facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ «КООПЕРАЦІЯ» ТА «КООПЕРАТИВИ СПОЖИВАЧІВ»

Автор Доклада: 
Легошина О.Л.
Награда: 
СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ «КООПЕРАЦІЯ» ТА «КООПЕРАТИВИ СПОЖИВАЧІВ»

УДК 334

СУТНІСТЬ ПОНЯТЬ «КООПЕРАЦІЯ» ТА «КООПЕРАТИВИ СПОЖИВАЧІВ»
Легошина О.Л., здобувач
ВНЗ Укоопспілки „Полтавський університет економіки і торгівлі”

У статті розглядається сутність понять „кооперація” та „кооперативи споживачів”. Акцентовано увагу на основних принципах кооперації та визначено види „кооперативів споживачів”.
Ключові слова: кооперативний рух, кооперація, кооператив, кооперативи споживачів.

In this article the essence of the definitions “ co-operation” and “ consumers’ co-operative” are overviewed. The emphasis was made on the principles of co-operations are identified.
Key words: co-operative movement, co-operation, co-operative, consumers’ co-operative.

Кооперативний рух у сучасній Україні переживає складний етап свого розвитку. В цих умовах досвід розвитку кооперації та кооперативних товариств є досить актуальним і має велике практичне значення.

Великий внесок в розробку теорії та організаційних принципів кооперації внесли вчені та кооперативні діячі ХІХ – ХХ ст., серед яких О.Анциферов, С.Бородаєвський, М.Гібнер, К.Пажитнов, В.Тотоміац, М.Туган-Барановський. Серед зарубіжних дослідників кооперативного руху слід згадати Ш.Жіда, Р.Оуена, Ф.Райффайзена, Ш Фур’є, Г.Шульце-Деліча та ін.

Політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в Україні у 80-90-ті рр. ХХ ст., сприяли зростанню уваги науковців до проблем вітчизняної кооперації. За часів незалежності України було видано низку наукових праць М.В.Алімана, С. Г.Бабенка, С.Д.Гелея, А.О.Пантелеймоненка , Р.Я.Пастушенка та ін.

Кооперація виникла і розвивалася разом з трудовою діяльністю людини і своїм корінням сягає глибини історії людського суспільства. Необхідність у співробітництві, взаємодопомозі, у спільних зусиллях завжди була притаманна всім народам світу. Але кооперація як юридично оформлена суспільна форма організації господарської діяльності, що об’єднує людей в різноманітні кооперативні економічні організації - асоціації і товариства, могла виникнути лише на певному етапі суспільного розвитку.

Кооперативний рух серед широких верств населення сформувався разом із становленням та розвитком буржуазного суспільства. Загальною причиною, що змусила людей об’єднатися у кооперативи були економічні та соціальні наслідки переходу до ринкових відносин. Конкретизуючи загальні передумови, необхідно виділити наступні: економічні, соціальні, політичні, фінансові, правові, ідеологічні, просвітницька діяльність.[11].
В історії кооперації основним її теоретиком вважають Р.Оуена. Він вперше вжив термін „кооперація” в сучасному його розумінні, запропонувавши організовувати землеробські та мануфактурні поселення єдності та взаємної кооперації.[3].

У Радянському енциклопедичному словнику кооперація (від лат. cooperatio – співробітництво) трактується як форма організації праці, при якій значна кількість людей спільно приймають участь в одному або різних, але пов’язаних між собою процесах праці. Або сукупність організаційно оформлених добровільних об’єднань взаємодопомоги робочих, службовців, дрібних виробників, в тому числі селян, для досягнення спільної мети в різних галузях економічної діяльності [9].

Сучасна наука виділяє п’ять фундаментальних принципів кооперації:

  • добровільне та відкрите членство;
  • демократичний членський контроль;
  • формування капіталу лише його членами;
  • розподіл прибутків пропорційно до участі в господарській діяльності кооперативу;
  • піклування про безперервну освіту своїх членів.
  • Але кооперативні товариства в усьому світі керуються нині універсальними принципами, які підтримав ХХХІ конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу (1995 р.). Їх сім:
  • добровільне і відкрите членство;
  • демократичний членський контроль;
  • економічна участь членів;
  • автономія і незалежність;
  • освіта, підвищення кваліфікації, інформація;
  • співробітництво між кооперативами;
  • турбота про громаду. [6].

Закон України „Про споживчу кооперацію”, зокрема ст.1, зазначає, що „споживча кооперація в Україні – це добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі”. [2].

Поряд з терміном „кооперація” постійно застосовується поняття „кооператив”. Згідно із загальновживаним на міжнародному рівні визначенням, кооператив – це група осіб, які добровільно об’єдналися, щоб задовольнити спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення з допомогою підприємства, що перебуває у їх спільній власності та під демократичним управлінням і контролем (із заяви ХХХІ Конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу „Про кооперативну ідентичність” (1995 р.)). [8].

Загальне поняття кооперативу міститься у ст.2 Закону України „Про кооперацію”. Згідно цього Закону „кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування” [1].

Основні види кооперативів також встановлюються Законом України „Про кооперацію”, згідно зі ст.6 якого, відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на: виробничі, обслуговуючі, споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. [1].

Споживчий кооператив (споживче товариство) – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів. [1].

Поряд із названим терміном існує й інший, менш вживаний, але важливий для розуміння сутності кооперативів, що діють у сфері споживання – „кооператив споживачів”.

До категорії кооперативів споживачів слід віднести споживчі, кредитні, житлово-будівельні, страхові, консалтингові, енергетичні кооперативи.

Житлово-будівельні кооперативи. Житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних житлових будинків садибного типу або багатоквартирного блочного житлового будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Житлово-будівельний кооператив здійснює експлуатацію і ремонт належного йому житлового будинку (будинків) та утримання при будинкової території за рахунок коштів кооперативу на засадах самооплатності. [5].

Кредитні кооперативи. Кредитний кооператив забезпечує своїх членів необхідними для господарської діяльності чи для задоволення споживчих потреб позичками на прийнятних для них умовах.

Великою популярністю серед населення користуються кредитні спілки – кооперативні об’єднання виключно фізичних осіб. Вони пропонують своїм членам дешевий кредит і зберігають їхні заощадження на умовах комерційного банку.[6].

Страхові кооперативи. Страховий кооператив створюється, щоб його члени мали змогу економити при отриманні гарантій на покриття матеріальних збитків, завданих стихією чи в результаті нещасного випадку, смерті тощо. [8]. У багатьох країнах світу страховики створюють свої професійні об’єднання (асоціації), які ставлять за мету захищати й обстоювати інтереси своїх членів, вживати погоджених заходів у разі, коли цих інтересів торкнуться дії або наміри органів влади, співробітничати з будь-яким іншим об’єднанням, що має споріднений напрямок діяльності.[10].

Споживчий кооператив. Він створюється для того, щоб зробити доступними для членів споживчі товари високої якості й забезпечити їм високу культуру обслуговування.

До споживчих кооперативів належать споживчі товариства та їх об’єднання для гуртових закупівель (спілки). Вони обслуговують своїх членів, а в багатьох інших країнах й інших споживачів через мережу власних крамниць та гуртівень. У власності споживчих кооперативів можуть бути також склади, підприємства легкої та харчової промисловості, транспортні засоби тощо.[6].

У сучасних умовах перехідної економіки виникає нагальна потреба створення консалтингових кооперативів. Але, перш за все, необхідно з’ясувати принципову різницю між консультуванням і консалтингом. Необхідно знати, що консультування – це є навчання і допомога порадами, а консалтинг – допомога у вирішенні проблем замовника. Тобто консалтинг виступає як комплексна послуга з проведення діагностики та лікування бізнесу.

У діяльності консалтингових організацій важливе місце посідають такі напрямки, як видання актуальних методичних та довідникових матеріалів, сприяння участі малих та середніх підприємств у міжнародних проектах і тендерах, а також допомога в отриманні кредитів та грантів.

Таким чином, консалтингові компанії відіграють дуже важливу роль у розвитку бізнесу загалом. Але все більшого значення набуває консалтингова допомога для малого підприємництва. В цьому випадку основне призначення консалтингу – допомога керівникам уникнути типових помилок в управлінні, що має забезпечити завчасне запобігання невиправданих витрат і збитків.[7].

В умовах перехідної економіки посилилось нераціональне, а в деяких випадках виснажливе використання природних ресурсів, як відновлюваних, так і невідновлюваних. Життя та діяльність людей супроводжуються утворенням великої кількості органічних відходів – побутове сміття, каналізаційні стоки, відходи виробництва сільськогосподарської продукції, деревообробки. Звалища навколо великих міст забирають величезні площі, забруднюють повітря, ґрунт і воду. А тим часом розроблено технології, що дають змогу добувати з цих відходів енергію.

Є й інша перспективна технологія переробки відходів – за допомогою метанобактерій. Ці мікроорганізми активно розмножуються в будь-яких органічних решітках, продукуючи в результаті своєї життєдіяльності цінну енергетичну сировину – біогаз (суміш метану і чадного газу).

Останнім часом дедалі ширше використовують технології добування палива з органічних речовин, що продукуються рослинами. Для України особливого значення набуває технологія добування палива з ріпакової олії. [4].

Тому використовуючи новітні технології переробки відходів та добування палива необхідно створювати енергетичні кооперативні організації за прикладом західноєвропейських країн. Для цього Україна має всі необхідні умови та можливості.

Підсумовуючи вищевикладене можна зробити висновок, що кооперативи можуть створюватись в будь-якій галузі, де можливий бізнес. Їх перевага в тому, що кооператив як форма господарювання дозволяє забезпечити своїх членів тими ж товарами та (або) послугами, що і приватний підприємець, але на вигідніших для них умовах.

В умовах, коли ринкові перетворення в Україні не набрали ще позитивного соціального змісту і супроводжуються безробіттям та зубожінням значної частини населення, активне залучення до реального сектора економіки кооперативних господарських організацій значно прискорить розвиток вітчизняного виробництва, створить додаткові робочі місця, сформує соціально-побутову інфраструктуру в сільській місцевості.

Література:

  • 1. Закон України „Про кооперацію”, 2003.
  • 2. Закон України „Про споживчу кооперацію”, 1992.
  • 3. Вахитов К.И. История потребительской кооперации России. [Електронний ресурс]
  • 4. Войцицький А.П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П., Дубровський В.П., Боголюбов В.М.; за ред. В.М.Боголюбова. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 533 с.
  • 5. Галянтич М.К. Житлове право / М. Галянтич. – К.: МАУП, 2003.
  • 6. Гелей С.Д., Пастушенко Р.Я. Теорія та історія кооперації: Підручник . – К.: Знання, 2006. – 513 с.
  • 7. Коростельов В.А. Управлінське консультування: навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 104 с. – Бібліогр.: с. 102.
  • 8. Основи кооперації: Навч. посіб. / С.Г.Бабенко, С.Д.Гелей, Я.А. Гончарук, Р.Я. Пастушенко. – К.: Знання, 2004. – 470 с.
  • 9. Советский Энциклопедический словарь / [глав. ред. А.М.Прохоров]. – 3-е изд. – М.: „Советская Энциклопедия”, 1985. – 1600 с.
  • 10. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
  • 11. Теория и история кооперативного движения. [Електронний ресурс]
9.66667
Ваша оценка: Нет Средняя: 9.7 (3 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.