн Західної Європи відновити економічні позиції, які похитнулися в результаті війни.

Відправною крапкою процесу європейської інтеграції прийнято вважати декларацію 1950 року міністра іноземних справ Франції Роберта Шумана [17]. Він офіційно вніс пропозицію про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.

Теорія «Зіткнення цивілізацій» як причина породження конфліктів в Європейському Союзі

Розглянемо Європейський Союз як соціальну спільність, що характеризується масовістю, відносною постійністю, стабільністю та згуртованістю.

Претендентам на вступ до лав єдиної Європи ЄС висуває певні критерії відбору, що навиваються «Копенгагенськими критеріями» та передбачають виконання низки. Відзначимо, що серед критеріїв не значиться соціокультурний чинник, що розуміється як спільність в історії розвитку держави, її культурі, традиціях, звичаях, ментальності.

ЄС сформувався на основі загальних цінностях і європейській ідентичності, тобто на спільності людей до певної цивілізації, локалізованої у часі та просторі, що представляє собою комплекс економічної, політичної, соціальної і духовної підсистем, які знаходяться в постійному процесі розвитку.

Відомий американський політолог Семюель Хантінгтон у своїй роботі «Зіткнення цивілізацій» говорить про те, що зараз набагато доречніше групувати країни, виходячи з культурних і цивілізаційних критеріїв [14].

Тобто цивілізація є деяким культурним феноменом.

Можна визначити цивілізацію як культурну спільність найвищого рангу, як найширший рівень культурної ідентичності людей. Тобто наявністю загальних рис об'єктивного порядку, а також суб'єктивною самоідентифікацією людей. Але ж вона може змінюватися, в результаті чого зміняються склад і кордони тієї або іншої цивілізації.

Західна цивілізація існує в двох основних варіантах: європейському і північноамериканському, а ісламська підрозділяється на арабську, турецьку і малайську. Не дивлячись на все це, цивілізації є визначеними цілісностями. Кордони між ними рідко бувають чіткими, але вони реальні. Цивілізації динамічні: у них буває підйом і занепад, вони розпадаються і зливаються.

Цивілізації несхожі по своїй історії, мові, культурі, традиціям і, що найважливіше – релігії. Ці відмінності складалися століттями, вони не зникнуть в найближчому майбутньому.

Європейська ідентичність – фундаментальний принцип поєднання європейців

Дійсно, одним з основоположних факторів розширення ЄС та вступу до товариства є «європейська ідентичність», про яку не йдеться у Копенгагенських критеріях.

Європейська ідентичність повинна ґрунтуватися на загальному минулому, з упором на культурну однорідність, загальне економічне життя і загальні цілі соціальної політики. У результаті повинне з'явитися нове відчуття приналежності до єдиного цілого, яке б домінувало над відчуттям приналежності до окремої держави [5, с.5].

Постає питання: що ж зараз представляє собою Європа? Думається, Європа – перш за все культурно-історична і цивілізаційна спільнота. Базовими елементами європейської цивілізації є відношення до людини, часу і простору (сприйняття людини, часу і простору).

Європейська ідентичність – об'єктивна даність, вона виступає як сукупність характеристик, що відрізняють європейців від не європейців в традиціях, культурі, способі життя і системі мислення.

Європейська ідентичність не залишається незмінною константою. Кажучи про сучасний етап її трансформації можна сказати, що йде складний процес пошуків втраченої ідентичності.

У контексті європейської інтеграції, ядром якої став Європейський Союз, відбувається трансформація колишньої ідентичності, характерної для національної держави. Ця традиційна для Європи ідентичність розмивається: одна її частина як би переходить на рівень Європейського Союзу і європейських інститутів; інша частина втримується і засвоюється регіонами. Прикладом цих процесів може бути так зване громадянство ЄС. Положення про нього закріплено Маастрихтським договором від 1993 року.

Громадянин Євросоюзу, наприклад, має право жити та працювати в будь-якому населеному пункті ЄС – причому, без спеціального дозволу на роботу, а також має право брати участь у комунальних виборах та висувати на них свою кандидатуру. В той же час, переїзд в іншу країну ЄС пов'язаний з виконанням певних умов.

Нарешті, в Східній і Центральній Європі втрачена колишня національно-державна ідентичність, що існувала в рамках «соціалістичної співдружності». Пошук нової ідентичності відбувається суперечливо: з одного боку, підйом національних і націоналістичних почуттів і рухів, з іншого боку – посилення прагнення частини суспільства до самоідентифікації з Європою. При цьому європейське вимірювання включає науково-технічний і соціальний прогрес, гуманізм і демократію, права людини і права меншин.

Проте перетворення Європи завдяки Маастрихтському договору з економічної організації в політичний союз, особливо в контексті глобального, багатополярного миру з безліччю різних культур, вимагає пошуку не тільки нової європейської ідентичності, але і формування європейської свідомості шляхом активної участі в політичному і суспільному житті, формулювання і проведення політики, що просуває загальні культурні цінності. Таким чином, недостатньо одного юридичного об'єднання ЄС; необхідно додати легітимність цьому Союзу в очах пересічних громадян. А для цього потрібні загальні цінності, які не суперечили б національним особливостям кожної країни.

Раніше Європу об'єднували загальна історія і географія, проте тепер така концепція виглядає застарілою: відповідно до політичних і стратегічних міркувань межі ЄС розширюються. Це підтверджує недавнє рішення про ухвалення в ЄС нових партнерів. Тому перед європейцями встають нові питання, що раніше не виникали: де проходять межі Союзу, хто може вважати себе громадянином Європи?

Важливим фактором європейської соціокультурної ідентифікації завжди були загальні цінності ЄС, до яких відносяться символи цього союзу: прапор, гімн, девіз, європейську валюту та свято День Європи.

Без уваги не можна залишити і мовне питання. Офіційні мови Євросоюзу – мови, що є офіційними в діяльності Європейського Союзу. У європейських інститутах офіційно рівноправно використовуються 23 мови. Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, перекладаються всіма офіційними мовами, і громадяни ЄС мають право звертатися в органи ЄС і отримувати відповідь на свої запити на будь-якій з офіційних мов. Не є офіційними мовами ЄС, не дивлячись на те, що є державними мовами країн-членів ЄС на державному рівні: люксембурзька мова – офіційна мова Люксембурга; турецька мова – офіційна мова Кіпру.

Євросоюз стимулює поширення мов серед жителів країн-учасниць. Це робиться не лише ради забезпечення взаєморозуміння, але і для розвитку толерантного і шанобливого ставлення до мовної і культурної різноманітності в ЄС [16].

Отже, основу інтеграції повинна складати реальна європейська ідентичність, яку мають розділяти всі громадянами європейського співтовариства – це загальна культурна спадщина.

Підводне каміння в європейській спільності

Протягом останніх п'ятдесяти років під європейською ідентичністю розуміли спільність принципів, прийнятих власне Європейським Союзом, які розділяють майже всі народи континенту: демократія, свобода, права людини, терпимість і примирення європейських націй.

Але питання в іншому: якою мірою нації континенту розділяють вказані загальноєвропейські цінності. Передусім зазначимо, що соціокультурні властивості історичних суб’єктів призводять до встановлення соціокультурних меж – своєрідних кордонів як в історичному міжцивілізаційному контексті, так й між окремими групами (блоками) країн сучасного, переважно європейського за своєю сутністю, цілісного цивілізаційного організму.

Історично так склалося, що соціокультурні межі, як правило, не співпадають із політичними кордонами. Із звеличення рівня тенденції великим мобільності людей, еміграцією та пом’якшенням візового режиму з’явилась інша проблема – емігранти.

Сьогодні близько 10% населення Європи складають ті, що народилися за її межами, а 20% народилися в сім'ях емігрантів [10]. На континенті проживає 15-20 млн. мусульман, що складає 4-5% його населення. Спираючись на різні прогнози, мусульманське населення Європи до 2025 р. подвоїться. Лише у найбільших містах Великобританії, Нідерландів і Бельгії вже в 2015 р. населення буде автохтонним лише наполовину [11].

Емігранти не хочуть інтегруватися, не визнаючи європейської ідентичності. А позицією Європи, що пережила в ХХ столітті дві світові війни, продовжує залишатися терпимою, не сприймаючи націоналізму. Пошук причин погромів і терористичних акцій криється не в недостатній увазі до емігрантів, а в їх рівні виховання, способі мислення, приналежності до певного віросповідання.

Із збільшенням долі мусульманських іммігрантів в європейських країнах зростає рівень расизму, ісламо- і ксенофобії. Міра консолідації мусульманського населення з європейськими стандартами політичного і суспільного життя стає важливим чинником внутрішньополітичної боротьби [2].

Діяльність інститутів ЄС відносно діаспор ведеться в декількох напрямах: інтеграція іммігрантів, розробка загальних принципів міграційної політики і запобігання можливій радикалізації іммігрантів і їх вербуванню терористами.

Західноєвропейський принцип «м'якої інтеграції» себе не виправдав, оскільки він бачить наслідки хвороби, обходячи причини. Колишня європейська модель будівництва єдиної цивільної нації в рамках національної держави в сучасних умовах перестає працювати. Наслідком цього стають концепції будівництва мультикультурних, багатоконфесійних, а з недавнього часу і багатомовних співтовариств усередині окремих держав Західної Європи. При мультикультурній моделі немає провідної культури, яка об'єднує всіх на основі єдиних цінностей [12].

Для прихильників лібералізму ці концепції представляються логічним розвитком демократії, де права меншин гарантовані і захищені державою. При цьому не робиться ніякої різниці між «старим» і «новим» населенням: їх права на самобутнє існування захищаються демократичною державою в рівній мірі. Із цього можна зробити висновок, що політична коректність, не може більш заплющувати очі на реалії, з якими стикається сьогоднішня Європа.

В цілому, динаміка європейської інтеграції, є свідоцтвом взаємозв'язку інституційних і культурних чинників цього складного процесу. Ефективна стратегія сприяння створенню умов для виникнення загальноєвропейської політичної культури, припускає дотримання ряду умов, направлених на подолання наступних проблем.

По-перше, це проблема генерування нової форми лояльності, об'єктом якої вже більше не може бути політико-інституційна структура, що існує в рамках національної держави.

По-друге, це проблема досягнення легітимності политико-інституційної системи, що діє в рамках Європейського Союзу, яка в суспільній свідомості не розглядається як основа європейської національної ідентичності і європейської громадянськості.

По-третє, це проблема подолання помилкового прирівнювання понять суверенітету і ідентичності.

По-четверте, це етнічні, релігійні, соціальні, політичні і економічні проблеми, пов'язані з процесом розширення Європейського Союзу через вступ до нього нових членів.

По-п'яте, це проблема, пов'язана з необхідністю створення дієвої системи європейських символів загальноєвропейської ідентичності, здатною поєднувати в собі локальні ідентичності.

По-шосте, це проблема обмеження ризиків виникнення агресивних форм націоналізму. В першу чергу, це пов'язано з проблемою інкорпорації мусульман в європейське суспільство та їх культури.

Європа безумовно може розраховувати на реалізацію своїх амбіційних планів, але лише за умови врахування інтересів всіх своїх країн-членів та адекватної реалізації їхніх культурних запитів. Не менш важливим завданням є подолання як внутрішніх, так і зовнішніх соціокультурних меж або, принаймні, створення надійних систем комунікацій між різними народами.

Будь-який соціальний інститут, в тому числі Європейський Союз, мають відповідати своєчасним викликам зі сторони соціальних спільнот, якими вони першочергово покликані керувати. Інститут, який не відповідає вимогам спільнот, поступово іде до свого ліквідування за відсутністю його необхідності.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.