Уважаемый пользователь, копирование ограничено!!!
Для копирования материалов необходимо зарегистрироваться.

Регистрация Закрыть
Вход в систему

Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

diplomdiplom
Ярослав Редьква, доцент

Черновицкий национальный университет им. Ю.Федьковича, Украина

Участник первенства: Национальное первенство по научной аналитике - "Украина";

Открытое Европейско-Азиатское первенство по научной аналитике;

 

У статті автор переглядає та критично оцінює існуючі погляди на походження назви старокняжого міста Теребовлі. Натомість висуває й обґрунтовує власну етнічно-антропогенну версію, реконструюючи на основі найдавніших фіксацій цього ойконіма етнонім теребовляни у формі *terbo(v+jь)-ane> *terbovl’ane, а відтак – і саму назву давньоруського поселення Тeрeбовль.

Ключові слова: етнонім, ойконім, гідронім, мікротопонім, відантропонімний, відетнонімний, відойконімний, Теребовля.

 

The article deals with the review of critical approaches to the etymology of the ancient princely town’s name Terebovlia. The author suggests and substantiates his own ethnic and anthropogenic approach based on reconstruction of ancient written records of the place name from ethnonym “terebovliany” теребовляниin the form of *terbo(v+jь)-ane> *terbovl’ane,and then the place name of Old Rus settlement “Terebovl” — Тeрeбовль.

Keywords: ethnonym, oikonym, hydronym, microtoponym, derived from anthroponym, derived from ethnonym, derived from oikony, Terebovlia.

 

Досліджуючи старожитню ойконімію Галицької та Львівської земель колишнього Руського воєводства, що оформилася в стійку топонімійну систему впродовж XIVстоліття, продовжуємо стикатися з рядом не до кінця розв’язаних проблем, пов’язаних із поясненням на цій території деяких літописних давньоруських назв поселень і пов’язаних із ними етнонімів у ще давнішому часовому проміжку – IX-XIIст. (період Київської Русі), скупі джерельні свідчення про які не дають можливості однозначного трактування їхньої етимології.

До таких невирішених питань давньої локалізації племен відносять, наприклад, “дулібську” проблему, місцерозташування племінних об’єднань бужан, волинян, танян, лучан, черв’ян, білих хорватів, лендзян, требован (требов’(л)ян / теребовлян).

Так, учені-історики сьогодні продовжують працювати над з’ясуванням локалізації на території нинішнього Прикарпаття та Закарпаття племінного об’єднання Велика Хорватія та формування в Посянні, басейні Верхньо-Середнього Дністра й верхнього Пруту хорватських князівств і племен, завойованих у к. Xст. київським князем Володимиром Святославичем, що пізніше були приєднані до території Київської Русі.

До речі, Галицька земля сформувалася в XIст. на територіях карпатських хорватів із хорвато-русинським етнічним складом. І, згідно з останніми даними істориків, наймогутнішим із князівств карпатських хорватів було князівство требовлян, яке займало території пізніших (утворених наприкінці XIст.) Перемишльського, Звенигородського, Теребовельського та Галицького князівств [3, с. 48-49]. Ці князівства надалі стали іменувати Східнотребовельськими з центром у Теребовлі та Галичі [9, с. 688-711].

Фахівці-історики сьогодні говорять про так зване Теребовельське удільне намісництво та Теребовельський стіл із самостійним значенням у Південно-Західній Русі ще під час правління князя Василька Ростиславича (починаючи з 1092-1093 рр. до 1124 р.) та його спадкоємців Григорія (Ростислава) та Ігоря (Івана) Васильковича (останній правив Теребовельським уділом із сильнішого вже і на той час Галича) [8, с. 5-7].

Якщо ж говорити про дату найдавнішої писемної фіксації столиці князівства – Теребовлю, то, як відомо, перша згадка про неї вміщена в “Повісті минулих літ” під 1097 (1377 р.) роком і має чоловічо-родову форму Тeрeбовльіз подальшими літописними згадками: 1098 (XVIст.), 1144, 1153 (1425), 1206, 1211, 1226, 1332 (XVIIIст.), 1340 (XVIIст.), 1496 (XVIст.), 1682 Теребовль,Теребовли,кТеребовлю,Теребовлъ,Теребовлу,wколоТ еребовл#..., Теребовлю, въТеребовли, Теребовля, вТереблhвh...,Трембовлю, подТрембовлим [11, т. I(Лавр. лет.), с. 257, с. 267, 311, 340; т. II(Ипат. лет.), с. 231, с. 466, с. 723, с. 730, с. 749; т. IX(Патриарш. или Никон. лет.), с. 129, с. 197; т. XXVI(Вологодско-Пермск. лет.), с. 290; т. XXX(Владим. лет-ц), с. 54; XXXII(Хр. лит. и Жмойтск.), с. 44].

Для початку вдамося до аналізу спеціальної літератури, що з’явилася в слов’янській історичній та мовознавчій (ономастичній) науці протягом минулого XXст. і в якій сформувалися різноманітні й часто протилежні погляди й пояснення історії становлення міста та етимології назви Теребовля.

Почнемо з істориків, які сходяться на думці, що місто виникло на місці слов’янського городища, на берегах Серету, з князівською фортецею (дитинцем) на Замковій горі (своєрідна сакральна дільниця розмірами 180 x120 м., де знайдено культовий вал із вівтарем, уламки посуду XIIст., інгумаційні поховання та будинок для жертовних бенкетів), торгово-ремісничим посадом та міськими пригородами [15, с. 76]. Дослідники стверджують, що саме X-XIст. характерні масовим зростанням укріплених резиденцій-замків по всій Русі, що, очевидно, було результатом осідання знаті на землі та подальшим формуванням феодального землеробства у формі парової системи, застосування плуга та трипілля. Тут панувала у VIII-Xст. підсічно-вогнева система землеробства, суть якої й полягала у викорчовуванні, випалюванні й “теребленні”нових земельних площ для підготовки їх до посівів. Однак був і чисто підсічний спосіб, призначений лише для боротьби з лісом та розчищення ділянок під постійні поля та під посіви. У будь-якому випадку йдеться про розчищення шляхом “тереблення”за допомогою сохи й переходу до трипілля, непрямі ознаки якого помітні вже в епоху пови перших східнослов’янських князівств [12, с. 99, 100, 104, 208].

Усі представлені нижче пізніші латинсько-польські фіксації назви Теребовля у польських (та одному російському) джерелах подають її стабільно: у формі жіночого роду та зі збереженням подекуди діалектних форм і появою так званої вторинної носовості, характерної для польської мови (виділяємо напівжирним):

Tr?bowla po rusku Terebowl, nad Gniezn? czyli Hniezn?, wpadaj?c? o?wier? milido Seretu”981, 999, 1090, 1240, 1340, 1389, 1390, 1498, 1508, 1516, 1518, 1539 (Trembowlia), 1572, 1576 (надання місту Маґдеб. Права):chcemy aby wszelki cz?owiekby? zachowan prawie magdeb.”; 1629, 1631, 1664, 1675, 1676, 1677, 1679, 1681, 1688, 1765, 1786 [29, т. II, ч. 6, с. 887-892]; 1211р. (1425 р.); Trembowla: miasteczko powiatowe obwodzie Tarnopolskim; 1368 ad Trembowl” (укр.: до Трембовлі) [45, т. III, с. 224-225]; Tr?bowla, z.hal. W?. Jagie??o zezwala na now? lokacy? miasta Tr?bowli z drugiej strony rzeki Gniezny i uwalnia mieszczan na przeci?g o?miolecia od sk?adania.1418-1425 “siendo in Trebowla” (укр.:ті, щоперебувають у Требовлі”), “civi Threbowliensi(укр. буквально: “теребовлянські громадяни”),“nostre Threbowla (укр. буквально: “наша Требовля”) [26,с. 39-40];Trembowla (Trebovla)1389, 1437 “districrus et terra” (укр.: район і земля), 1441 “districtus” (укр.: район), 1455 “civitas”(укр.: місто), 1461, 1469 “territorium”(укр.: земля, земельна ділянка міста), 1479, 1488 „ambitus” (укр.: об’їзд), 1491, 1499 “districtus”(укр.: район), 1506, 1590 “civitas et castrum” (укр.: держава й військовий табір) [24,т. III, с. 115; т. VI, с. 64; т. XII, с. 251, с. 917, № 2760; т. XV, с. 701, с. 836, № 4035,  4036, № 1941, № 2164, № 2860; т. XVII, № 4219; т. XXIV,с. 7]; 1493 “opp?dum” (містечко), 1497 “nova civ?tas” (укр.: нове місто), 1505 “castrum” (укр.: фортеця) [40,II, с. 134, 731; III, № 2354]; 1512 “districtus” (укр.: район) [30,т. III, с. 221-222]; Trembowla, m. pow. z.hal., 1493 [32, с. 176]; “in oppido Trebowla(укр.: в місті Требовля) 1469, Trambowlia 1564 [46;т. XVIII,ч. 1, 37 d, с. 97]; “oppido Trebowlya (укр. буквально: місту Требовля) 1506 [40,т. III, с. 167]; Tr?bowla 1522 [22,Ф.– 52.– Оп. 2.–  Спр. 9.–  Арк. 374]; 1540 [25,  Ф. I.–  Nr. 17.– K. 349]; Trembowla[39, т. I, с. 32]; Trembowla1565 [6, т. І, с. 115]; 1602-1643 [52, т. 105, с. 568-570, c. 720-722; т. 109, с. 629; т. 110, с. 23-24; т. 120, с. 407; т. 126, с. 1-2]; 1628 [52; т. 117, с. 1114]; 1629 [25, т. XVIII, т. 73, k. 151]; wTr?bowli1649 [6, т. IV, с. 303]; 1389, 1766 [51, т. XII, с. 459-468]; Trembowla1578, 1616, 1627, 1662 [39, т. III, с. 144-148]; mie? Tr?bowl?1676 [55, с. 375]; Trebowla1735 [24, т. XXV, с. 400]; 1758-1765 inoppidoTrembowla(укр.: в місті Требовля) [2, т. I, ч. IV, с. 546]; Trembowla, Tr?bowla[51, т. XII, c. 460]; Trembowla1785-1788 [7, с. 302]; Trembowla1790 [48]; TrembowlaXIX[36]; Tr?bowlaXIX[38]; Trembowla, z. hal. (Trembowla) 1889-1904 [28]; Трембовля / Trembowla1905 [14, с. 53]. Сюди ж віднесемо: TrebowlyaXV; Tr?bowlaXVIII; Trembowla, Tr?bowlaXIX, Trembowla, *Tr?bowla[33, с. 255].

Простежені за століттями на діахронному зрізі фіксації – як було вже вище зазначено про їхні польсько-латинські орфографічні варіанти передачі – ілюструють морфологічну та фонетичну адаптацію давньоруської назви у формі чоловічого роду Теребовльдо системи польської та латинської мов у формі жіночого роду, що можна подати у вигляді своєрідного універсального запису T(h)(e)r(e)(?)embow(v)l(і)(y)a. Повертаючись до пояснення причин вказаної вторинної носовості (її фіксація в назві нами засвідчена в др. пол. XIVст.), то вважаємо, що вона є наслідком перетворень повноголосої східнослов’янської назви Теребовля (група *teret) у фонетично адаптовану як Trebowla/ Trzebowla(група *tert> пол. tret/ trzet) західнослов’янську форму (закономірна назалізація перед губними).

Власне особистий досвід авторів давніх джерел, їхня обізнаність із оригінальною формою назви, дотримання орфографічних норм у певні часові проміжки, асоціації, аналогії, зрештою знання мови й місцевих діалектів – ось ті чинники, які свідчать про ту чи іншу форму ойконіма Теребовля в певний період.

Залежно від підходів до інтерпретації цього ойконіма, наявні сьогодні лінгвістичні розвідки доцільно погрупувати за версіями про його походження:

Відантропонімні версії.

1. Й. Галічер був, очевидно, першим, хто спробував проетимологізувати Теребовлю на фоні назв типу Любомля та Любомль, підвівши під неї антропонімічний контекст: “Trembowla, strus, Terebowl; -l-formazmi?kczenia, oznaczaj?caw?asno??, azatem“w?asno?? Terebowa, synaTereba” та заперечивши водночас зв’язок із процесом корчування (тереблення) лісів, який ілюструє дієсловом пол. “trzebi?” [35, с. 255]. Логіка цього тлумачення полягає в тому, що особа на ім’я Тереб наділила свого сина Теребова (< ОН Тереб + суф. -ов)якоюсь власністю, на що начебто вказує присвійне -l- , внаслідок чого утворилася форма Теребовль (див.)

2. Я. Рудницький кількома роками пізніше висловив впевненість у тому, що Теребовля (пол. Trembowla, укр. Terebowl’, Terebowl’a) є присвійною відособовою назвою (< ОН Тереб), утвореною за допомогою суфікса -ov, розширеного нейтрально-структуральним формантом -la. Польськомовнийже варіант Trembowlaзамість очікуваного *Trzembowlaдослідник пояснює впливом повноголосого українського варіанта Terebovl’aз подальшим розвитком вторинної носовості в назві перед -b[50, с.  140].

3. А. Профоус чеські ойконіми подібної структури T?ebovleта T?ebovice[37, т. II, с. 615] виводить від антропонімів – ОН T?ebov, T?ebov? – і кваліфікує як субстантивований посесивний ад’єктив на -1е (T?ebovle) та патронім на -ice(T?ebovice) [47, т. IV, с. 367].

4. В.П. Нерознак назву Теребовль виводить від проміжної топооснови (без конкретизації її значення)Теребов- (< Тереб-) + посесив *-jьта подальшим розвитком останнього в -ль” [10, с. 168].

5. М.Л. Худаш відстоює відантропонімну версію А. Профоуса та В.П. Нерознака у реконструйованому ним ланцюгу особових назв: ОН*Теребова < ОН *Теребовъ (+ cуф. як ОН *Теребова) < ОН *Теребовитъ (як *Теребо- + -витъ) як відантропонімне відкомпозитне гіпокористичне утворення на підставі засвідченої в польській антропонімії ОН Trzebowit[SSNOV, с. 480], а перехід варіативного Теребовлъ у Теребовля датує XIVст. “шляхом морфологічного вирівняння до топомоделі на -ьja( > -ля)” [20, с. 205-207].

Як бачимо, антропонімічні тлумачення велися в основному довкола структурування назви з метою встановлення первинного (здебільшого антропонімного) етимона. Їх можна представити у вигляді: ОН Тереб- + -ов- + -ля чи Тереб- + -овля. (у випадку жіночородової форми назви) або ж кореневої частини Тереб- з чоловічородовою первинною фіксацією фіналі -овль. Я. Рудницький фіналі -ovl// -ovlaрозглядає в плані типології на фоні інших назв типу Drogowel// Drogowle, Litowel// Litowle, Radowl// Radowelта ін. з метою словотворчого поділу типу: Drog-ow-el, Wit-ow-el, Lub-ow-la, Tur-ow-l(a), щоб вказати на антропоніми в кореневій частині, посесивність суф. -ovъта субстантивуючу функцію присвійного прикметника в суф. -(e)l, -l(a), тобто Terebow(e)l, Trebow(l)a[50, с. 137-138].

По суті, Я. Рудницький приєднується до версії Й. Галічера. Утім, якщо говорити про утворення самого антропоніма *Тереб, то тут вже Я. Рудницький, а услід за ним і М. Худаш, вдаються до його повної реконструкції як композита на кшталт ОН *Terebos?aw/ *Trzebos?aw[50, с. 139] чи ОН *Теребовитъ [20, с. 206]. Звісно, на рівні припущень та ще й підкріплень певним лексикографічним антропонімійним матеріалом реконструкції цих антропонімів (!) є абсолютно прийнятними. Тим паче, сьогодні маємо ряд солідних монографічних праць, присвячених реконструкції праслов’янської антропонімії, зокрема антропонімів типу compositaна кшталт *Terbovidъ, реконструйованого В.П. Шульгачем із ойконіма Теребовижа [23, с. 318]

Якщо взяти до уваги топоформанти, які формують оніми (ойконіми, мікротопоніми, гідроніми; див. нижче приклади) з основою *terb-, то тільки певні з них (присвійні чи рідше – релятивні, – як-от: -ovъ, -inъ) потенційно можуть додаватися до антропонімної кореневої основи Терб- / Тереб. Назви населених пунктів типу Теребина, Теребово, Trebino, Trebotin, Terebinсистемно почали з’являтися десь наприкінці XIII– початку XIXстоліття, коли в історичних документах було чітко вказано на їхнього власника чи на першопоселенця, тобто коли могла працювати відома антропонімічна формула “рід або піддані …”. Такими ж можна вважати й патронімні ННП на -ичі: Теребовичі, Trbovi?iта ін.

У випадку Теребовлі (як проміжного < ОН Тереб- + -ов-) посесивна відантропонімна версія не працює хоча б із тих причин, що перша згадка (!) про місто датована кінцем XIстоліття, а, як відомо, назви поселень виникали переважно двома століттями пізніше. З іншого ж боку, мала би бути хоч якась згадка про, очевидно, легендарну чи історичну особу (вождь, князь) на ім’я *Тереб, яка б була гідна бути удостоєною в історії. (Це добре ілюструє названий Данилом Романовичем на честь свого молодшого сина Лева Львів. А історичний слід в історії Теребовлі залишили її правителі: Василько Ростиславич, Григорій (Ростислав) та Ігор (Іван) Василькович).

“Жертовні” версії.

1. Автори “Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі” як одну з можливих (але менш ймовірних) подають версію походження Теребовлі від дієсл. *terebovati“приносити жертву”; пор. д.-р. tereba“жертва” [4, с. 157].

2. Значну кількість топонімів, пов’язаних із одним із найбільших хорватських племен требовлян, згаданий нами Л. Войтович пояснює їхньою міграцією в зв’язку “з охороною головного святилища хорватського язичницького пантеону”, а саму племінну назву требов’ян виводить від загальнохорватського святилища, де “справлялася “треба” і наводить приклади існування подібних святилищ на Буковині, Тернопільщині, Івано-Франківщині та Львівщині [3, с. 34, 35].

3. О.М. Трубачов у рецензії на книгу Л. Мошинського Dievorchristlichereligionderslavenimlichtederslavischensprachwissenschaft, видану в Німеччині в 1992 році, критикує автора за неправильний лексичний аналіз лексичної групи трhба“жертва”, в процесі якого за вихідне було взято значення “чистити, корчувати”. Адже корінь *ter-, розширений детермінативом -b-, як справедливо зазначає рецензент, має основне значення “терти, перетирати, винищувати за допомогою чогось гострого”, проте сакральну семантику з ним пов’язувати не можна на тій підставі, що від цього, основного, значення відгалузилось значення “гостра необхідність, справа”, наявне в лексичному фонді литовської мови. А псл. *terba(ц.слов. трhба“victima”) є доброю аналогією до цього. Похідне від трhба> трhбищеЛєшек Мошинський пояснює як “місце, розчищене від дерев, розкорчоване місце”. Проте з погляду етимології, продовжує думку О. Трубачов, трhбище– це “місце треби, жертвоприношення, locusvictimae” із збереженням основного значення словотвірної моделяі на -i??e[18, с. 421-422].

Згідно зі своїм світоглядом, усі давні слов’яни займалися жертвоприношенням, однак це відбувалося лише в певні періоди, щоб задобрити богів для майбутнього врожаю чи запобігти якомусь природному лиху. Проте це не могло бути перманентним, визначальним заняттям якогось одного племені (у нашому випадку – требовлян). Набагато насущнішими були проблеми прогодувати себе та сім’ю, отже, займатися землеробством (хліборобством), викорчовуючи, випалюючи, а відтак – тереблячи (!) все нові й нові площі під посіви.

Етнічно-антропогенна версія.

Назву старокняжого міста Теребовлі, розташованого в Теребовлянському районі Тернопільської області [1, с. 265], на обох берегах річки Гнізна в басейні Середнього Дністра, ми пов’язуємо з іменуванням племені требов’(л)ян.

Має рацію львівський історик Леонтій Войтович, аналізуючи Празький Привілей 1086 року (перепис меж Празької єпископії з документу 973 року), в якому назву Trebouaneправильно відчитує як требов’яни (теребов’(л)яни) й ототожнює з теребовлянами нинішньої Теребовлі, критично при цьому оцінивши погляди інших дослідників, які робили спроби локалізації цього племені “в Ческій Требові над Орліце (Стефан Закжевський, Стефан Арнольд), на річці Требніце (Ю. Відаєвич, Тадеуш Лер-Сплавінський), на річці Качава в околицях Легніце, яка колись називалася Требовою” [3, с. 34].

Автори “Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі”власну назву Теребовля виводять від загальної назви на позначення “витеребленого, розчищеного від лісу, заростей місця” [4, с. 157]. У академічному виданні “Етимологічного словника української мови” (К., 2006) [далі ЕСУМ]міститься досить розлога словникова стаття, яка дозволяє нам з’ясувати основну дієслівну семантику лексеми теребити на всеслов’янському фоній висловити припущення стосовно основного роду занять мешканців Теребовлі та прилеглих територій: “теребити “очищати … [… очищати поле від кущів, дерев]”, [теребівля] “місце, очищене від кущів”, [теребіж] “тс.” пор.: р. теребить “… теребити ”, бр. церабіць “прочищати; чистити, обрізувати; теребити …”, др. тєрєбити“розчищати, корчувати”, п. trzebi?“… проріджувати, викорчовувати”, ч t??bit“очищати, просіювати …”, вл. trjebi?“чистити …”, нл. t?ebi? “чистити;”корчувати …”, болг. тр?бя “чистити, очищати”, м. треби, схв. Трубити, слн. tr?biti“очищати, корчувати” цсл. трhбити“чистити, корчувати”; – псл. *terbiti“чистити, очищати” [ЕСУМ, т. V, с. 549-550]”. Пор. ще: д.-р. тeрeбити, тeрeблю“розчищати” [17, т. III, c. 950]; у північно-російських говорах тереб – це “розчищена від чагарника під ниву земля” [19, т. IV, c. 45].

Підтвердженням такої версії можуть служити сучасна й історична ойконімія, мікротопонімія та гідронімія з цією ж основою з інших слов’янських теренів, зосереджена на якійсь одній, вузьколокальній території:

Ойконіми. Пор. кілька ННП з основою Тереб- : Теребежі (Лв.), Теребля (Зк.), Теребовичі (Вл.) [АТУ, 443]; хутір Теребовичі (Вл.), село Теребище (Брестська обл., Республіка Білорусь) [16, т. II, с. 397]; кол. Теребіж (Тр.), Теребище (Чрг.) [4, с. 157]; Terebin1492 [24, т. XIX, № 2242].

Попри помилковість тлумачення назви самої Теребовлі, М.Л. Худаш назву хутора Теребежі (Лв.) цілком правильно вважає плюральним утворенням від апел. теребіж на позначення “витеребленого, очищеного від дерев і кущів місця під сільськогосподарські угіддя” [21, с. 246]

У Польщі маємо назви поселень у басейні річки Trzebo?nicy, лівої притоки Сяну; Trzebniska, Trzebo? над Середнім Віслоком (північніше м. Жешова), Trzebowisko, Terebinпоблизу правої притоки Гучви. Поселення з таким типом іменування розташовані на захід від Бугу [44, с. 36]. Сюди ж відноситься й старожитня назва НП Terebiniecу міжріччі Вісли й Бугу [42, с. 352].

Ретельний аналіз 7000 сільських поселень (яким відповідають 12000 назв сіл, сілець, починків, погостів) Московської держави XVIст., зроблений на матеріалах писц?вих книг із території Новгородської, Псковської земель, Рязанського краю та 21 уїзду Росії, представив польський дослідник Ян Сосновський у праці ToponimiaRosyjska: Nazwywsi[54]. Основу Тереб- із аналізованих ойконімів тут мають: Terebani(як назва етнічного походження < апел. terebani(в осн. tereb“викорчуване місце”) “люди, що заселяли викорчувані місця”) [54, с. 32]; Terebu?ino, Terebu?a(як присвійна відособова назва секундарного походження з суф. -in) [54, с. 48]; Tereben’, Terebeni, Terebuni, Terebu? (як антропогенні назви < апел. tereb, “корчовисько, місце, очищене від зарослів” та дієсл. terebiti“очищати”) [54, с. 73, 76].

На решті слов’янських територій спостерігаємо численні ойконіми з цим коренем в основах, як-от: у районі Требішова в Словаччині [41, с. 190-191]; на Балканах – у Боснії, Герцеговині та Хорватії – наявні 35 топонімів, а саме: Terbegovci, Trbov?e, Trbovi?i, Trbovlje, Trebanjskivrh, Treb?avas, Treb?e, Trebe?aj, Trebelno, Treben?e, Trebenista, Trebesinj, Trebe?evo, Trebcz, Trebe?, Trebe?ino, Trebi?e, Trebija, Trebijovi, Trebimlja, Trebino, Trebinje, Trebi?te, Trebi?ani, Trebi?at, TrebnjaGorica, Trebnje, Trebnjivrh, Treboje, Trebo?, Trebotin, Trebovec, Trebovi?, Trebovljani, Trebovlje[3, с. 44].

Мікротопоніми. На Любельщині (Польща) – це, в основному, назви лук і полів, а також і лісів, що само собою вже вказує на колишні процеси викорчовування (лісів), розчищення під посіви територій (лук, полів) тут у минулому. Пор.: Tereba(ліс, поле), Terebe?e(лука), Terebienica(лука), Terebie? (поле), Terebina(лука), Terebi?e(лука), Terebyhoszcz(лука) [43, с. 236]. Ярослав Рудницький онім Теребіж (у пол. транслітерації – Terebi?), що є назвою частини селища міського типу Верхнє Синьовидне Сколівського р-ну Львівської області [1, c. 185], виводить від апелятива теребіж (у пол. транслітерації – terebi?, пол. trzebie?) “викорчуване на місці лісу місце, теребіж” і відносить його до назв місцевостей, пов’язаних із культурною діяльністю людини [13, с. 113]. Сучасна мікротопонімія північно-західної України і суміжних територій також представлена багатьма назвами, які можна зводити до основи: урочище Теребейки (Вл.), урочище Теребіж (Вл.), куток Теребіжка (Вл.), пасовище Теребіжки (Лв.), куток Теребляне (Вл.), озеро Теребовицьке (Вл.), куток Теребович (Вл.) [16, т. II, с. 397].

Гідроніми. Ще надійніше підтвердження дають назви гідрооб’єктів, вміені в “Словнику гідронімів України” (К., 1979): р. Теребень (Чрг.), пот. Теребіж, (І.-Ф., Вн.), р. Теребля (Зк.), пот. Теребна (Тр.), пот. Теребовець (Вн.) [СГУ, с. 558] як онімів із найархаїчнішою семантикою основ, в яких відбиті процеси ведення підсічно-вогневого способу господарства в прирічкових зонах, звідки, власне, й починалося заселення (залюднення) життєвого простору. Етимологію назв рік Trzebinka, TrzebunkaЛівобережного Мазовша басейну річки Пилиці (Польща) [34, с. 95], а також – Terebovec, Terebowiec, *Terebycz[31, 258] в басейні Бугу (Україна) польські вчені-гідронімісти Єжи Дума та Ева Білют також виводять від дієслівної основи теребити (пол. trzebi?)“тс.” (див.).

Отже, підводячи підсумок нашого аналізу, пропонуємо етнонімно-антропогенну версію походження міста Теребовлі, яку виводимо від племені требовлян. Появу цієї назви можна віднести до пізньої праслов’янської доби та структурно зарахувати до однієї з найпоширеніших словотвірних моделей на -ane// -анидля називання етнонімів, утворених від основних топографічних об’єктів, в межах яких проживали давні етноси – *ber?-ane(< *bergъ), *bu?-ane(< р. Буг), *moravj-ane(< Морава), *r??-ane(< *r?ka) [5, с. 415, 438] – та реконструювати у формі *terbo(v+jь)-ane> *terbovlaneіз семантикою “жителі витереблених, розчищених під посіви територій”. (Принагідно: l-epentheticumпісля губного приголосного є досить частим в основах багатьох давньоруських топонімів, таких як: Браславль,Любомль,Переяславль,Путивль,Ярославль).

При такому підході гіпотетично можна побачити спільну формально-значеннєву типологію етноніма теребовляни з іншими вище наведеними слов’янськими етнонімами. Така беззаперечна вимога пояснюється тим фактом, що, як свого часу зауважив, С. Роспонд, “завжди і всюди більші чи менші нагромадження людей, групи, племена чи пізніше державні організми мали схожі назви, чи то з погляду фізіографічних умов (топографічні етноніми), чи відповідно до мешканців (антропонімічні етноніми)” [49, с. 21].

Таким чином, етнічну назву теребовляни з центром у Теребовлі треба, услід за етнонімами поляни (*polane)“жителі полів” й ленд(з)яни (*l?djane< *l?do/ *l?da“цілина, необроблена земля”)“жителі цілинних земель” включити в коло ранніх племінних назв землеробського походження, пов’язаних із землею та її культивацією.

З цього ще більше стає зрозуміло, що типологічні та структуральні дослідження мають зміст ще й з погляду повторюваності ідентичних слов’янських етнонімів на кшталт Slov?ne, Poljane, S?verjane, *Dervljaneу всій Славії [49, с. 23]).

Література:

  • 1. Адміністративно-територіальний устрій. Українська РСР (1987). – К.: Головна редакція УРЕ, 1987. – 504 с.
  • 2. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском, Подольской и Волынском генерал-губернаторе. – К., 1859–1914. – Ч. I–VIII. – T. I–XXXV.
  • 3. Войтович Л.Прикарпаття в другій половині Iтисячоліття н.е.: найдавніші князівства / Л. Войтович // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – Вип. 45. – С. 13–54.
  • 4. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, О. С. Стрижак. – К. : Наукова думка, 1985. – 253 с.
  • 5. Иванов В.В., Топоров В.Н.О древних славянских этнонимах (Основные проблемы и перспективы) / В.В. Иванов // Из истории русской культуры. Древняя Русь. Статьи по истории и типологии русской культуры. – М., 2000. – Т. I. – C. 413-440.
  • 6. Жерела до історії України-Руси / [Вид. М. Грушевський, С. Томашевський]. – Львів, 1895–1913. – Т. I–VII.
  • 7. Йосифінська (1785–1788) і Францисканська (1819–1820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів.– К.: Наукова думка, 1965. – 353 c.
  • 8. Котляр М. Ф.Княжий двір Галича у XII ст. / М. Ф. Котляр //Київська старовина. – 2006. – № 4.– C. 5–7.
  • 9. Майоров А. В.О времени и обстоятельствах основания Галича: историография спорных и нерешенных проблем / А. В. Майоров // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70?річчя. – К.;Львів, 2004. – Т. 1. – С. 688–711.
  • 10. Нерознак В. П.Названия древнерусских городов/ В. П. Нерознак. – М.: Наука,1983. – 207 с.
  • 11. Полное собрание русских летописей. Т. 1 Лаврентьевская летопись и Суздальская летопись по Академическому списку. – 580 с. ; Т. 2Ипатьевская летопись. –938 с.; Т. 9 Никоновская летопись. – 256 с.; Т. 26 Вологодско-Пермская летопись. – 413 с.; Т. 30 Владимирский летописец. – 240 с.; Т. 32 Литовская и Жмойская, и Быховца. – М.:Изд?во вост. лит., 1962-1968.
  • 12. Риер Я. Г.Аграрный мир Восточной и Центральой Европы в средние века поархеологическим данным / Я. Г. Риер. – Могилев: Могилев.гос. ун?т, 2000. – 263 с.
  • 13. Рудницький Я.Географічні назви Бойківщини. Друге справлене видання праці: “NazwygeograficzneBojkowszczyzny” з 1939 р. / Я. Рудницький // Українська Вільна Академія Наук. Серія: Назвознавство. – 1962. – Ч. 23–24. – 206 с.
  • 14. Русско-польский и польско-русский алфавитные перечни географическихъ названій помhщенных на картhГалицыі и Буковины инж. Корнмана. – Кіевъ: Изданіе Кіевскаго Округа Путей Сообщения, 1915. – 124 с. (60 с. + 64 с.).
  • 15. Скочиляс І. Від давньоруських десятин до намісництв-протопопій: особливості “впорядкування” сакрального простору Галичини в княжий період (до кінця XIVстоліття) / І. Скочиляс // Вісник Львівського університету. Серія історична. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – Вип. 45. – С. 55–91.
  • 16. Словник мікротопонімів і мікрогідронімів північно-західної України та суміжних земель : у 2?х т. / [упоряд. Г. Л. Аркушин]. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2007. – Т. 2 (Л–Я). – 536 с.
  • 17. Срезневский И. И.Материалы для словаря древнерусского языка по письменным источникам/ И. И. Срезневский. – СПб., 1893–1903. – Т. I–III.
  • 18. Трубачев О. Н.Мысли по поводу новой книги: LeszekMoszy?ski. Dievorchristlichereligionderslavenimlichtederslavischensprachwissenschaft(B?hlauVerlag, K?ln; Weimar; Wien, 1992) / О. Н. Трубачев // Этногенез и культура древнейших славян / [Отв. ред. Н. И. Толстой].– Изд. 2?е, доп. – М.: Наука, 2003. – 489 с.
  • 19. Фасмер М.Этимологический словарь русского языка / М. Фасмер. – М. : Прогресс, 1964–1973. – Т. I–IV.
  • 20. Худаш М. Л.Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення від слов’янських автохтонних від композитних скорочених особових власних імен) / М. Л. Худаш. – К. : Наукова думка, 1995. – 362 с.
  • 21. Худаш М. Л.Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (відапелятивні утворення) / Михайло Худаш.– Львів, 2006. – 451 с.
  • 22. Центральний державний історичний архів України у місті Львові. Відділ рукописів.–Ф. 52.–Оп. 2.–Спр. 9.–Арк. 374.
  • 23. Шульгач В.П. Нариси з праслов’янської антропонімії / Шульгач В.П. – К., 2008. – 413 с.
  • 24. Akta grodzkie i ziemskie czas?w Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak zwanego Bernardy?skiego we Lwowie. – Lw?w, 1868–1935. – T. I–XXV.
  • 25. Archiwum G??wne Akt Dawnych w Warszawie(Головний архів давніх документів у Варшаві). – Ф. XVIII. – Т. 73. – K. 151.
  • 26. Archiwum G??wne Akt Dawnych w Warszawie(Головний архів давніх документів у Варшаві) / MetrykaLitewska. – Sygnatury: IV; B8, 4 ; B9, 4 ; B12, 4 ; B17, 4 ; B19, XLVI, 119.
  • 27. Archiwum G??wne akt dawnych w Warszawie/ Archiwum Skarbu Koronnego. – Ф. I.– Спр. № 17.–Арк. 349.
  • 28. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Epoka prze?omu z wieku XVI na XVII. Dzia? II: Ziemie Ruskie Rzeczypospolitej / [Dzia? opracowany przez Aleksandra Jab?onowskiego]. – Warszawa; Wiede?, 1889–1904.
  • 29. Bali?ski MStaro?ytna Polskapod w zgl?dem historycznym, geograficznym istatystycznym/ M. Bali?ski, Т. Lipi?ski. – Warszawa, 1885. – T. II. – Z. 6. – 986 s.
  • 30. Balzer OCorpusiuris Polonici/ O. Balzer.– Lw?w, 1906.– T. III.– 796 s.
  • 31. Bilut EGew?ssernamen im Flu?gebietdes Westlichen Bug (Nazwy wodne dorzecza Bugu) / [Bearb. von Ewa Bilut]// Hydronymia Europa ea. Lieferung 10. – Stuttgart: Franz Steiner, 1995. – 280 s.
  • 32. D?bkowski P.Podzia? administracyjny wojew?dztwa Ruskiego i Be?skiego w XV wieku (z map?) / Przemys?aw D?bkowski// Zabytki dziejowe. – Lw?w : TowarzystwoNaukowe, 1939.– T. V. – 337 s.
  • 33. Decyk WTranspozycja wschodnios?owia?skich nazw geograficznychna  j?zykPolski (na przyk?adzie materia? uz kroniki Nestora) // Pracefilologiczne. – T. XLI. – Warszawa, 1996. – S. 247-265.
  • 34. Duma JNazwy rzek Lewobrze?nego Mazowsza (z ca?ym dorzeczem Pilicy) / Jerzy Duma. – Warszawa: Towarzystwo Naukowe Warszawskie, 1999. – 202 s.
  • 35. Haliczer JS?ownik geograficzny: pochodzenie i znaczenie nazw geograficznych/ J?zefHaliczer; [s?owowst?pnenapisa? Eugenjusz Romer]. – Wyd. 2 popr. iznaczniepowi?ksz. – Tarnopol: nak?. idr. DrukarniPodolskiej, 1935. – 171 s.
  • 36. Historya Pa?stwa Rossyiskiego M. Karamzina prze?o?ona na j?zyk polski przez Grzegorza Buczy?skiego. – Warszawa: u Zawadzkiego i W?ckiego, 1824. – T. I–II.
  • 37. Hos?k L.M?stn? jm?nana Morav? ave Slezsku/ Ladislav Hos?k, Rudolf ?r?mek. – Praha: Academia, 1970, 1980. – D. 1–2.
  • 38. Latopis Nestora/ [opr. August Bielowskii Jan Wagilewicz] // MonumentaPoloniaeHistorica. – Warszawa : PWN, 1960.– T. I.– S. 521?862 [przedruk z 1864 r., Lw?w].
  • 39. Lustracje d?br kr?lewskich XVI–XVIII wieku. Wojew?dztwa Ruskie, Podolskie i Be?skie. Lustracja wojew?dztw Ruskiego, Podolskiego i Be?skiego 1564–1565. Cz??? I / [Wydali Krzysztof Ch?apowski i Helena ?ytkowicz]. – Warszawa ; ??d? : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1992. – 281 s.
  • 40. Matricularum Regni Poloniae Summaria / [wyd. T. Wierzbowski]. –– Varsoviae, 1905–1961. – T. I–IV (1905–1910).
  • 41. M?ynarska-Kaletynowa M.Trzebowianie/ M. M?ynarska-Kaletynowa// S?ownik staro?ytno?ci s?owia?skich.– Warszawa, 1977. – T. 6. – Cz. 1. – S. 190–191.
  • 42. Nosek SMateria?y do bada? nad histori? staro?ytn? i wczesno?redniowieczna mi?dzyrzecza Wis?y i Bugu/ StefanNosek. –Lublin; Krak?w: Uniwersytet Marii Curie-Sk?odowskiej, 1957. – 502 s. – (Annales Universitatis Mariae Curie-Sk?odowska. SectioF: Nauki Filozoficznei Humanistyczne; vol. VI(1951)).
  • 43. Olejnik M.Indeks alfabetyczny terenowych nazw w?asnych (mikrotoponim?w) zawartych i opisanych w pracy Micha?a ?esiowa Terenowe nazwy w?asne Lubelszczyzny, Lublin 1972 / M. Olejnik // Mikrotoponimia na pograniczach j?zykowo-kulturowych/ [Red. M. ?esi?w, M. Olejnik]. – Lublin: UMCS, 2005. – S. 181–245.
  • 44. Persowski FStudia nadpograniczem polsko-ruskimw X–XI wieku/ Franciszek Persowski. – Wroc?aw; Warszawa; Krak?w: Zak?ad Narodowyim. Ossoli?skich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. – 151 s.
  • 45. Piekosi?ski FKodeks dyplomaty czny Ma?opolski. Monumenta medii aevi historica / Franciszek Piekosi?ski.– Krak?w: Akad. Umiej?tno?ci,1876–1905. – T. I–IV.
  • 46. Polska XVI wieku pod wzgl?dem geograficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie: Ru? Czerwona/ [OpisanaprzezA. Jab?onowskiego]. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I.
  • 47. Profous AM?stn? jm?nav ?ech?ch. Jejichvznik. p?vodn? v?znamazm?ny/ Anton?nProfous, JanSvoboda. – Praha: Nakladatelstv? ?eskoslovensk? akademiev?d, 1947–1956. – D. 1–4.
  • 48. Regna Galicie et Lodomeriae Josephi II et M.Theresiae augg. Iussu … – 1790 r. Nomina Circulorum (numeris Chartae respondentia): 9. Przemyslien?is; 10. Samborien?is; 11. Zolkievien?is; 12. Leopolien?is; 13. Stryen?is; 14. Z?oczovien?is; 15. Brzezanyen?is; 16. Stani?lavovien?is; 17. Tarnopolien?is; 18. Zale?zczykien?is.
  • 49. Rospond SStruktura pierwotnych etnonim?w s??wia?skich / Stanis?aw Rospond // Rocznik slawistyczny. – Wros?aw; Warszawa; Krak?w, 1966. – T. XXVI. – Cz. II. – S. 21–32.
  • 50. Rudnicki JO nazwie miejscowej Trembowla/ J. Rudnicki// J?zyk Polski. – Rocznik XXII, 1937. – S. 134–140.
  • 51. S?ownik geograficzny Kr?lestwa Polskiego i innych kraj?w s?owia?skich/ [Red. T. Sulimierski, B. Chlebowski, W. Walewski]. – Warszawa, 1880–1902. – T. I–XV.
  • 52. S?d Grodzki Trembowelski/ Актові книги Теребовлянського гродського суду Руського воєводства, що містяться в Центральному державному історичному архіві України у Львові // ЦДІАЛ – Фонд № 17. (Цифри, що йдуть після скорочення, вказують на номер тому і номер сторінки).
  • 53. S?ownik staropolskich nazw osobowych / [Red. W. Taszycki]. –Wroc?aw etc., 1965–1987. – T. I–VII.
  • 54. Sosnowski JToponimia Rosyjska XVI wieku: Nazwywsi/ JanSosnowski. – ??d? : Wydaw. U?,2002. – 202 s.
  • 55. Volumina legum. – Sankt?Petersburg, 1859. – Vol. I–IX.
6
Ваша оценка: Нет Средняя: 6 (14 голосов)

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Уважаемый Ярослав Петрович, к сожалению, сфера моих научных интересов далека от исследуемой проблемы. Однако не могу не подчеркнуть явное. Ваше исследование, требующее особых лингвистических знаний, выполнено на высоком научно-профессиональном уровне и демонстрирует глубокие знания по проблеме. Спасибо вам за работу. С уважением, Натела, Марзие.

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Многоуважаемый Ярослав Петрович, Ваша статья вызывает неподдельный интерес, связанный прежде всего с энциклопедичностью автора и конечно же материал, читали вместе с супругом, он историк (этнограф, музеевед), очень высоко оцениваем Ваш труд. Ономастика - раздел, который в последние десятилетия набирает обороты, но по-настоящему серьезных исследований меньше, чем хотелось бы (это уральская школа, волгоградская, в последнее время воронежская формируется, есть и отдельные очень сильные исследователи, в том числе и в Санкт-Петербурге, Москве, Краснодаре). Желаем Вам успехов, с уважением, Махрачевы

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Ярослав, преклоняю голову. У нас сейчас совсем немного этимологов. Это адский труд. В год добычи – грамм угля. Это про Вас. Без начитанности нет этимолога. То, что Вы делаете – признак уважения в культуре славян. Согласна, Вы прослеживаете общие закономерности и вместе с тем проявляете собственную позицию на основании анализируемого материала. Это даже не диалектные исследования. Диалектный материал сложно собирать, а здесь скорее работа археолога. Читать старинные тексты, выявлять фонетические перегласовки, выявлять на основе анализа этих текстов исторические корни названий местности – это серьезный труд. С уважением. Людмила Алексеевна Араева

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Безусловно, доклад представляет огромный интерес для преподавания таких курсов, как "История русского литературного языка", "Введение в славянскую филологию" и пр. Сочетание этимологического анализа и этнолингвистического подхода, на наш взгляд, является одним из несомненных достоинств работы. Только жаль, что мне, например, пришлось читать его в переводе, который был автоматическим и, следовательно, неполноценным. Хотелось бы также задать вопрос о том, закреплены ли за данным ойконимом позитивные или негативные ассоциации в художественных текстах. Заранее благодарна за ответ, с уважением, Лейла Мирзоева

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Уважаемая Лейла Мирзоева. Спасибо Вам за проявленный интерес к моей статье. Кроме выделенных Вами курсов, она подойдет этимологам и в курсах сравнительной грамматики славянских языков, этнологии. Касательно Вашего вопроса: исторический Теребовль упомянут в "Повести временных лет" под 1097 годом. Коннотация названия - позитивная. Дополнительно: Вы можете воспользоваться словарем Е.С.Отина "Словарь коннотативных собственных имен".

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Большое спасибо за рекомендацию! А то, кроме "Повести об ослеплении Василька Теребовльского" из "Повести временных лет", иных ассоциаций нет. После прочтения Вашей статьи показалось интересным проанализировать ряд оценочных ассоциаций в сознании носителей русского языка с позиций диахронии. С глубоким уважением, Лейла

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

доклад посвящен происхождению этнонима ТЕребовль , автор использовал в ходе исследования тексты исторических художественных документов , материал представляет интерес для жителей определенной местности

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Теребовль - это древнерусский летописный ойконим (разновидность топонима), происхождение которого выводим от этнонима *terbo(v+jь)-ane> *terbovl’ane. Последний показывает существование на всем славянском пространстве подобных этнонимов и образованных от них названий поселений (ойконимов), что доказывает общие закономерности формирования языка славян, их распространения и общего проживания на одной территории. Работа выполнена на использовании отнюдь не "художественных документов" (таких не существует), а на использовании древних документальных источников, значительная часть из которых используется нами впервые. И, конечно же, один только интерес "для жителей определенной местности" был бы весьма банальным.

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Уважаемый Ярослав Петрович, к сожалению, сфера моих научных интересов далека от исследуемой проблемы. Однако не могу не подчеркнуть явное. Ваше исследование, требующее особых лингвистических знаний, выполнено на высоком научно-профессиональном уровне и демонстрирует глубокие знания по проблеме. Спасибо вам за работу. С уважением, Натела, Марзие.

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Многоуважаемый Ярослав Петрович, Ваша статья вызывает неподдельный интерес, связанный прежде всего с энциклопедичностью автора и конечно же материал, читали вместе с супругом, он историк (этнограф, музеевед), очень высоко оцениваем Ваш труд. Ономастика - раздел, который в последние десятилетия набирает обороты, но по-настоящему серьезных исследований меньше, чем хотелось бы (это уральская школа, волгоградская, в последнее время воронежская формируется, есть и отдельные очень сильные исследователи, в том числе и в Санкт-Петербурге, Москве, Краснодаре). Желаем Вам успехов, с уважением, Махрачевы

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Ярослав, преклоняю голову. У нас сейчас совсем немного этимологов. Это адский труд. В год добычи – грамм угля. Это про Вас. Без начитанности нет этимолога. То, что Вы делаете – признак уважения в культуре славян. Согласна, Вы прослеживаете общие закономерности и вместе с тем проявляете собственную позицию на основании анализируемого материала. Это даже не диалектные исследования. Диалектный материал сложно собирать, а здесь скорее работа археолога. Читать старинные тексты, выявлять фонетические перегласовки, выявлять на основе анализа этих текстов исторические корни названий местности – это серьезный труд. С уважением. Людмила Алексеевна Араева

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Безусловно, доклад представляет огромный интерес для преподавания таких курсов, как "История русского литературного языка", "Введение в славянскую филологию" и пр. Сочетание этимологического анализа и этнолингвистического подхода, на наш взгляд, является одним из несомненных достоинств работы. Только жаль, что мне, например, пришлось читать его в переводе, который был автоматическим и, следовательно, неполноценным. Хотелось бы также задать вопрос о том, закреплены ли за данным ойконимом позитивные или негативные ассоциации в художественных текстах. Заранее благодарна за ответ, с уважением, Лейла Мирзоева

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Уважаемая Лейла Мирзоева. Спасибо Вам за проявленный интерес к моей статье. Кроме выделенных Вами курсов, она подойдет этимологам и в курсах сравнительной грамматики славянских языков, этнологии. Касательно Вашего вопроса: исторический Теребовль упомянут в "Повести временных лет" под 1097 годом. Коннотация названия - позитивная. Дополнительно: Вы можете воспользоваться словарем Е.С.Отина "Словарь коннотативных собственных имен".

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Большое спасибо за рекомендацию! А то, кроме "Повести об ослеплении Василька Теребовльского" из "Повести временных лет", иных ассоциаций нет. После прочтения Вашей статьи показалось интересным проанализировать ряд оценочных ассоциаций в сознании носителей русского языка с позиций диахронии. С глубоким уважением, Лейла

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

доклад посвящен происхождению этнонима ТЕребовль , автор использовал в ходе исследования тексты исторических художественных документов , материал представляет интерес для жителей определенной местности

Re: Теребовль этническо-антропогенный vs. Теребовля антропонимического и "жертвенного"

Теребовль - это древнерусский летописный ойконим (разновидность топонима), происхождение которого выводим от этнонима *terbo(v+jь)-ane> *terbovl’ane. Последний показывает существование на всем славянском пространстве подобных этнонимов и образованных от них названий поселений (ойконимов), что доказывает общие закономерности формирования языка славян, их распространения и общего проживания на одной территории. Работа выполнена на использовании отнюдь не "художественных документов" (таких не существует), а на использовании древних документальных источников, значительная часть из которых используется нами впервые. И, конечно же, один только интерес "для жителей определенной местности" был бы весьма банальным.