facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ҐЕНЕЗА НАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

Автор Доклада: 
Сторожук С. В.
Награда: 
ҐЕНЕЗА НАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

ҐЕНЕЗА НАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ

Сторожук Світлана Володимирівна, канд. філос. наук, доцент
Національний університет біоресурсів і природокористування України

В статті досліджується ґенеза та основні чинники становлення нації крізь призму західноєвропейського модернізму. В цьому контексті розглянуто основні західноєвропейські модерністські підходи до проблеми ґенези нації, підкреслено їх світоглядні засади та соціокультурні перспективи.
Ключові слова: модернізм, нація, держава, примордіалізм, культура, периферія, капіталізм.

The genesis and main factors of nation creation are researched into the article according to viewpoint of West European Modernism. Main West European modernist approaches to the problem of nation genesis are reviewed at such the context, and their world outlook principles and social cultural perspectives.
Key words: modernism, nation, state, primordializm, culture, periphery, capitalism.

Незважаючи на те, що поняття «нація» має тривалу історію свого розвитку, яскравого політичного забарвлення воно набуло близько двох століть тому. Здавалось би, це досить поважний строк для того, щоб феномен «нації» став цілком і всебічно осмисленим. Тим не менше, сьогодні досить складно уявити собі будь-яке політичне явище, яке б стільки часу зуміло залишатися таким загадковим та суперечливим. Ці зауваження стосуються, з одного боку, розуміння сутності поняття «нація», а з іншого – питання про її витоки. Властиво, що обидві проблеми мають неабияке значення для сучасної України, суспільно-політичний розвиток якої вимагає творення української політичної нації, що стане повноправним суб’єктом світової політичної, економічної та культурної спільноти.
Варто зазначити, що формування сучасної української нації не можливе без врахування теоретичної спадщини й практичного досвіду провідних європейських націй. В цьому контексті, важливе значення посідають питання сутності та ґенези нації. Властиво, що окреслені проблеми мають досить різну теоретичну та суспільно-політичну основу – в той час як проблема визначення суті нації займала одне із провідних місць у теоретичних роздумах багатьох дослідників починаючи від середини ХІХ століття, «Питання про періодизацію націй і націоналізму, – як стверджує Е. Сміт, – недавно стало темою досліджень, відколи 1990 р. його порушив Вокер Коннор» [1, с. 11]. Безперечно, висновок Е. Сміта є дещо упередженим, адже протягом ХХ століття, проблема ґенези нації широко обговорювалася такими зарубіжними дослідниками як Е. Геллнер, Е. Хобсбаум, К. Дойч, П. Брасс, Дж. Армстронг, Дж. Гатчінсон, Е. Сміт тощо. Ці дослідники, є представниками двох протилежних позицій щодо проблеми ґенези націй – модерністської та примордіалістської, які протягом усього минулого століття конкурували між собою, так і не знайшовши спільних точок дотику.
Незважаючи на авторитет представників примордіалізму (Е. Шилз, К. Гірц, Дж. Фішман, В. Коннор тощо), домінуючим у західноєвропейській теоретичній думці був модерністський підхід до проблеми ґенези націй. Зважаючи на це, на наш погляд, видається доречним не лише висвітлити його теоретико-методологічні засади, але й проаналізувати суспільно-політичні перспективи.
Переходячи до аналізу теоретичної спадщини зарубіжних представників модерністської парадигми націоналізму – Г. Кона, Е. Гелнера, Б. Андерсона, Е. Хобсбаума тощо, попередньо зазначимо її виразну методологічну неоднорідність, яка, однак, ґрунтується на спільному теоретичному засновку – в індустріальну епоху відбувся радикальний розрив у людській історії, а тому лише в цей час можна говорити про існування націй «сконструйованих» (Е. Хобсбаум), «вигаданих» (Б. Андерсон) чи «винайдених» (Е. Гелнер) [2, с. 52-54]. Такі хронологічні рамки нації, в межах модернізму, обумовлені тим, що в «доновітні» (Е. Сміт) епохи не поставало питання мобілізації людей для участі у політичній діяльності, також не було потреби чоловікам, не кажучи вже про жінок, ставати політично свідомими й діяльними «громадянами». Як наслідок, не існувало бодай найменшої зацікавленості у створенні інфраструктури та інституцій, які б задовольняли всі потреби та інтереси громадян. Радикальний розрив у людській історії відбувся після Французької революції, в результаті якої цілком світські за характером речі – Батьківщина, Свобода, Справедливість, – під впливом загального захоплення обернулися на речі священні, породивши націоналізм та його ідеали національної автономії, єдності й ідентичності відкрили нову сторінку світової історії, в основі якої лежить політичний аспект суверенітету, цілісності та унікальності нації [2, с. 49].
Зміни у суспільній свідомості, що відбулася на зламі ХVIII - ХІХ століть, на думку модерністів були обумовлені трансформацією соціальної структури європейського суспільства [3, с. 82], на що, одним із перших, звернув увагу англійський філософ Е. Геллнер. Він переконаний, що витоки нації, як, до речі, і націоналізму, варто шукати в специфіці індустріального суспільства, яке, на відміну від аграрного, вимагало створення стандартизованої культури. Остання ж, зважаючи на масштаб та вартість, для свого відтворення, вимагає підтримки держави. Тобто, за Е. Геллнером, сучасна держава та нація (останню Е. Геллнер ототожнює зі стандартизованою культурою – С.С.) є взаємообумовленими: з одного боку, в нових умовах у держави є два джерела легітимації – забезпечення стабільного економічного росту та охорона й розвиток культури даного суспільства, а з іншого – будь-яка стандартизована культура (нація – С.С.) прагне створити свою державу [4, с. 303.].
Властиво, що Е. Гелнер не зводить виникнення націй виключно до втіленої в державі політики. Він переконаний, що політичні чинники тісно пов’язані з психологією, зокрема з почуттями людей, які в буденному спілкуванні відчувають, що їх «етнічна» приналежність істотно впливає на відношення оточуючих. Людина, яка відчуває дискримінацію, через належність до іншої, щодо більшості суспільства, культури вона стає націоналістом. При чому, культурні та етнічні відмінності викликають відчуття відчуження лише у тому випадку, коли вони пов’язані з економічною нерівністю та дискримінацією [5, с. 176]. Остання, як показує історичний досвід виникає лише в тому випадку, коли певна «етнічна група» позбавлена власної держави.
Як бачимо, розвиваючи власне бачення проблеми ґенези нації Е. Геллнер прагне висвітлити не лише витоки європейських «державних» (або за термінологією Г. Гегеля «історичних») націй, але й розглянути становлення тих національних спільнот, які тривалий час були позбавленні політичного самовизначення, а відтак їх національне визволення досить часто перепліталося з соціальним. В цьому контексті особливо показовими є українські історичні реалії ХІХ – початку ХХ століття, оскільки пробудження національної свідомості як на Наддніпрянській так і Західній Україні було тісно пов’язане з соціально-економічною дискримінацію.
Загалом аргументи Е. Геллнера щодо часу та соціальних передумов є досить переконливими, проте їх навряд чи можна назвати новими. Аналогічні роздуми знаходимо ще у К. Маркса та Ф. Енгельса, які, розглядаючи націю у дусі німецького класичного романтизму, тобто як спільноту «мови та взаєморозуміння» [6, с. 34, с. 38, с. 97] стверджували, що лише єдина в національному (мовному) відношенні територіальна держава могла забезпечити вільний рух капіталу, товарів і робочої сили, необхідних для великого виробництва, ринкового обміну і поширення товарів масового вжитку. Відповідно, формування однорідних з точки зору мови держав було необхідною умовою виникнення ринкового капіталізму, а тому подальший розвиток капіталізму залежав від політичного і культурного розвитку «провідних націй» [7, с. 89-101]. Як бачимо, світоглядна близькість між двома підходами – марксистським та геллнерівським (конструктивістським – С.С.) є очевидною. Разом з тим, незаперечною залишається й їхня кардинальна відмінність. Остання стосується виключно соціальних перспектив нації. Зокрема, марксизм, розвиваючись у руслі ідеалізму Г. Гегеля позбавляє «неісторичні» («бездержавні», «поневолені») нації історичної перспективи. В свою чергу, за Е. Гелнером, під час зміни соціальної структури суспільства, будь-яка етнічна група має подвійну перспективу – вона може культурно асимілюватися з представниками титульної нації, або ж висунути власні національні домагання.
Незважаючи на очевидність раціонального зерна як у роздумах Е. Геллнера, так і К. Маркса та Ф. Енгельса, щодо питання про витоки націй, все ж, на наш погляд, обидва підходи залишилися далекими від українських реалій. Зокрема, сьогодні вже не викликає сумніву той факт, що українська нація сформувалася на початку ХХ століття. Разом з тим, в цей час ми не можемо говорити про адекватну українську державну політику. Ще більш дискусійною, в контексті саме українських реалій, видається думка про те, що витоки нації можна вивести із специфіки індустріального способу виробництва. Адже, як на початку ХХ століття, так і на початку ХХІ Україна була і залишається аграрною країною з виразним домінування сільського населення, яке, як стверджують модерністи, є мало придатним для формування нації. Вказані зауваження, на наш погляд, з одного боку, показують слабкість модерністського підходу, а з іншого – підкреслюють суперечливий характер сучасної української політичної нації.
Усвідомлення обмеженості класичного модернізму (К. Маркс, Ф. Енгельс, Е. Геллнер, Е. Хобсбаум тощо) сприяло формуванню нових модерністських підходів до проблеми ґенези нації. В цьому контексті заслуговують на увагу роздуми Т. Нейрона, який розвиваючи соціально-економічний (марксистський – С.С.) підхід до проблеми сутності та ґенези нації, одночасно пориває з його традиціями. Зокрема, на противагу класичному марксизму Т. Нейрон вважає ключовим фактором сучасного розвитку націй і націоналізму, не капіталізм сам по собі, а його нерівномірний розвиток між європейським центром і периферією [8, с. 101]. Ця нерівність, на думку дослідника, виникає внаслідок нерівномірного, а подекуди й насильного насадження західного капіталізму у відсталих регіонах світу, задля подальшого розвитку центру. З іншого боку, націоналізм може бути і результатом класової нерівності внаслідок нерівномірного поширення капіталізму. Нерівність веде до експлуатації одного регіону іншим, а периферійні еліти втрачають переваги центральних еліт [9, с. 336-337]. Як наслідок, «одна за одною ці периферійні області змушені адекватно реагувати на політику панування, намагаючись, з одного боку, протистояти їй, а з іншого — скористатися її позитивними моментами. Єдиний можливий варіант — це шлях значною мірою «ідеалістичної» політичної та ідеологічної мобілізації, мета якого — прискорений розвиток на основі власних ресурсів: основою для цього стає «нація» [Цит.: 3, с. 83-84].
Звернемо увагу, що під поняттям «периферійні» території, Т. Нейрон розглядає не тільки класичні колоніальні володіння, але й «периферійні спільноти» – шотландці, баски, каталонці, українці (аж до кінця ХХ ст.), – які, внаслідок тривалої експлуатації «власними» державами, виступали за збереження своєї національної ідентичності. Властиво, що ця боротьба загострилася саме в період капіталістичної індустріалізації, яка супроводжувалася економічним і культурним тиском [3, с. 84].
Як бачимо, соціально-економічна теорія Т. Нейрона, незважаючи на очевидну близькість класичному марксизму все ж позбавлена його слабких місць. Зокрема, максимально широкий зміст поняття «периферія» дає підстави для дослідження, в першу чергу, ґенези східноєвропейських націй. Адже, як відомо, соціальна боротьба у цьому регіоні, завжди була обумовлена економічними і культурними утисками, а відтак ставала відправною точкою формування націй та націоналізму.
В той час як Т. Нейран зосереджує свою увагу на дослідженні переважно тих економічних чинниках, що сприяли формуванню нації, Б. Андерсон, спираючись на теоретичну базу марксизму, розглядає дану проблему більш широко. Зокрема, він переконаний, що головною передумовою для становлення нації став сформований у ХVІІІ столітті союз друкарства і капіталізму, внаслідок якого відбувається масове виробництво газет, які формують світоглядні підстави для формування національної свідомості, внаслідок усвідомлення нації як широкої надкласової спільноти. Кардинальні зміни у суспільній свідомості дають змогу перетворитися широким народним масам у політично свідому націю. [7, с. 89-105].
Незважаючи на те, що Б. Андерсон висвітлює проблему ґенези нації у руслі модерністського підходу, принципово відмінним положенням його концепції, виступає не діяльність держави, а політична активність народних мас. Звичайно, ми не можемо заперечувати взаємозв’язок сучасної держави з розвитком капіталізму, проте безсумнівним залишається і той факт, що нації поставали і без підтримки держави та всупереч їй. Саме цей аспект концепції Б. Андерсона значно розширює горизонт її впливу, оскільки більшість класичних (К. Маркс, Ф. Енгельс, Е. Геллнер, Е. Хобсбаум тощо) та сучасних (Т. Нейрат, М. Манн, Е. Гіденнс тощо) модерністських теорій нації, пов’язують її виникнення зі специфікою сучасної держави.
Суттєво, що запозичений у М. Вебера етатизм модерністської парадигми нації, свого апогею досягає в концепції Е. Гіденса, який надає нації суто функціонального значення, і, тим самим повністю позбавляє її того емоційного навантаження, що їй надавали М. Бердяєв та М. Струве (містична істота), Е. Ренан (душа, духовний принцип). Нація, на думку Е. Гіденса виникає одночасно з сучасною національною державою. При чому остання, розглядається як «...сукупність інституціональних форм керування, що підтримують адміністративну монополію над певною територією, межі панування яких санкціоновано законом і прямим контролем над засобами внутрішнього й зовнішнього примусу й насилля»[10, с. 121]. В свою чергу, ідея нації, що продукується націоналізмом, забезпечує світоглядну цілісність в рамках національної держави. Тобто, нація, за Е. Гіденсом – це тільки «спільність, яка існує на чітко визначеній території, яка підпорядковується єдиній адміністрації, і рефлексивно контролюється державним апаратом і апаратами інших держав»[10, с. 116].
Незважаючи на здавалось би очевидну обмеженість поглядів Е. Гіденса, все ж варто визнати той факт, що всі сучасні держави на певному етапі свого розвитку, прагнули (або ж прагнуть) створити зі свого населення націю. З іншого боку, цілком очевидно і те, що будь-які національні змагання завжди тісно пов’язані з політичним (державним – С.С.) самовизначенням.
Розглянувши найбільш відомі сьогодні зарубіжні модерністські підходи до проблеми ґенези нації приходимо до висновку, що всі вони відзначаються виразним європоцентризмом, ідейним джерелом якого стали ті зміни, що відбулися в західноєвропейському суспільстві в кінці ХVІІІ – поч. ХІХ століття, а саме: в цей час відбувається велика економічна та політична революції, які дають підстави говорити про докорінну зміну соціальної, економічної, освітньої та політичної структури суспільства, що, безперечно, мала неабиякий вплив на формування європейських націй.
На основі сказаного приходимо до висновку, що виникнення модерністської парадигми націоналізму тісно пов’язана з бурхливим розвитком європейських націй на зламі ХVІІІ – ХІХ століть та необхідністю осмислення теоретичних та соціокультурних передумов даного феномену. Незважаючи на авторитет представників цього підходу, все ж варто відзначити і його слабкі місця, які досить часто пов’язані виключно з принциповим європоцентризмом, який дає світоглядні підстави для винесення ряду «новітніх» націй за рамки всесвітньої історії. Проте, більшість теоретиків таких «новітніх» («молодих» – С.С.) націй, прагнучи показати загальноісторичний контекст їх розвитку, досить часто спростовували наявні підходи до проблеми ґенези нації, надаючи теоретичних й практичних перспектив тим національним рухам, які поки що знаходяться в ембріональному стані.

Література:
1. Сміт Е. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка. [Наукове видання] / Ентоні Сміт. – К.: Темпора, 2009. – 312 с.
2. Сміт Е. Націоналізм: Теорія, ідеологія, історія / Ентоні Сміт [Пер. з англ. Роман Фещенко]. — К.: «К.І.С.», 2004. — 170 с.
3. Касьнов Г.В. Теорії нації та націоналізму: [Монографія]// Георгій Касьнов. — К.: Либідь, 1999. - 352 с.
4. Гелнер Е. Нації та націоналізм /Ернест Геллнер/ Націоналізм. Антологія [О. Проценко, В. Лісовий (упоряд.); Л. Білик (літ. ред.)] ; Наукове товариство ім. В’ячеслава Липинського. – К.: Смолоскип, 2000 – С. 156-170/
5. Геллнер Э. Пришествие национализма. Мифы нации и класса / Эрнест Геллнер // Нации и национализм. [Пер с англ. и нем. Л. Е. Переяславцевой, М. С. Панина, М. Б. Гнедовского] — М.: Праксис, 2002. – C.145-201.
6. Сталин И. В. Марксизм и национальный вопрос / Иосиф Сталин // Сочинения в 16 томах. – Т. 2. [Електрониий ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrono.ru/libris/stalin/2-19.php
7. Андерсон Б. Воображаемые сообщества. Размышления об истоках и распространении национализма / Бенедикт Андерсон ; [пер. с англ. В. Николаева; Вступ. ст. С. Баньковской]. – М.: «КАНОН-Пресс-Ц», «Кучково поле», 2001. – 288 с.
8. Смит Э. Д. Национализм и модернизм: Критический обзор современных теорий наций и национализма / Энтони Смит [Пер. с англ. А. В. Смирнова, Ю. М. Филиппова, Э. С. Загашвили, И. Окуневой]. — М.: Праксис, 2004. – 464
9. Nairn, Tom The Break-up of Britain: Сrisis and Neo-Nationalism, London: New Left Books, 1977.
10. Giddens, Anthony The Nation-State and Violence, Cambridge: Polity Press - 1985. 

2.66667
Ваша оценка: Нет Средняя: 2.7 (3 голоса)

Стронський Лев Миколайович

Стронський Лев Миколайович Дякую за актуально-проблемну і дискусійну тему доповіді. Буду прямолінійним і признаюсь, що я у Вашій доповіді не знайшов наукової постановки дослідження проблеми в сьогоденному контексті, а також не зміг визначити Вашого особистого «резюме» про сьогоденний стан проблеми (мені дуже хотілося отримати свіжу думку). Ваша методологія підходів до аналізу проблеми базується на досвіді роздумів «вчора». Разом з тим, розвиток людської спільноти – це процес (зміни в часі, що в контексті сьогодення є нелінійно-прискореними). Переносити вчорашній досвід розвитку спільноти в її рух (розвиток) pro futurum (зокрема, і тим більше, в методології людського мислення) буде тільки підсилювати невизначеність проблеми і ускладнюванняти отримання відповіді на питання «як рухатися далі?». В мене склалося враження, що Ви знаходитеся в сучасному ментальному просторі безсистемності науки – філософія для філософії, економіка для економіки, енергетика для енергетики, духовність для духовності, … тощо. А людство, все ж таки, живе в реальному цілісному Світі.

Дякую шановний Лев

Дякую шановний Лев Миколайович за увагу до моєї роботи та коментар. Що стосується Вашого зауваження щодо висвітлення "проблеми в сьогоденному контексті", то маю зазначити, що вирішення цієї проблеми не стояло у цій доповіді головною метою. В постановці проблеми я користувалася висловом М.Горького "Не зная прошлого, невозможно понять пдлинный смысл настоящего и цели будущего" як методологічним. Крім того, мета дослідження була надзвичайно вузькою, в силу об'єктивних обставин, я зупинилася виключно на модерністській парадигмі, як одному із домінуючих у ХХ ст. підходів до проблеми генези нації. Що стосується власного "резюме", я прагнула показати обмеженість висловленої в "Культурних основах нації" думки відомого дослідника природи нації Е. Сміта, про те, що проблема генези нації постала щойно у 1991 році. Відповідно, моя доповідь, як один із аспектів вирішення цієї проблеми є моїм власним резюме. Що стосується Вашого ствердження про "Переносити вчорашній досвід розвитку спільноти в її рух (розвиток) pro futurum (зокрема, і тим більше, в методології людського мислення) буде тільки підсилювати невизначеність проблеми і ускладнюванняти отримання відповіді на питання «як рухатися далі?»", то, якщо Ви були уважні, я жодного разу не сказала про те, що повністю поділяю погляди модерністів. Що стосується "рухатися далі", то це проблема швидше політики, яка, безумовно, спирається на певні філософські підстави. Що стосується характеристики "ментального простору" сучасної науки, то в контексті Ваших зауважень дане поняття пусте. Дякую.

Стронський Лев Миколайович

Стронський Лев Миколайович Пару зауважень в контексті останнього Вашого коментара. Ваша особиста думка справді не зовсім співпадає з думкою Е.Сміта про те, що «проблема генези нації постала щойно в 1991 р.». Думаю, Ви праві. Сама пролема існувала на багато раніше, але пошук її усвідомлення був, практично, започаткований в кінці ХХ ст.. В кінці ХХ ст. вже стало можливим сприймати реальну деградацію довкілля (органічною частиною якого є сама людська спільнота) феноменально – через призму реальних феномени, частота і амплітуда яких постійно зростає. Тому, на мою думку, природньо виникла потреба в пошуку можливого зв’язку ґенези етнічної багатогранності планетарної людської спільноти з проблемою деградації довкілля (в широкому контексті). Примітка: Згадався один англійський афоризм: «В англійській королівській см’ї народився син. До п’яти років нічого не говорив. Раптом, одного разу за обідом заговорив: а сьогодні суп несолоний. Всі обраділи – чому ти до цього часу нічого не говорив? Він відповів: до цього часу все було в порядку.». Ваша цитата «Що стосується "рухатися далі", то це проблема швидше політики, яка, безумовно, спирається на певні філософські підстави.» повністю підтверджує моє переконання про ментальну (не усвідомлену) безсистемність розвитку планетарної людської спільноти (ЛС) – політика для політики, розвиток ЛС для розвитку ЛС, філософія для філософії і т.д. і т.п.. А, між іншим, всі ці «куски» є взаємодіючими частинками одного цілого довкілля. Оскільки дискусія втратила предметність (Ви робите «зауваження для зауваження» (без наукового обґрунтування), я її призупиняю. Бажаю успіхів – Л.М.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.