facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРАВОВІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ПРИ ЗАГРОЗІ БАНКРУТСТВА

Автор Доклада: 
Таранова Г. П.
Награда: 
ПРАВОВІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ПРИ ЗАГРОЗІ БАНКРУТСТВА

УДК 005.334:347.736

ПРАВОВІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ПРИ ЗАГРОЗІ БАНКРУТСТВА

Таранова Галина Петрівна, асистент
Феодосійський політехнічний інститут Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова


В статті дається характеристика основних понять, норм і механізмів, зафіксованих у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Визначені основні напрями антикризового управління підприємством при загрозі банкрутства.
Ключові слова: антикризове управління, банкрутство, санація, нормативно-правові акти України

The article describes the basic concepts, rules and mechanisms set forth in the Law of Ukraine «On restoration of solvency of the debtor or declaring bankruptcy». The main directions of crisis management with the threat of bankruptcy.
Key words: crisis management, bankruptcy, reorganization, regulatory and legal acts of Ukraine

Антикризове управління – це система управлінських заходів щодо діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення на всіх рівнях економіки. Головною метою антикризового управління є забезпечення стійкого фінансового стану в результаті своєчасного реагування на зміни, через введення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства [3].

Дослідження у галузі антикризового управління при загрозі банкрутства відображені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Є. Ф. Брігхема, О. М. Бондар, Е. М. Короткова, Л. О. Лігоненко, Л. С. Ситник, О. О. Терещенка та ін.

Особливо актуальні теорія і практика антикризового управління в Україні, де в силу сформованій стійкій кризі неплатежів абсолютна більшість підприємств легко підпадають під критерії визнання їх банкрутами. За даними зведеної інформації по Державному департаменту з питань банкрутства станом на 01.05.2011: загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства – 14265, з них: державних підприємств - 331, з них: в розпорядженні майном – 139; в санації - 67; в ліквідації – 103 [5]. Таким чином, застосування досконалої процедури банкротства має вплинути на хід структурних перетворень, оскільки здійснюватиме тиск у напрямі необхідної адаптації і створить умови для залучення зовнішнього та вітчизняного капіталу для подальшого інвестування, що забезпечить своєчасне подолання кризових явищ. Тому мета роботи полягає в дослідженні основних понять, норм і механізмів, зафіксованих в нормативно-правових актах України в області антикризового управління, при виникненні загрози банкрутства.

Нормативно-законодавча діяльність держави передбачає створення правової бази для проведення антикризового управління [2]. Зокрема, сюди входить законодавство про банкрутство, включаючи Цивільний кодекс України, Господарський і Кримінальній кодекс, та основний закон про банкрутство, прийняті в новій українській історії, де встановлені основні правові норми банкрутства, закони про банкрутство кредитних організацій і суб'єктів природних монополій паливно-енергетичного комплексу, інші законодавчі акти, постанови Уряду України, Укази Президента України, Постанови і відомчі акти з питань банкрутства і фінансового оздоровлення.

Першим законодавчим актом незалежної України, що торкався питань банкрутства, був Закон України «Про банкрутство», прийнятий 19 травня 1992 року. Цей нормативний акт був підготовлений в умовах відсутності реального практичного досвіду, і тому більшість процедур не були забезпечені механізмом їх практичної реалізації.

Актуальність і необхідність державного підходу у вирішенні проблем антикризового управління було підтвердженням створенням у 1996 році «Агентства з питань запобіганню банкрутству підприємств та організацій». Його головна функція полягала в веденні реєстру неплатоспроможних підприємств та інформацію про їх фінансово-економічний стан. Агентство здійснювало управляння майном неплатоспроможних підприємств, проводило контроль за виконанням санкцій та вирішувало питання по ліквідації таких підприємств.

Нова редакція Закону «Про банкрутство» значною мірою увібрала в себе реалії практики процедури банкрутства, усунула ряд протиріч, внесла ясність у рішення ряду складних проблем. Таким чином, відповідно до оновленого Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2344-ХІІ від 14.05.1992 р. із змінами та доповненнями, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Згідно зі ст. 1 цього Закону України під банкрутством розуміють визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. А суб'єкт банкрутства (банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Згідно с Законом, суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо) [1].

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником). Як що заява подається боржником, то до неї одночасно прикріплюється план санації.

В 5 денний строк суддя приймає рішення о можливості порушення справи о банкрутстві. Як що рішення позитивне, то на цей час призначається розпорядник майна (якщо це можливо). Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. За результатами підготовчого засідання проводиться експертиза фінансового стану боржника, призначається керуючий та дата складання ним реєстру вимог кредиторів, призначення дати скликання перших зборів кредиторів та дат заключного засідання суду, укладання мирової угоди. На попередньому засіданні суду розглядається реєстр вимог кредиторів, виноситься ухвала про визнання судом вимог кредиторів, направляється ухвала (копія) сторонам процедури банкрутства та державному органу з питань банкрутства, призначаються дати зборів кредиторів, укладення мирової угоди. Наступним етапом – е проведення зборів кредиторів та вибір комітету кредиторів; здійснюється звернення до господарського суду з клопотанням про: відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або укладення мирової угоди. Результатом заключного (підсумкового) засідання господарського суду є припинення провадження справи про банкрутство, шляхом:

  • 1.Ухвали про проведення процедури санації (не більш ніж 12 місяців) та призначення керуючого санацією, а згодом подання до господарського суду звіту про проведення санації;
  • 2.Ухвали про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (призначення ліквідатора), подання звіту та ліквідаційного балансу до господарського суду;
  • 3.Ухвали про складання мирової угоди, затвердження мирової угоди господарським судом.

Діючий Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначив основні напрями антикризового управління при загрозі банкрутства. Шляхом здійснення санаційних процедур, таких як: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації та інші способи відновлення платоспроможності боржника, що спрямує підприємство-боржника на оздоровлення свого фінансово-господарського становища, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

При розробці антикризових заходів на підприємствах та реалізації плану санації можливо використовувати наступні законодавчі акти України:

  • 1.«Порядок проведення досудової санації державних підприємств» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2000 р. N 515.
  • 2.«Положення про порядок погодження Міністерством промислової політики України планів санації підприємств, що належать до сфери його Управління». Затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 17 березня 2008 р. N 153.
  • 3.«Положення про порядок погодження планів санації та мирових угод». Затверджено наказом Фонду державного майна України від 6 червня 2007 р. N 895.
  • 4.«Методичні рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства». Затверджено Міністерство економіки України від 19 січня 2006 року N 14, із змінами і доповненнями та інші.

Таким чином, подолання проблеми банкрутства залежить від своєчасного виявлення загрози банкрутства на підприємстві та розробки і впровадження відповідних антикризових заходів, які дозволять подолати кризу, відновити ліквідність та платоспроможність та запобігти процедурі банкрутства і ліквідації підприємства. Щоб процеси банкрутства господарюючих суб’єктів завдавали найменшої шкоди економіці, держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності [4]. Основним законодавчим актом, що регулює механізм порушення справи про банкрутство та розробки санаційних (антикризових) процедур є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», спрямований він, насамперед, на збереження підприємства, а як що ця мета не досягається застосовують процедури банкрутства. Особливістю нового законодавства є те, що передбачається можливість відновити платоспроможність боржника навіть після порушення справи про банкрутство. Такі зрушення в зміні законодавства з боку удосконалення інституту банкрутства підтверджують необхідність подальшого поглибленого дослідження методологічних основ раннього виявлення криз та розробки методів усунення загрози банкрутства.

Література:

  • 1.Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2344-ХІІ від 14.05.1992 р. із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. 
  • 2.Антикризисное управление. / Учебник под ред. Э.М. Короткова. – М. ИНФРА-М, 2003. – 432 с.
  • 3.Іванюта С. М. Антикризове управління. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.
  • 4.C. Е. Кучіна, Т. Є. Бамбізова. Деякі аспекти проблеми банкрутства та фінансового оздоровлення [Електронний ресурс] // «Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» «Інноваційні дослідження у наукових роботах студентів». – 2010. - №32.
  • 5.Аналітична інформація щодо реалізації державної політики у сфері банкрутства Державним департаментом з питань банкрутства за квітень 2011 року [Електронний ресурс] // Державний департамент з питань банкрутства. 
8.38462
Ваша оценка: Нет Средняя: 8.4 (13 голосов)

Материал в статье изложен

Материал в статье изложен последовательно и лаконично. Тема данной работы, на мой взгляд, представляется очень актуальной в связи с нестабильной экономической обстановкой в Украине, Удачи Вам и творческих успехов!

В современных условиях

В современных условиях функционирования предприятий проблемы антикризисного управления, а так же правового регулирования процедуры банкротства и санации являются актуальными. Статья интересная, спасибо!
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.