facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Автор Доклада: 
Колесніков К.Е., Пекліна Г.П.
Награда: 
ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

УДК: 65.014.008-35.08:616-08

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Колесніков Костянтин Едуардович, канд. мед. наук
начальник медичного управління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»
Пекліна Галина Петровна, д-р мед. наук, проф.
директор Одеського медичного інституту Міжнародного гуманітарного університету

У статті представлені пріоритетні напрями реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я для забезпечення конституційного права громадян на отримання доступної, своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги.
Ключові слова: охорона здоров’я, правопорушення, медико-правовий захист.

Key words: health protection, offense, medical and legal protection

Конституцією України проголошена охорона і захист основних цінностей суспільства життя і здоров'я громадян. Здоров'я є вище першорядне благо людини. Без якого в тій чи іншій мірі втрачають значення багато інших благ. Придбання інших цінностей і володіння ними втрачають сенс, перекручуються або ускладнюються через нездоров'я. У зв'язку з цим, здоров'я можна віднести до категорії базових можливостей людини, які дозволяють користуватися іншими матеріальними і нематеріальними благами, що існують в навколишньому світі.

Саме роль здоров'я в житті окремої людини, а так само його значення для суспільства визначає необхідність використання усього арсеналу правових ресурсів, включаючи правове регулювання і захист, для забезпечення ефективної реалізації прав учасників медичних відносин [1].

Законодавство є найважливішим інструментом державного регулювання, за допомогою якого держава вимагає від суб'єктів суспільних відносин виконання своїх рішень.

Функції законодавства у сфері охорони здоровя тісно повязані із структурою системи охорони здоров’я, яка внаслідок культурних та політичних причин сильно розрізняється у різних країнах.

Сучасний науково-технічний розвиток медицини і стан українського суспільства зажадали збільшити роль права в осмисленні перспектив розвитку медицини, збереження її гуманістичних ідей. Бурхливий прогрес медико-біологічних наук зокрема досягнення генної інженерії, трансплантології та комп'ютерних технологій в медицині поставили юридичну науку перед необхідністю створення якісно нових правових норм, які регулюють і захищають права та інтереси учасників медичних відносин. При створенні законодавства у сфері охорони здоров'я, безумовно, слід враховувати деякі потенційно можливі його негативні аспекти (наприклад, надмірну жорсткість, або наявність лазівок, які можуть спричинити порушення прав людини). Необхідно враховувати й можливість виконання, реалізації законів, які передбачається прийняти.

Законодавча заборона здійснення шкідливих для здоров'я людини видів діяльності є класичною функцією законодавства в охороні здоров'я, з якої власне і розпочиналося законодавство у цій сфері взагалі.

Однак залишається не зрозумілим питання, в рамках яких структурних зв'язків відбуватиметься подальший розвиток медичного права [6].

Серед вчених правознавців відсутній єдиний підхід до визначення сутності методу медико-правового регулювання. Нам представляється необгрунтованими і спрощеними крайні підходи до вирішення цієї проблеми як віднесення медичних відносин цілком до предмету тієї чи іншої традиційної галузі права (адміністративному або цивільному), так і конструювання нової галузі медичного права.

Із зростанням міри розуміння важливості профілактики захворювань та пропаганди здорового способу життя, законодавча база стала необхідним компонентом програм з контролю тютюнової пандемії, боротьби з вживанням наркотичних речовин, пропаганди мінімізації вживання алкогольних напоїв.

Законодавство з попередження проведення шкідливих для здоров'я видів діяльності має широкий масштаб і охоплює усі сфери життєдіяльності людини, місця, де люди живуть, працюють, відпочивають чи розважаються. В результаті, не дивно, що ця сфера законодавчого регулювання привертає особливу увагу з точки зору можливого конфлікту між правами окремої особи та соціальною відповідальністю, який може виникати при застосуванні тих чи інших регулятивних механізмів. Кожна країна вирішує цю проблему, виходячи з особливостей своєї конституційної та правової системи. І якщо законодавство, про яке йде мова, вступає у конфлікт з основними правами людини, тоді держава повинна вжити заходів щодо усунення такого конфлікту шляхом встановлення балансу між необхідністю дотримання прав людини та забезпечення потреб громадського здоров'я, тобто захисту інтересів охорони здоров'я всього населення.

Багатофакторна природа громадського здоров'я, його роль в обслуговуванні різноманітних груп населення та реагуванні на різні захворювання та стани, що впливають на здоров'я людини, зумовлюють необхідність створення численних оздоровчих програм та програм медичного обслуговування. Ці численні та різноманітні програми досить умовно можна класифікувати за такими видами як програми, спрямовані на обслуговування конкретних груп населення (матерів і дітей, військових, ветеранів, працівників промислових підприємств, сільського населення тощо), програми реабілітації при конкретних захворюваннях (наприклад, інфекційні захворювання, хвороби, що передаються статевим шляхом, психічні розлади, хронічні неінфекційні захворювання, стоматологічні захворювання), або програми, що передбачають надання окремих послуг (наприклад, санітарна обробка середовища чи невідкладна медична допомога).

Це вказує на широкий обсяг предметів і різноманітність законодавства стосовно впровадження конкретних програм і послуг, що можуть мати місце у різних країнах. Наприклад, законодавча база у сфері бронхо-легеневої патології може включати, і, як правило, включає в себе: питання організації надання медичної допомоги пацієнтам, які страждають на бронхо-легеневі розлади; регулювання проблем дитячої пульмонології; профілактичні програми з охорони захворювань бронхо-легеневої системи; процедури застосування примусового лікування та утримання хворих при туберкульозі легень; регулювання питань, пов'язаних з тестуванням та наданням відповідних консультацій при бронхіальній астмі; проблеми психотерапії, пульмонохірургії; регулювання терапії та забезпечення права на лікування. Проте, навіть таке широке коло пов'язаних з регулюванням перелічених програм нормативних актів, як правило, не включає положень стосовно регулювання діяльності медперсоналу, лікарень чи спеціалізованих закладів (туберкульозного диспансера) - ці аспекти охоплюються іншим законодавством.

Оскільки збереження і поліпшення здоров'я є найпершою життєвою потребою людини, то її задоволення всіма не забороненими способами відноситься, перш за все, до сфери приватного життя громадян. При цьому публічний інтерес у забезпеченні громадського здоров'я, впроваджується у державній профілактиці хвороб, наданні медичної допомоги особам у безпорадному стані та окремим категоріям громадян (військовослужбовцям, дітям і т.д.), коли надання допомоги здійснюється у межах встановленого мінімального стандарту, в рамках державних та інших програм за рахунок коштів держави або місцевого самоврядування.

Законодавча база, що регулює процеси створення ресурсів для системи охорони здоров'я та забезпечення системи різноманітними ресурсами, може бути виражена у кількох різних аспектах. Законодавство може впорядковувати та визначати умови навчання і практичної підготовки для різних типів медичного персоналу. Воно може регулювати порядок фінансування професійної підготовки лікарів, медичних сестер та інших медичних працівників. Законодавство може визначати повноваження, регулювати діяльність та проблеми фінансування лікарень й інших медичних закладів [5]. Фінансування підготовки медперсоналу та будівництва медичних закладів зазвичай повинні відповідати певним умовам та стандартам, що також закріплюються у законодавстві. Законодавство може встановлювати певні вимоги до виробництва медикаментів та медичного обладнання, визначати систему контролю за виробничим процесом, випробовуваннями, якістю. Виходячи з того, що відповідні знання населення також становлять один з важливих ресурсів охорони здоров'я, законодавча база, що забезпечує фінансування біомедичних та поведінкових досліджень і вимагає створення системи інституцій для контролю за забезпеченням безпеки споживчих товарів, так само робить вагомий внесок у створення цього важливого виду ресурсів охорони здоров'я. Подібно до цього, законодавство, що забезпечує фінансування досліджень з вивчення доступності медичної допомоги, її якості та витрат на її надання, допомагає у прийнятті політичних рішень в даній галузі, спрямованих на покращання системи. Можливо, найважливішою функцією цієї частини законодавчої бази у сфері охорони здоров'я є створення установ, які б управляли процесом виробництва ресурсів для охорони здоров'я. Наприклад, до такого важливого виду ресурсів як медичний персонал, можна включити навчальні заклади, органи та установи, відповідальні за акредитацію, ліцензування, планування та фінансування системи охорони здоров'я, що разом впливають на типи, кількість і якість медичного персоналу, що «виробляється» з метою задоволення потреб системи. Законодавство регулює діяльність кожної з таких інституцій, що мають відношення до різноманітних ресурсів, необхідних системі охорони здоров'я.

Економічна підтримка, що надається урядом та приватним сектором, має фундаментальне значення для діяльності систем охорони здоров'я у всьому світі. Законодавство, що регулює забезпечення соціального фінансування охорони здоров 'я може встановлювати таке фінансування у формі національної системи страхування чи національної системи надання медичної допомоги, що фінансується за рахунок загальних податків, як це і є практично в усіх індустріалізованих країнах світу. Але, навіть при відсутності національної системи фінансування, законодавча база може мати великий вплив на фінансування та організацію медичного обслуговування приватним сектором.

Соціальне фінансування так само може набирати форми державних грантів, спрямованих на забезпечення надання конкретно визначених видів послуг, таких, як, наприклад, допомога матерям та дітям, психіатрична допомога, контроль за станом навколишнього середовища тощо. При визначенні вимог до програм, що субсидуються з допомогою таких грантів, фінансування має неабияке значення при встановленні стандартів та стимулів, спрямованих на досягнення завдань, що стоять перед охороною здоров'я [2].

Як ефективний механізм соціального фінансування показало себе законодавство, яким встановлюються податки на певні медичні потреби. Прикладом може бути цільове збільшення податків на тютюнові вироби з метою проведення та забезпечення фінансування освітньої кампанії по боротьбі з курінням.

Але не вся законодавча база, що стосується фінансування охорони здоров'я, спрямована на розширення економічної підтримки. Законодавство також може передбачати зменшення витрат. Так, законодавство може обмежувати витрати на певні види медичної допомоги, встановлювати верхню планку фінансування лікарів та медичних закладів.

Законодавство, що стосується соціального фінансування охорони здоров'я, має першочергове значення для досягнення «рівності» в даній галузі, що, має передбачати рівний розподіл ресурсів охорони здоров'я, рівне отримання медичної допомоги та рівну оплату медичної допомоги [4].

Об'єктивно зумовлене нерівне становище лікарів та пацієнтів (так звана інформаційна асиметрія) вимагає від законодавства запровадження системи контролю за якістю медичної допомоги. Лікарі володіють науковими знаннями про здоров'я та захворювання; цих знань потребують і пацієнти. З іншого боку, пацієнти, отримуючи все більше і більше інформації про власне здоров'я, повинні покладатися на лікарів та інших постачальників медичних послуг, і на їх компетентність. Отже, законодавство є необхідним для того, щоб був забезпечений відповідний рівень кваліфікації лікарів, були створені умови для того, щоб у процесі медичної діяльності забезпечувався захист пацієнтів та їх прав, щоб лікарні та інші медичні установи відповідали встановленим стандартам, а медикаменти і медичне обладнання були безпечними та ефективними [3].

Законодавство, що регулює контроль за якістю медичної допомоги, передбачає акредитацію навчальних закладів, де ведеться підготовка медперсоналу, ліцензування діяльності медичних працівників, встановлення стандартів акредитації та ліцензування, запровадження системи контролю за здійсненням медичної діяльності та регулювання відповідальності медичного персоналу у випадках помилкової діагностики та лікування через відповіді фінансові механізми, зокрема страхування професійної відповідальності лікарів.

Дана функція законодавства відіграє надзвичайно важливу роль не тільки тому, що пацієнти неминуче покладаються на компетентність медичних працівників, а й тому, що за її допомогою забезпечується регулювання діяльності приватних постачальників медичних послуг – лікарів, іншого медперсоналу, лікарень та інших закладів, виробників і дистриб'юторів медикаментів та обладнання. Важливість законодавчої бази, що визначає контроль за якістю роботи системи охорони здоров'я, постійно підвищується з розвитком медичних технологій та поширенням знань про результати проведення різноманітних медичних процедур.

Розвиток законодавства у сфері охороні здоров'я за останні півстоліття зумовив велике занепокоєння питаннями забезпечення справедливості, рівності, рівноправ'я, дотримання прав людини при розподілі ресурсів та суспільних витрат. І це є абсолютно закономірним адже, насправді, всі функції законодавства у зазначеній сфері, що обговорювалися вище, тією чи іншою мірою пов'язані з принципами благодійництва, доброчинності, неприпустимості зловживань, необхідності забезпечення справедливості та автономії особи, що являють собою основні принципи етики в охороні здоров'я.

За винятком зазначених обмежень, які, безумовно, повинні обовязково братися до уваги, усі інші сфери суспільного життя по суті є відкритими для законодавства. І те, наскільки суспільні закони візьмуть верх над приватними угодами, залежить від багатьох факторів. Все сказане і визначає особу актуальність юридичного дослідження цивільно-правового регулювання і захисту прав учасників медичних відношень.

 

Література:

  1. Буромский И.В. Правовая основа медико-социальной деятельности. Учебное пособие. — М.: Светотон ЛТД, 2003. - 320 с.

  2. Гарантії соціального захисту інвалідів: Збірник нормативних актів України (випуск 2).-Севостополь: ПП В.М. Страхов, 2006. – 148 с.

  3. Глуховский В.В. Стандарты и механизмы обеспечения прав пациентов в системе здравоохранения. – М.: ТОВ «Дизайн і поліграфія», 2008. – 138с.

  4. Гудушина О.Ю., Тарасов Ю.И. Опыт правовой работы в крупном многопрофильном лечебно-профилактическом учреждении // Медицинское право. — 2005. — № 2 (10). — С. 37-39.

  5. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав //Право України. — 2001. — № 8. — С. 32-35.

  6. Карамишев Д.В. Концепція інноваційних перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров’я: Державно-управлінські аспекти // Національна академія держ. управління при Президентові України; Харківський регіональний ін-т. - X.: ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. - 303 с.

2.5
Ваша оценка: Нет Средняя: 2.5 (8 голосов)

Робота безумовно актуальна.

Робота безумовно актуальна. Вже другий рік у нас відбуваються форуми з медичного і фармацевтичного права. Проте мене, як спеціаліста фармації, цікавить Ваша відповідь на питання: де Ви бачите місце фармацевтичної допомоги в системі охорони здоров'я. Дякую.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.