facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СОЦІАЛЬНІ ДЕВІАЦІЇ В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Автор Доклада: 
Санжаровець В. М.
Награда: 
СОЦІАЛЬНІ ДЕВІАЦІЇ В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

СОЦІАЛЬНІ ДЕВІАЦІЇ В ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Санжаровець Валентина Миколаївна, аспірант
Національного авіаційного університету


В статті розглядаються питання громадянської думки для запобігання соціальної девіації в суспільстві через соціальні норми та виховання.
Ключові слова: соціальний контроль, громадянська думка, маніпулювання, соціальна норма.

The article examines the views of civil order to prevent social deviation in society through education and social norms.
Keywords: social control, civic opinion, manipulation and social norms.


В умовах становлення громадянського суспільства виникає достатньо масова потреба в знанні, орієнтованому на опис реальних соціальних явищ і процесів. Громадянське суспільство — це змагання, компроміс диференційованих громадян. Відтак виникає необхідність розглядати суспільство не як однорідну масу, а враховувати його диференційованість, розмаїтість, багатоплановість.
В Україні нема традицій громадянського суспільства. Демократизація всіх сфер життєдіяльності суспільства наштовхується на шалений опір віджилої командно-адміністративної системи і ще сильнішої й інертнішої соціально-культурної системи, що відбивається на рівні побутової свідомості і світогляду людей, на їхньому способі життя й ціннісних орієнтаціях. Тому модель соціальних перетворень в Україні має характер рецидивної модернізації. За загальної орієнтації на регульовану ринкову економіку, демократичну й правову державу, на розвиток громадянського суспільства зберігається небезпека повернення до авторитарної влади, розподільної економіки й політичної нетерпимості.
Провідними елементами структури громадської думки є оцінки, які спираються на знання і підкріплюються почуттями та емоціями. Важливе місце в її структурі належить соціальним установкам, волі. Іншими словами, громадська думка - поєднання раціональних, емоційних і вольових елементів. Формуючись щодо конкретного питання, громадська думка є досить динамічною. Однак, існуючи довгий час, вона закріплюється в нормах, традиціях, звичаях.
Виховну функцію громадської думки слід розглядати з двох точок зору:
регулярність опитувань сприяє моніторингу (безперервному стеженню) за ефективністю впливу як загальнодержавних політичних акцій, так і внутрішньогрупових змін на поведінку різних категорій індивідів, на їх мислення;
дані опитувань справляють великий вплив на формування громадської думки у заданому напрямі.
За допомогою опитування громадської думки можна маніпулювати суспільною свідомістю людей, управляти ними. Маніпулювання - це використання системи засобів ідеологічних і соціально-психологічних дій з метою зміни мислення і поведінки людей усупереч їхнім інтересам. Орієнтуючись на певні цінності, суб'єкт має постійно корегувати свою поведінку, узгоджуючи її з прийнятими в суспільстві соціальними нормами. Соціальні норми виробляються в процесі соціальної взаємодії людей відповідно до їхніх уявлень про належне, бажане, вони пов'язані з груповими цінностями і сформовані на їх підставі. Взаємодії, які повторюються, є стійкими, викликані до життя суспільними потребами, а отже, вимагають установлення певного порядку, тобто розробки відповідних стандартів.
Стимулююча суть норм у тому й полягає, що вони ніби відкривають і окремому індивіду, і групі, і всьому колективу напрям діяльності, схвалюваної соціальною організацією в цілому. Вони можуть об'єднуватися в кодекси (для лікарів - клятва Гіппократа, для державних службовців – виконання законодавства), проте, переважно існують у свідомості людей загалом, без чіткого словесного оформлення. Найзагальніші норми називають моральними принципами. Рівень дотримання посадових норм багато в чому залежить від професійної компетенції особи. Від того, як індивід розуміє ці норми і додержується їх, залежить ефективність його роботи. За тим, як особа виконує свої посадові обов'язки, формується думка про її майстерність, уміння, знання, здібності. Проте між цінностями і нормами є суттєві відмінності. Якщо в понятті «цінність» превалюють добровільні намагання, то в понятті «норма» - обов'язки.
Систему цінностей і норм формують суспільство і група. У свою чергу, кожна особа має свої цінності й норми. Важливо, щоб цінності й норми, притаманні суспільству, групі, були визнані та додержувалися кожною особою. Тому необхідно всією соціальною організацією переконувати людину в необхідності дотримуватися таких цінностей та створювати для цього відповідні умови.
Будь-які вчинки чи дії, що відхиляються від соціальних норм і не збігаються із суспільними цінностями, називаються девіантною поведінкою. Відхилення можуть бути не лише негативними, а й позитивними. На кожну з цих груп (позитивні й негативні відхилення) припадає 10-15% населення, решта - це люди з «несуттєвими відхиленнями». Абсолютно нормальних і законослухняних людей майже немає. Корупція на сьогодні є негативним проявом, девіантної поведінки. Будь-яка поведінка, що не схвалюється громадською думкою, є девіантною. Найбільш стійкі й небезпечні для суспільства і особистості, найбільш важкоусувані соціальні відхилення в поведінці належать до явищ соціальної патології. Тому подолання явищ соціальної патології, корупції, як і інших форм девіантної поведінки, є необхідною умовою оздоровлення суспільства, важливою складовою соціальної політики держави.
Подолання девіантної поведінки та корупційних деліктів є одним із головних завдань сучасного суспільства. Вважається, що запобігання девіації складається з тріади: 1) профілактики; 2) власне запобігання; 3) запобіжних заходів. На початковій стадії визрівання злочину потрібна профілактика (виховні заходи, а можливо й профілактичні засоби примусу).
Профілактика правопорушень має такі основні цілі: 1) обмеження впливу негативних факторів; 2) вплив на причини злочинних проявів; 3) вплив на мікросередовище; 4) вплив на особистість, здатну на злочин.
Необхідністю є соціальний контроль який поділяється на внутрішній (самоконтроль), в основі якого лежать цінності, норми, ролеві очікування, звичаї, традиції, інтералізовані в процесі соціалізації, та зовнішній, який базується на заохоченнях або обмеженнях та примусі, що становлять систему санкцій. Совість і є виявом внутрішнього контролю. Приблизно 70% соціального контролю здійснюється за рахунок внутрішнього контролю. Що більше розвинуто внутрішній контроль, то меншою є потреба в зовнішньому контролі. Для здійснення соціального контролю необхідна певна міра кооперації і солідарності.
Отже, соціальний контроль є системою процесів і механізмів, що забезпечують підтримку соціально сприятливих взірців поведінки індивідів, суспільного порядку та функціонування соціальної системи загалом. Кожній нормі відповідає своя санкція. Саме за допомогою санкцій норма спроможна регулювати поведінку людини. Норма без санкцій не може стати елементом соціального контролю. Соціальний контроль повинен стати нормою у громадянському суспільстві, проведення індивідуальної і загальної профілактики серед населення, застосування усіх форм її забезпечення, включаючи інформаційне — внутрішнє і зовнішнє приведе до дотримання громадян законодавства.

Література:
1. В.Г. Городянко. Соціологія. Підручник. Київ. Видавничий центр «Академія» 2003.
2. Юрій М.Ф.Політологія. Підручник. Київ. Дакор 2006 

5.33333
Ваша оценка: Нет Средняя: 5.3 (3 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.