facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ

Автор Доклада: 
Баєв О. О.
Награда: 
ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ

УДК 004:342

 

ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ

Баєв Олександр Олегович, ад’юнкт
Національна академія внутрішніх справ

У статті розглядаються правові аспекти подальшого розвитку та доступу до інформаційно-комунікаційної інфраструктури та технологій в Україні.
Ключові слова: інформаційне суспільство, доступ до інформаційно-комунікаційних технологій.

Відповідно до Закону України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” [1] одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя. Актуальність зазначених питань підкреслюється і позицією Президента України, який відповідним указом [2] оголосив 2011 рік – роком освіти та інформаційного суспільства. Нагадаємо також, що актуальність проблеми розвитку інформаційного суспільства в Україні обумовлена, перш за все, загальносвітовою тенденцією становлення глобального інформаційного простору та спрямуванням України до європейської інтеграції. Отже, порушена тема статті є актуальною, а дослідження у цьому напрямку – важливі та перспективні.

Україна однією із перших приєдналася до ініціатив міжнародної спільноти, щодо формування та розвитку національного сегменту глобального інформаційного суспільства на основі домовленостей досягнутих та проголошених Організацією Об’єднаних Націй на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства, які проходили у Женеві (грудень 2003 року), та у Тунісі (листопад 2005 року). Слід зауважити, що на міжнародному рівні ще раніше, у липні 2000 року, відбулося підписання Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства главами держав “Великої вісімки”. Аналіз досягнутих домовленостей (у Женеві – Декларація громадянського суспільства, Декларація принципів та План дій; у Тунісі – Туніська програма для інформаційного суспільства та Туніське зобов’язання) показав що однією з першочергових умов розвитку інформаційного суспільства є надання універсального, повсюдного, справедливого та прийнятного в ціновому відношенні доступу до інфраструктури інформаційно-комунікаційних технологій і послуг на їх базі. З точки зору громадянського суспільства, розробка та впровадження механізмів, що забезпечать відкритість, доступність та адекватність інформації, має надзвичайне значення. Лише гарантована законом та належними соціальними умовами доступність інформаційних ресурсів та технологій для всіх членів суспільства дозволить у повній мірі реалізувати їх демократичні права та свободи [4, с. 339]. Нашу думку, щодо важливості забезпечення доступу, поділяє і законодавець, який згідно із Законом України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, передбачив, що забезпечення можливості доступу населення до інформаційно-комунікаційних технологій дозволить усунути проблему “інформаційної нерівності” між окремими регіонами, галузями економіки та верствами населення. Оскільки універсальний доступ до телекомунікаційних мереж та інформації є важливою умовою розвитку людини, інфраструктура та найбільш важливі форми інформаційних та комунікаційних технологій мають буди доступні всім.

Можемо констатувати, що розвиток інфраструктури інформаційно-комунікаційних технологій та максимальне забезпечення населення можливістю доступу до неї та послуг на базі інформаційно-комунікаційних технологій, є одним з головних факторів розвитку інформаційного суспільства в Україні. Проте, без достатнього фінансування це питання вирішити не можливо, економічна складова відіграє первинну роль. Визначаючим у цьому секторі є державне фінансування, особливо в сільських районах та для населення, яке перебуває в несприятливому становищі. В міжнародній практиці також відмічається важливість цих питань, наприклад в Туніській програмі для інформаційного суспільства, рекомендується вдосконалити та обновити існуючі механізми фінансування для рішення завдань в області інформаційно-комунікаційних технологій в цілях розвитку [5, п. 27].

За умов економічної кризи та нестабільної міжнародної ситуації органи державної влади перебувають у складному становищі щодо проведення достатньо ефективної фінансової політики в галузі розвитку універсального доступу за рахунок державного бюджету. В той же час, за даними експертів, досвід провідних країн світу, наприклад, США показує, що одним з шляхів зменшення негативних наслідків фінансової кризи є здійснення відповідної інвестиційно-інноваційної політики, і саме у сфері інформатизації та розвитку інформаційного суспільства [6]. Розвиток інформаційного суспільства може сприяти покращенню економічної ситуації в Україні, збільшенню доходів до державного бюджету, виходу з економічної кризи. Що в свою чергу вплине на покращення міжнародно-економічного стану. Це обумовлює необхідність пошуку позабюджетних джерел фінансування розвитку інфраструктури інформаційно-комунікаційних технологій та забезпечення населення можливістю доступу до неї та послуг на базі цих технологій. Нажаль в законодавстві України не передбачено дієвих механізмів забезпечення позабюджетного фінансування вирішення цієї проблеми. Наприклад, Закон України “Про телекомунікації” [7], згідно із пунктом 5 статті 64, з цього питання обмежується наданням Національній комісії з питань регулювання зв’язку права, у разі недостатнього задоволення попиту споживачів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги в окремих регіонах України, приймати рішення щодо покладання на відповідних операторів обов’язків щодо розвитку та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг. Тобто право є, але не має обов’язків, та не має чіткого формулювання на певні результати від застосування цієї норми.

На нашу думку, одним з можливих шляхів подальших досліджень, щодо вирішення цієї проблеми є розробка та закріплення механізму правового впливу, щодо пропозиції та стимулювання освоєння операторами інформаційно-комунікаційних технологій інформаційно-депресивних регіонів країни. В якості відправної точки наукового пошуку пропонується наступна модель:

  • 1) Держава, в особі уповноваженого органу, щорічно має робити через засоби масової інформації публічну пропозицію:
    а) всім операторам інформаційно-комунікаційних технологій, щодо освоєння та подальшого надання послуг на базі інформаційно-комунікаційних технологій в інформаційно-депресивних регіонах країни;
    б) всім операторам і провайдерам інформаційно-комунікаційних технологій, щодо надання послуг на базі інформаційно-комунікаційних технологій в регіонах які мають достатню для цього інфраструктуру, але недостатньо забезпечені пропозицією відповідних послуг. В якості стимулу можливо запропонувати звільнення від оподаткування діяльності операторів, провайдерів спрямованої на реалізацію запропонованої пропозиції, в обсязі їх витрат. Після відшкодування своїх витрат оператор, провайдер повертається до звичайного режиму оподаткування його діяльності.
  • 2) На запропоновану пропозицію всі оператори, провайдери зобов’язані надати письмову відповідь. У випадку відмови прийняти пропозицію, оператор, провайдер має разом з обґрунтованою відповіддю надати економічно обґрунтовані умови за яких він згоден прийняти пропозицію держави. У випадку прийняття пропозиції, оператор, провайдер має разом з відповіддю надати економічно обґрунтований план її виконання.
  • 3) Оператор, провайдер не має права приймати пропозицію, якщо це:
    а) призведе до підвищення вартості його послуг;
    б) призведе до банкрутства;
    в) призведе до зниження заробітної платні та соціального забезпечення його працівників.
  • 4) Держава визначає виконавця запропонованої пропозиції шляхом конкурсу серед отриманих відповідей операторів, провайдерів. 

Запропонована модель є вигідною для України, яка в умовах кризи нічого не втрачає, оскільки оператори, провайдери за свій кошт освоюють депресивні райони, отримуючи на них податкові пільги, в той час, як інші податки залишаються сталими.

У випадку обґрунтованої відмови, або економічної недоцільності прийняття згоди відповідного оператора, провайдера, все залишається на своїх місцях, але при цьому світова спільнота бачить бажання, добру волю та намагання України в практичному вирішенні питань розвитку інформаційного суспільства, що буде конструктивно впливати на міжнародний діалог щодо поступок та надання допомоги у вирішенні зазначених питань.

Література:

  • 1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : Закон України вiд 09.01.07 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
  • 2. Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні : Указ Президента України від 30.09.2010 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 75. – Ст. 2659.
  • 3. Информатика. Энциклопедический словарь для начинающих. – Москва, Педагогика-Пресс, 1994.
  • 4. Архіпова Є.О. Інформаційна нерівність як соціальна проблема сьогодення / Є.О. Архіпова. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Збірник наукових праць. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – С. 339.
  • 5. Тунисская программа для информационного общества : Международный документ от 18 ноября 2005 года : Всемирная встреча на висшем уровне по вопросам информационного общества, Женева, 2003 – Тунис, 2005 г. 
  • 6. Гурковський В.І. Розбудова інформаційного суспільства в Україні в умовах сьогодення: практичні аспекти / В.І. Гурковський // Державне управління: удосконалення та розвиток : електронне наукове фахове видання. 
  • 7. Про телекомунікації : Закон України вiд 18.11.2003 № 1280-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – Ст. 155.
10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.