facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

сталий розвиток: проблеми законодавчого забезпечення в україні

Автор Доклада: 
Якимчук О. К.
Награда: 
сталий розвиток: проблеми законодавчого забезпечення в україні
сталий розвиток: проблеми законодавчого забезпечення в україні

УДК 336.221

СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Якимчук Олена Костянтинівна, магістр економіки, аспірант
Київський університет ринкових відносин

Висвітлюються основні засади політики сталого розвитку як об’єктивної закономірності ХХІ століття, дається аналіз нормативно-правової бази органів державної влади у сфері реалізації цілей і завдань сталого розвитку в перехідний період розвитку держави, розглядаються шляхи законодавчого закріплення основних засад сталого розвитку України.
Ключові слова: сталий розвиток України, основні засади, нормативно-правова база, органи державної влади, політика сталого розвитку, принципи сталого розвитку, якість життя.

Basic principles of policy of stable development eight up as objective regularity of ХХІ age, the analysis of normatively-legal base of state power in the field of realization of the aims and tasks of stable development in transitional period of development of the state, fixing of basic principles of stable development of Ukraine are examined.
Keywords: stable development of Ukraine, basic principles, normatively-legal base, public, politician of stable development authorities, principles of steady development, quality of life.

У 1992 році в Ріо-де-Жанейро Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях сталого розвитку, а на конференціях «Ріо+5» та «Ріо+10» документально підтвердила свої прагнення. Указом Президента України №664/2009 року створена Національна рада з питань науки, інновацій та сталого розвитку України як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Затверджено Положення про Національну раду з питань науки, інновацій та сталого розвитку України. В Положенні передбачається, що основними завданнями Національної ради є вивчення стану реалізації державної політики у сферах наукової та інноваційної діяльності щодо забезпечення реалізації принципів сталого розвитку, підготовка пропозицій щодо пріоритетів розвитку наукової та інноваційної діяльності, оцінка стану розвитку науки та інноваційної діяльності, впровадження моделі сталого розвитку, аналіз та обговорення проблемних питань, а також підготовка та подання Президентові України пропозицій щодо їх розв’язання. [1]

Таким чином, сталий розвиток є об’єктивний і керований процес, головну роль у якому повинна відігравати держава, яка має гарантувати безпеку у політичній, економічній, соціальній, оборонній та екологічній сферах.

Державна політика сталого розвитку повинна базуватися на наступних принципах:

  • визначення життєвих сил людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави як найвищої цивілізаційної цінності;
  • сталість розвитку українського суспільства визначити як процес якісних змін у всіх сферах життєдіяльності;
  • зміна філософії розвитку суспільства, її орієнтирів, в основу яких мають бути покладені духовні, культурні та моральні цінності;
  • екологічне відродження природних об’єктів, ландшафтів як середовища існування і домінанти життя, скорочення техногенного навантаження на них, консолідація стратегічних цілей розвитку українського суспільства та держави.

Історично співпало становлення України як незалежної держави та прийняття світовим співтовариством Концепції сталого розвитку.

Шлях до сталого розвитку України повинен ґрунтуватися на усвідомленні сучасної ноосферної ідеї розвитку, а також на врахуванні зовнішніх та внутрішніх загроз національним інтересам держави.

Перехід України на шлях сталого розвитку обумовлений не лише об’єктивними факторами, але і наявністю цілого ряду організаційно-правових підстав. Це - офіційне приєднання України до Рамкового документу ООН «Порядок денний на ХХІ століття», підписання нашою державою ряду міжнародних договорів, які зобов’язують уряд вести країну шляхом сталого розвитку. Є численні напрацювання вітчизняних науковців з проблем впровадження сталого розвитку, наявний досвід застосування метрики вимірювання сталого розвитку (МВСР) на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Світове співтовариство, у відповідності з рішеннями ООН, також багато приділяє уваги для започаткування сталого розвитку України. Особливе місце належить міжнародному проекту «Програма сприяння сталому розвитку в Україні», реалізація якої почалася наприкінці 1994 року за ініціативи Програми розвитку ООН та Агенції США з міжнародного розвитку.

Головні сфери діяльності ПРООН (Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй) в Україні зосереджені на демократичному врядуванні, подоланні бідності, енергетиці та довкіллі, гарантуванні безпечного середовища, що повністю відповідає Принципам у Декларації Ріо-де-Жанейро. [2]

У Програмі ПРООН передбачається забезпечення балансу між упровадженням заходів щодо розробки політико-правових документів, аналітично-дорадчою діяльністю, заходами з поліпшення спроможності національних партнерів та окремими пілотними проектами.

У даний час робочим планом ПРООН передбачається чотири основні напрями реалізації, а саме:

  • супровід Концепції сталого розвитку України та її відпрацювання на регіональному рівні, сприяння роботі Національної ради з питань науки, інновацій та сталого розвитку, публікація матеріалів з питань сталого розвитку, відкриття і підтримка сторінки в Інтернеті з питань сталого розвитку;
  • впровадження принципів сталого розвитку України на основі розробки еколого-економічної моделі розвитку сировинної галузі України в сучасних умовах;
  • розробка основних напрямів вдосконалення економічного механізму природокористування та системи фінансування природоохоронної сфери відповідно до ринкових умов господарювання та адміністративної реформи;
  • законодавча, інвестиційна та інформаційна підтримка екологічного бізнесу. [3]

В Україні є значні напрацювання в цьому відношенні. Так, станом на кінець 2010 року нормативно-правова база Інтернет-порталу «Урядовий портал» налічує понад 26820 розпоряджень, наказів, постанов. Послідовна систематизація й аналіз чинної нормативно-правової бази органів державної влади дає можливість визначити особливості сталого розвитку України, цілі, завдання та теоретичні моделі, які знайшли своє відображення у відповідних постановах Верховної Ради України, Указах Президента України та урядових актах, прийнятих для реалізації на регіональних, загальнодержавному та міжнародному рівнях.

В аспекті сталого розвитку держави зміст цих законів і актів нормативно-правової бази слід розглядати, на наш погляд, під кутом зору їх ефективної реалізації. Науковці пропонують їх умовно розділити на три основні групи рішень, а саме:

  • локальні – галузеві рішення, що ставлять локальні цілі та завдання в масштабах однієї або кількох сумісних галузей у контексті сталого розвитку України;
  • інфраструктурні рішення загальнодержавного рівня, що створюють необхідні збалансовані умови й можливості для реалізації цілей й завдань сталого розвитку;
  • системні рішення за цільовими програмами, що визначають напрями реалізації цілей і завдань сталого розвитку на загальному або регіональному рівнях. [4]

Прикладом локального галузевого і міжгалузевого рішення сталого розвитку є розробка цільових програм розвитку. Таких програм реалізується більше 250. Можна виділити Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення сталого розвитку регіону видобування та первинної переробки уранової сировини на 2006-2030 роки».

Великий масив нормативно-правових актів направлений на регулювання на загальнодержавному рівні інфраструктурних проблем, а саме:

  • «Про ратифікацію Угоди про відновлення Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво»; «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки»; «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» і багато інших;
  • Укази Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості в діяльності органів державної влади», «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», «Про невідкладні заходи щодо розширення мережі національних природних парків», «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» та інші;
  • постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади», «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики», «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та інші;
  • постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року», Постанова «Державна цільова програма розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації державної інноваційної політики та моніторингу стану інноваційного розвитку економіки», «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», «Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами», «Концепція реалізації державної політики з нормативного забезпечення будівництва в Україні на період до 2015 року», «Концепція Закону України «Про території перспективного розвитку», «Концепція Державної програми забезпечення технологічної безпеки в основних галузях економіки», «Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року» та багато інших;

Верховна Рада України прийняла деякі правові акти, спрямовані на поступовий перехід до сталого розвитку. Так, була схвалена Постанова «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів», розрахована на тривалу перспективу (15-20 років). На вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища та сталого розвитку в окремих сферах спрямовані «Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки», Земельний, Лісовий та Водний кодекси України, Кодекс України про надра, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про екологічну експертизу» та інші.

Сутність сталого розвитку як комплексної соціально-економічної та екологічної проблеми потребує відповідної державної політики, стратегічного менеджменту, тому що діяльність державних інституцій стає засобом реалізації сталого розвитку суспільства.

У процесі переходу сталого розвитку держава повинна створити систему програмних та прогнозних документів, а саме: національну стратегію сталого розвитку; довгострокові та середньострокові прогнози розвитку, а також ефективну систему взаємодії «центр-регіон» з передбаченням жорсткого дотримання низки обмежень. Повинні бути чітко визначені цільові орієнтири, які б характеризували якість життя, природного середовища та економічного розвитку.

Однак аналіз концептуальних і програмних рівнів перерахованих вище законів, указів, постанов і розпоряджень органів державної влади України свідчить про необхідність подальшої деталізації та конкретизації нормативних документів, розробку та прийняття нових.

Одним із найважливіших є прийняття «Концепції сталого розвитку України». У 1998-1999рр. був розроблений Урядовий проект Концепції сталого розвитку України, але він не був прийнятий Верховною Радою України, що знову повернуло Україну на «сировинний шлях» розвитку. Тобто із двох альтернатив – обмежене економічне зростання та структурна екологічна і соціально-економічна перебудова - повинна була бути обрана остання, оскільки тільки вона дає перспективу прискорених темпів економічного та екологічного безпечного зростання у майбутньому.

Ресурсно-витратний розвиток України призводить до того, що в структурі виробництва національної промисловості переважають низько- та середньотехнологічні продукти ІІ-ІV технологічних укладів. Зокрема, на сировинну продукцію в загальному обсязі реалізованої продукції добувної та обробної промисловості у2010 році припадало 67,6%, у той час, як на інноваційну продукцію – 11,2%, а на товари тривалого користування - лише 1,4%. Наскільки прибутково використовувати цей напрям розвитку української промисловості дав оцінку американський журнал «Forbes». В Україні у 2010 році - вісім міліардерів. Найзаможніший серед них власник компанії System Capital Management Рінат Ахметов, один із засновників Партії Регіонів (металургія, вугілля, електроенергетика та інше). За 2010 рік він збільшив свій прибуток більше, ніж у 2,5 рази або на 10,8 млрд. доларів, піднявся більше, ніж на 100 пунктів за один рік, займає 39 місце в світі, а його статки досягли більше 16 млрд. доларів.

Другим є Віктор Пінчук (промисловість, металургія, хімія та інше). Він має 3,3 млрд. доларів, за 2010 рік заробив 200 млн. доларів. [7] Одночасно індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) в Україні опустився на 76 місце в світі, індекс задоволення життям – на 174, за тривалістю життя – на 120; ВВП на душу населення за даними МВФ, займає 113 місце, індекс економічної свободи сягнув 162 місця [8], за вартістю деяких медичних операцій – 79 місце зі 190 держав. [9]

У даний час сумарний капітал 100 найзаможніших українців – 66,5 млрд. доларів, який вони успішно збільшують.

Потрібно визнати, що державна влада України втратила стратегічну, так звану «сценарну» культуру часу, притаманну державному управлінню в Радянському Союзі. У державному управлінні України переважає циклічна тактика з низьким часовим горизонтом, а тому всі економічні параметри і результати державної політики оцінюються, головним чином, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, кварталу (від урожаю до врожаю).

Ця особливість стратегії України перетворила державу на країну малих справ. Для того, щоб розвивати країну потрібні зміни, не власне в господарський системі, а у підході до управління державою.

Президент України Віктор Янукович у своєму Посланні до Верховної Ради України зазначив: «Бюрократизована державна машина, що виживала за будь-якої влади, по інерції намагається зберегти свої звичні механізми управління, свої адміністративні можливості та корупційні схеми тіньового заробітку».

Але є значні зрушення у підготовці та затвердженні законодавчо-нормативних актів, які мають перспективний характер. Можна виокремити: Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», Постанова Верховної Ради України «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів»», «Стратегія розвитку України у період до 2020 року», «Стратегія розвитку вітчизняної авіаційної промисловості на період до 2020 року», нові Бюджетний та Податковий кодекси.

Однак при їх розробці допущені нестиковки окремих положень, не враховані фінансові можливості забезпечення сталого розвитку нашого суспільства, не надаються механізми реалізації цих законодавчих актів. Із року в рік держава бере займи у зовнішніх кредиторів для покриття потреб. Директор аналітичного центру «Голубой ленты» ПРООН/ЄС так визначив цю проблему: «Государства берут займы, потом новые кредиты, чтобы их погасить, все это финансируют за счет бюджетного дефицита. В какой-то момент развиваться так становится сложно – государственный долг достигает 50-100% ВВП. Для Украины, где долги достигают 40% ВВП, это тоже характерно, потому что в стране практически ничего не делается для того, чтобы покрывать займы не за счет новых займов».

Таким чином, для того аби не залишитися на узбіччі світового прогресу, Україна потребує активного впровадження та застосування у повсякденних практичних діях засад сталого розвитку. Необхідним кроком в цьому напрямку має стати розробка та ухвалення «Національної стратегії сталого розвитку України» з чіткою регламентацією стратегії і тактики переходу України на сталий розвиток. Стратегія повинна стати основою для розробки законодавчих актів, повинна передбачити забезпечення високої якості життя та здоров’я людей, їх екологічної та соціальної захищеності за рахунок збалансованого соціально-економічного розвитку, оптимального використання природно-ресурсного потенціалу країни з урахуванням потреб майбутніх поколінь.

Література:

  • 1. Указ Президента України №664/2009 «Про Національну раду з питань науки, інновацій та сталого розвитку України». Офіційне Інтернет представництво Президента України 
  • 2. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей сфере и развитию (14 июня 1992года). Сторінка «Законодавство України» сайту Верховної Ради України. Документ 995-455, редакція від 14.06.1992
  • 3. Сприяння сталому розвитку України. Проект та пропозиції подолання кризи.
  • 4. Владислав Чалчинський. Особливості правового-забезпечення сталого розвитку України в перехідний період. Вісник Академії управління МВС, 2010. №3 (15), стор. 109-114.
  • 5. Згуровський М.З., Гвішіані О.Д. Глобальне моделювання процесів сталого розвитку в контексті якості та безпеки життя людей (2005-2007/2008 роки).-К.: Політехніка, 2008.-333.
  • 6. Василь Шевчук, Сергій Шидловський. Проблеми законодавчого забезпечення сталого розвитку України. 
  • 7. Г. «Сегодня », №7, 11 марта 2011. 
  • 8. Міжнародні рейтинги України.
  • 9. Ж. «Кореспондент», 4 июля 2010, ст. 38.
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.