facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ЗОВНІШНІ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ФАКТОРИ ЯК КАТАЛІЗАТОР ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПІВРОБІТНИКІВ ОВС

Автор Доклада: 
Чудіна Н. В.
Награда: 
ЗОВНІШНІ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ФАКТОРИ ЯК КАТАЛІЗАТОР ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПІВРОБІТНИКІВ ОВС

УДК: 141.7:351.74

ЗОВНІШНІ ЕКСТРЕМАЛЬНІ ФАКТОРИ ЯК КАТАЛІЗАТОР ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СПІВРОБІТНИКІВ ОВС

Чудіна Наталя Віталіївна, к.філософ.н, старший викладач
Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ


У статті розглядається стан сучасного суспільства з точки зору екстремальних проявів у світі. Розглядаються зовнішні екстремальні фактори, які впливають на поведінку людини зокрема та особливо на діяльність та вчинки співробітника ОВС, оскільки ці люди вже знаходяться у стані екстремальності з початку робочого дня та повинні чітко розуміти всі можливі наслідки власних вчинків.
Ключові слова: екстрим, екстремальність, екстремальна ситуація, співробітник ОВС.

In the article the state|figure| of modern society is examined|consider| from the point of view extreme displays in the world. External|outward| extreme factors which|what| influence on the conduct of man in particular|including| and especially|in particular case| on activity and acts of employee|collaborator| of the police are examined|consider|, as these people already are in the state|figure| of еxtremlity| from the beginning of working day and must expressly understand all the consequences of own acts are possible|possibly|.
Keyword: extreme|, extremality|, extreme situation, employee|collaborator| of the police.

Актуальність заявленої теми дослідження обумовлена тими процесами що відбуваються у сучасному світі. Аналізуючи стан подій, розвитку сучасного суспільства можна зазначити різкий зріст проявів екстремальної поведінки людини.

Дивлячись матеріали репортажей, які нам пропонують ЗМІ можна констатувати, що проблема екстремальних проявив набуває вже катастрофічного масштабу. Революційні прояви у багатьох державах, які мають за мету вторгнення правлячої еліти та розбудови нового режиму у країні з одного боку або зростання терористичних актів у Росії, Білорусії та багатьох інших країнах з іншого.

Із зазначеного постає питання з якими чинниками може бути пов'язаний такий різкий стрибок екстремальної поведінки людей багатьох різних регіонах світу та чи є можливим вплинути на зупинку її подальшого зростання, або які методи та підходи слід застосувати щоб взагалі позбутися таких негативних екстремальних дій у світи та зокрема України, адже саме зараз для Української держави, особливого значення набувають філософсько-правові проблеми регулювання суспільних відносин, забезпечення процесу духовного розвитку суспільства, успішного входження у світове співтовариство. Це вимагає високо професійних кадрів, здатних опанувати правовий європейський простір, будуть відповідати міжнародним вимогам.

Необхідність розмови посилюється у зв’язку з тим, що психологія і професійні дії вітчизняних співробітників ОВС ще не позбавлені значного впливу тієї системи, яка була властива радянському періоду.

Однак, вимоги сучасного суспільства вимагають від співробітника ОВС зовсім нового підходу, оскільки з’являється необхідність відповідати на події, які відбуваються по всьому світові. І однією з таким проблем стає різкий ріст міжнародного тероризму з одного боку та внутрішньоособистістного екстриму з іншого. Такий стан потребує появі нового «типу» співробітників ОВС, які б були відповідно підготовленими до швидкої та адекватної реакції у ситуації коли розпочинають діяти зовнішні екстремальні фактори дії яких посилюються внутрішнім екстримом включаючи механізм його переходу у екстремальну поведінку. Така поведінка характеризується підвищеною активністю індивіда у існуючий ситуації що не є прийнятним для співробітника ОВС, оскільки його дії повинні бути чіткими, обміркованими та толерантними по відношенню до громадян, які також опинилися у даний ситуації випадково, не з власного бажання, тому що невідповідні дії співробітника можуть призвести до погіршення ситуації, а не на її вирішення.

Саме, різке зростання екстремальних проявів у сучасному суспільстві викликає потребу пошуку чинників та шляхів їх урегулювання, як на теоретичному (з точки зору філософії та психології), так і на практичному рівнях.

Слід звернути увагу, що у цій ситуації найбільш небезпечним є становище співробітників ОВС, оскільки вони вже з моменту виходу на робоче місце перебувають у екстремальному стані. Саме співробітник ОВС є тим, хто повинен чітко розуміти, що практично постійно знаходиться у екстремальному становищі, оскільки повинен захищати законність та правопорядок, а також водночас намагатися не реагувати на можливе негативне до себе відношення як від потерпілого, так і від затриманого.

Саме для того, щоб співробітник мав достатньо знань та володів достатньою кількістю навичок на той момент, коли йому буде потрібно вчасно та адекватно реагувати на екстремальну ситуацію, і потрібна його спеціальна психологічна підготовка.

Із зазначеного випливає головна мета даного дослідження, а саме – розглянути рівні екстремальних ситуацій у практичній діяльності співробітників ОВС та визначити особливості їх психологічної підготовки до них.

Як здається, спочатку слід визначити, що є екстремальною ситуацією і чим вона відрізняється від надзвичайної (які також досить часто розглядається у літературі і суттєво пов’язана з поняттям екстремальності), ці два види ситуації, в які може потрапити людина, дуже схожі, однак незважаючи на це, в них є і різниця, оскільки:

  • - Надзвичайна ситуація – це порушення умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією та т. ін., що призвели або можуть призвести до людських та матеріальних втрат;
  • - Екстремальна ситуація – це стан життєдіяльності людини, суб’єктивно усвідомлюваний нею як такий, що загрожує її фізичному та психічному здоров’ю та викликає відповідне психологічне напруження.

Отже із зазначених визначень бачимо, що різниця між надзвичайною та екстремальною ситуаціями полягає саме в тому, що екстремальна ситуація – це ситуація внутрішньоособистістного переживання людини, пов’язана з глобальними змінами її становища, нормативних та ціннісних орієнтирів.

Існує декілька видів екстремальних ситуацій:

  • - За причинами виникнення – об’єктивні (не залежать від ОВС) та суб’єктивні (ті що залежать, або виникають внаслідок незадовільної діяльності ОВС);
  • - За характером поширення – місцеві та загальнодержавного характеру;
  • - За ступенем передбачуваності – прогнозовані (які можна передбачити) непрогнозовані ( можливості передбачити не існує);
  • - За кількістю осіб, що задіяні у ній – окрема людина, чи групи людей.

Таким чином можна зазначити, що екстремальні ситуації можуть виникнути не тільки в діяльності органів внутрішніх справ загалом, але й у практичній роботі окремого працівника або групи працівників.

На сучасному етапі складного економічного й соціально-політичного розвитку України, внаслідок загострення криминогеної обстановки, зростання злочинності в її найбільш агресивних формах, частішими стали випадки виникнення екстремальних ситуацій, коли життю або здоров’ю працівника органів внутрішніх справ загрожує реальна небезпека.

Найчастіше екстремальні ситуації виникають при протидії хуліганству чи іншим правопорушенням, що мають місце на вулицях або інших громадських місцях, розгляді побутових конфліктів, затриманні злочинців, в процесі доставлення правопорушника в органи міліції, складанні документів в його присутності і т. ін.

У більшості випадків виникнення екстремальної ситуації мало місце, коли працівник міліції був наодинці із правопорушником, не очікував агресії і не спостерігав уважно за поведінкою порушника; підходив до правопорушника чи дозволяв тому підійти до себе на відстань, яка давала можливість вчинити напад, втрачав пильність чи проявляв нестриманість у застосуванні зброї і т.ін.

Із зазначеного випливає висновок щодо необхідність особливу, цілеспрямовану увагу звертати на підготовку особового складу органів внутрішніх справ до діяльності в психологічну підготовку до дій в екстремальних умовах.
Для цього слід зазначити головні екстремально-психологічні фактори, які виділяє А.М. Столяренко:

  • - екстремальні морально-психологічні фактори – це група факторів, яка здійснює спільний морально-психологічній вплив, вимагає від співробітника високої морально-психологічної підготовленості, мобілізованості, стійкості та самоволодіння;
  • - екстремальні професійно-психологічні фактори – для них характерний загальний вплив на психіку, затримання реалізації звичайних, вже відпрацьованих раніше дій, які успішно виконувалися у відносно спокійних робочих умовах. Відомо що ці фактори здійснюють позитивний вплив на психіку професіонала правоохоронних органів, якщо він добре підготовлений морально та професійно-психологічно.

Для того, щоб співробітник був готовий до відповідної поведінки у екстремальних ситуаціях, його слід навчати, як визначив О. Коверін у своїх статті «Психологічна підготовка працівників міліції», за кількома напрямками:

  • - когнітивний;
  • - комунікативний;
  • - операційний;

Отже виходить, що якщо звичайній людині слід досягти розуміння того, що є екстремальна поведінка як таке, то для співробітника ОВС слід чітко розуміти той факт, що він повинен не тільки розуміти головні ознаки екстремальної ситуації, але й бути спеціально підготовленим до адекватного реагування на виникаючу екстремальну ситуацію.
Дослідження в цьому напрямку показало, що підготовка співробітників ОВС до продуктивної діяльності в екстремальних ситуаціях потребує високого рівня навчання на всіх етапах: аудиторного, тренувальною та спеціального контрекстремального.

В процесі підготовки до дій в екстремальних умовах, необхідно навчити досягати варіативного компромісу на підставі прийняття власних рішень, та осмислення її позитивних і негативних наслідків. Також слід навчити визначити власну активну позицію як готову систему завдань, підбирати форми і методи розв’язання нестандартних задач, застосовувати рефлексію ситуаційний аналіз, щоб мати можливість обґрунтувати свою поведінку .

У даному випадку, найважливішим є розуміння того, що є мотивами (чинниками) виникнення екстремальної ситуації, учасником, якої стає співробітник ОВС і зрозуміти який шлях слід обрати для того, щоб опинившись у екстремальних умовах, не погіршити своє становище та становище оточуючих, а завдяки своїм діям припинити не тільки поширення екстремальної ситуації, а й здійснити дії, що призведуть до її знешкодження.

Саме з зазначеного з необхідністю випливає необхідність відповідної підготовки співробітників ОВС з напрямком на майбутнє. Одним з важливіших факторів виховання сучасного співробітника ОВС є високий рівень правової культури, оскільки вона є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства у розвитку правових феноменів в цілому, розкриває роль правових ідеалів та цінностей в житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері захищеності прав і свобод людини. Вона має свої, притаманні лише їй специфічні властивості та функції, що відрізняють її від інших форм культури завдяки її безпосереднього зв'язку з державою, законодавством та правом. В умовах перехідного періоду, демократизації суспільного життя правова культура стає стратегічним феноменом, покликаним зайняти провідну роль у розбудові демократичної, правової держави. Будучи різновидом загальної культури і складаючись з духовних і матеріальних цінностей, що належать до правової дійсності, вона пронизує саме право, правосвідомість, правові відносини, правотворчу, законотворчу, правоохоронну та іншу правову діяльність.

У сучасній Україні увага науковців зосереджена на проблемі правового виховання, на подоланні правового нігілізму. Але недостатньо розробленими залишаються питання змістовного наповнення системи правового виховання, визначення пріоритетних методів і засобів правовиховного впливу.

Отже, існує потреба у продовженні пошуку шляхів та засобів формування правової культури особи на сучасному етапі.

Підвищення рівня правової культури і правосвідомості людини визначено як один з основних напрямків державної політики у Засадах державної політики України в галузі прав людини, затверджених постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №575-XIV.

Література
1. Адміністративна діяльність ОВС.
2. Розов В. Адоптивні здібності людини в умовах травматичного стресу./ В. Розов // Соціальна психологія – 2006. – № 4. – С. – 108 – 121.
3. Основні методи підготовки курсантів МВС до ефективних дій в екстремальних ситуаціях шляхом упроводження проблемно-ситуативного навчання

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.