facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

УКРАЇНА НАУКОВА: ПРО ПСЕВДОДОСЛІДНИЦЬКІ ОПОВІДАННЯ І ТИТУЛЬНІ ПРИВ'ЯЗКИ

Картинка новости: 

Міжнародна академія наук і вищої освіти (МАНВО) у Лондоні започаткувала "Чемпіонат Світу, континентальні, національні та регіональні першості з наукової аналітики". Проект поширився і на пострадянські країни. Генеральним партнером МАНВО в Україні і на території республік колишнього СРСР виступила Всеукраїнська академічна спілка. Що таке чемпіонат з наукової аналітики? Які перспективи відкриває цей проект для українських науковців? Чому українська наука загрузла в корупції? На ці та інші питання в інтерв’ю УНІАН розповів Президент Всеукраїнської академічної спілки, офіційний представник в пострадянських державах МАНВО Борис Житнігор.

Борисе, що являє собою чемпіонат з наукової аналітики?
Основним завданням проекту Міжнародної академії наук і вищої освіти з проведення турнірів з наукової аналітики є створення оптимального механізму глобального об`єднання науково-освітньої спільноти різних країн світу.
Серед основних цілей цієї ініціативи МАНВО особливо слід виділити її спрямованість на масштабну популяризацію науки і творчість прогресивних вчених, а також розвиток міжнародної наукової кооперації. Разом з тим, Академія прагне створити необхідні умови для ефективного міжнародного оприлюднення даних про наукові дослідження і досягнення вчених різних країн, забезпечення повсюдного визнання таких досягнень.
Подібні дії неминуче повинні внести свій внесок у підвищення соціальної ролі науки і освіти, а також ступеню їхнього впливу на глобальні й локальні суспільно-політичні процеси. Крім того, проект МАНВО покликаний сприяти виявленню і просуванню передових наукових ідей, виявленню талановитих учених і педагогів, неординарних і ексклюзивних наукових концепцій і освітніх програм. Нарешті, ініціатива британців створює додаткові інструменти для забезпечення захисту і ефективній реалізації авторських прав науковців, створення механізмів підвищення рівня матеріального достатку этих талантливых людей шляхом використання їхньої творчості, знань і досвіду в комерційних наукових дослідженнях і освітніх проектах.
За задумом наших европейских колег, проведення науково-аналітичних турнірів здатне привести до таких благотворних результатів, як, наприклад, побудова системи дієвих стимулів для розвитку дослідницької активності науковців и системи ефективних засобів широкого обнародування результатів наукових досліджень.
В рамках проекту також формуються необхідні передумови для підтримки і розвитку міжнародних наукових дискусій, обміну думками між ученими, міжнародного поширення передового наукового досвіду. Також програма проведення науково-аналітичних турнірів передбачає використання додаткових інформаційних каналов і статусних інструментів, спрямованих на привертання уваги глобального суспільства до проблем науки і наукових процесів.

Як власне проходить чемпіонат?
Враховуючи просторові масштаби проведення турнірів, а також велику кількість учасників з різних країн, першість з наукової аналітики проводиться інтерактивно – дистанційно: шляхом представлення авторами своїх наукових робіт на сайті першості: www.gisap.eu.
У перспективі передбачається, що національні першості окремих країн проводитимуться на базі спеціальних сайтів таких країн, а ось континентальні та світові першості – на порталі МАНВО.
Усі учасники турнірів оцінюються спеціально запрошеними незалежними експертами з різних країн, а також зобов`язані оцінювати один одного. Крім того, на сайті реалізується механізм підтримки віртуальних дискусій і обміну думками учасників. Тим самим забезпечується абсолютна об`єктивність результатів першостей, які проводяться у всіх галузях науки.
Нині проводяться чемпіонати різних пострадянських держав, у тому числі – України, а також "Відкрита Європейсько-азіатська першість з наукової аналітики". За підсумками кожного етапу певної першості видаються міжнародні збірки наукових праць.
Особи, що з тих чи інших причин не бажають брати участь безпосередньо в змаганні, можуть фігурувати в проекті поза конкурсом – в статусі учасника престижної міжнародної наукової конференції, а представлена ними робота буде опублікована в загальній збірці наукових робіт, разом з працями учасників першості з наукової аналітики. Таким чином, кожен етап першості одночасно є і міжнародною конференцією на відповідну тематику.

І як виявити науковця-переможця?
Переможці і призери першостей визначаються на кожному етапі, а також за підсумками чемпіонатів з використанням спеціальних авторських формул МАНВО, що враховують найрізноманітніші оцінні критерії. Причому, результати етапів і підсумків першостей різних рівнів формують і коригують національні і міжнародні науково-аналітичні рейтинги не лише учасників, але і ВНЗ і навіть країн, які вони представляють.

Чому Всеукраїнська академічна спілка стала партнером цього проекту в Україні і на пострадянському просторі в цілому?
Так вже склалося, що у нас з європейськими колегами виникають загальні інтереси, схоже розуміння проблем, а також оперативна конструктивна взаємодія за різними науковими і освітніми проектами і питаннями.
Півтора роки тому ми, в співпраці з Європейською асоціацією міжнародної освіти (Нідерланди), пропонували до впровадження в освітню систему України справжній міжнародний бланк Загальноєвропейського додатка до диплому – Diploma Supplement. Проте, незважаючи на відповідні міжнародні зобов`язання України, а також норми Постанови Кабінету Міністрів і наказ Міністерства освіти, цей найважливіший міжнародний документ академічного і професійного визнання освітніх кваліфікацій так і не було впроваджено – навіть в анонсованому і сумнівному з погляду легітимності міністерському варіанті. Національне міністерство, судячи з усього, просто погано знає це питання, а самостійність ВНЗ в цій сфері було в корені припинено тиском чиновників.
Щодо проекту науково-аналітичних першостей, то в різних частинах світу партнерські організації МАНВО працюють над його впровадженням у відповідних регіонах і державах. Нам же було доручено це здійснювати на досить масштабному пострадянському просторі і внаслідок особливої довіри, і зважаючи на історичну, культурну спільність країн – колишніх республік СРСР, а також можливість спілкування вчених цих держав мовою міжнаціонального спілкування – російською мовою.
…Істинний розвиток наука може мати тільки у вільному суспільстві, яке усвідомлює її значущість і набуває динаміки свого розвитку за рахунок її досягнень. Адже прояви науки мають місце скрізь: від державного управління і запуску космічних кораблів і до прибирання сміття. Хоча в різні історичні періоди значні наукові відкриття, що ґрунтувались на геніальності окремих осіб або ідеологічно мотивованому фанатизмі, виникали і в тоталітарних суспільствах.
Але, ще раз зазначу, розвиток доступний тільки вільним, розкутим людям із нестандартним мисленням, бо наука і наукова діяльність – це теж форма творчого самовираження конкретних осіб. І таке самовираження може мати відносно масовий і ефективний характер тільки за умови відповідної підтримки демократичної держави.
Значна увага суспільства і держави до науки повинні зумовлювати її високий престиж, і, як наслідок, стимулювати молодих людей до зайняття науковою творчістю.

Але у нас нестачі кандидатів і докторів наук ніби не відчувається...
Відразу хотілося б застережити, що в Україні, як і в інших пострадянських державах, поза сумнівом, є досить велика кількість тих, хто реально займаються науковими дослідженнями, а також видатних, заслужено шанованих учених. Але не мало й інших.
В цілому ж, давайте будемо відверті: особливими досягненнями – реальними вкладами в науку вітчизняні дослідницькі школи вже дуже давно світ не балують, а з "нобелівських вершин" українську науку не видно взагалі.
Можливо, нинішній підхід до сприйняття наукових регалій в суспільстві похідний від ставлення до них, сформованого ще під час існування СРСР. Проте в радянські часи провідні науковці, з урахуванням надмірної ідеологізованості окремих галузей гуманітарних і навіть природничих наук, користувалися громадською любов`ю і повагою. І для того, найчастіше, були істотні підстави. Втім, саме радянська ідеологія виробила безглузді титульні прив`язки до осіб, що тим або іншим чином відзначилися в окремих сферах діяльності, які повинні були спроеціювати суспільну повагу і, якоюсь мірою, замінити співвимірну плату за талант і його соціальну користь: "народний артист...", "заслужений діяч...", "відмінний працівник..." і так далі.
Нині науку не назвеш популярною сферою діяльності. Та й взагалі громадський інтерес до неї мінімальний. А ось наукові регалії і в сучасному суспільстві викликають повагу. Але саме титули, а не фактичні наукові досягнення, які повинні стояти за ними.
Такий пієтет до регалій, відірваний від оцінки суспільством значущості самої науки і в умовах відсутності економічного попиту на наукомісткі знання, зводить вчені ступені і звання до розряду самодостатніх цінностей, затребуваних на тіньовому ринку. Величезна кількість дисертацій, що не мають реальної наукової цінності (особливо у сфері гуманітарних наук), банальні псевдодослідницькі оповідання і переписувані з одного наукового джерела в інше тексти, корупційні схеми здобуття наукових ступенів і звань – це дуже поширене явище сьогоднішнього дня. Про це відкрито не прийнято особливо говорити (як наприклад, і про "безкоштовну" медицину, яка частенько дуже дорого коштує і далеко не завжди професійна), проте реальний кризовий стан науки, укупі з величезною кількістю докторів і кандидатів наук, а також наявність таких титулів чи не в кожного політика і громадського діяча, що поважають себе, явно сигналізують про те, що ситуація в цій сфері вкрай абсурдна.
Іншими словами, значні амбіції, підкріплені неабиякими фінансовими можливостями, найчастіше дозволяють зацікавленій особі стати "формальним науковцем" і без особливих завдатків до цього, а також без необхідності здійснення реальної наукової діяльності. Саме тому в країні так багато дуже і дуже титулованих учених без відповідної персональної бібліографії. Втім і масивні списки публікацій часто відрізняються кількісними, а не якісними характеристиками, а іноді в неабиякому ступені формуються підставними (замовленими) авторами.

Якою ви бачите систему надання наукових регалій?
У розвинених країнах вже давно функціонує система наукових компетенцій, яка нині є найбільш оптимальною. Проте ми традиційно не поспішаємо переймати передовий досвід, знаходячи для цього тисячу причин і відмовок.
Взагалі все, що пов`язане з реформою освітньої системи країни за європейським зразком – в контексті Болонского процесу, у нас протягом років обговорюється, дискутується, але не знаходить практично ніякої реалізації. Люди їздять за кордон, зачитують доповіді, обіцяють міжнародному співтовариству, що ми, мовляв, підтягнемося, зробимо, реалізуємо... Їм демонструють повагу і проявляють увагу – толерантність у цивілізованому світі є нормою. Проте, практично все залишається на місці. А у разі виникнення відповідних питань, чутні, загалом, досить смішні промови про те, що: "європейський досвід потрібно переймати обережно", "у нас теж багато хорошого, – їм теж є чому в нас повчитися", "рівень освіти у нас і без того дуже високий" і так далі.
Адже ми хочемо міжнародного визнання своїх освітніх кваліфікацій, або просто – дипломів про освіту різного виду. Хочемо академічної і професійної мобільності наших студентів, учених, педагогів, фахівців. За відсутності уваги до науки, проблемах з демократією, корупції, фактичному небажанні впроваджувати європейські стандарти організації освітніх процесів...

Який досвід розвинених держав українська наука має обов’язково перейняти?
На Заході в першу чергу упор робиться на прагматичну частину наукового процесу – на зміст, а не на форму. У нас же велетенська увага в презентації наукових досліджень – простіше кажучи, в дисертаціях, – приділяється формальним аспектам: поля, абзаци, розмір шрифту, кількість сторінок дослідження і наявність в тексті роботи посилань, оформлення списків літератури, виносок і іншим деталям...
Не раз доводилося чути від європейських колег з різних країн, що талановиті есе, тези або навіть системно викладені висновки можуть бути написані автором взагалі від руки, але при цьому доброзичливо і з цікавістю сприйняті колегами, що проводять відповідну наукову атестацію. При цьому важливі власні думки дослідника, а не компіляція з тисячі разів розмножених і банальних висловлювань інших авторів.
Ключовий чинник – талант, аргументованість, новизна, нестандартність підходу, а зовсім не "обгортка", в яку "науку" буде поміщено. Інша важлива обставина – стимулююча ініціативу і сміливість в науковім пошуку молодого вченого доброзичливість і сприяння досвідчених колег. А з їхнього боку, як правило, – ніякого хижого неприйняття чужого, альтернативного погляду на наукову проблему, а також виключення сприйняття визнаними науковцями молодого дослідника як потенційного конкурента.
Багато в чому відносна прозорість і ефективність розвитку науки в зарубіжних країнах пов`язані з тим, що "науку" можна продати на ринку – на неї ("на мізки") існує платоспроможний попит. Саме тому, наприклад, в розвинених європейських і північноамериканських державах так багато молодих фахівців з науковими ступенями. Які, зазвичай, в процесі професійної діяльності "з лишком" окупають час і матеріальні внески, витрачені в університетах.
Поза сумнівом, здобуття наукового ступеня – цей не дешева справа, як і в цілому вища освіта. Як відомо, в розвинених державах в ментальному середовищі не існує штампу про маніакальну необхідність буквально усім здобувати диплом про вищу освіту. На це просто немає відповідного соціального замовлення і співвимірних потреб економіки. А формалізмом в контексті "щоб було", а також безглуздими тимчасовими і фінансовими витратами раціональні люди займатися не схильні. Але при цьому науковий процес в усіх його проявах принципово доступний усім, у кого є талант, а також бажання і можливості присвятити себе науковим дослідженням. Ніяких неформальних бар`єрів і заборон: думай, твори, дерзай на благо собі й суспільству!

Без жодної корупції?
Декілька слів про питання корупції в університетах розвинених держав. Це явище там практично неможливе, оскільки воно абсолютно безглузде і безперспективне, як для ВНЗ, так і для потенційного "покупця" наукового ступеня (а наукові ступені в розвинених країнах надають самі університети, а не сурогатні державні органи).
В умовах об`єктивної конкуренції на ринку освітніх послуг, реальної автономії, господарській самостійності ВНЗ і залежності їх життєздатності від рейтингових оцінок якості освіти, яку вони надають, а також підсумкової "престижності їхніх дипломів", жоден університет не стане видавати будь-який диплом особі, що не має відповідних знань в необхідній якості. Бо низький рівень таких знань або їх повна відсутність – "смертельна" антиреклама для навчального закладу, яка за наявності щонайменшого приводу вмить буде розтиражована ЗМІ. Як наслідок – скандал, відсутність студентів, державної підтримки, перспектив виживання на освітньому ринку.
Випускники – бакалаври, магістри або доктори, а також успішність їхньої кар`єри – найголовніша рекламна "вітрина" будь-якого ВНЗ.
З іншого боку, незаслужені – "куплені" наукові ступені просто не потрібні, а точніше, можуть виявитися згубними для їх набувача, хоч би він був навіть високопоставленим чиновником або найбагатшим бізнесменом. У разі, якщо у своїй публічній діяльності така особа тим або іншим чином проявить невідповідність своєї фактичної кваліфікації (наприклад, нездатність, як у нас говорять, "стулити два слова") умовно високому рівню знань, підтвердженому дипломом, – не уникнути громадського засудження і дискредитації. Та і увага правоохоронних органів гарантована.
До того ж, навіть найбільші розуми – винахідники або бізнесмени, – і не подумають спеціально "придбавати" вчений ступінь. Їхньому соціальному статусу цей "дипломований" формалізм нічого не принесе – про значущість і авторитет таких людей свідчать їхні справи і досягнення. Науковий же ступінь – це не досягнення, а лише його формальна констатація.
Нарешті, на заході чітко усвідомлюють, що докторський ступінь – це не "князівський титул", не довічне позитивне клеймо, які можна використовувати для відкритої демонстрації своїх значущості й величі. Науковий ступінь вимагає постійної роботи – системного підтвердження дослідженнями і публікаціями. Це – важка робота. Недаремно серед випускників американських університетів, які в молодості отримали наукові ступені, але потім перестали займатися науковими дослідженнями, розсудливо не прийнято хизуватися наявністю таких регалій.
Дуже значимим чинником в науковому співтоваристві розвинених держав є "авторитет" або "вагомість" науковця. Такого роду статус забезпечується тривалою педагогічною діяльністю в престижному університеті, але понад усе – систематичними науковими публікаціями. Причому, не науковими роботами, що публікуються "аби як" – "для галочки", а доповідями або тезами про фактичні дослідження, що містять проблемні інновації. Такі публікації, у свою чергу, викликають громадський резонанс, дискусію і полеміку (очну і заочну), забезпечуючи високий рівень популярності – "цитованості" автора. Що, як наслідок, піднімає престиж корпорації або ВНЗ, в якому такий дослідник працює. Саме у такому жорсткому інтелектуальному режимі, дискусійному й інформаційному натиску існують справжні науковці в передових з науковому погляду країнах. Так, власне кажучи, інакше і не повинно бути. Інакше науковий прогрес просто неможливий.

Розмовляла Яна Солнцева

Источник:
http://education.unian.net/ukr/detail/192165

Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.