facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

В ПОШУКАХ «ВТРАЧЕНОЇ ІСТИНИ»: ФІЛОСОФИ ПРОТИ «ПРИКЛАДНИКІВ» ЧИ ПРИКЛАДНИКИ ПРОТИ «ФІЛОСОФІВ»

Автор Доклада: 
Черняк В.І.
Награда: 
В ПОШУКАХ «ВТРАЧЕНОЇ ІСТИНИ»: ФІЛОСОФИ ПРОТИ «ПРИКЛАДНИКІВ» ЧИ ПРИКЛАДНИКИ ПРОТИ «ФІЛОСОФІВ»

УДК 165.4

В ПОШУКАХ «ВТРАЧЕНОЇ ІСТИНИ»: ФІЛОСОФИ ПРОТИ «ПРИКЛАДНИКІВ» ЧИ ПРИКЛАДНИКИ ПРОТИ «ФІЛОСОФІВ»

Черняк Володимир Іванович, к.т.н., доцент
Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет»


В роботі розглядаються проблеми і ставляться питання, які виникли у автора в процесі його науково-дослідницької діяльності. Увага акцентується на «білих плямах», що виникають у дослідника в процесі спроби використання «філософії істини» відносно «знання прикладних наук».
Ключові слова: філософія, прикладні науки, знання, істина, критерії

The study deals with the problems and questions that were discovered by the author in the process of scientific and research activities. Special attention is focused at the gaps that are disclosed in attempt of applying the “philosophy of the truth” to “knowledge of applied science”.
Key words: philosophy, applied science, knowledge, truth, criteria

Попередження: стаття з категорії «проблемно-дискусійних», що мають більше запитань чим відповідей на них.
З часом ми спостерігаємо збільшення розриву між (умовно назвемо) філософським знанням та знанням сфери прикладних наук. «Прикладники» жаліються на те що філософія надто відірвана від реальних потреб сучасної науки та практики, «Філософи» ж навпаки, нарікають на те, що сьогоднішній «бум» наукових напрямів та шкіл проходить без урахування їх здобутків. На чийому ж боці тут «Істина»?
Спочатку декілька речень про те, що призвело автора даної роботи, «технаря-економіста», до необхідності «влізти в цю тему»?
В процесі дослідження проблем управління в «системі «підприємство», на певному етапі стало помітно, що кількість нових її моделей, які з’являлися в наукових джерелах, почала перевищувати не те що можливості їх аналізу, а й просто ознайомлення з ними «хоча б одним оком». Тисячі науковців – економістів «лопатять» ще більші тисячі економічних моделей, які спрацьовують як одноразовий шприц, не задумуючись – для чого вони це роблять.
З одного боку було зрозуміло, що закон єдності й різноманіття не надає якихось обмежень на кількість «копій» об’єкту, що еволюціонує, з другого, - закони тієї ж еволюції свідчать, що в цьому процесі мають незмінно з’являтися «копії – мутанти» і навіть «шкідливі вірусоносії». Постало питання: «чи існують методи, а якщо ні, то чи існує потенційна можливість їх розробки, для того, щоб відрізняти «генетично-чисті» моделі «підприємства» від «мутагенних»?
Спочатку була спроба знайти можливі, обмежуючі критерії «створення нових видів» на над системному рівні, але аналіз поняття «економічна система» призвів тільки до збільшення потенційної кількості варіантів, оскільки моделей «економічних систем» виявилося не набагато менше, чим моделей «підприємство».
Тоді було здійснено «пошук по горизонталі» - з боку суміжних наук, зокрема, математичних критеріїв достовірності при тому чи іншому методі моделювання. Так, певні обмеження з цієї сторони можна сформувати, але й «обійти» їх не також і важко. Змінив у ступеневій залежності показник ступеню з 2 на 3, або з 3 на 4 от і маєш коефіцієнт апроксимації у декілька разів більший. А що означає така зміна у фізично-економічному сенсі, то якесь «лінгво-суфістичне» обґрунтування можна написати. В крайньому разі, завжди можна скористатися фразою – виручалочкою, що «виявлена проблема є основою для проведення подальших досліджень», а потім і «забути» про її існування. І хай з цим «борються нащадки»
Оставалася надія на «суд вищої інстанції» - філософське розуміння «критеріїв істини» з подальшим «поверненням» в математику через «формальну» та «математичну» логіки. І лише на цьому життєво («десь під 50) – дослідницькому етапі прийшло розуміння того, що «Філософія» та «Формальна логіка» можуть бути «прикладними».
І не те, що до цього автор був зовсім вже «профаном» на рівні філософського знання. Чудові інститутські викладачі зуміли, у свій час, викликати інтерес до цієї сфери пізнання. Із задоволенням штудіювалися книги «Философского наследия» та журнал «Проблемы философии». С захопленням сприймалася винайдена в кінці 80-х років фраза у Р. Декарта, про те що «затевая перестройку своего жилища прежде всего подумай, где и как ты будешь жить во время нее». Але все ж таки у співвідношення критеріїв «цікавість / корисність» із великим відривом лідирував перший.
Ну не змогли мені тоді втлумачити, що Логіка це не просто «наука про закони мислення, які придумав Аристотель», а в першу чергу, відображення того «як Я «мучаюсь» коли роблю СВІЙ вибір». Що філософія не тільки «сприяє формуванню картини загального світосприйняття», а й дозволяє відповісти на питання «І ЧОМУ це Я «мучаюсь» коли роблю СВІЙ вибір?»
Ні, «заглиблення» у світ «філософської Істини» не дало чіткої відповіді на поставлене питання. Більш того, тільки перелік можливих наукових, та таких, що вважають себе «науковими» напрямків в межах яких досліджуються проблеми Істини та Істинності може визвати жах у дослідника - «зі сторони». Філософія, логіка, онтологія, теорія пізнання, метафізика, діалектика, теологія, гносеологія, епістемологія, феноменологія і т.д. і т.п. Не кажучи, про зовсім вже екзотичні «науки». Достатньо відкрити інтернет-сторінку на «Словари и энциклопедии на Академике» (див. Вставка 1), що б стало зрозумілим, що «не все так просто в цьому королівстві».
Вставка 1
Все теории можно разделить на дающие реальное определение истине и устанавливающие правила употребления слова «истина».
• Теории истины (концепции истины), дающие определение истине:
o Классическая линия понимания истины:
? Корреспондентская концепция: истина — это соответствие мысли (высказывания) и действительности (вещи), представление, предельно адекватное или совпадающее с реальностью (Аристотель, средневековая философия, философия Нового времени, Гегель); способы установления соответствия мысли и действительности:
? Авторитарная концепция: истина — это убеждение и/или доверие авторитету (средневековая философия, богословие).
? Теория истины как очевидности: истина — это «ясное и отчетливое представление» (Р. Декарт, Ф. Брентано, Э. Гуссерль).
? Теория истины как опытной подтверждаемости ( Дж. Локк, М. Шлик).
? Семантическая теория истины: поскольку высказывание о высказывании порождает семантические парадоксы, вводится запрет на определение понятия истины в теории, использующей данное понятие; требуется построение метатеории, задающей условия понимания истины для исходной теории (А. Тарский).
o Неклассические концепции:
? Конвенциональная теория: истина — это результат соглашения (А. Пуанкаре, Т. Кун).
? Когерентная теория: истина — это характеристика непротиворечивого сообщения, свойство согласованности знаний (Р.Авенариус, Э.Мах)
? Прагматическая теория: истина — это полезность знания, его эффективность, то есть истинным является сообщение, позволяющее достичь успеха (Ч.С. Пирс).
• Теории истины (концепции истины), устанавливающие правила употребления термина «истина» при разворачивании исследований:
o Дефляционная теория (концепция избыточности (redundancy)): слова «истина», «истинный», «истинно» излишни, поскольку избыточны для процесса познания: если делать утверждение об истинности некоторого предложения, то приходится высказывать само это предложение, отрицание же предложения означает его простое отрицание (А.Айер, М.Даммит и др.).
o Перформативная теория: слова «истина», «истинный», «истинно» являются перформативами в рамках теории речевых актов (П.Ф. Стросон).
Словари и энциклопедии на Академике // [Електронний ресурс]. Режим доступу: www. dic.academic.ru

Випереджуючи питання «як я вирішив свою проблему» одразу ж скажу: після кількарічних пошуків-роздумів я дійшов висновку, що на сучасному рівні обсягу наявної (читай «надмірної») інформації доцільніше і легше сформувати (читай «розробити») власну теоретичну та методологічну базу виконуваного дослідження, побудовану «на Вірі» в те, що вона буде Істинною. «Критерій істинності» такої Віри? Проаналізуйте, хоча б за останні 10 років кількість нових наукових «підходів, напрямів та шкіл», доцільність та корисність яких «доведена на практиці» та ще з «отриманим економічним ефектом».
Але хотілося б сконцентрувати увагу на іншому. «Занурення в глибини пошуку істини» дозволило висвітлити декілька «білих плям», розгляд яких на думку автора, міг б сприяти зближенню «філософських знань» з «прикладними» у науково-дослідній та педагогічно-виховній діяльності.
1. Розгляд пройденого шляху дозволив сформувати таку, мабуть примітивну з точки зору «високої науки», його схему (рис. 1)

Рис. 1. Концептуальна модель «алгоритму мислення» при вирішенні дослідницьких економічних завдань

Сутність її можна викласти наступним чином. Первісно, в залежності від умов родинних та тієї місцевості де починається і протікає дитинство людини формується умовно названа лінгвістична (або мовно-генетична модель мислення) та закладається фундамент для трьох наступних моделей – філософської (відображує сприйняття тієї чи іншої картини світобудови), логіко-семантичної (відображує механізм оперування символами, поняттями та образами), математичної (відображує здатність виконувати розрахунки). І закінчується цей ланцюг прикладною моделлю, яка формується в процесі вирішення тих чи інших життєвих завдань (як приклад взято економічну модель). Всі ці моделі динамічні і добудовуються та взаємно впливають в процесі навчальної та практичної діяльності людини. З часом, її функціонування переходить в режим «автомату».
Для людини, що замкнена в коловерті «дім – робота – дім» і не приділяє уваги «тренуванню» своїх філософської та логіко-семантичної моделей, вони поступово «атрофуються» і «укладаються» у мово-генетичну модель, яка досить легко може піддаватися впливу «побутових» факторів. Приблизно такий же процес відбувається і з вченим – прикладником. Тільки трансформація відбувається за «не потрібністю» в умовах надлишкової інформації, подібно тому, як це відбувається на комп’ютері при появі заставки «на рабочем столе имеются невостребованные ярлыки».
Відповідно питання для спільного розгляду: що конкретно треба і достатньо робити щоб запобігти перетіканню знань філософії та логіки з режиму «побутового автомату» в режим «усвідомленого користування?.
2. Головним фактором загрози у цьому ланцюгу є конфлікт між двозначною (Аристотелевою) та багатозначними логіками.
Існування «режим двозначної логіки» нашого мислення дозволяє поділяти навколишній світ на два полюси: «істина і омана», «добро і зло», «+ і –» і т.д. В залежності на яку «відстань» розносить людина ці полюси і формується система її морально-етичних норм. «Режим багатозначної логіки» дозволяє швидше орієнтуватися і здійснювати вибір в ситуаціях «з невизначеністю» та багатоваріантних завданнях. Однак, при цьому, границі між полюсами «розмиваються» і людина стає більш вразливою з позиції моральності дій.
Раніше нам, при постановці якогось виробничого завдання «не заморочувалися» тим, що б пояснити усі потенційні причини виникнення проблеми, і які можуть бути можливі варіанти її вирішення. В умовах обмеженого доступу до зовнішніх джерел інформації, при наявності хоч малої допитливості, ми вимушені були самі будувати версії «того, що відбувається». Відповідно, по ходу цього дійства - ставити собі запитання та формувати відповіді на них. При цьому ми мали змогу самі приймати рішення щодо кількості вироблюваних варіантів причин та наслідків проблеми. «Закипіла голова» - набір варіантів скінчено. Гарно ми це робили, не гарно – але ми мали можливість «пофілософствувати» і процес «тренування мозку» по усьому ланцюгу мислення йшов.
Сьогодні умови виробничої та управлінської діяльності дещо змінилися:
- кількість умовних управлінських дій в одиницю часу значно зросла, тобто, сьогоднішній менеджер вимушений вирішувати більшу кількість завдань і з більш високою швидкістю.
- кількість потенційних варіантів причин та наслідків вирішення проблеми, інформація по яким стала «вільно доступною» зовні, також значно зросла.
Такого ж типу процеси відбуваються й на побутовому рівні. В результаті людина елементарно «зациклюється» лише на одному з «режимів» функціонування мислення - на «двозначному» стає «радикалом»: «наші і ваші», «конкретні пацани і лохи», «помаранчеві та сині» і т.д.; - на «багатозначному» («дальтонік») – починає розрізняти мільйон відтінків сірого, що дає змогу ефективно орієнтуватися у «невизначеному» просторі, але в той же час всі ці відтінки здаються людині май же рівнозначними і він легко «перетікає» від одного полюсу до другого. «Ефект подвійної моралі», численні юридичні інсинуації – це реальні сьогодні «творіння розуму» людей такого типу.
Відповідно питання для спільного розгляду: Людина 30 років тому і людина сьогодні – це один і той же тип мислення, чи різні? Які особливості «функціонування» свідомості в умовах недостатньої і надлишкової інформації? Чи є недостача інформації кращім стимулятором для мислення аніж її надлишок?.


3. В логіці існують «судження про речі», «судження про поняття» і «судження про судження». Як, що до «судження про «систему» суджень»? То б то, «судження про судження», в якому одиничні судження мають не «лінійно-логічну структуру», а будуються за певною ієрархією. В цій системі «вище судження» може мінятися з «нижчим», в залежності від поставленої цілі спостерігання чи дослідження, а також – по мірі виконання вирішувальних дій з ними. Окрім того, рівноважними можуть бути два і більше «вищих судження».
Так, є методи багатозначної логіки і є економіко-математичні методи вирішення багатокритеріальних завдань. Але як же все-таки довести, що судження початкове «Істинне» при одній ієрархії, зберігає (або «чи зберігає») свою «Істинність» при іншій ієрархії цієї ж системи суджень?
5. Проблема формування «Віри у вибір». Достукатися педагогу до свідомості більшості з учнів (студентів) сьогодення можна або шляхом «батога й пряника», можливості якого для нього (педагога) досить обмежені, або за рахунок володінням техніки викладання на рівні впливу на підсвідомість. Тому вважаю, що є потреба в розробці «Методів формування «Віри» у те що робиш», умовно кажучи, «ритуалів наукової Віри»..
6. Студентів з самого початку привчають до «технології лінійного мислення». Навіть безпосередньо у дисципліні «Логіка» (по меншій мірі для студентів технічних вузів») весь навчальний матеріал будується на Аристотелевій логіці. По типу того, що «знайдіть на картинці 10 відмінностей». Розкрийте сучасний учбовий посібник з Філософії і знайдіть в ньому пояснення питання істинності з позиції багатозначної логіки. Якщо такий матеріал і є, то він «розмитий» у традиціях «філософів» за характеристиками різних концепцій істини. І пояснення, що цей момент має безпосереднє відношення до формування сучасного мислення людини з конкретним розбором прикладів застосування, ви не знайдете.
А на наступних курсах, ми починаємо вимагати від них вирішення системних завдань, які на рівні двозначного мислення не можуть бути вирішені. Вони ж «почувають», що навколишній світ не вкладається в лінійну (істина – омана) чи пласку (довжина – ширина) картину, а має ще й «глибину». А ми, розказавши, що найвагомішим критерієм Істини є практика, намагаємося пояснити різницю між Платоном і Плотіном, Гегелем і Гоголем людині, яка напередодні подивилася телетрансляцію з засідання Верховної Ради чи щось подібне.
Безумовно, при написанні цієї роботи в мені, в більшій мірі, «розмовляє прикладник» і я можу бути «далекий від Істини», але панове Педагоги – філософи і Педагоги-прикладники, зрозумійте будь ласка і «перекроїть» свій навчальний матеріал з погляду на те, що «філософське знання» має надаватися не «для розвитку загального світогляду», тобто «умовно статичної характеристики буття», а як складова частина дій кожної сучасної людини. Згадайте як «пізнає світ» малюк? Безліч питань до навкілля - чому небо синє, чому листя падає, чому, чому, чому…? Нажаль, опір сьогоднішньої школи на тестову систему привчає людину до того, що всі питання уже існують, як і відповіді на них. Переведіть матеріал дисциплін, що викладаються з ракурсу «науки «про все», «або науки «про щось» у «науку про те як ставити питання «про все» і «про щось» і поясніть, в першу чергу, «чому треба шукати на них відповідь», а не «як шукати». Покажіть студентам перехід від «науки взагалі» до методичного інструментарію аналізу й оцінки проблем сьогодення. Повірте, якщо вони будуть розуміти «навіщо?», допоміжний інструмент вони будуть в змозі вибрати і самостійно. Сьогоднішні «хакери», наприклад, виростають здебільшого не в університетських «пенатах», а в тісних і не дуже, домашніх кімнатах.
Філософам і логікам -педагогам варто сконцентрувати увагу студентів не на пошуку різниці і єдності у поглядах Аристотеля і Декарта, Поппера і Вітгенштейна, а на тому, яким чином ці погляди можуть бути використані практично. Ну не можливо за наданий аудиторний час учбового навантаження дати увесь перелік філософських авторитетів та шкіл, які вони представляють. Може якщо зуміти пояснити, як знайти практичний вихід «філософії серця» П. Юркевича та Г. Сковороди, вони зрозуміють, що К. Кастанеда це не тільки «накуритися трави» та «наїстися пейоту» (передбачаючи критику – це написано не з точки зору «надання ваги «вченню Кастанеди», а з іронічно-жахливого погляду на те, як молоді люди намагаються його сприйняти).
Нам же «Прикладникам», в першу чергу, потрібно освідомити нарешті, що філософія та логіка це не просто «аби щоб було», а такий же реально діючий інструмент формування механізму того, що ми називаємо «мисленням» кожного науковця та практика. Механізм - без якого, тільки на «прикладних методах» дослідження побудувати і змоделювати дійсну картину, того, що відбувається навколо – неможливо. Підходити до вирішення завдань певної науки без сформованої системи цінностей та світосприйняття – це просто злочин проти суспільства. Нажаль довести який практично неможливо, поки людина не бачить, а саме головне – «не відчуває», різниці між «критерієм корисності» (від російського слова «польза») і «критерієм корис(т)ності» (від слова - «корысть»).

6.8
Ваша оценка: Нет Средняя: 6.8 (5 голосов)

Дякую, для мене, як викладача

Дякую, для мене, як викладача філософських дисциплін у непрофільному вузі, вона є особливо актуальною. Я щодня чую від студентів про те, що філософія не потрібна, не цікава тощо. Всі ці проблеми, на мій погляд, лежать у специфіці нашої освіти: вона, як відомо, є малопроблемною. Дійсно, ряд виклачів лише дає фактичний матеріал, який, непрофесійна у даній сфері, людина не може адекватно трансформувати у засіб виробничої діяльності. Проте таке становище має й об'єктивні причини: надзвичайно мала кількість годин. Це дозволяє розкрити лише основу для подальших власних філософських пошуків. Вивчити логіку за один семестр не можливо. Крім того, проблема істини як у філософії так і реальній виробничій практиці не може бути вирішена за допомогою інтернет-словників. Вона вирішується в контексті епістемологічних пошуків - це важлива проблема, яка ще не була і покищо не може бути вирішена у філософії. Проте, коли люди йдуть в аудиторії з відкритою душею і з прагненням показати плюралізм думок і можливих інтерпретацій, прагнуть показати багатоманіття світу - всі ці проблеми стають другорядними. Філософські дисципліни лише ставлять проблеми, які студенти вирішують все подальше життя.

Шановна Світлана Володимирівна

Дякую. Цілком згоден з Вами, що наша сучасна освіта малопроблемна (у тому ж розумінні, що й у Вас), але думаю, що такою її робить не тільки і не стільки система, а й в значній мірі - ми з Вами. Я дуже далекий від того, щоб запевняти, що за 2 години аудиторного заняття можна "винайти істину". Але привязати це питання до реалій сьогодення не так вже й важко. Любі програмісти мають справу з поняттями "істина" та "неправда", на "істину" претендує наша юридична система, кожна політична партія заявляє, що "їх справа істинна"... Чи мають всі ці "істини" до філософських їх визначень? - ось на чому треба концентрувати увагу студентів. Я зовсім даже не проти епістемологічних пошуків, але не розмовляйте про це в аудіторії. Зважуйте на те, що для сьогоднішнього студента весь "епістемологічний пошук", це слово "Пошук" на сторінці Рамблера або Яндекса. При цьому, для 70% з них далі "готові реферати" цей пошук нездійснений, ще 25% добираютья до словників та енциклопедій, і, в кращому разі, 5% заглядають у першоджерела. Так, було б мабуть чудово, як би ми могли працювате саме для цих 5%, але на жаль, якщо ми хочемо щоб нас зрозумів ще хтось, то "крок назустріч" повинні робити саме ми. З повагою,
Владимир Черняк

Вважаю статтю цікавою та

Вважаю статтю цікавою та оригінальною. Загалом вона заслуговує на високу оцінку. Водночас, є в мене і зауваження. Коли автор пише, що "філософам і логікам-педагогам варто сконцентрувати увагу студентів не на пошуку різниці і єдності у поглядах Аристотеля і Декарта, Поппера і Вітгенштейна, а на тому, яким чином ці погляди можуть бути використані практично", то слід розуміти, що студенти цих поглядів просто не знають (ніколи не чули). Висунуте автором завдання є, звичайно, слушним та важливим, але для його виконання в нашій програмі надто мало часу ... Тому доводиться все-таки знайомити студентів з найвидатнішими(!) мислителями всієї історії цивілізації.

Шановний Едуард Павлович.

Дякую за доброзичліву оцінку. Спробую надати коротке пояснення до Вашого зауваження. Як я бачу, наприклад викладання теми "Істина" (приблизно). 1) Надаються основні класифікації підходів за тематикою (щодо визначення поняття "істини" та щодо її критеріїв). 2) За ходом викладення першої частини називаються основні представники тієї чи іншої школи (без детального розгляду різниці у їх поглядах) і надаються посилання на основні їх праці. 3) Розкриваються прикладні аспекти цієї теми. Наприклад: "у математичній логіці превуалює така-то точка зору..."; "у формальній логіці - така то...", "на побутовому рівні ми найчастіше сприймаємо це таким-то чином" і т.д. Я мав на увазі, що нам треба дати можливість побачити студенту "його у цій проблематиці". Студента навряд чи цікавить під час лекції, що саме з цього приводу думав Р. Декарт. А от акцентуація на тому, що означає "пізнавати за рахунок природнього світла розуму" якщо Ви вважаєте, наприклад, що воно є, це вже інше. Студент, під час лекції, сприймає матеріал через нашу з Вами точку зору, а не через точку зору того ж Декарта.
Владимир Черняк
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.