facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ВИЗНАЧЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТВАРИН НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗУ ПЕРЕМІННИХ НЕЙРОЕТОЛОГІЧНОГО ТЕСТУ «ВІДКРИТЕ ПОЛЕ»

Автор Доклада: 
Непорада К.С., Слободяник Н. М.
Награда: 
ВИЗНАЧЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТВАРИН НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗУ ПЕРЕМІННИХ НЕЙРОЕТОЛОГІЧНОГО ТЕСТУ «ВІДКРИТЕ ПОЛЕ»

УДК 616.8-009.85-092.9-071

 

ВИЗНАЧЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТВАРИН НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗУ ПЕРЕМІННИХ НЕЙРОЕТОЛОГІЧНОГО

ТЕСТУ «ВІДКРИТЕ ПОЛЕ»

 

Непорада Каріне Степанівна, д-р мед. наук, професор
Слободяник Наталія Миколаївна, здобувач
Українська медична стоматологічна академія

 

На підставі нейроетологічного тесту «Відкрите поле», факторно-аналітичного аналізу, тріади Сельє та вмісту кортикостерону встановлено, що стресостійкі тварини відзначаються високою швидкістю адаптації, низькими показниками рухово-дослідницької поведінки та показниками вегетативного балансу, а стресостійкі тварини володіють низькою швидкістю адаптації, високою рухово-дослідницькою активністю та показниками вегетативного балансу.
Ключові слова: стресостійкість організму, тест «Відкрите поле», тріада Сельє, кортикостерон.

On the base of neuroethological test “Оpen field”, factor-analytical analysis, Selye triad and corticosterone concentration is determined, that stress-resistant animals are characterized by high velocity of adaptation, low indexes of movement-experimental behavior and by indexes of vegetative balance. Nonstress-resistant animals have low velocity of adaptation, high movement-experimental activity and indexes of vegetative balance.
Keywords: stress-resistant of organism, test “Open field”, Selye triad, corticosterone.

В сучасному житті актуальною є проблема психоемоційного стресу, що лежить в основі розповсюджених психосоматичних захворювань серцево-судинної, дихальної, травної, ендокринної та інших систем [1]. Відомо, що розвиток стресіндукованих ушкоджень залежить від індивідуально-типологічних особливостей організму, що в свою чергу є проявом балансу стресреалізуючої та стреслімітуючої систем і має індивідуальні, генетично детерміновані особливості [2, 3, 4, 5].

Дослідження проводили на 83 щурах-самцях лінії Вістар, вагою 180-220 г, з дотриманням біотичних норм Європейської конвенції.

Гострий стрес моделювали за Г. Сельє (1960) шляхом іммобілізації тварин на спині протягом 3 годин [6]. Концентрацію кортикостерону в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою набору ELISA-тест (DRG-diagnostics, Німеччина).

Тяжкість стрес-синдрому оцінювали на підставі визначення показників тріади Сельє, а саме, ульцерогенез, враховуючи тяжкість, частоту та множинність виразок [7]. Також, визначали масу тимусу та наднирникових залоз щурів.

Для вивчення індивідуально-типологічних особливостей поведінки щурів і прогнозування їх стрес-реактивності застосовували нейроетологічний тест "Відкрите поле" та факторно-аналітичний метод [2]. Вважається, що особливості поведінки тварин в нових умовах є адекватним критерієм оцінки їх стресостійкості. Тест проводиться у чітко визначений термін до моделювання стресового впливу і триває 6 хвилин. Використовуються такі нейроетологічні перемінні: горизонтальна активність (кількість пересічених квадратів), латентний період першого переміщення, час у центрі майданчика, кількість виходів у центр поля, вертикальна активність (кількість стійок – rearing), кількість вмивань (grooming) і показник вегетативного балансу (кількість болюсів та уринацій). На підставі проведеного факторного аналізу виділяється три фактори. Перший F1 (пошуково-дослідницький) – йому відповідають перемінні, що відображають такі поведінкові характеристики, як горизонтальна активність, вертикальна активність та кількість виходів в центр поля; другий фактор F2 (швидкість адаптації) корелює з такими перемінними, як час у центрі майданчика та латентний період першого переміщення; третьому фактору F3 (емоційність та тривожність) відповідають кількість вмивань та показник вегетативного балансу. На підставі аналізу перемінних «Відкритого поля» розподіляли тварин на стресостійких, помірно стійких та стресонестійких. До стресостійких відносили щурів, у яких була висока швидкість адаптації, низькі показники рухової активності, дослідницької поведінки і вегетативного балансу, а до стресонестійких – тварин з низькою швидкістю адаптації, високою руховою активністю, дослідницькою поведінкою і показниками вегетативного балансу. Контролем слугували тварини відповідного типу реагування, яким не моделювали стрес-синдром.

Аналізуючи рухову активність та дослідницьку поведінку встановлено, що кількість виходів в центр стресонестійких тварин вища, порівняно із стресостійкими; горизонтальна активність достовірно вища у стресонестійких порівняно із стресостійкими та помірностійкими, кількість стійок вірогідно більша у стресонестійких порівняно із стресостійкимим та помірностійкими (табл. 1).

Другий фактор – швидкість адаптації: встановлено, що час в центрі майданчика був достовірно вищий у стресонестійких порівняно із стресостійкими. Відмічається збільшення латентного періоду першого переміщення у стресонестійких порівняно із стресостійкими тваринами(табл. 1).

Третій фактор – показник вегетативного балансу, що відображає емоційність та тривожність: відмічається достовірне збільшення кількості вмивань у стресонестійких тварин порівняно із стресостійкими та помірно стійкими, а також вірогідне зростання кількості болюсів та уринацій у стресонестійких щурів порівняно із помірностійкими та стресостійкими (табл.1).

Таблиця 1 Перемінні показники тесту "Відкрите поле", (M ± m) 

Перемінні

 

 

Типи тварин

 

рухова активність та дослідницька поведінка

швидкість адаптації

показники вегетативного балансу

кількість

виходів в

центр

горизонтальна активність (кількість квадратів)

кількість

стійок

час в центрі майданчика,с

ЛППП, с

кількість

вмивань

кількість болюсів та уринацій

1.Стресостійкі (n=22)

0,64±0,16

99,73±6,65

12,86±1,53

0,82±0,08

0,51±0,03

1,93±0,46

0,27±0,19

2.Помірно стійкі (n=39)

0,69±0,19

 

121,95±8,12

 

13,49±1,13

 

3,13±0,52

 

0,59±0,03

 

2,08±0,41

 

2,33±0,31

3.Стресонестійкі (n=22)

1,00±0,22

 

144,50±8,01

 

18,32±1,63

 

2,77±0,61

 

0,70±0,11

 

4,05±0,81

 

5,23±0,48

 

Р 1-3

> 0,05

<0,05

<0,05

<0,05

>0,05

<0,05

<0,05

Р 1-2

>0,05

<0,05

>0,05

<0,05

>0,05

>0,05

<0,05

Р 2-3

>0,05

<0,05

<0,05

>0,05

>0,05

<0,05

<0,05

Примітка: n – кількість тварин.

 

Відомо, що головною основою реалізації стрес-синдрому є активація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, результатом якої є секреція кортикостерону. Кортикостерон – головний стрес-реалізуючий гормон, дія якого направлена на адаптацію організму до змін. Нами встановлено, що вміст кортикостерону в сироватці крові у контрольних тварин в залежності від типу поведінкової реакції у тесті «Відкрите поле» був різним: у стресонестійких тварин контролю його вміст вірогідно вищий у порівнянні з стресостійкими тваринами (табл. 2). За умов гострого стресу вміст у сироватці крові кортикостерону вірогідно зростав в обох дослідних групах тварин порівняно з відповідними контрольними тваринами. У стресонестійких тварин за умов моделювання гострого стресу вміст кортикостерону був вищим у порівнянні зі стресостійкими тваринами (табл. 2).

Таблиця 2 Вміст кортикостерону у сироватці крові щурів з різними типами реагування за умов гострого стресу, (M ± m)

Групи тварин

 

Стресостійкий тип

Стресонестійкий тип

1. Контроль

2. Гострий стрес

3. Контроль

4. Гострий стрес

Вміст кортикостерону, нмоль/л

339,31±10,16

(n=8)

401,01±5,50*

(n=8)

395,11±3,00**

(n=8)

418,56±2,58*

(n=9)

Примітка: * - Р1-2<0,05; Р3-4<0,05; ** Р1-3<0,05

Отже базовий рівень кортикостерону різний у контрольних тварин різних типів, що обумовлює в подальшому їх стресостійкість в умовах стрес-синдрому.

Для оцінки тяжкості стрес-синдрому використовували класичну тріаду Сельє, аналізуючи ульцерогенез, гіпертрофію надниркових залоз та інволюцію тимусу.

Нами встановлено, що за умов гострого стресу у 100 % стресонестійких тварин виникли дефекти слизової оболонки шлунка, а у стресостійких тварин лише у 65 %. Кількість виразок шлунка на 1 щура була у стресонестійких тварин в 3 рази більшою, порівняно з стресостійкими. Площа виразок на один шлунок у стресонестійких тварин була в 3,9 рази більшою, порівняно з тваринами, стійкими до гострого стресу. У стресонестійких тварин вірогідно збільшена маса наднирників та зменшена маса тимусу, порівняно з відповідним контролем (табл.3).

Таблиця 3 Показники тріади Сельє у тварин за умов гострого стресу, (М±m)

Групи тварин

Показник

Стресостійкий тип

Стресонестійкий тип

Контроль

Гострий стрес

Контроль

Гострий стрес

Маса щурів, г

216,2±3,7

n=26

211,7±4,5

n=26

212,9±4,2

n=28

212,0±4,3

n=28

Відносна маса тимусу, мг/100г маси тіла

61,1±2,5

n=26

48,0±1,7*

n=26

53,2±1,7**

n=28

40,2±1,7*

n=28

Наднирниковий коефіцієнт, мг/100г маси тіла

11,9±0,4

n=26

15,0±0,5*

n=26

13,4±0,4**

n=28

16,1±0,5*

n=28

Частота виразок, %

0

n=26

65,4

n=26

0

n=28

100

n=28

Множинність, число виразок на одного щура

0

n=26

1,31±0,22

n=26

0

n=28

3,9±0,42^

n=28

Площа виразок на один шлунок, мм2

0

n=26

1,8±0,35

n=26

0

n=28

7,04±0,79^

n=28

Примітки:

1. n – кількість тварин;

2. *- порівняно з контролем відповідного типу реагування, р<0,05;

3. **- між контрольними групами обох типів, р<0,02;

4. ^ - порівняно зі стресостійким типом

Отже, нейроетологічний тест "Відкрите поле", який об’єктивно відображає стійкість тварин до гострого стресу, що доведено на підставі порівняння з тяжкістю стрес-синдрому, та вмістом кортикостерону, можна використовувати для розподілу тварин за стресостійкістю.

 

Література:

  • 1. Кундиев Ю.И. Роль стресса в формировании здоровья населения: структурный анализ / Ю.И. Кундиев, В.В. Кальниш, А.М. Нагорная // Журн. АМН України. - 2002. - Т. 8, №2. - С. 335-345.
  • 2. Иноземцев А.Н. Сравнительная характеристика стрессоустойчивости крыс линии Вистар и беспородных к «сбою» реакции избежания / А.Н. Иноземцев, С.В. Литвинова, Л.В. Калюжный // Журн. высш. нерв. деятельности. – 1992. – Т. 42, № 4. – С. 803-805.
  • 3. Майоров О. Ю. Нейродинамическая структура системных механизмов устойчивости к эмоциональному стрессу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора мед. наук / О.Ю. Майоров – М., 1988. – 45 с.
  • 4. Меерсон Ф. З. Общий механизм адаптации и роль в нем стресс-реакции. Основные стадии процесса / Физиология адаптационных процессов. – М., 1986. – С. 77-123.
  • 5. Судаков К. В. Устойчивость к психоэмоциональному стрессу как проблема биобезопасности / К. В. Судаков // Вестник Рос. АМН. – 2002. – № 11. – С. 15-17.
  • 6. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме / Г. Селье. – М.: Медицина, 1960. – 254 с.
  • 7. Виноградов Л.В. Влияние нейропептидов на экспериментальную дуоденальную язву крыс / Л.В. Виноградов, В.М. Полонский // Патол. физиол. и эксперим. тер. – 1983. - № 1. – С. 3-6.

 

6.66667
Ваша оценка: Нет Средняя: 6.7 (3 голоса)

имеет практические

Имеет практическое значение

Достаточно интересное

Достаточно интересное исследование. Уточните пожалуйста практическое значение....?
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.