facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Автор Доклада: 
Ткачук В.О., Сас Б.Б.
Награда: 
ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

УДК 336.711

ДО ПИТАННЯ СУТНОСТІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Ткачук В.О., к.е.н, доцент
Сас Б.Б., к.е.н., доцент
Тернопільський національний економічний університет

У статті визначено поняття «валютне регулювання», окреслено його механізм та процес здійснення, визначено головні напрямки застосування
Ключові слова: валютне регулювання, система валютного регулювання, сфера застосування валютного регулювання

The authors examine a essence of definition for a «currency regulation» , it’s mechanism and process of realization are determined, the main ways of apply are offered.
Keywords: currency regulation, the system of currency regulation, the sphere of apply of currency regulation.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об’єктивно притаманних державі економічних функцій. В умовах існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні юридичного механізму реалізації форм власності, а з іншого – у спрямовуючому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як єдиного цілого. Валютний ринок є невід’ємною складовою ринкової системи держави і тому на нього теж поширюється об’єктивна необхідність здійснення державою регулятивних функцій, актуальність яких є особливо очевидною в умовах світової фінансової кризи.

Проблеми валютного регулювання служать предметом наукового аналізу у наукових працях вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків. Однак у більшості з них основний акцент робиться або на аналізі чисто теоретичних аспектів даної проблеми, або на розгляді тільки конкретних практичних інструментів механізму регулювання. У цих умовах вважаємо за доцільне розглянути проблеми валютного регулювання у єдності як теоретичних, так і практичних її аспектів. При цьому ми виходимо з припущення, що побудова ефективного механізму валютного регулювання можлива тільки на базі чіткого теоретичного обґрунтування його сутності, змісту ,принципів та критеріїв ефективності.

Спільністю підходів вчених до валютної політики є те, що саме на її основі держава визначає своє відношення до валютного регулювання і його виділення як важливого елемента валютної політики [1, с. 178]. Особливу увагу потрібно зосередити на трактуванні поняття “валютне регулювання”, оскільки у спеціальній літературі немає єдиного підходу до його визначення.

На думку М. Пебро, регулювання валютних відносин – регулювання відносин між суб’єктами валютних відносин з приводу операцій, що здійснюються ними [1]. Б. Райзберг розглядає валютне регулювання як діяльність державних органів щодо управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеженню використання іноземної валюти. В.А. Ющенко пропонує таке визначення: “валютне регулювання” – “це регламентація державою та уповноважених нею органів міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій” [3, с. 79].

На нашу думку. наведені визначення сутності валютного регулювання є далеко не повними і відображають тільки сукупність оперативних дій у процесі валютного регулювання.

Визначення поняття “валютне регулювання” в економічній літературі, на нашу думку, не розглядається як системне утворення, яке має мету, згідно з якою формулюються завдання; механізм реалізації, що включає як інституціональний (організаційний), так і інструментарний (функціональний) аспекти; і також складовою частиною якого є елементи контролю за процесом досягнення поставленої цілі.

Тому, на нашу думку, валютне регулювання – це система законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, котрі визначають порядок здійснення операцій з валютними цінностями державними органами влади на території країни, спрямованої на забезпечення економічного зростання.

У вузькому розумінні валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на регулювання потоків капіталу в країну з країни, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці, стабільного рівня валютних резервів і балансування міжнародних платежів. У більш широкому розумінні валютне регулювання означає частину макроекономічної політики держави, яка стосується сфери валютно-фінансових зв’язків резидентів окремої держави та саму державу.

Валютне регулювання передбачає встановлення державою інструментів, видів, форм здійснення операцій з іноземною валютою, порядку їх проведення. Воно інтегроване у систему державного регулювання і, поряд з іншими його заходами, повинно сприяти реалізації пріоритетних напрямів економічної політики держави. Процес валютного регулювання можна подати у вигляді послідовності певних етапів (рис. 1).

Процес валютного регулювання

Рис. 1. Процес валютного регулювання [5, с. 83]

За своєю сутністю валютне регулювання виступає у якості важливої ланки взаємозв’язку національної економіки із світовою. Система валютного регулювання відіграє важливу роль у реалізації політики оптимальної участі будь-якої країни у міжнародному поділі праці. Заходи валютного регулювання безпосередньо пов'язані із забезпеченням економічної безпеки держави, з їх допомогою створюються умови для підтримання стабільності національної валюти та збалансованості платіжного балансу.

Валютне регулювання забезпечує підтримання стабільної купівельної спроможності національної валюти відносно товарів та послуг, що обертаються на внутрішньому та світовому ринку, та виступає у якості важливого інструменту забезпечення стабільного економічного зростання.

Заходи валютного регулювання можуть стати ключовими при проведенні політики дерегулювання на макроекономічному рівні.

З огляду на вище викладене, можна зробити висновок, що в основі побудови системи валютного регулювання повинні лежати такі принципи:

  • 1. Єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиним порядком здійснення валютних операцій та єдиним регулювання валютних відносин.
  • 2. Відносна стабільність, тобто забезпечення певної стійкості елементів системи валютного регулювання, наприклад, встановлення валютних обмежень і порядку здійснення валютних операцій.
  • 3. Гнучкість валютного регулювання, що означає встановлення коригування цієї системи залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану держави і тенденцій розвитку світового валютного ринку.
  • 4. Ефективність – це означає, що встановлення основних елементів системи валютного регулювання має впливати на економічну політику держави та забезпечити необхідний рівень валютних резервів країни та підтримку рівноваги платіжного балансу.
  • 5. Стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами, послугами та капіталом.

Огляд літературних джерел, оцінка різних поглядів на організацію системи валютного регулювання, дозволили нам звести її до такої схеми (рис. 2).

Під механізмом валютного регулювання розуміють сукупність спеціальних інститутів, органів, осіб, що беруть участь у процесі відносин валютного регулювання (суб’єктивна складова), а також набір форм і методів їх діяльності (функціональна складова) [6, с. 198].

Механізм валютного регулювання можна подати за допомогою схеми (рис. 3).

Варто зазначити, що розподіл на структурні елементи механізму валютного регулювання на практиці є неможливим, оскільки лише постійно взаємодіючи між собою, ці елементи є дієвим відлагодженим механізмом.

Зміст системи валютного регулювання констатується чинним законодавством і правовими нормами окремих держав. У такому законодавстві визначаються:

  • - суб’єкти валютних відносин, їхні права ( в т.ч. права власності на валютні цінності в іноземній валюті) та обов’язки;
  • - статус національної валюти;
  • - порядок здійснення валютних операцій, використання надходжень в іноземній валюті, організації торгівлі валютними цінностями, розрахунків в іноземній валюті;
  • - режим визначення й регулювання валютного курсу;
  • - механізм утворення й використання офіційних валютних резервів;
  • - механізм здійснення валютного контролю, повноваження органів державного управління і функції банківської системи у цьому питанні тощо.

Структура системи валютного регулювання

Рис. 2. Структура системи валютного регулювання

Отже, сфера валютного регулювання включає достатньо широке коло питань. У цьому зв’язку можна виділити три основних напрями регулювання.

  • 1. Регулювання валютних ринків. Метою регулювання є забезпечення рівноваги на валютному ринку шляхом співставлення попиту та пропозиції на національну валюту. Одним із методів забезпечення достатнього попиту на гривні в умовах доларизації економіки України може бути вимога обов’язкового продажу частини експортної виручки.
  • 2. Управління валютним курсом. В Україні прийнято досить ліберальний варіант курсоутворення, проте і він передбачає інтервенції НБУ на валютному ринку. Таким чином, управління валютним курсом шляхом політики управління валютними резервами та управління зовнішнім боргом є важливою частиною регулювання валютно-фінансової сфери.
  • 3. Регулювання руху капіталу. Протягом всього періоду існування валютного регулювання в Україні в його сучасному вигляді, тобто з 1992 р., щодо регулювання руху капіталу переслідувалось дві мети: попередження необґрунтованого відтоку капіталу з країни та створення сприятливих умов для залучення довгострокових іноземних інвестицій та фінансового капіталу при одночасному обмеженні відтоку спекулятивного іноземного капіталу. Однак реальна ефективність регулювання руху капіталів в Україні залишається на низькому рівні.
  • Регулятивний вплив

Механізм валютного регулюванн

Рис. 3. Механізм валютного регулювання [6, с. 7]

Можна виділити також два аспекти застосування валютного регулювання: валютне регулювання як частина макроекономічного регулювання (про що йшлося вище) і валютне регулювання в умовах становлення ринкового механізму. Валютне регулювання як частина макроекономічного регулювання має п’ять сфер застосування:

  • 1) підтримання задовільного стану платіжного балансу;
  • 2) боротьба з нестачею внутрішніх заощаджень з метою внутрішнього інвестування;
  • 3) фінансування бюджетного дефіциту;
  • 4) скорочення коливань надходжень та відпливу короткострокового капіталу;
  • 5) попередження процесу переносу міжнародних фінансових криз.

Однією з пріоритетних сфер валютного регулювання є введення обмежень на вивіз капіталу для підтримання задовільного стану платіжного балансу. Все більше дослідників приходять до висновку про неефективність цих заходів, що підтверджується багатьма прикладами [7]. Обмеження на відплив капіталу можуть вводитися при нестачі внутрішніх заощаджень з метою внутрішнього інвестування. Для збільшення капіталовкладень у державі необхідно достатньо сприятливий інвестиційний клімат, відповідне податкове законодавство, чітке визначення прав власності. Попередження втечі капіталу може допомогти державі вирішити такі важливі питання як підвищення збору податків, насиченості економіки реальними грошима, покращення фінансової дисципліни, тоді як безпосередньо проблема збільшення капіталовкладень лежить за межами сфери валютного регулювання.

З метою вирішення завдань макроекономічної політики валютне регулювання може застосовуватися для скорочення коливань як відпливу, так і надходження короткострокового капіталу, оскільки сильні коливання не сприяють економічному зростанню і ускладнюють проведення макроекономічної політики. Зокрема, різке надходження або відплив викликають коливання валютного курсу, а в умовах регулювання валютного курсу з боку центрального банку це може призвести до коливань золотовалютних резервів. Таким чином, за допомогою валютного регулювання може вирішуватися проблема автономності економічної політики держави, оскільки в умовах посиленої рухливості капіталу на міжнародному рівні внутрішня економічна політика стає все більш залежною від міжнародної кон’юнктури.

Валютне регулювання може використовуватися для захисту фінансової галузі, що розвивається, за аналогією з протекційними заходами у зовнішній торгівлі. З цією метою уряд може обмежити доступ резидентів на іноземні фінансові ринки, а також входження на місцевий ринок іноземних фінансових інститутів. Сьогодні існує щонайменше три аргументи на користь необхідності захисту фінансової галузі, яка розвивається в Україні.

По-перше, українські банки не можуть повністю конкурувати з іноземними, оскільки надто відстають за розмірами статутних капіталів і, відповідно, за можливістю охоплення широкої клієнтури з достатнім ступенем надійності.

По-друге, українські фінансові організації потребують державного захисту, оскільки у них недостатньо досвіду та репутації, які можна отримати тільки протягом тривалого періоду.

По-третє, наявність недосконалої конкуренції за грошові потоки клієнтів, що може призвести до краху всієї банківської системи.

Валютне регулювання є можливим як спроба знизити рівень системного ризику країни. Заходи валютного регулювання обмежують можливість зберігання активів та фіксації зобов’язань економічних суб’єктів у іноземній валюті. Ці заходи покликані захистити господарюючих суб’єктів від різких коливань курсу національної валюти і, таким чином, знизити загальний ризик фінансової системи.

Література:
1. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1994. - 592 с.
2. Валютный рынок и валютное регулирование. Учебное пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 475 с.
3. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посіб. - К.: "Знання", КОО, 1999. - 359 с.
4. Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А.М.Мороза, М.Ф,Пуховкіної. – К.: КНЕУ, 2005. – 556 с.
5. Симонов Ю.Ф., Носко Б.П. Валютные отношения. Учебное пособие для вузов. – ростов н/д: Феникс, 2001. – 320 с.
6. Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник. – Львів: Вид−во Нац. Універс. “Львівська політехніка”, 2004. – 244 с.
7. Ерпылева Н.Ю. Валютное регулирование как вид банковского регулирования: современные проблемы // Банковское право. – 2002. - № 3. – С. 7-29.
8. Johnston R.B., Ryan C. The Impact of Controls on Capital Movements on the Private Capital Accounts of Countries’ Balance of Payments: Empirical Estimates and Policy. – Washington D.C.: International Monetary Fund, 1994. 

10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.