facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПОСЛУГА З ЕКОНОМІКО ПРАВОГО ПОГЛЯДУ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН

Автор Доклада: 
Кіщак Ю.І., Кіщак І.Т.
Награда: 
ПОСЛУГА З ЕКОНОМІКО ПРАВОГО ПОГЛЯДУ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН

УДК 347:721

ПОСЛУГА З ЕКОНОМІКО ПРАВОГО ПОГЛЯДУ ПРИ РОЗГЛЯДІ ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН

Кіщак Ю.І., викладач
Юридичний коледж,
Кіщак І.Т., д.е.н., доцент
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського


Розглянуто питання надання послуг при розгляді звернень громадян з економічної та юридичної точок зору, запропоновано авторське визначення поняття послуг при розгляді звернень громадян у сфері агропромислового комплексу.
Ключові слова: послуга, звернення, громадяни, економіка, право, агропромисловий комплекс.

The question of grant of services is considered at consideration of appeals of citizens from the economic and legal points of view, author determination of concept of services is offered at consideration of appeals of citizens in the field of agroindustrial complex.
Keywords: favour, appeal, citizens, economy, right, agroindustrial complex.

За сферами економіко-виробничої діяльності та соціального життя людей надання послуг є однією із актуальних наукових проблем, оскільки надання та отримання послуг – це невід’ємні складові будь-яких форм суспільних відносин і людської діяльності. Проблеми розвитку сфери послуг привертали та привертають науковців увагу різних напрямів суспільних наук: економістів, юристів, державних управлінців, соціологів, істориків, філософів. Це зумовлюється різноманітністю послуг, сфера застосування яких є досить широкою. Р. Колосов стверджує, що спектр послуг є надто широким, тому навести їх вичерпний перелік складно. Незважаючи на значне коло їх застосування, при спробі їх систематизації, він виділяє адміністративні, нотаріальні, посередницькі, страхові, транспортні, фінансові та інші послуги; підкреслює, що категорія «послуга» так і не отримала однозначного тлумачення [1].

Метою статті вивчення питання надання послуг при розгляді звернень громадян через призму досягнень економічної й юридичної наук.

Надання якісних послуг на сучасному етапі державотворення визначається чіткістю та скоординованістю дій владних органів на місцях, які втілюють у життя закони, сприяють реалізації громадянами конституційних прав, надають комплекс публічних послуг у різних сферах життєдіяльності, безпосередньо контактують з населенням [2]. Одним з видів таких контактів з населенням є надання органами влади послуг щодо розгляду звернень громадян. В загальному розумінні «послуга» – це дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; добрість, прислуга, чемність, служба. Робота, виконувана для задоволення чиїх – не будь потреб, обслуговування [3].

В економічному значенні послуги розглядаються з двох точок зору: з погляду на їх конкретну функцію у суспільстві та як форма суспільних відносин. В радянській економічній науці виділяли основні напрями вчення про послуги: а) ототожнення послуги з конкретним корисним ефектом, який вона надає, та обґрунтування положення про суспільну корисність послуг. Тут корисний ефект послуги розглядався як сукупність корисних властивостей, спрямованих на задоволення потреб суспільного виробництва або безпосередньо людини, а сама послуга була корисною дією праці, що споживається, або товар (річ) чи вид діяльності; б) ототожнення результатів послуг з працею, яка не набуває речової форми. За цією теорією, послуга – це праця, що не проявляється у продукті, або результат праці, невіддільний від процесу, який не набув речової форми. Вважалося, що особа, яка споживає послугу, сплачує не за її результат, а за виробничий процес, необхідний для створення цієї послуги, тобто фактично споживач послуги сплачує за чисту працю виробника; в) послуга – це діяльність, результати якої не втілюються у речову форму [1].

В період радянської доби в економічній літературі послуги, результати яких матеріалізуються у продукті, отримали назву матеріальних, а чисті послуги – нематеріальних. Під першими розуміли частину невиробничої праці, яка виступає у формі послуги, задовольняючи своїм корисним ефектом певну потребу людини й одночасно матеріалізується у предметі праці. При наданні нематеріальних послуг, особа, яка їх надає, впливає безпосередньо на людину, яка отримує цю послугу. В результаті цього при наданні послуг нематеріального характеру має місце збіг предмета праці з об’єктом послуги, внаслідок чого відсутній вплив на будь-який матеріально-речовий предмет. Наведена класифікація набула поширення і в юридичній літературі [4].

Суттєвими при розмежуванні матеріальних і нематеріальних послуг є те, що при здійсненні перших досягнення результату може гарантуватися, а при здійсненні других – боржник не може гарантувати досягнення позитивного результату. Пояснюється це тим, що послуга, яка не набуває речової форми, невіддільна від самої діяльності, а її корисний ефект не може повністю залежати від особи, яка надає послугу, хоч економічний характер відносин від цього не змінюється. Тому досягнення корисного ефекту послуги залежить від того, як відбувається процес її споживання, чи наявні об'єктивні умови для досягнення результату. Тут корисний ефект залежить від якостей не тільки виконавця, а й споживача послуги. Відповідно й оплата діяльності особи, яка надає по­слугу, не залежить від досягнення позитивного ефекту послуги [5]. Об’єктом послуг нематеріального характеру є людина (медичні послуги, освіта) або умови її існування у суспільстві (побутові послуги). Найхарактернішою особливістю цієї групи послуг є те, що вона охоплює коло послуг, які не набувають предметної форми, не отримують у виді речі самостійного існування окремо від виконавця послуги.

В юридичній науці визначення категорії «послуга» отримує неоднозначне тлумачення. З прийняттям Цивільного кодексу України (2003 р.) договір про надання послуг отримав законодавчу регламентацію шляхом визнання послуги як самостійного об'єкта цивільних прав (ст. 177 ЦК) та введення в дію глави «Послуги», яка виступає загальною нормою для всіх договорів про надання послуг. С. Ємельянчик під послугою розуміє дію (діяльність), спрямовану на задо­волення потреб особи, яка виражається у відсутності втілення в певному майновому результаті, що є невіддільним від самої діяльності, якість якого не може гарантуватися й який споживається безпосередньо у момент здійснення [6]. Враховуючи значимість надання фінансових послуг О. Ящищак пропонує запровадити в практичну діяльність основ законодавства про фінансові послуги [7]. В. Литвиненко зазначає, що основним обов’язком надання соціальних послуг є надання необхідної соціальної послуги отримувачу, який у свою чергу, має надати необхідні інформацію і документи для отримання останніх та у випадку оплатності договору здійснити оплату [8]. А. Рабінович, досліджуючи питання юридично значимих послуг, звертає увагу на необхідність розробки загальноюридичної інтерпретації послуги, яка охоплювала б будь-які галузево-юридичні послуги і приватноправові (насамперед цивілістичні), і публічно-правові (зокрема, адміністративні) та визначає ознаки та види послуг [9]. І. Сорокіна стверджує, що послуги, які надаються органами влади, мають свої особливості та суттєво відрізняються від інших, перш за все, тим, що через надання послуг влада формує свій авторитет в очах громадян, що й спонукає владу управляти таким чином, щоб цей авторитет або зберігався або нарощувався [10].

Адміністративна послуга стосовно розгляду звернень громадян у сфері агропромислового комплексу за своїм змістом має двостороннє значення. З одного боку у разі позитивного вирішення питання, наприклад проведення розрахунків за орендовану земельну ділянку або майно, заявник отримує певні матеріальні блага – відшкодування вартості орендованої земельної ділянки (майна) відповідно до укладеного договору. Тут розгляд звернення має економічний характер, оскільки задовольняє заявника у матеріальному плані – тобто результатом послуги є матеріальне забезпечення звернення. З іншого він отримує послугу щодо практичного вирішення питання безпосереднього здійснення розрахунків за орендовану у нього земельну ділянку та майно. Таку послугу надає орган виконавчої влади, зокрема головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації (яким на протязі 2002-2010 років розглянуто 2307 звернень громадян), головне управління земельних ресурсів Держкомзему в Миколаївській області (тільки за січень-червень 2010 року розглянуто 115 звернень), в межах своїх повноважень та компетенції, при цьому заявники не сплачували коштів, обов’язкових для оплати судової процедури (у разі звернення до суду). Тут адміністративний суб’єкт надавав послуги надає послугу нематеріального характеру.

Порівняння поняття «послуга» в економічній та юридичній науці свідчить, що економічне значення послуги за своєю природою є значно ширшим. Якщо з економічної точки зору послуги поділяються на матеріальні та нематеріальні, то з юридичної – розглядаються як один із видів цивільно-правових зобов’язань (де, нарівні з зобов'язаннями про надання послуг, виділяються зобов’язання про передачу майна у власність, зобов’язання про виконання робіт тощо). Виходя­чи з цього послуга в юридичному значенні – це у будь-якому разі послуга нематеріального характеру. Такий висновок пов’язаний з тим, що в юридичній літературі зобов’язання про надання послуг виділялися в окремі групи цивільно-правових зобов’язань.

Усвідомлення наведених понятійних аспектів дозволяє виділити специфічні ознаки нематеріальних послуг: в процесі надання послуги не створюється речової продукції, тобто послуга не знаходить матеріального втілення у речах; збіг часу надання та споживання послу­ги (розгляд звернення з виїздом до заявника); індивідуальність послуг. Мова йде про невіддільність процесу надання послуги з її споживанням (розгляд звернення за участю заявника) кожна з яких є неповторною; невідчутність і неможливість зберегти послуги (ці властивості послуг пов'язані з їх економічною природою і тим фактом, що якість послуги залежить від процесу її надання та сприйняття); безпосередній зв’язок між виробником послуги та її споживачем (надан­ня послуги не може існувати поза межами індивідуального контакту між суб’єктом, який надає послугу, та особою, яка її споживає).

Що стосується безпосереднього розуміння поняття послуги, то Р. Колосов пропонує її визначення таке: «послуга - це дія чи діяльність, що створює певну користь для особи, яка її споживає безпосередньо у процесі її надання (здійснення), результати якої не знаходять матеріального втілення у речах» [1]. У сфері агропромислового комплексу розгляд звернень громадян є різновидом надання адміністративних послуг органами влади держави. За своєю юридичною природою провадження за пропозиціями та зверненнями громадян є неюрисдикційними, проте вони виступають різновидностями звернень громадян і в цій якості викликають безсумнівний інтерес. Це зумовлено тим, що невдоволеність громадянина станом і результатами провадження за його заявою слугує причиною ініціювання ним іншого провадження, яке має юрисдикційний характер, –провадження за скаргами громадян. Наявність значної кількості звернень громадян до органів державної влади (за перше півріччя 2009 року до Міністерства аграрної політики України надійшло 1014 звернень, за 9 місяців 2009 року до Верховної Ради України – близько 70 тис. звернень) в поточний період вимагає від останніх підвищеної уваги та посилення роботи, спрямованої на своєчасне реагування на них, повний і об'єктивний їх розгляд шляхом адміністративних проваджень та надання громадянам за їх результатами відповідних адміністративних (управлінських) послуг. При цьому адміністративні провадження за зверненнями громадян характеризуються значною багатоманітністю та мають свої особливості [11].

Як стверджує Н. Дригваль, реалізація права громадянами на звернення є важливим інструментом розбудови демократичного суспільства та потребує створення механізмів, які б забезпечували кожне проголошене право відповідним організаційно-правовим механізмом його реалізації. З цих причин адміністративне провадження за зверненнями громадян в частині надання публічних послуг потребує чіткої процесуальної регламентації щодо порядку, терміну, умов його проведення, закріплен­ня прав і гарантій особи, стосовно якої здійснюється провадження. Дослідник вважає за необхідне доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею, яка б передбачала відповідальність уповноважених осіб за невиконання вимог Закону України "Про звернення громадян" (1996р.) [12]. При цьому О. Скакун висловлює точку зору, що адміністративний (управлінський) порядок розгляду звернень не може бути використаним для захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, оскільки це компетенція судових органів влади [13]. Можна погодитись із зазначеним, адже судовий захист, при наявності незалежної судової системи, більш об'єктивний, кваліфікований і безпристрасний, ніж адміністративний. Поряд з цим Г. Писаренко вважає за доцільне зосередитися над виробленням єдиної доктрини адміністративних послуг та її запровадженням у життя шляхом прийняття Закону України "Про адміністративні послуги" [14]. Необхідність прийняття Адміністративно-процедурного ко­дексу України, обумовлене тим, що він має визначати строки адміністративних процедур з надання адміністративних послуг, їх стадії, можливість та процедури оскарження та інше.

Вищерозглянуте дозволяє зробити такі висновки: по-перше – послуга при розгляді звернень громадян – це дія (діяльність), що забезпечує створення певної користі для особи, яка її споживає безпосередньо в процесі надання послуги, результати якої не знаходять матеріального втілення у речах. Позитивне вирішення питання та задоволення вимог заявника є наслідком функціонування системи захисту прав громадян і має економічне значення; по-друге – система захисту прав громадян потребує вдосконалення для надання можливості громадянам ефективного поновлення порушених прав шляхом одержання адміністративно – правових послуг, а органами влади діяти в чітко визначених межах та компетенції. Діяльність місцевих органів влади стосовно надання послуг на сучасному етапі державотворення має загальнодержавне значення у формуванні та практичній реалізації ефективних зв’язків між потребами громадськості та діяльністю інститутів публічної влади в частині розгляду звернень громадян.

Література:
1. Колосов Р. Послуга як економічна та правова категорія // Підприємництво, господарство і право, 2009. – №7. – С. 67-70.
2. Терещенко Д.А. Організаційно-правове забезпечення комунікативної діяльності місцевих органів влади: Автореф. дис... канд. наук з держ. управл. 25.00.02. – ХРІДУ – Харків, 2009. – 20 с.
3. Новий тлумачний словник української мови // Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко: у 4-х т. – К.: «Аконіт», 1999. – 941 с.
4. Амосов О.Ю., Кіщак Ю.І. “Послуга” при розгляді звернень громадян: економічна та правова категорія // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць – Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – Вип. 1 (28). – С. 175-180.
5. Васильєва В.А. Правове регулювання відносин за договором консигнації: Дис. … канд. юрид. наук. – Івано-Франківськ, 2000. – 202 с.
6. Ємельянчик С. Послуга у цивільному праві // Підприємництво, господарство і право, 2005. – № 3. – С. 105-108.
7. Ящищак О.Р. Метологічні основи систематизації законодавства України про фінансові послуги // Адвокат, 2010. – № 10. – С. 36-40.
8. Литвиненко В. Поняття та основні ознаки договору про надання соціальних послуг // Підприємство, господарство і право, 2010. – № 9. – С. 51-53.
9. Рабінович А.В. Юридично значимі: загальнотеоретичне поняття, класифікація // Право України, 2010. – № 8. – С. 142-146.
10. Сорокіна І. Надання адміністративних послуг районною державною адміністрацією: проблеми та перспективи розвитку // Підприємство, господарство і право, 2010. – № 5. – С. 74-77.
11. Кіщак Ю.І., Міняйло М.П. Організаційно – правове забезпечення реалізації права громадян на звернення у сфері агропромислового комплексу: Монографія / За заг. ред. І.Т. Кіщака. – Миколаїв: ТОВ «Фірма «Іліон», 2008. – 264 с.
12. Дригваль Н. Адміністративне провадження за зверненнями громадян потребує удосконалення // Право XXI століття: становлення та перс­пективи розвитку: Зб. наук. праць / МНЦ ОНЮА. – Миколаїв, 2006. – С. 64-66.
13. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. – Харьков: Эспада, 2005. – 268 с.
14. Писаренко Г. Надання адміністративних послуг органами виконавчої влади України // Визначальні тенденції генезису державності і пра­ва: Зб. наук. праць / МНЦ ОНЮА. – Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2007. – С. 184-186. 

7
Ваша оценка: Нет Средняя: 7 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.