facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Автор Доклада: 
Сулим О. В., Сандюк Л. О.
Награда: 
ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

УДК 141.7:321.64

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Сулим Олексій Володимирович, канд. філос. наук, доцент
 Сандюк Людмила Онисимівна, канд. філос. наук, доцент
Одеський державний економічний університет

В статті аналізується громадянське суспільство як форма соціальної самоорганізації, ціннісні передумови цього суспільства, що базуються на принципах діалогізму і толерантності, а також роль гуманітарної освіти в їх формуванні.
Ключові слова: громадянське суспільство, громадянські цінності, громадянські якості особистості, громадянська соціалізація, плюралізм, принцип діалогізму, самоорганізація, толерантність, гуманітарна освіта

The article analyzes the civil society as a form of social self-organizaton, value premises of these society, which are based on the principles of dialogism and tolerance, as well as the role of humanitarian education in their formation
Keywords: civil society, civic values??, civic personality traits, civic socialization, pluralism, the principle of dialogism, self-organization, tolerance, humanitarian education

В Україні сьогодні відбуваються важливі зміни суспільно-політичного характеру, пов’язані з цивілізаційним викликом демократизації, з переходом до громадянського суспільства, що базується на розвинених формах саморегулювання, на вільній самоорганізації суспільних стосунків. Громадянське суспільство виступає як сукупність соціальних інститутів, безпосередньо не включених в структури держави, що дозволяє громадянам і їх вільним об’єднанням реалізувати свої інтереси і ініціативи. Основою його політичної інституціоналізації є принцип економічного, політичного та ідеологічного плюралізму. Саме в громадянському суспільстві найповніше розкривається соціальний потенціал особистості, оскільки кожний індивід виступає в якості активного суб’єкту соціальних стосунків, що здатний особисто, а також у взаємодії з іншими здійснювати перетворюючий вплив на соціальні умови існування. Громадянське суспільство – це сфера самостійних суспільно-значимих дій громадян, у ньому реалізується соціальна справедливість, задоволення матеріальних і духовних потреб людини як вищої цінності.

Будучи універсальним явищем і характеризуючись загальними рисами, таке суспільство в той же час демонструє національно-культурні особливості. Так, історичний про­цес становлення громадянського суспільства в країнах усталеної демократії був складний і тривалий, він охопив довгий історичний період, починаючи з античності. На відміну від цього, Україна має пройти його прискореними темпами, що передбачає як вивчення цивілізаційного демократичного досвіду інших країн, так і всебічного дослідження особливостей, продиктованих українськими політичними, економічними і соціокультурними реаліями. Україна йде шляхом навздогінної модернізації. У зв’язку з цим особлива роль у його формуванні належить духовно-інтелектуальній еліті суспільства. Це означає, що громадянське суспільство свідомо твориться людьми, котрі розуміють значимість громадянських цінностей і необхідність формування відповідних інститутів. Іншим чином в країнах навздогінного типу розвитку громадянське суспільство виникнути не може.

У структурі громадянського суспільства можна виділити три рівні: інституційний, культурно-ціннісний, рівень безпосередньої взаємодії індивідів. На нашу думку, слід зупинитись докладніше на значимості і формуванні саме духовно-ціннісних основ громадянського суспільства. Будь-які економічні, політичні чи соціальні перетворення не будуть успішними і не стануть сталими, якщо недостатньо враховані ціннісно-світоглядні орієнтації, якщо не сформуються відповідні духовні передумови інституційних трансформацій.

Звідси випливає актуальність ретельного вивчення усього комплексу духовних чинників формування громадянського суспільства. Становлення відповідних духовних якостей, автономної волі громадянина, здатного до суспільного самовизначення, відбувалось на Заході протягом надзвичайно довгого часу і пов’язане з формуванням правової держави. В Україні ж духовно-інтелектуальні підвалини становлення демократичної системи влади ще не засвоєні украї­нським суспільством в такій мірі, щоб стати культурно-політичною пе­редумовою реальної політичної практики. “Комунікативний розум” та діалоговий принцип творення громад­ської спільноти, як наприклад у країнах Західної Європи, в Україні не спрацьовують. Культу­ра суспільної толерантності, культура свободи також недостатньо розвинена, тобто громадянське суспільство у нас виступає поки що як “інтелігентське”, не вкорінене в ментальності широких мас. Все це не може бути сформоване без індивідуальних зусиль духовно-інтелектуального прошарку україн­ського суспільства.

Особливе значення для України мають процеси формування громадянської духовної культури, що передбачає, перш за все, культуру політичної свободи, високу активність, здатність до діалогу, толерантність, повагу до людської особистості, відповідальність, солідарність, справедливість, негативне ставлення до будь-яких форм насильства. Демократичні перетворення суспільства неможливі без людей, вихованих у демократичному дусі.

Однією з центральних цінностей демократії є свобода, що передбачає особистісну автономію, тобто можливість формувати свої життєві плани та здійснювати своє життя за власним розсудом. Свобода - необхідна умова розвитку громадянського сус­пільства, і саме воно одночасно створює нові можли­вості для розширення меж свободи, виступаючи її гарантом. Категорія свободи невіддільна від поняття громадянської відповідальності, яку слід розглядати як одну з основних громадянських чеснот.

Слід докладніше зупинитись на такій важливій характеристиці громадянина як здатність до діалогу, оскільки громадянське суспільство за своєю сутністю – діалогічне, комунікативне співбуття вільних суб’єктів. Діалогічність можна розглядати як вимогу часу і передумову виживання людства в сучасну епоху. Один із творців теорії діалогу, який обґрунтував його методологічні принципи, М.Бахтін вважав, що ХХ століття – століття великого діалогу. У зв’язку з глобалізаційними процесами те ж саме ще більшою мірою стосується і ХХІ століття. Принцип діалогу М.Бахтін взагалі вважав засадничою рисою людських взаємин. Вміння слухати і чути один одного, увійти в контекст чужої думки – ці культурні навички стають дедалі все більш затребуваними, розглядаються як необхідний елемент, ланка утворення нової культури співіснування людей [1].

До основних загальних рис діалогу як особливої форми комунікації належить те, що він, на відміну від суперечки з її прагненням до істини, означає рух до розуміння і взаєморозуміння. За М.Бубером, істина діалогу - це «територія згоди», коли кожна зі сторін визнає співбесідника в якості унікальності, самоцінності, що має право на свої судження відносно усього у світі. Іншої істини, окрім взаєморозуміння, бути не може. Сторони прагнуть зрозуміти одна одну, зрозуміти сенс буття співбесідника. Тим самим діалог постає як єдино можливий спосіб буття людини серед людей, як спосіб їх єднання на будь-яких рівнях. У справжньому діалозі немає ставлення до співбесідника як до об’єкту повчання чи звинувачення, а має місце пошук спільних цінностей. Кожна сторона прагне зрозуміти позицію іншої і розширити горизонт своєї свідомості [2].

Необхідна умова діалогу – визнання права на існування думки, відмінної від моєї, іншого світогляду, мови, культури, тобто прийняття іншого таким, яким він є, без прагнення переконати, перевиховати, навчити, надоумити співбесідника. При цьому дуже важливо зрозуміти смисл його буття, тому що це - інший світ, через який, як у дзеркалі, можна зрозуміти і себе. В ході діалогу здійснюється постійне зусилля, з одного боку, в осягненні смислу буття іншого, а з іншого – в утриманні себе від спроб експансії в духовний світ співбесідника, посяганні на його свободу і суверенітет шляхом повчань, оцінок чи самоствердження, про що свідчить постійна зустріч зі своєю совістю. Діалогічна взаємодія, діалогічне буття є буття вільних суб’єктів, вільних від уявних авторитетів – вождів, ідей, матеріальної зацікавленості, суспільної думки, моди. Але вони не вільні один від одного: простір буття кожного з суб’єктів строго обмежений простором свободи іншого. Діалогічні відносини – майже універсальне явище, що пронизує людську мову і всі відносини, прояви людського життя, все, що має смисл і значення.

Основою вільного демократичного соціуму і держави з діалоговою куль­турою є толерантність, яку можна розглядати як важливу атрибутивну ознаку, передумову і результат функціонування суспільного життя на принципах демократії, плюралізму, пріоритету прав людини і цінностей свободи. Зараз толерантність - один з найбільш популярних термінів у сучасній соціально-політичній, культурологічній та правознавчій літературі. Інтерес до цієї проблеми є цілком виправданим, адже толерантність у наш час є значущою умовою для оптимального функціонування і розвитку кожного демо­кратичного суспільства, однією з фундаментальних ознак цивілізованості, способом досягнення соціальної безпеки, подо­лання егоїзму, конфронтації й насилля у сучасному суперечливому, але взаємопов’язаному світі. У поліетнічному, полікультурному суспільстві толерантність можна розглядати як соціальну норму, що визначає стійкість до конфліктів, сприяє виникненню мирних відносин між людьми. Толерантність прони­зує всі сфери соціального та індивідуального життя людини, є одним із ключових екзистенціалів людського життя. Вона передбачає налаштованість на розуміння й діалог з іншим, визнання й повагу його права на відмінність [3].

Але усі ці навички діалогічної культури слід це “прищепити”. І в цьому, безумовно, неоціненною є роль освіти [4, c.358-364]. Логічною і перспективною є вимога організувати і навчально-виховний процес за змістом та формою таким чином, щоб студенти отримали можливість розглядати усі явища життя крізь призму їх діалогового характеру. Окрім того, принцип діалогу включає важливе для побудови навчального процесу визнання рівноцінності та рівнозначності усіх учасників спілкування. Вищу школу можна розглядати як найбільш стійкий інститут громадянської соціалізації і громадянської освіти. Саме в період навчання відбувається формування особистості того, хто навчається, його становлення як культурної людини, громадянина певного суспільства. Ця проблема носить не лише суто теоретичний і академічний характер, а безпосередньо пов’язана з практичним аспектом: які трансформації в суспільстві необхідно здійснювати, і яку роль при цьому буде відігравати особистість, які якості в ній потрібно формувати. Тому актуальною є громадянська освіта, зорієнтована на звернення до громадянських почуттів і моральних цінностей.

Значну роль в громадянському вихованні молоді відіграє гуманітарна освіта. Адже освіта повинна формувати не лише спеціалістів вузького профілю, а, насамперед - особистостей, громадянин своєї країни, покликаних стати локомотивами розвитку українського суспільства [5, с.233]. Вища освіта повинна виходити з принципу визначальної ролі духовного виробництва людини по відношенню до всієї системи матеріального виробництва суспільного життя; інакше перспектива самознищення людської цивілізації, заснованої на споживацькому і утилітарно-технічному підході, неминуча. Серед гуманітарних дисциплін вкрай важливу роль в формуванні громадянина нашого суспільства мають виконувати філософські дисципліни: філософія, культурологія, етика.

Процес викладання гуманітарних освіти має базуватися на новій парадигмі, яка включає наступні принципи: діалогізму, тобто індивідуально-особистісного спілкування між викладачем і студентами, при якому відбувається діалог як обов’язкова умова становлення етичних і моральних якостей людини; плюралізму, що виходить з визнання багатоманіття і багатогранності світової гуманітарної і суспільно-політичної думки, багатомірності існуючих точок зору і виключає догматизм; толерантності.

Складовими елементами системи демократичної освіти у вищому навчальному закладі є наступні моменти: викладання спектру курсів з суспільних і гуманітарних наук; формування демократичних цінностей у студентської молоді – майбутньої інтелектуальної, організаційної і управлінської еліти сучасного українського суспільства має розглядатися як завдання державної ваги і значення; розвиток демократичних методів спілкування зі студентами, утвердження принципів педагогіки співробітництва і розвитку активності студентів у навчальній і науково-дослідній діяльності; розширення самоуправлінських начал в діяльності вузівських структур, залучення студентської молоді до участі у формування нової навчально-виховної політики. Сучасна освіта має бути цілісною системою навчальних і виховних форм педагогічної діяльності, орієнтованих на соціальне замовлення – потреби становлення громадянського суспільства.

Література:

  • 1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. Изд. 2-е, М., 1986. - 445 с.
  • 2. Бубер М. Я и Ты; Диалог // Бубер М. Два образа веры. М., 1995. – 464 c.
  • 3. Новая философская энциклопедия: в 4-х тт. - М., 2001. - Т. 4.
  • 4. Кравцов А.О. Диалогизм как базовый принцип философии воспитания XXI века //Философия образования. Сборник материалов конференции. Серия “Symposium”, выпуск 23. СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. - С.358-364
  • 5. Кремень В.Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. – К., 2007. – 576 с. 
10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.