facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ФАКТОРИ КРИЗИ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Автор Доклада: 
Постол О.Є.
Награда: 
ФАКТОРИ КРИЗИ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

УДК 329

ФАКТОРИ КРИЗИ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Постол Олена Євгенівна, докторант
Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова


У статті розглядаються основні фактори, що вплинули на стан ідеології в сучасному світі, виявляється обумовленість цього процесу глобалізацією та постмодернізмом, пояснюється безпідставність суджень про «кінець ідеології».
Ключові слова: ідеологія, криза, соціальна структура, деідеологізація, глобалізація, мультикультуралізм, ідентичність, тотальні ідеології, ідейні рухи.

The article analyze the main factors which influenced on the ideology condition in modern world; the interlink of this process with globalization and post-modernism is shown; the validness of imagination about the “end of ideology” is explained.
Key words: ideology, crises, social structure, deideologization, globalization, multiculturalism, identity, total ideologies, ideological movements.

Кінець доби панування комуністичного режиму, означений революціями 1989-1991рр., вважають вододілом між старою та новою картиною світу, однією з ключових характеристик якої, на думку деяких вчених, стала «позаідеологічна політика» внаслідок «загибелі ідеології» (Ф.Фукуяма) та виникнення «постідеологічного суспільства». Втім, суттєві зміни в політиці та суспільстві, які розгорнулись із перемогою ліберальної демократії над комунізмом, не стали свідченням «кінця ідеології», а скоріше початком нового, історично і соціально обумовленого етапу розвитку соціуму з новими характеристиками ідеологічного поля, до яких традиційні ідеології виявились не готовими. Неготовність ідеологій до соціальних трансформацій, нездатність дати їм логічне пояснення в рамках своїх ідеологічних доктрин, неспроможність швидко й адекватно реагувати на мінливість умов глобалізованого світу, виявили глибоку кризу тотальних політичних ідеологій. Але, заради справедливості, слід зауважити, що фактори, які вплинули на кризу ідеологій почали діяти задовго до краху соцтабору і деякі були висвітленні у концепції деідеологізації в середині ХХ століття та соціології знання К.Мангейма, де він вказує, що із розвитком та поширенням наукових знань вплив ідеології слабшатиме. Розглянемо ключові фактори і тенденції.
Дискусії про «позаідеологічне суспільство» розпочались, як ми зазначили, у західному суспільстві набагато раніше за тріумф лібералізму. Одним з факторів, що вплинув на розгортання дискусії про зменшення ролі ідеології в суспільстві, стала конвергенція. А саме соціал-демократизація західного суспільства як реакції на конфлікт між соціалізмом і ліберальною демократією, яку розглядали як ідеологію стримування чи врівноваження інтересів у рамках однієї системи – «змішаної економіки». Цей історично крок, з одного боку, був необхідним компромісом для відновлення повоєнної Європи, а з іншого – спричинив розмивання меж між ідеологіями. На це звертає увагу Д.Шварцмантель як на «важливу для сучасної політики тенденцію – тенденцію звуження меж ідеологічного конфлікту та зосередженні дискусії в рамках обмеженої частини спектру політичних ідей… Завжди існували тенденції обмежити масштаб політичних дебатів до групи питань про те, як працювати в конкретній політичній і соціальній системі, … не розширюючи … до обговорення того, який тип політичної системи буде більш бажаним» [1,30]. Далі він пояснює, що без протистояння ідеологій політичне життя перетворюється на технічне, хоча й важливе, обговорення того як управляти існуючим ладом. В такому ключі мова йде не про постідеологічну політику, а про професійне позаідеологічне управління. Втім, деякі науковці наполягають на шкідливості ідеології для соціуму. На викоріненні доктрини, чи «світогляду» на те, як має бути побудоване суспільство (ідеологій), наголошує Дж.Роулз, пояснюючи тим, що вони вносять розлад, підривають соціальне співробітництво. Він, як і технократи, переконаний у необхідності обмеження політичної сфери до конституційної структури та засад правосуддя. Але це надто спрощений погляд на концепцію «політичного», ігноруючий ціннісний, моральний аспект політики. Крім того, політика існує не заради політики, а проводить у життя певні ідеї, а як відомо, світ рухають ідеї, тож політика без ідей, без мети, без ідеалу – «мертва політика».
Іншим фактором, вплинувшим на кризу ідеологій, є розмивання традиційної класової структури суспільства, що стало наслідком переходу західним суспільством від виробничої економіки до економіки обслуговування. Зменшення робітничого класу та його впливу на формування «порядку денного» позначилось на ослабленні соціал-демократичного руху та руйнуванні робітничого класу, порушивши в той же час баланс між трудом і капіталом. Разом з тим, виникнення економіки обслуговування в економічно розвинених країнах стало свідченням того, що місце економічних досягнень як найвищого пріоритету стала займати якість життя. Отже, відбувся зсув від цінностей матеріалістичних, опертих на економічну та фізичну безпеку, до постматеріальних, зорієнтованих на індивідуальне самовираження, індивідуальний вибір та якість життя. Це свідчить про те, що структурування суспільства здійснюється вже не за класовим критерієм, а на основі індивідуальних уподобань, поділяючи суспільство на безліч «груп за інтересами», які формують окремі ідентичності. Навіть належність громадян до однієї держави, вже не є визначальною у виявленні ідентичності, адже глобалізація все з більшою силою тисне на неї, «зменшує» її, відбирає у неї владу й авторитет на користь наднаціональних інституцій та глобальних компаній, утверджуючи принципи неолібералізму.
Отже, іншим викликом для традиційних ідеологій стає політика визнання, пов’язана з ідеєю мультикультуралізму і політикою ідентичності, що передбачає забезпечення визнання та захисту кожної конкретної культури або групових цінностей. Якщо ідеологічна політика передбачала тотальну суспільну трансформацію, то політика ідентичності відкидає масштабні політичні зміни, концентруючись на обмежених проблемах конкретних груп (етнічних, культурних, регіональних). Такі зміни підкреслюють як «послаблення ідеології» та ідеологічної політики на користь політики ідентичності, так і фрагментарність суспільства внаслідок трансформації соціальної структури. Виникаюча атомізованість, фрагментарність, дискретність, плюральність стають іманентними характеристиками трансформованого, постмодерного суспільства. Але плюралізм і еклектичність породжують хибну свідомість, двозначність і брак автентичності. «Кризова ж свідомість» у пошуках істини утворює широкий спектр різних течій, напрямів, шкіл, в тому числі і з префіксами «нео-» і «пост-». Таким чином, протиріччя глобалізації та постмодерні сили дали потужний імпульс кристалізації та посиленню впливу низки ідейно-політичних течій, які донедавна користувались мізерною підтримкою соціуму, такі як екологізм, фемінізм, комунітаризм, а також стимулювали появу окремих кампаній та рухів, зокрема антиглобалізму, антиамериканізму, антилібералізму. Слід зауважити, що реакцією на поширення ідеології глобалізму стала активізація радикального ісламізму, що також є особливістю сучасного ідеологічного дискурсу.
Отже, ще одним фактором, що вказує на зменшення ролі тотальних ідеологій є політика кампаній, яка спрямована на вирішення конкретних проблем та скептично ставиться до масштабних соціальних проектів, вбачаючи в них наступ тотальності. Політика кампаній спрямована на вирішення проблем та подолання негативних наслідків розгортання глобалазації, а також питань, не охоплених традиційними ідеологіями. Тому вони і постають як протидія та альтернатива їм. З викладеного можна підсумувати: мультикультурність породила фрагментацію суспільства, а тому нація та клас, як носій ідеології, вже не є критеріями структурування політичної та соціальної діяльності, через що традиційні тотальні ідеології втратили свою привабливість, поступившись місцем молекулярним. Але, як тотальні ідеології, так і дрібні викликають занепокоєння, адже такі політичні або культурні угрупування збільшують ризик їх ізоляції або протистояння. Втім, тенденцію ідеологічної або соціальної фрагментації можна подолати виробленням нових форм ідеологічної політики, яка б враховувала сучасні глобальні зміни і тенденції. Вироблення адекватних ідейних засад сучасної ідеологічної політики має стати початком виходу з кризи, адже вона визначає пріоритети, цінності та цілі розвитку.
Говорячи про кризу ідеології, слід вказати на характерну сучасності ознаку, яку також називають свідченням відмирання ідеології. Сьогодні ідеології підхопили політичну роль двох попередніх форм політичної свідомості – міфу та релігії, ставши іманентною характеристикою соціально-політичного простору. І хоча це не є прогресом, втім і не свідченням відмирання ідеології. Слідуючи Д.Затонському, події, що відбуваються нині в суспільстві, це, скоріше, «ідеологічний відкат історії», який потрібен для того, щоб вберегти людство, яке перебуває у постійній модерністській активності, від самознищення [2, 136]. А тому можна припустити, що рефлексувавши, ідеології змістовно оновлені, можливо в новій формі, розгорнуться з новою силою. Отже не слід боятись повернення у політичну сферу міфів та релігії. Тим паче, що так само, як ідеології через їх недоліки називають міфами та «громадянською» релігією, можна сказати, що й давні міфи та релігії відігравали в свій час роль протоідеологій, а від зміни назв не змінюється сама сутність і призначення. В той час, як ідеологія є постійним фактором суспільно-політичного буття, окремі ідеології весь час розвиваються, занепадають, змінюють і поборюють одна одну. Таким чином, розвиток та виникнення нових ідеологій підштовхується розвитком самого суспільства, уявлень про справедливість, свободу та сенс існування. І цей процес триватиме доти, доки зберігатиметься сутність політики – вольового перетворення соціального простору, згідно із людськими уявленнями, цінностями та інтересами.

Література:
1.Шварцмантель Д. Идеология и политика /Пер с англ. – Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2009. – 312с.
2.Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм: Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. – Харьков: Фолио; М.: АСТ, 2000. – с.136.

6
Ваша оценка: Нет Средняя: 6 (3 голоса)

Тема статті є цікавою та

Тема статті є цікавою та актуальною, і написана вона цілком кваліфіковано. Можна погодитися з основним висновком автора про безпідставність суджень про "кінець ідеології" (хоча за цією позицією і стоїть така відома постать, як Ф.Фукуяма). Що ж до "кінця доби панування комуністичного режиму" (див. початок статті), то як же бути з комуністичним Китаєм -- найбільшою країною планети, яка вже сьогодні має другу в світі економіку і розвивається дуже динамічно?
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.