facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip
Перевод страницы
 

ВПЛИВ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН В ЄС НА ЙОГО ІМІДЖ ТА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК

ВПЛИВ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН В ЄС НА ЙОГО ІМІДЖ ТА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК
Нінель Копотун, соискатель

Киевский национальный университет им. Т.Шевченко, Украина

Участник конференции

УДК 327.7:061.1 ЄС

У статті розглянуто та проаналізовано ключові моменти інституціональної реформи ЄС в контексті прийняття та ратифікації Лісабонського договору, а також її вплив на формування іміджу ЄС на міжнароднійарені.
Ключові слова: ЄС, інституціональні зміни, Лісабонський договір, імідж, репутація ЄС.

В этой статье рассмотрено и проанализировано ключевые моменты институциональной реформы ЕС в контексте принятия и ратификации Лиссабонского договора, а также ее влияние на имидж ЕС на международной арене.
Ключевые слова: ЕС, институциональные изменения, Лиссабонский договор, имидж, репутация ЕС.

The article examines and analyzes the key aspects of institutional reform of the EU in the context of adoption and ratification of the Lisbon Treaty and its influence in shaping the EU's image in the internationalarena.
Keywords: EU, institutionalchanges, the Lisbon Treaty, image, reputation of the EU.

Постановка проблеми. Європейський Союз протягом тривалого періоду існування доводив і, попри фінансову кризу, прагне довести сьогодні зусиллями провідних економік свою ефективність як економічного і політичного інтеграційного утворення. Підтвердженням цьому може бути те, що два роки тому ЄС подолав затяжну інституційну кризу, завершивши процес ратифікації Лісабонського договору і відкривши нову сторінку у своєму розвитку.Зараз ми забули про кризу «Європейської Конституції», яку європейці вдало подолали схваленням Лісабонського договору. Отже, можемо припустити, що нинішня криза єврозони також буде подолана.

Мета статті– розкрити тенденції розвитку Європейського Союзу в контексті прийняття та ратифікації Лісабонського договору, а також визначити вплив інституціональних змін у структурі роботи ЄС на міжнародний імідж цього економічного та політичного інтеграційного союзу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковий аналіз взаємодії нових інституціональних змін в ієрархії Європейського Союзу та його іміджу в контексті прийняття та ратифікації Лісабонського договору є досить цікавою та, безперечно, актуальною темою для дослідження. Проте, слід зауважити, що в Україні ця проблема недостатньо глибоко вивчена. Хоча загальна проблематика тут висвітлювалася достатньо повно.  Варто відзначити роботи таких українських науковців, як С.  Василенко, Т. Гусєва, Б. Збарко, В. Копійка і Т. Шинкаренко, М. Пашков і В. Чалий та ін.Проте, як саме вплинуло прийняття та набрання чинності Лісабонським договором на процеси європейської інтеграції ще не відтворено в науковій літературі, що підтверджує актуальність обраної теми. А коли говорити про іміджевий контекст цього процесу, то наукове відображення його досі не набуло необхідного рівня.

Основні результати дослідження.Розроблений у 2004 році Договір про запровадження Конституції для Європи був покликаний сприяти функціонуванню розширеного Євросоюзу. Його метою стало підвищення ефективності функціонування інституцій ЄС завдяки більшій прозорості, залученню громадян до процесу вироблення рішення, а також запровадженню нових форм законодавчих актів. Цієї мети не вдалося досягти, оскільки негативні результати референдумів у Франції та Нідерландах означали припинення процесу його ратифікації. Проблема законодавчого забезпечення шляхів розвитку ЄС залишилася нерозв’язаною.

Натомість, 13 грудня 2007 року в Лісабоні голови держав та урядів країн–членів ЄС підписали «Лісабонський договір, що змінює Договір про Європейський Союз та Договір про створення Європейської спільноти» (так званий Лісабонський договір). Цим договором після фіаско Європейської Конституції внесено інституційні зміни до установчих договорів ЄС.

Це не тільки дуже складний Договір із одночасним введення величезних кількості кардинальних змін, але й до того ж він вступає в силу в досить непростий період проблем (фінансова криза, кліматичні загрози, енергетичну залежність, зміни в геополітичному балансі). Минуть роки, перш ніж результати його запровадження стануть цілком очевидними. Однак, деякі загальні висновки вже можна зробити, а також описати і деякі можливі сценарії розвитку подій [1].

Лісабонський договір у редакції, запропонованій його творцями, мало нагадував Конституцію, він радше був схожий на акт про внесення змін і фактично вважався багатьма фахівцями корегуючим матеріалом для чинних установчих договорів.

Складається договір із семи статей, дві з яких вносять зміни до Договору про Європейський Союз та Договору про запровадження Європейського співтовариства, що є занадто об’ємними, переобтяжені технічними деталями та малозрозумілі, а решта п’ять становлять прикінцеві положення і також численні протоколи та додатки [4].

Слід зауважити,щосаме незбалансованість структури та складність сприйняття тексту і спричинили небажання деяких членів Європейського парламенту віддати свій голос за договір, що, на думку частини законодавців, на 90% схожий з текстом відхиленої «Конституції для Європи»[2].

Проте навряд чи можна вважати зазначений факт принциповою вадою Лісабонського договору, адже всі попередні договори, крім перших, були складені саме в такий спосіб – «методом корегування». У кожному наступному договорі було зазначено, що саме та в якій частині необхідно змінити чи доповнити. Відтак,у ЄС склалася усталена практика формування консолідованих версій договорів, коли новий матеріал інтегрувався в тексти попередніхдоговорів, і, як наслідок, утворювався новий документ, що відбивав відповідні своєму часу реалії Європейського Союзу.

Проте, прийняття нового установчого договору було зумовлене насамперед необхідністю реформування та оновлення самого ЄС, зокрема іміджу «старого Світу», що втрачав свою привабливість. Українах-членах ЄС зростало усвідомлення необхідності вироблення нових механізмів для розв'язання проблем глобального характеру (зміна клімату, енергетична безпека, міжнародний тероризм тощо) на рівні ЄС.

Інституційна криза, спричинена відхиленням європейською спільнотою проекту Конституції, серед іншого призвела до призупинення прийому нових членів. Незважаючи на те, що в ЄС спостерігаються тенденції «інтеграційної вичерпаності», подолання європейської інституційної кризи відкривало бнові можливості для подальшого розширення.

Європейська Конституція мала замінити усі попередні угоди, тоді як Лісабонський договір лише доповнює, уточнює та змінює установчі договори – Римський (1958 р.), Маастрихтський (1993 р.), Амстердамський (1997 р.) та Ніцський (2003 р.) р. [4].

У процесі інституційної реформи ЄС можна виокремити такі важливі етапи[11]:

1)         підготовчий (2000–2004 рр.);

2)         рефлексивний (2005 - 2007 рр.);

 3)        реформаторський (з 2007 року).

Зняття з порядку денного питання інституційного реформування Союзу дає змогу останньому зосередитися на трьох фундаментальних викликах: подоланні відставання у соціально-економічному розвитку нових держав-членів, зокрема через реформу загального бюджету ЄС; розблокуванні процесу розширення Євросоюзу на країни Західних Балкан і Туреччину; встановленні поглибленої асоціації з країнами Східної Європи та Закавказзя. А тепер ще й подолання фінансової кризи.

Отже, не заглиблюючись у докладний аналіз 150-сторінкового Лісабонського договору, наголосимо на ключових його елементах, які лягають в основу оновленої інституційно-політичної архітектури Європейського Союзу та визначатимуть його імідж для тих країн, які приймають рішення щодо вступу в ЄС чи обирають для себе модель державного й суспільного розвитку на зразок європейської.

Положення Лісабонського договору передбачають ряд суттєвих змін, спрямованих як на посилення інституцій ЄС, так і внутрішньої інтеграції загалом. Поряд із набуттям Євросоюзом міжнародної правосуб’єктності, основні зміни відбулися в інституційній сфері, а також у механізмах ухвалення рішень всередині Європейського Союзу. Запроваджено нові керівні посади – Президент Європейської Ради та Високий представник з питань закордонних справ і безпекової політики, а також утворено новий орган – Європейська служба зовнішньої діяльності (дипломатичного відомства ЄС, яке практично виконує роль «міністерства закордонних справ») [7]. Важливою новацією Лісабонського договору в контексті створення Служби стало підпорядкування цьому органу колишніх делегацій ЄК, які, з моменту набуття чинності новим договором перетворилися на Делегації ЄС – повноцінні дипломатичні представництва, що діють від імені Європейського Союзу [3].

Євросоюз робить вагомий крок уперед у розбудові «простору свободи, безпеки та справедливості» створенням спільного європейського режиму надання притулку, становленням інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами ЄС, затвердженням принципу взаємного визнання судових рішень національних судів держав-членів.

Згідно із Лісабонським договором, усі процедури у рамках засідань Ради Міністрів ЄС мають бути публічними і транслюватися в телевізійному ефірі.

Отже, як бачимо, зміни, які вносить Лісабонський договір, дуже багато. Вони зачіпаютьпрактично всі сферижиттєдіяльності ЄС. Союз стає демократичнішим, відкритішим і більше підзвітним його громадянам, що в свою чергу, впливає на загальний імідж ЄС як на теренах країн-членів, так і на міжнародній арені. Особливо привабливим це виглядає для тих країн, хто формує свою перспективу як євроінтеграційну. І коли уряди таких країн проводять серед свого населення відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу, то положення Лісабонського договору можуть служити для державних пропагандистів, зацікавлених у інтеграції своїх держав до ЄС, вагомими документальним та агітаційним матеріалом.

Той факт, що Європейська Рада офіційно стає інституцією Європейського Союзу не принесе серйозні зміни в механізм прийняття рішень. Це підтверджує з юридичної точки зору еволюція ЄС, в практиці прийняття рішень якого вже були відчутні зміни.

Справа в тому, що задовго до набуття чинності Лісабонського договору, Єврокомісія вже не була головним ініціатором інтеграційних процесів. Рада Європейського Союзу вже не бере рішення складних питань цілком і повністю лише на себе. Ці завдання на практиці перейшли до Європейської Ради. Однак, немає підстави вважати, що її роль в майбутньому буде істотно відрізнятися від тієї, що була до Лісабонського договору [1].

Аналогічним є те, що міністри закордонних справ вже де-юре не члени Європейської Ради підтверджує існуючу практику, а саме, що ці міністри не прагнуть або не в змозі забезпечити ефективну горизонтальну координацію питань, що розглядаються у різних органах Ради Європейського Союзу.

Але і тут немає ніяких підстав очікувати суттєвої модифікація ролі і впливу Європейської Ради в результаті цього нововведення. Зі зменшенням числа учасників, зустрічі можуть стати легше керованими, більш тісними, що дозволяє учасникам краще пізнати один одного.

Скажімо, можна наголосити, що Європейський парламент та законодавчі органи країн-членів набуваютьтепербільшої ваги у процесі ухвалення рішень ЄС. Громадяни матимуть право знати, які саме питання представники їхніх держав вирішують на союзному рівні. Хартія фундаментальних прав набуває в ЄС такого ж статусу, як і його договори.

Європейська комісія визначила 10 переваг Лісабонського договору для громадян Євросоюзу [див. 8].

Вищезазначені переваги також служать безумовними аргументами позитивного впливу інституціональних змін у ієрархії ЄС на імідж не лише економічного, а й політичного союзу в Європі. Репутація ЄС як територія вільних та впливових громадян зростає серед світового співтовариства.

Реалізація Лісабонського договору передбачає формування нового, більш відкритого, більш прозорішого формату демонстрації діяльності ЄС в першу чергу для пересічних громадян Європейського Союзу.  Так, документом запроваджується посада постійного Президента Європейської Ради. Глави держав та урядів країн-членів ЄС обиратимуть його на 2,5 року кваліфікованою більшістю з можливістю переобрання на другий термін. Раніше ця посада передавалася «за естафетою» – її обіймав керівник країни, яка головувала в ЄС.

Єочевиднимтой факт, що Лісабонський договір– не «технічний» документ, а серйозний крок на шляху зміцнення європейської інтеграції. Пройти до кінця чи зійти з цього шляху– залежить лише від позиції держав-членів Європейського Союзу.

Існують також і суперечливі потоки в Лісабонський договорі. Вони можуть призвести до (як мінімум) двох різних результатів.

Сценарій А передбачає, що після періоду адаптації різних суб'єктів, що беруть участь у діяльності ЄС, вони будуть використовувати деякі можливості нової інституційної системи ефективно. Держави-члени будуть краще дотримуватися стратегічних напрямків через «м'які» методи (пакт стабільності, відкриті способи координації). Високий представник, нарешті, зможе знайти якийсь баланс між державами-членами Комісії і Європейським парламентом. Спрощення ревізій, налагодження та розширення співпраці в різних формах і форматах будуть все частіше використовується, щоб розрядити все більше зростаючий тиск розширеного членства і ризик зайти в інституційний та політичний глухий кут.

Сценарій B заснований на можливості того, що більшість з перерахованого вище після низки спроб, врешті виявиться недосяжним. У такому випадку, може виникнути необхідність у поверненні до більш звичного методу раціоналізації інституційної системи – більш радикального. Це може призвести до різних форм диференціації всередині ЄС [1].

На сьогоднішній день можна говорити про те, що Євросоюз значною мірою збільшив свій кредит довіри у простих громадян європейської спільноти, адже ратифікація Лісабонського договору та реалізація інституціональних змін у структурі правління ЄС залишило позитивний відбиток на іміджу ЄС, адже Євросоюз робить вагомий крок уперед у розбудові простору свободи, безпеки та справедливості,  створенням спільного європейського режиму надання притулку, становленням інтегрованої системи управління зовнішніми кордонами ЄС, затвердженням принципу взаємного визнання судових рішень національних судів держав-членів. Це дає шанс Євросоюзу подолати згадувану раніше фінансову кризу. Отож, можна твердити, що інституційні зміни відбулися у ЄС вчасно, тепер країни долають проблеми лише в економічному середовищі.

Саме завдяки Лісабонському договору європейці сподіваються, що матимуть змогу отримувати достовірну інформацію про діяльність Союзу, чітке уявлення про інституційну структуру, засади, функціонування організації, що в свою чергу стабілізує та оптимізує репутацію Європейського Союзу як впливового політико-економічного угрупування не лише на території Європи, а й за її межами.

Висновки. Таким чином, Лісабонський договір виступає тією рушійною силою, яка не лише допомагає розвиватися ЄС, відкриватися до співпраці, подавати в більш доступній формі свою роботу для своїх громадян, а й  формує позитивний імідж європейського співтовариства, що характеризується: відкритістю, прозорістю, доступністю, демократичністю, солідарністю та передбачуваністю.

Основне питання протягом наступних кількох років буде звучати так: чи є політичні сили і громадська думка в державах-членах досить прихильними до процесу розбудови ЄС, незалежно від його інституційного характеру, і до переміщення ЄС на передній план як інструменту влади та впливу в світі, що глобалізується. Очевидно, що науковий аналіз не може сам по собі дати відповідь на це питання. Його потрібно шукати в консолідованому багатосторонньому діалозі владних структур Європейського Союзу, урядів країн-членів, політичних та громадський організацій Європи.

З огляду на ситуацію, яка складається у ЄС на сьогоднішній день, можна висунути тезу, що становлення інституціональних змін в Європі після підписання Лісабонського договору заклало базис для подальшого розвитку парадигми «Єдиної Європи» та сприяє формуванню нового іміджу Європейського Союзу на світовій арені.

Література:
1. The Treaty of Lisbon –A Second Look at the Institutional Innovations / Peadar ? Broin, Piotr Maciej Kaczy?ski. – Politics and Institutions, CEPS Paperbacks, 2010. – 204.
2. Європейський Союз: консолідовані договори / В. Муравйов (наук. ред.). – К.: Port-Royal, 1999. – 206 с.
3.  Лісабонський договір ратифікований. Що далі?– http://gurt.org.ua/news/recent/4685/
4. Лісабонський договір: роз'яснення. – http://groups.google.com/group/ukraineuroclubs/msg/
5. Ніцський договір про внесення змін та доповнень до Договору про Європейський Союз, Договорів про заснування Європейських співтовариств та деяких пов'язаних з ними актів (2001/C80/01) вiд 26.02.2001 р. – http://zakon.rada.gov.ua
6. Сівець М. ЄС на п'ятій швидкості. – http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=2812
7. Ухваленням Лісабонського договору ЄС довів свою життєздатність. – http://www.razumkov.org.ua/
8. Treaty of Lisbon. – http://europa.eu/ lisbon_treaty/ index_en.htm
9. Выживет ли Европейский Союз? Ирландцы сказали однозначно: «Нет». – http://www.zn.ua. - 2010. – 21 травня.
10. Шегедин А. Договор о реформе ЕС - в полном тумане. // Молодёжь Эстонии. - 18 октября 2007. -  http://www.moles.ee/07/Oct/18/10-1.php
11.  Крук,Юлия. Конституция Европейского союза: история подготовки и причины провала ее ратификации. // Журнал международного права и международных отношений. –2009. -№ 2.
12. Рудік О. М. Конституція ЄС: етапи розробки та основні положення / Національна академія держ. управління при Президентові України. Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. — 84 с.
13. Конституційні акти Європейського Союзу. Частина I / Упорядник Г.Друзенко, за загальною редакцією Т.Качки. - К.: Юстініан, 2009. - 512 с.

Комментарии: 2

Sergey Chirun

Спасибо автору за интересную статью, представляющую научный и практический интерес. Однако дает ли Лиссабонский договор Евросоюзу возможность играть более важную роль на мировой арене? Ведь именно в вопросах внешней политики странам ЕС особенно трудно достичь консенсуса. Евросоюзу, как интеграционной группировке, более чем когда бы то ни было необходимы укрепление солидарности и готовность поступиться национальными интересами в пользу интересов общеевропейских, более эффективная и гибкая система управления, активная экономическая политика и повышенное внимание к выравниванию экономического развития стран-членов. Без убедительной легитимации ЕС будет не в состоянии проводить активную политику. Но сегодня Лиссабонский договор стал свидетельством серьёзных внутриевропейских противоречий и это заставляет задуматься о стагнации интеграционных процессов. Ведь все чаще Европейский союз сравнивают с велосипедом, который упадет, если не будет двигаться вперед.

Ткаченко Юрий Леонидович

Заранее прошу прощения у автора, может быть дело просто в языковых проблемах, но из статьи я так и не понял, уже созданы или преобразованы органы ЕС, упоминаемые в Лиссабонском договоре, если созданы, какова их эффективность, если не созданы, то когда предполагается их введение. А тема действительно интересная, хотелось бы поподробнее узнать не только о внутренних процессах в ЕС, но и о внешнем давлении на это образование.
Комментарии: 2

Sergey Chirun

Спасибо автору за интересную статью, представляющую научный и практический интерес. Однако дает ли Лиссабонский договор Евросоюзу возможность играть более важную роль на мировой арене? Ведь именно в вопросах внешней политики странам ЕС особенно трудно достичь консенсуса. Евросоюзу, как интеграционной группировке, более чем когда бы то ни было необходимы укрепление солидарности и готовность поступиться национальными интересами в пользу интересов общеевропейских, более эффективная и гибкая система управления, активная экономическая политика и повышенное внимание к выравниванию экономического развития стран-членов. Без убедительной легитимации ЕС будет не в состоянии проводить активную политику. Но сегодня Лиссабонский договор стал свидетельством серьёзных внутриевропейских противоречий и это заставляет задуматься о стагнации интеграционных процессов. Ведь все чаще Европейский союз сравнивают с велосипедом, который упадет, если не будет двигаться вперед.

Ткаченко Юрий Леонидович

Заранее прошу прощения у автора, может быть дело просто в языковых проблемах, но из статьи я так и не понял, уже созданы или преобразованы органы ЕС, упоминаемые в Лиссабонском договоре, если созданы, какова их эффективность, если не созданы, то когда предполагается их введение. А тема действительно интересная, хотелось бы поподробнее узнать не только о внутренних процессах в ЕС, но и о внешнем давлении на это образование.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.