facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ В.С.МОЕМА

Автор Доклада: 
Чернишова С.О.
Награда: 
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ В.С.МОЕМА


УДК 82-31(043.3)

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ В.С.МОЕМА

Чернишова Світлана Олександрівна, здобувач 
Київський національний університет ім. Т. Шевченка


У статті зроблено огляд сучасних наукових підходів до вивчення прози англійського письменника В.С.Моема у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві. Сформульовано головні висновки мас-культурних, жанрових, постколоніальних, гей-лесбійських, гендерних та наративних студій.
Ключові слова: мас-культурні студії, постколоніалізм, гей-лесбійські, гендерні студії.

В статье сделан обзор современных научных подходов к изучению прозы английского писателя У.С.Моэма в отечественном и зарубежном литературоведении. Сформулированы основные выводы масс-культурных, жанровых, постколониальных, гей-лесбианских, гендерных и наративных исследований.
Ключевые слова: масс-культурные исследования, постколониализм, гей-лесбианские, гендерные исследования.

The article deals with the review of modern scientific points of view upon studying works by the English writer W.S. Maugham in home and foreign literary criticism. Main conclusions of mass-cultural, genre, post-colonial, gay-lesbian, gender and narrative studies has been inferred.
Key words: mass-cultural studies, post-colonialism, gay-lesbian, gender studies.

 

«Чи є Сомерсет Моем найбільш дискутованим письменинком ХХ століття?» - так ставила питання газета «Дейлі Мейл» [10]. І це формулювання відбиває заплутану ситуацію, що нині склалась у сучасній англістиці. Адже нині ведеться дискусія про включення В.С.Моема до канону англійської літератури. Тому актуальність цієї статті викликана потребою визначити основні підходи сучасного вивчення творчості англійського письменника.

Як свідчать результати дослідження Р.Чорній «Творчість В.С.Моема в українській і російській рецепції і перекладах» [5], а також антологія «W. Somerset Maugham: The Critical Heritage» Ентоні Куртіса та Джона Вайтхеда [20]), рецепція початків творчості письменника характеризувалася обережністю (як свідчить антологія, його твори до 15 року отримали 36 рецензій, 14 з яких без підпису), у 1930-х роках популярність письменника зросла й перетнула британські кордони (критичні оцінки У.Фостера, К.Лівіса, Ф. Свіннертона, Б.Брехта), подальші роки представлені компаративними дослідженнями, опосередкованими біографічним методом. У роки ІІ Світової війни Моем завойовує популярність у США, що започаткувало позитивні зміни у ставленні до постаті письменника і його доробку у Великій Британії. У останнє двадцятиліття життя письменника його творчість отримує все вищі оцінки. У цей час дослідники прагнуть визначити його місце і роль в історії англійської літератури (Дж.Брофі, К.Пфейфер, Р.Корделл, М.Тюнер, Б.Кларк, Г.Фрідл), формуються наукові центри вивчення його творчої діяльності (США-1950, Японія-1960).
Але попри це, ще у середині ХХ століття сформувалася думка, що «його творам бракує текстури і глибини, незграбність його символізму очевидна, сюжети надумані, а мова хоч і вишукана, але тяжіє до кліше» (так формулює претензії критики один з сучасних дослідників творчості В.С.Моема Філіп Холден [11, 14]). Таку негативну оцінку творчість письменника отримала у роботах Едмунда Вілсона, який наділяє її епітетами «банальна», «аматорська», «позбавлена уяви», називаючи письменника колишнім школярем, що немає жодного таланту до літератури, а проте продовжує писати, не дбаючи про розвиток стилю і техніки [19, 319]. Так само і М.К.Найк відмовляє Моему у місці серед великих письменників світу. За кілька років до смерті письменника Карл Г.Пфайфер опублікував літературний портрет В.С.Моема, де зазначив, що він має великий престиж, але не тверду репутацію, передбачаючи, що у майбутньому його цінуватимуть вище, ніж тоді. І нині відхід англістики від ліберального гуманізму спричинив нову хвилю уваги до творчості письменника, водночас переглядається і контекст його творчості, зокрема, Р.Овераа [17] характеризує творчість В.С.Моема як модерністську, наполягаючи на важливості для цього мистецького руху східної філософії. Щоправда аргументам дослідника бракує переконливості, а текстуальному аналізу глибини.
Вивчення його спадщини має тривалу традицію і у вітчизняному літературознавстві, однак нині є потреба переглянути деякі висновки і по-новому підійти до вивчення творчості англійського письменника. Важливим кроком на шляху такого перегляду є робота О.Вержанської «Етичні та естетичні погляди У.С.Моема у контексті масової культури» [1], що розглядає творчість письменника як матеріал для осмислення складного механізму взаємодії та стосунків масової та елітарної культури. Дослідниця твердить, що аналіз творчості В.С.Моема дозволяє відтворити тонкий інструмент новаторських спроб по-новому осмислити проблему відношення мистецтва й дійсності, особистості й суспільства. У центрі наукових зацікавлень дослідниці - суперечливість етико-естетичних поглядів письменника, який, обравши для себе шлях масового, популярного митця, і сформувавши таким чином творчу настанову на доступність, розважальність і цікавість, В.С.Моем постійно зображував художника-творця модерністського типу, захопленого створенням «нової реальності» й зануреного у свій світ фантазій і образів.
З подібних позицій розглядає прозу В.С.Моема І. Трикозенко у дисертаційній роботі «Художня проза С.Моема у контексті англійської літератури ХІХ-початку ХХ століття (Складові успіху)» [3]. Узявши епіграфом до свого дослідження Моемові слова: «Я складаю іспит читацькій аудиторії», вона прагне відшукати складові моделі успіху письменника. Спираючись на висновки своїх попередників, зокрема про те, що важливим факторами є оповідна манера письменника: позиція стороннього спостерігача, не схильного до моралізаторства, «вбивча іронія», категорія трагічного, відповідність національному духу: театральності життя як форми ставлення англійців до дійсності тощо, І.Трикозенко виділяє такі не менш важливі чинники успіху, як використання автором у художній прозі елементів одного з найпопулярніших жанрів у масового читача – жанру мелодрами та елементів пригодницької літератури; дифузії жанрів як принцип сюжетоскладання та використання традиційних героїв «серйозної» літератури – «дивної людини» та колоніста, представлених читачеві у захопливій формі.
Вивченню жанрових параметрів прози письменника присвячена не лише робота І.Трикозенко, але й дослідження Ф.Хутиз «Концепція художньої прози Сомерсета Моема в контексті основних теорій роману першої половини ХХ століття у Великій Британії»[4], а також О.Пивоварової «Поетика циклу оповідань В.С.Моема «Трепет листу: маленькі історії островів Південного моря» [2]. Останнє дослідження пропонує вважати аналізовану збірку циклом, де твірну функцію виконує назва, топос, єдина тематика, повторюваність сюжетно-композиційних блоків, фреймове обрамлення, що формує художню сукупність. Важливим висновком дослідниці є те, що В.С. Моем, поєднавши жанри, створив нову оповідну форму, де новелістичні складові ускладнили оповідання, а статичність оповідання гасить стрімку динаміку новели.
Увага до жанрової специфіки оповідань письменника спостерігається і на Заході. Зокрема, йдеться про дослідження С.Арчера «Сомерсет Моем: дослідження малої прози» [6], яке водночас демонструє й песимістичну оцінку ліберальним гуманізмом творчості В.С. Моема: нагадавши власне визначення письменника свого місця у літературному процесі: перший серед другорядних, Арчер твердить, що Моем відстає від першого рангу через відсутність інновацій у короткій формі оповідань, неглибоке проникнення у психологію героїв та уникнення серйозних проблем свого часу. Однак головне питання, яке ставить це дослідження: чи справді оповідання з добре розробленим сюжетом, як ті, що представлені творчістю В.С.Моема, заслуговують на ту неувагу, якою вони нині оточені? І чи справді сучасна англістика не здатна уважно й повною мірою оцінити виражальні можливості традиційних оповідань, невже стилістичні та формальні інновації переважають усі інші якості письма?
Однак, як вже згадувалося вище, цей песимізм було подолано наприкінці ХХ століття, коли літературознавчі студії відмовились від всеохопних тотальних тлумачень і втілилися у «спеціалізовані» форми критики. Зокрема, інтерес до аналізу колоніального дискурсу викликав зацікавлення метрополіальною прозою В.С.Моема. Проте її постійно порівнювали не на користь із творами канонізованих попередників Р.Кіплінга та Дж.Конрада: проти Кіплінга твори Моема не достатньо демонструють фантазію життя у прикордонній зоні між двома культурами, а проти Конрада його творам бракує роздробленої структури. Все ж вивчення своєрідності колоніального у творах письменника має своїх прихильників, більшість з яких зосереджено на Сході.
Якщо у минулі десятиліття були широко досліджені літературні взаємозв’язки С.Моема та Р.Кіплінга, Д.Конрада, А.К.Дойла, а також вплив на формування Моема не лише англійської класики (Дж.Свіфта, Г.Філдінга, Ч.Дікенса, В.Теккерея), але й французької (О.Бальзака, Г.Мопассана) та російської (Ф.Достоєвського, А.Чехова), то нині компаративні дослідження натхненні постколоніальними студіями. Зокрема, М. Накаї узалежнює прозу сучасних письменників Океанії (А.Вендт та С.Фіджіль) від творчості В.С.Моема та Р.Л.Стівенсона, вважаючи, що надзавдання їхньої творчості – руйнування стереотипного сприйняття Океанії як раю та втілення точки зору корінного населення. При цьому він підкреслює, що твори Південних морів Стівенсона поєднують як західні традиції, так і полінезійські і передбачали не європейського читача, а тому є фактично початком англомовної літератури Океанії. Через це Стівенсон не є антагоністом для сучасних письменників Океанії, яким є В.С. Моем, якому вони змушені «писати у відповідь»[16]. Зокрема, дослідник проводить паралель між традиційним для В.С.Моема сюжетом т.зв. «деградації» білих у колоніях, власне їхні спроби влитися у місцеву культуру, що зазнають краху, і сюжетами полінезійських письмеників, де герої закінчують життя самогубством, усвідомлюючи, що їхня свідомість вже є гібридом двох культур.
У цьому ж аспекті розглядають творчість В.С.Моема і дослідники сучасної китайської літератури, зокрема тих творів, у яких вбачають «переписування» колоніальних зіткнень між Сходом і Заходом. Скажімо, Хсю-Чуанг Депман у дослідженні «Переписуючи колоніальні зустрічі: Айлінг Чанг, Сомерсет Моем»[13], говорить про свідоме переписування китайською письменницею екзотичних оповідань британського автора, її прагнення озвучити «мовчазних» жителів Сходу й особливо жінок. Звернення до колоніальних текстів у цьому аспекті дослідження передбачає віднайдення «аборигенської» точки зору і доведення, що неєвропейський варіант колоніалістської історії прописується у текст.
А найбільшого розголосу отримало дослідження Завіа Яхіа «Дискурс супротиву колоніалістам», яке пропонує контрдискурсивну стратегію для малазійських читачів колоніальної прози і залучає до розгляду проблеми оповідання «The Force Of Circumstance». Характерно, що автор визначає своє дослідження як «реабілітаційну терапію» для читачів, що стали «істотами західних звичок і літературних умовностей» [21, 98], і прагне виявити тихий голос туземця у творах В.С.Моема.
Проте на Заході постколоніальне прочитання В.С. Моема є не надто популярним: його твори оминають такі відомі дослідження літератури та колоніалізму як «Колоніальне зіткнення» М.Махуда (1977), «Література й колоніальний досвід» Джефрі Мейера (1973) та «Правило мороку» Патрика Брантлінгера (1988). Причину цього Філіп Холден вбачає у тому, що твори Моема не були частиною канону англійської літератури. Однак один з найвідоміших сучасних дослідників канону Гарольд Блум припускає входження творів Моема до канону так званої хаотичної епохи.
Серед західних досліджень виконаних з точки зору постколоніальних студій варто згадати дослідження Глена Гупера «Змінюючи місця: закордонні історії Сомерсета Моема»[12], де дослідник стверджує, що увага письменника до етнічних і расових питань робить його твори виразним графічним портретом імперської ідеології, а тому його оповідання потребують перечитання у контексті колоніального та постколоніального письма. Зосередивши свою увагу на оповіданнях, дія яких відбувається на островах Південних морів, Глен Гупер розглядає проблему зміни Self in Other Place, вважаючи її центральною для творів В.С.Моема. При цьому Self трактується і як характер, і як ідентичність. Таким чином дослідження доводить наявність в прозі письменника невизначеності, коли зникає специфіка, та двозначності, які вважаються центральними для колоніального дискурсу.
Постколоніальні студії видаються ефективною методологією, оскільки дають змогу увиразнити художній світ В.С.Моема, дослідивши образи інших культур у його прозі, зінтерпретувавши гібридність і «культурну полівалентність», що широко представлені у його творах, та спробувавши довести, що маргінальність і відчуття «іншості» є джерелом енергії та трансформації.
Поширеним у сучасній англістиці підходом до вивчення творчості В.С.Моема є гей-лесбійські студії, хоча його романи самі по собі активно не тематизують гомосексуальність, і якщо й можливо побачити в них гомоеротичність, то те саме можна сказати і про твори більшості номінально чи достовірно гетеросексуальних письменників. Початки такого підходу можна вбачати у роботі «Сомерсет Моем і пошуки свободи» [7] Р.Колдера, який висвітлює стосунки Моема з Геральдом Хакстоном. Однак, критик не залучає цю перспективу, коли аналізує прозу, незважаючи на те, що вважає образи позбавлення свободи та обмеження центальними у творах В.С.Моема, а вони можуть інтерпретуватися через стан самого письменника. Цікавою є перспектива дослідження К.Лейна, який розглядає гомосексуальне бажання британських письменників, і зокрема В.С.Моема, як опосередкований наслідок імперіалістичної ідеології. Один з найпомітніших дослідників В.С. Моема у цьому аспекті Філіп Холден стверджує, що найефективнішою стратегією є аналіз накладання гомосексуальних та маскулінних інтенцій, що він і робить у книзі «Орієнтуючись на маскулінність, орієнтуючись на націю: екзотична проза Сомерсета Моема»[11]. Дослідник трактує Моема, «як письменника, гомосексуальність якого ставить його на точки розлому наративних конструкцій маскулінності й сексуальності, від яких подальші тріщини можуть призвести до уявних спільнот раси і нації»[11, 34].
Гендерні студії концентрують свою увагу на питанні жінконенависництва письменника. А. Лосс критикує характеристику жінки як перешкоди для вияву чоловічої обдарованості у романі «The Moon and Sixpence» [14, 43-47]. Робота Вілмона Менарда підтримує цю точку зору, характеризуючи жіночі образи Моема як «утомних психопаток» [15, 9]. Напротивагу, Кертис стверджує, що драматичні героїні Моема представлені позитивно, а Колдер наводить біографічні докази, щоб виключити жінконенависництво з його творчості. Однак ці два критики лишаються у меншості, на загал жіночі образи характеризуються як такі, що перебувають «не на висоті», що пояснюють схильністю письменника до альтернативної орієнтації. У дослідженні Сандри Гілберт та Сусани Губар «Країни чоловіків не буде» (1988) піднімається важливе питання нараційного авторитету у дискусії про манеру, у якій оповідання «The Colonel's Lady» ілюструє страх серед письменників-чоловіків «жіночої літературної традиції, існування якої може вичерпати не лише літераторів, але й усіх чоловіків» [9, 141], однак, це єдине дослідження творчості В.С.Моема критиками-феміністками.
Важливим напрямком дослідження творчості англійського письменника є роздуми про функцію автора у його творах. Адже сучасний аналіз зазвичай робить чітке розмежування між наратором та письменником, а у творах Моема таке розмежування підкреслено сумнівне: свої твори письменник супроводжує передмовами біографічного характеру, що фактично ототожнюють наратора і автора (наприклад, до роману «The Painted vail»), або ж з легкістю надає нехудожнім нарисам збірки «On a Chinese screen» статусу художніх, перенісши їх у збірку коротких історій. Фраза письменника: «Факт і вимисел так перемішані у моїх творах, що зараз, оглядаючись назад, мені важко відрізнити одне від іншого» набула широкого резонансу, ставши відправною точкою у дослідженні наратора. У зв’язку з труднощами, викликаними прагненням ідентифікувати голос наратора у прозі В.С.Моема, більшість критики має тенденцію непродуктивно зливатися з біографією. До такого об’єднання вигаданого оповідача з історичною особою вдаються Е.Кертіс, Р. Колдер та Т. Морган. Оскільки письменник спалив більшу частину приватних документів, романи з виразним біографічним елементом часом трактують як достовірне джерело, оцінюючи твори у зв’язку з їх наслідувальною репрезентацією життя В.С.Моема. При цьому Е. Кертіс зазначає, що персона В.С.Моема стає все помітнішою, а використання її все витонченішим у міру розвитку літературної кар’єри автора: «на початку свого творчого шляху письменник не був таким самовпевненим, щоб з’являтися у власних творах як персонаж» [8, 42], а пізніше він до цього не раз вдавався.
Критики майже одноголосно позитивно оцінюють об’єктивний стиль нарації письменника, оповідача характеризують як людину, не схильну до ілюзій, з фотографічною точністю спостереження. Р. Колдер зазначає, як мистецьки подана точка зору врівноваженої, скептичної людини здорового глузду, і вважає, що задоволення від читання творів В.С.Моема виникає від спостереження і роздумів, а не від співучасті [7, 221]. А Дебра Стонер вивчає іронію у прозі Моема як засіб встановлення дистанції між наратором і читачем [18].
Таким чином, сучасна англістика сформувала широкий спектр підходів до творчості В.С.Моема, освоєння здобутків яких сприятиме перегляду ідеологічно застарілих поглядів на творчість письменника. У сучасному моемознавстві виділяються такі напрямки як: мас-культурні, жанрові, постколоніальні, гей-лесбійські, гендерні та наративні студії. Однак розглядаючи його творчість під різними кутами, вони демонструють багатогранність художнього світу письменника, що доводить: художній світ В.С.Моема є актуальним мистецьким явищем у контексті осмислення сучасної багатоманітності світу.

Література:
1. Вержанська О. Етичні та естетичні погляди У.С.Моема у контексті масової культури / О.Вержанська. Автореф. Дис… кандидата філософ. наук. – Харків- 2006. – 20с.
2. Пивоварова Е. Поэтика цикла рассказов У.С.Моэма «Трепет листа: маленькие истории островов южного моря» /Е.Пивоварова. Автореф. Дис… кандидата фил. Наук. Воронеж, 2008. – 20с.
3. Трикозенко И. Художественная проза С. Моэма в контексте английской литературы XIX - начала XX века (Слагаемые успеха) : Дис. ... канд. филол. наук / И. Трикозенко. М, 2003 - 181 c.
4. Хутыз Ф. Концепция художественной прозы Сомерсета Моэма в контексте основных теорий романа первой половины XX века в Великобритании : Автореф. дисс ... канд. филол. наук/ Ф.Хутыз.- Майкоп, 2001.- 20 с.
5. Чорній Р. Творчість В.С.Моема в українській і російській рецепції і перекладах : Автореф. дис... канд. філол. наук /Р.Чорній.— Т., 2006. — 18с.
6. Archer S. Somerset Maugham: A Study of the Short Fiction. Twayne's Studies in Short Fiction /S. Archer. New York: Twayne Publishers 1993.- 135 p.
7. Calder R. W. Somerset Maugham and the Quest of Freedom /R. Calder. London, 1972.-324 p.
8. Curtis A. The Pattern of Maugham. A critical portrait / A. Curtis. N.Y., 1974. – 278 p.
9. Gilbert S., Gubar S. The War of the Words, Volume I of No Man's Land: The Place of the Woman Writer in the Twentieth Century / S. Gilbert, S.Gubar. Yale University Press, 1988 – 447 р.
10. Glenys R. The first superstar novelist Somerset Maugham: Is he the most debauched man of the 20th century? [Електронний ресурс] / R. Glenys // Режим доступу: http://www.dailymail.co.uk/femail/article-1209800/The-superstar-novelist...
11. Holden P. Orienting Masculinity, Orienting Nation: W. Somerset Maugham’s Exotic Fiction / P. Holden. Westport, Greenwood Press.- 1996. – 170 р.
12. Hooper G. Trading Places: Somerset Maugham’s Tales from abroad /G.Hooper // Journal of the Short Story in English/ - 1997.-№ 29 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //jsse.revuse.org/index128.html
13. Hsiu-Chuang Deppman Rewriting Colonial Encounters: Eileen Chang and Somerset Maugham [Електронний ресурс] /H.-C.Deppman // Режим доступу: http://english.chass.ncsu.edu/ jouvert/v5i2/hcdepp.htm
14. Loss A. K. W. Somerset Maugham / A. Loss. N. Y., 1987. - 132 p.
15. Menard W. The Two Worlds of Somerset Maugham / W. Menard. Los Angeles : Sherbourne Press, 1965 – 374 p.
16. Nakai M. Creators of Paradise: Representations of Samoa in Somerset Vaugham’s “The Pool” [Електронний ресурс] / M.Nakai // Режим доступу: http://ir.library.osaka-.ac.jp/metadb/up/LIBMRK001/KJ00005398039.pdf
17. Overaa R Eastern Religion and the Dilemmas of the Modern / R. Overaa. A dissertation… for the degree of Doctor of Philosophy University of Washington 2010. -221 р.
18. Stoner D. Ironic designs in the exotic short fiction of W. Somerset Maugham / D. Stoner. A dissertation… for the degree of Doctor of Philosophy A dissertation… for the degree of Doctor of Philosophy Ball State University 1989 -200 р.
19. Wilson E. Somerset Maugham and an Antidote / E.Wilson.// New Yorker XXII, 8 June 1946, P. 96-9.
20. W. Somerset Maugham: The Critical Heritage. / Ed by Curtis A., Whitehead J.- London: Routledge, 1997.- 470 p.
21. Zawiyah Yahya, Resisting Colonialist Discourse (2nd Edition) /Zawiyah Yahya. Bangi: Penerbit Universiti Kebangsaan Malaysia, 2003 – 254 р.

8.66667
Ваша оценка: Нет Средняя: 8.7 (3 голоса)

Статья отличается

Статья отличается актуальностью, ясностью и правильностью изложения. Вместе с тем, заглавие статьи очень общее и не в полной мере соответствует содержанию (которое, тем не менее, удачно описано в аннотации: изучение прозы У.С.Моэма в литературоведении). Слово "подходы" (подразумевающее инструментарий и методы исследования) лучше было бы заменить словом "аспекты", тем более, что именно об этом говорится в статье. Материал в полной мере отвечает критериям новизны и научности.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.