facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Автор Доклада: 
Бардук В.С.

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бардук Валерій Степанович, канд. юрид. наук
доцент Одеського інституту підприємництва та права,
магістр державного управління

 

Стан, що складається в Україні, і тенденції  його розвитку свідчать про наявність ряду чинників, які загрожують конституційним правам і свободам громадян, громадській згоді, реалізації політичного та економічного напрямку нашого розвитку. Створюються передумови до виникнення реальних загроз національній безпеці України, конституційному ладу, самому існуванню нашої держави.

 Прийняття Конституції  України заклало основи консолідації українського суспільства, зусиль всіх гілок влади для виходу економіки України з кризового стану, проводження й успішного завершення економічних реформ.

 Однак заходи для посилення впливу центральної  влади на процеси в країні та зусилля по об’єднанню  всіх  демократичних сил суспільства на принципах Конституції України, призупиненню спаду промислового виробництва, подоланню кризи неплатежів, ліквідації  заборгованості по заробітній платні, пенсіям і іншим соціальним виплатам зустрічають опір з боку корпоративних злочинних угруповань і корумпованих посадових осіб владно-управлінських структур різних рівнів. В умовах гіпертрофованого розвитку тіньової економіки спостерігається активізація антидержавних, антиконституційних сил, що прагнуть скористатися складним становищем з метою збереження впливу кримінальних кланів на економіку, посіяти ворожнечу в українському суспільстві, дестабілізувати громадське життя в регіонах.

Проблеми охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю були, є і будуть кардинальними для  цивілізованого людського суспільства, для демократичних правових держав, якою повинна бути і Україна. Побудувати правову державу це значить змоделювати і втілити в життя такий державний устрій, при якому всі відносини здійсняються на основі правових норм, в межах закону. Відповідно до таких цілей має проходити також реформування системи органів внутрішніх справ.

Розробці концепції  реформи повинні передувати ретельний аналіз політичних, соціально-економічних, демографічних, технологічних та інших факторів життя нашого суспільства і підготовка прогнозу його розвитку на найближчі 10-15 років. Але вже зараз, разом з формулюванням стратегічних напрямків перетворень, можна висловити ряд пропозицій, здійснення яких дозволить з одного боку, поліпшити організацію та діяльність міліції і органів внутрішніх справ у цілому, а з іншого – буде служити першими, попередніми кроками на шляху реформи.

Вартим уваги слід визнати питання про перейменування міліції в поліцію. Слово «міліція» (від лат. Militia – воїнство) в усьому світі вживається для позначення добровільних озброєних формувань. Ця назва ввійшла у вжиток під час революційних змагань в Російській імперії, в процесі пошуку альтернативи царській поліції.

При визначенні основних рис нової поліції треба перш за все виходити з її соціального призначення. Це повинна бути не карально-охоронна сила, яка піклується головним чином про інтереси держави та намагається схопити злочинця, а демократичний інститут, невід’ємна  частина  суспільства, покликана  перш за все захищати законні права та інтереси конкретної особи, гарантувати людині безпечні умови життя. (У програмному документі реформи поліції Канади добре сказано: «Поліція не може більш розглядатись як командос, які закинуті в суспільство, щоб визволити його від зла. Поліція – це суспільство, а суспільство – це поліція»).

Необхідно розпочати процес децентралізації міліції, з тим, щоб врешті-решт було створено сильну муніципальну міліцію (поліцію), яка б забезпечувала громадську безпеку і боротьбу з більшістю видів злочинів. У такому випадку за МВС залишилися б питання визначення загальних напрямків правоохоронної політики, основних засад кадрової роботи, координації діяльності місцевих органів внутрішніх справ, боротьби з організованою злочинністю міжрегіонального характеру тощо. Все це дозволило б встановити партнерські стосунки між органами внутрішніх справ (поліцією) і суспільством, поставити їх під дійовий демократичний контроль, використати можливості місцевих органів влади і самоврядування для поліпшення матеріально-технічного забезпечення органів поліції, соціального становища її службовців.

Однією з найважливіших проблем необхідною умовою створення в Україні дійсно сучасної, ефективної системи органів внутрішніх справ (поліції) є належно інформаційне забезпечення. Впровадження сучасної комп’ютерної  техніки  і нових інформаційних технологій, створення єдиного банку даних дадуть можливість значно підвищити продуктивність діяльності органів внутрішніх справ (дослід сказати, що слідчий поліції м.Монреаля в Канаді за рік у середньому розслідує 275 кримінальних справ), вивільнити завдяки цьому велику кількість співробітників, забезпечити надійний захист службам інформації. Виходячи з завдань та функцій державної податкової адміністрації було би правильно функції податкової міліції делегувати органам внутрішніх справ. Така реорганізація призведе до суттєвих скорочень фінансових затрат держави на утримання правоохоронних органів. 

Ні яка реформа органів внутрішніх справ не досягне цілі без якісного комплектування особового складу органів внутрішніх справ, перш за все міліції, з точки зору забезпечення відповідного професійно-освітнього рівня працівників. Необхідно розробити професіограми   основних посад, визначитися в тому які кадри потрібні, і вже залежно від реальної потреби в кадрах відповідної кваліфікації будувати роботу щодо розвитку відомчої системи освіти, професійної підготовки і перепідготовки кадрів, здатних працювати в нових умовах.

У перспективному плані, напевно, найефективнішим було б створення самостійного слідчого комітету як спеціалізованого республіканського відомства. Підтвердженням тому є думка більшості вчених-процесуалістів. Зокрема, А.М. Ларін та В.М.Савицький пишуть: «Такий захід може дати ряд переваг:   1) підвищити рівень керівництва, зосередженого на завданнях попереднього слідства та не відволікати іншими функціями;  2) зміцнити процесуальну самостійність слідчих, службово не пов’язаних ані з прокурором, ані з органами дізнання;  3) усунути такий канал відтоку кадрів, як внутрішньовідомчі переміщення». Разом з тим слід відзначити ще одну важливу обставину. Створення єдиного слідчого комітету у значній мірі полегшить вирішення організаційних питань,пов’язаних з виконанням вимог закону, які відносяться до участі захисника по справі. Це, зокрема, питання вибору захисника при його призначенні слідчим, забезпечення можливості участі захисника при проведенні слідчих дій, в яких його участь є обов’язковою, та його явки для участі в слідчих діях, в яких його участь не є обов’язковою, та ін.

До проблеми створення самостійного слідчого комітету належить питання і про Закон України «Про статус слідчих».

Аналізуючи даний проект, можна відзначити як позитивні, так і негативні його сторони. Без сумніву, позитивним є те, що в ньому передбачене забезпечення незалежності та самостійності слідчих, яке визначається таким чином:  1) встановлений Законом порядок їх призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та зняття з посади;  2) передбачена Законом процедура попереднього слідства;  3) заборона під загрозою відповідальності втручання у діяльність слідчих при проведенні попереднього слідства;  4) відповідальність за неповагу до слідчого;  5) недоторканість слідчих;  6) створення необхідних організаційно-технічних, інформаційно-технічних та інформаційних умов діяльності слідчого;  7) матеріальне та соціальне забезпечення слідчих (стаття 9-17).

Однак, маючи право призначати та знімати з посади слідчих, заохочувати та притягати їх до дисциплінарної відповідальності, прокурори, начальники управлінь внутрішніх справ та служби безпеки всіх рівнів навряд чи зможуть повною мірою пильнувати процесуальну самостійність слідчих, що і є негативною стороною вказаного проекту (статті 6,8). Крім того, у проекті про дубльовані норми КПК України щодо повноважень слідчого (статті 2,4,5,13).

Створення слідчого комітету у певній мірі відіграє позитивну роль у забезпеченні процесуальної самостійності слідчого, але багато залежить від можливості слідчого реалізувати своє внутрішнє переконання. Внутрішнє переконання слідчого – це такий стан свідомості, коли він вважає зібрані у справі докази достатніми для вирішення питання про наявність чи відсутність фактів, які входять до предмета доказовості, впевнений у правильності свого висновку та готовий прийняти рішення згідно з отриманими доказами.

Існуюча практика взаємовідносин між прокурором та слідчим призвела до ряду негативних явищ:  1) оскільки прокурор відповідає за роботу слідчого, останній недостатньо критично оцінює свою роботу та чекає коли прокурор виявить та виправить допущені їм помилки; 2)громадяни, працівники міліції, судді, посадові особи установ та підприємств вбачають у прокурорі не орган нагляду за слідством, а начальника – особу, яка проводить розслідування;  3) безпосередня участь прокурора у справі призводить до втрати основної його функції – нагляду.

Знання психології винятково важливо для слідчої роботи. Для того, щоб пізнати істину, зробити відповідні висновки, недостатньо знати і дотримуватися законів психології. Разом з тим знання психології дає можливість контролювати власно пізнавальні, вольові, емоційні процеси, перевіряти і спрямовувати ці процеси, правильно приймати рішення і т.д.

Знання психічних закономірностей, застосування в процесі оперативно-розшукової діяльності певних психологічних методів полегшують працю співробітників правоохоронних органів, допомагають їм регулювати і будувати взаємини з зацікавленими людьми, глибше розуміти мотиви вчинків людей, пізнавати об'єктивну дійсність, правильно оцінювати її, і використовувати результати пізнання в практичній діяльності.

У діяльності працівників слідчих органів головною є робота з людьми, в яку входить ряд досить взаімопов’язаних аспектів: вивчення та оцінка людей встановлення і розвиток з ними психологічних контактів, надання на них свого впливу і т.д.

При прийомі на роботу в правоохоронні органи, на навчання слідчих працівників, необхідно проводити комплексне психологічне тестування.

Прокуратура - це специфічний орган державного управління наділений правоохоронними та наглядовими функціями.

Конституція України не передбачає таких функцій прокуратури як здійснення загального нагляду та досудового слідства.

Наряду з правовим забезпеченням діяльності кримінальної юстиції повинна бути і належне кадрове забезпечення. Правильний добір виховання і розміщення кадрів має важливе значення у забезпеченні   ефективності роботи органів прокуратури. Сталося так, що в органах прокуратури працюють мало досвідчені фахівці. Таке становище стало можливим внаслідок виходу досвідчених працівників на пенсію за вислугою років в ранньому віці, прийняття на роботу осіб які не в повній мірі здатні до специфіки такої роботи, недоліки в управлінні підлеглими. Прокуратура потребує суттєвих змін в  управлінні її діяльності.

Слід обмежити обсяги апарата у лістуванні , щодо недоліків нижчих ланок. Треба негайно відійти від оцінки діяльності прокуратури виходячи з кількісних показників. Захоплюючись погонею за показниками поза увагою прокурора залишаються суттєві порушення законів. Багато часу потребує робота на виконання планових заходів.  Виходячи з положень статті 121 Конституції України зовсім не вбачається логіки в необхідності планування роботи прокуратури. Не ліпше замість планування аналізувати будь-які проблеми, які виникли у роботі. Саме шляхом аналізу можливо пояснити причини недоліків у роботі. Критеріями оцінки роботи  повинні стати: забезпечення належної організації в управлінні , повнота і своєчасність використання наданих прокурором повноважень, принциповість і наполегливість у реальному усуненні порушення закону, відшкодування завданих державі збитків, фактичне поновлення порушених прав і свобод громадян, законних інтересів держави та притягнення винних у цьому осіб до законної відповідальності.

Не позитивно впливає на ефективність роботи органів  прокуратури  переміщення працівників у другу місцевість після нетривалого часу їх роботи. Необхідно враховувати такі аспекти як психологічне входження в трудовий колектив, одержання визнання у працівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, та судових і правоохоронних органів. Новоприбулий працівник проходить період самоутвердження ,а це потребує певного часу. Роботу з кадрами можна поділити на такі стадії: добір, розстановка, виховання , навчання,закріплення. В органах прокуратури повинні працювати чесні порядні законослухняні люди. Але з такими якостями людина не народжується, а становиться в процесі життєдіяльності  на яку впливає багато факторів і у тому числі фактор виховання,який повинен бути приоритетним в роботі з кадрами.

Оптимальне визначення функції прокуратури України є важливою умовою  як забезпечення її законоохоронної  ролі в житті суспільства так і власної життєздатності прокурорської системи.

Згідно зі статтею 121 Конституції України ,на прокуратуру покладено такі обов’язки : 1)підтримання державного обвинувачення в суді; 2)представнитство інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;4)нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень  у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, які пов’язани з обмеженням особистоїсвободи громадян.

Як бачимо,прокуратура позбавлена функції розслідування злочинів.Але життя доводить, що втручання прокурора в розслідування, самостійне його проведення, не тільки зараз виправдане,  але й об’єктивно необхідне . Тому, на мій погляд, необхідне надати прокурору право розслідувати справі про злочини які скоєні при виконанні своїх повноважень депутатами, представниками влади, в тому числі і судової, працівниками правоохоронних органів.

Злочини, скоєні вказаними особами, мають великий громадський резонанс, і тому повинні розслідуватися прокурором , статус якого вище ніж слідчого.

Дуже слушно відмічає єксгенеральний прокурор України М. Потебенько: «Прокуратура була й є одним з традиційних для вітчизняної правової системи інститутів. У цей складний період реформування суспільних відносин вона повинна не тільки не втрачати своїх позицій, а навпаки- зміцнюватися та вдосконалюватися, як багатофункціональна державна структура»         

Необхідно надати генеральному прокурору України статус суб’єкта законодавчої ініціативи з метою впливу на процес законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Прокуратура це та система, якій ніщо не байдуже - що твориться в міліції, СБУ,системі виконавчої влади і тому не зрозуміла позиція законодавця не забезпечивши недоторканість працівників прокуратури які повинні виконувати свої обов’язки без страху.

У законодавчому порядку треба врегулювати можливість притягнення працівників прокуратури до адміністративної чи кримінальної відповідальності тільки за згодою Генерального прокурора України чи колегії Генеральної прокуратури.

Оптимізація діяльності правоохоронних органів можлива при законодавчому забезпеченні її на рівні вимогам сьогодення що залежить від Верховної ради України.

6
Ваша оценка: Нет Средняя: 6 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.