facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip
Перевод страницы
 

Психодерматологія, психосоматичний погляд на дерматологічну патологію.

 Психодерматологія, психосоматичний погляд на дерматологічну патологію.
Леся Федоренко, аспирант

Киевский национальный университет им. Т.Шевченко, Украина

Участник первенства: Национальное первенство по научной аналитике - "Украина";

 

В статті розглядаються психологічні типи реагування людей з дерматологічною патологією, головні категорії за  яких шкірні хвороби погіршують якість життяа саме: прогрес, епізодичність та  загострення. Розглянуті преморбідні патохарактерологічні властивості: паранойяльні та шизоїдні розлади особистості

Ключові слова: шкірні хвароби, дерматологіні захворювання, якість життя, психосоматичні хвороби, психогенні чинники, типологія реагування.

Шкіра визнається органом експресії (Sack, 1928), що служить межою між внутрішнім та зовнішнім світом, це перший пункт контакту, коли незнайомці зустрічають нас. Це також найбільший орган організму. Шляхи якими наша шкіра може реагувати  на багато різних стимулів, є як психологічними так і фізіологічними високої складності стосунки між шкірою, та зовнішніми й внутрішніми факторами. Дерматологічні розлади мають негайний вплив на тактильну комунікацію, сексуальний контакт та тілесну взаємодію через страх, особливість, тривогу, сором так само як сексуальне задоволення та захоплення може бути візуально помічене через поблідніння, почервоніння, “мурашки” на шкірі (Van Moffacrt, 1992). 

На відміну від більшості внутрішніх хвороб, шкірні хвороби здебільшого зразу помітні, саме тому такі хворі страждають від соціальних та емоційних наслідків. Хоча спотворення може мати вплив на психосоціальне функціонування, відносно мало уваги приділяється психосоціальним проблемам, що переживають такі пацієнти. Пацієнти, що страждають на дерматологічну патологію мають прямий доступ до уражених ділянок, а тому можуть мати прямий вплив на прогрес їхнього стану, а цього немає у випадку з іншими захворюваннями. Оскільки більшість шкірних захворювань супроводжуються болем та дискомфортом, може бути важкий доступ до диференціального та сукупного ефекту психологічного та психосоціального аспектів на індивідуальну якість життя,   самооцінку.  Хоча, психологічні фактори уже давно асоційовані з дерматологічними станами (Wilson, 1863; Engles, 1982), але тільки недавно відбулось накопичення літератури на межі дерматології та психології (e.g. Al`abadie, 1994; Papadopoulos & Bor, 1999). Деякі видання при більш детальному перегляді мають тенденцію  фокусуватись на захворюваності  в межах депресії, тривоги, самооцінки, вигляду тіла, якості життя та відносинах, сексуальних питаннях (Papadopoulous & Walker, 2003). Цей фокус на потенційний психологічний конфлікт що спричинений дерматологічними захворюваннями, визначає рівень доречності питання цілісності переживань при шкірних захворюваннях.

Типологія проблем шкіри.

Як типологія різних прояві на шкірі: природа, початок, перебіг, та виникнення, може впливати на те як люди пристосовуються і справляються з проблемами на шкірі. В залежності від того як і коли людина розвивається, особливо з проблемною шкірою, вона повинна буде стикатись з специфічними адаптаційними задачами і справлятись з специфічними викликами. У разі вроджених шкірних станах, на приклад,  ранній соціальний досвід буде в основному торкатися зовнішнього вигляду людини. Було запропоновано що коли незнайомці заглядають в дитячу колиску потворної дитини утримуючи посмішку та змцнюючими жестами поки не пристосуються до первинного шоку дитячої появи (Field and Vega-Lahr, 1984).

Так як й з іншими захворюваннями,  манера  в якій здобувається шкірна патологія, і напрям  протікання, може істотно впливати на пристосування людини до її стану. Є три головні категорії за  яких шкірні хвороби погіршують якість життяа саме: прогрес, епізодичність та  загострення. 

Прогрес

Стани що підпадають під цю категорю мають відоме спрямвання. Такі стани як меланома, підпадає під цю категорію. Якщо її не лікувати, то вона швидко прогресує і в деяких випадках призводить до смерті. Прогресивний перебіг в подальших умовах може мати як негативний так і позитивний аспект в терміні психологічної перебудови пацієнта до нового стану. З одного боку, тому що стан буде прогресувати в передбачуваній манері, пацієнт повинен знати що очікувати та бути готовим до цього. З другого боку, пребіг стану, що очікується, здебільшого базується на загальних оцінках і може відрізнятись в різних пацієнтів. В наслідок цього може виникнути тривога, що стан не протікає ак як пацієнт очікував.

Епізодичність

Епізодичні стани коливаються між періодами загострення та стану споою. Саме тому тривога буде спричинена не тільки періодичністю коливань загострення та стабілізації, але також непевністю коли ж наступить наступне коливння. Ці пізоди можуть залежати від специфічних природних чи поведінкових факторів, але коливання можуть початись випадково. Це може мати причетність до того як пацієнт справляється з своїм станом та чи відчуває контроль над ним.

Гострота

Стани що вважаються гострими мають тенденцію бути короткими і мають передбачуваний характер. Ці стани вимагають від пацієнтів діяти швидко , робити необхідні практичні й ефективні зміни щоб посприяти лікувальному процесу. З психологічної перспективи, через транзиторну природу гострого процесу, вони можуть не мати ні одного істотного впливу на страждаючого. В деяких випадках, соціальне значення гострого стану може мати тривалий ефект на пацієнта.  Це може бути особливо актуальним в дерматовенерології для таких захворювань як гонорея чи сифіліс.

Шкірні порушення психогенного походження.

Є свідчення того що деякі шкірні порушення можуть бути спиричинені психологічним станом людини. На додачу є декілька станів шкіри, такі як атопічний дерматит та нейрогенна екскоріація, що вважаються психологічно обумовленими. Ці порушення є на межі психодерматології, і пацієнти що мають таке захворювання можуть підпадати під категорію «також турбує». Вони часто наполягають на тому що їхнє захворювання є медичним і не відкидають психологічне пояснення цього стану. З того часу як шкіра найдоступніший орган тіла, пацієнти можуть дряпати, щипати, стискати, чесати, маніпулювати своєю шкірою так що це виглядає ненормально. Пацієнти що приходять до дерматолога з таким захворюванням можуть робити так, тому що їм лекше мати фізичну проблему а ніж психологічну. Лікування таких пацієнтів вимгає тісну співпрацю між лікарями, медсестрами, психологами та психіатрами. В багатьох випадках пацієнти протистоять психологічному напрямку лікування, бо вони ставляться до своєї проблеми як до медичної, та шукають спеціаліста що допоможе у всьому.

Психосоматичні захворювання шкіри.

До цієї групи належить цілий ряд хронічних шкірних захворювань, що часто зустрічаються, в маніфестації яких клінічно очевидна роль психогенних факторів: атопічний дерматит, псоріаз, екзема, розацеа, рецидивуючий простий герпес, хронічна кропив'янка, червоний плоский лишай, гніздова алопеція, вітіліго і ін. 

Традиційно в інтерпретації патогенезу такого роду дерматозів домінували психологічні (психоаналітичні) концепції, що відображають психоцентричий напрям, тобто постулює психогенез як лінійну модель формування психосоматичниххвороб. Така концепція вегетативного неврозу (Т.M. French та співавт.), що зв'язує маніфестацію психосоматичних розладів з актуалізацією безсвідомого, що сформувалися в результаті ретенції пригнічених емоційних реакцій, конфліктів, в т.ч. і сімейних; концепції ре- і десоматізаціі, концепція психосоціального стресу, вплив якого також інтерпретується в якості основної причини виникнення психосоматичних захворювань. 

Однак, як свідчать дані сучасних досліджень, більшість шкірних захворювань (атопічний дерматит, псоріаз тощо), традиційно відносяться до психосоматичним, у своєму розвитку мають перш за все генетичну і іммунологічну основу. Психогенні впливи виступають в якості ланки в низці послідовних імунологічних подій і приводять до загострення дерматозу лише в тісному зв'язку з основними факторами патогенезу. 

Разом з тим, детальне вивчення патогенезу дерматозів (зокрема дослідження обміну і функцій нейропептидів, багато в чому визначають протягом патофізіологічних процесів при атопічному дерматиті, псоріазі, рецидивуючому простому герпесі та ряді інших дерматозів), дозволяє зробити об'єктивними механізми психогенного впливу на шкірний процес і свідчать про значимість ролі психічних травм і несприятливих ситуацій у розвитку та перебігу захворювань, що відносяться до психосоматичних. 

Так, за сучасними уявленнями, при психогенному загостренні атопічного дерматиту у схему імунозапальної відповіді включається стрес індуковане вироблення регуляторних нейротрофінів і нейропептидів, що в кінцевому підсумку веде до порушення продукції цитокінів та дисбалансу в системі клітинного імунітету, провокуючи імунне запалення.

Патологічний розвиток особистості.

Формується в тих випадках, коли шкірне захворювання набуває затяжного перебігу. Серед дерматологічних хворих превалюють паранояльно іпохондричні, сенситивні, а також експансивно шизоїдні типи розвитку. 

Підгрунтям для патологічного розвитку, поряд із перманентним психотравмуючим чинником, яким є шкірне захворювання, виступає конституціональна схильність. Серед преморбідних патохарактерологічних властивостей переважають паранойяльні та шизоїдні розлади особистості. При цьому на перший план виступають акцентуації нарцистичного типу (завищена самооцінка, надцінність відношення до власної зовнішності, особливо стану шкіри) при паранояльно іпохондричному розвитку, сенситивного типу (боязкість, сором'язливість, комплекс власноїнеповноцінності) у випадках сенситивного розвитку, а також експансивного типу з наполегливістю, гіперактивністю при емоційному нівелюванню. 

У міру поглиблення патохарактерологічних властивостей (паранояльний іпохондричний розвиток) наростає занепокоєння станом здоров'я, що набуває характерунадцінності утворень. На перший план виходять вимоги все нових обстежень, ефективних методів лікування. Не задовольняючись результатами медичних заходів, хворі переходять від одного лікаря до іншого, часто вдаються до самолікування, що посилює перебіг шкірного захворювання: обробляють шкіру дратівливими рідинами (спирт, концентрований розчин калію перманганату), виснажують себе дієтами. Поряд з цим, поступово змінюється весь спосіб життя, пацієнти вибирають види діяльності, які, на їхню думку, не ускладнюють дерматологічну патологію, встановлюють у родині правила, спрямовані на підтримку ощадного режиму. 

При сенситивному розвитку домінує песимістичне сприйняття шкірного захворювання, гіпертрофована оцінка пов'язаного з ним косметичного дефекту, ідеї відносини, що поєднуються з прагненням приховати  за будь-яку ціну прояви дерматологічної патології. Пацієнти стають постійними клієнтами косметологічних кабінетів, щоб не підкреслювати гіперемію шкірних покривів, перестають носити одяг червоних тонів, затінюють лице полями капелюха. Поступово на перший план виступають явища уникаючої поведінки. У деяких випадках пацієнти повністю змінюють спосіб життя: соромлячись з'являтися на людях, звільняються з роботи, деякі відмовляються навіть від контактів з близькими родичами, звужується коло спілкування. 

Експансивно шизоїдний розвиток визначається прагненням, при формальному визнанні хронічного дерматозу, до гіперадаптаціі, що супроводжується включенням лікувальних заходів, пов'язаних з хворобою, в коло повсякденних побутових обов'язків.

Реакції з виявленням соціофобії та сенситивних ідей відносин 

Реакції з виявленням соціофобії і сенситивних ідей відносин супроводжуються хворобливим сприйняттям косметичного дефекту, ідеями меншовартості. На першому плані - загострена сором'язливість, пов'язана з втратою зовнішньої привабливості, і уникаюча поведінка. Коло спілкування обмежується найближчими родичам, що звикли до змін зовнішнього вигляду, обумовленим шкірними висипаннями. При необхідності з'явитися на людях виникає виражений дискомфорт, посилюються явища соціофобії, наростає тривога, невпевненість у собі, робляться спроби різними шляхами приховати вади шкірних покривів (постійне носіння головного убору - у випадках алопеції; темні окуляри, накладення тонального крему, пудри - при маскуванні висипів на обличчі). 

У більш важких випадках у клінічній картині психогенно, поряд з соціофобією, виступають і сенситивні ідеї відносин. 

Поширені еритематозні висипання, расчеси, кірки, лусочки що зсипались з поверхні вогнищ, ділянки алопеції розцінюються тепер не тільки як власне «потворність», але і як дефект, неприємний для оточуючих. З'являючись на публіці, пацієнти помічають, яка змінилось - презирливе - відношення до себе. У суспільстві незнайомих людей ловлять на собі «огидні» погляди, на роботі звертають увагу на уникаючу поведінку співробітників (обходять стороною, не подають руки, відвертаються).

Депресивні реакції

Депресивні реакції протікають з переважанням тривожної (соматизована тривога), іпохондричної та істеричної симптоматики.

Афективна патологія найчастіше обмежена депресіями легкого рівня. Гіпотімія (знижений настрій, плаксивість, дратівливість, поганий сон) сполучена з ідеями фізичного недоліку - косметичного дефекту (спотворення шкіри обличчя і відкритих частин тіла). На першому плані - тривожні побоювання з приводу результату захворювання, страх довічної потворності, сполучений з почуттям безнадії (тривожна депресія). Спостерігається також стійка фіксація на тілесних відчуттях (свербіж, печіння, стягнення шкіри), реєстрація найменших змін у структурі шкірних висипань, ретельний аналіз результатів терапевтичних заходів, як правило завершується їх песимістичною оцінкою (іпохондрична депресія).

Клінічні прояви депресії істеричної відрізняє схильність до драматизації ситуації, різноманіття скарг, що супроводжуються незвичними для дерматологічної патології тілесними сенсаціями (істероалгіі, тілесні фантазії) і конверсійними розладами. Поряд з цим спостерігається екзацербація і психопатична девіація, що реалізується спробами маніпуляції родичами або медперсоналом, а також суїцидальним шантажем.

Нозогенні реакції

Найчастіше виникають при дерматозах, що носять рецидивуючий, гостро сверблячий характер (атопічний дерматит, екзема). Великого значення набуває локалізація висипань - «інтимна» (генітальний герпес, на шкірі обличчя і відкритих частин тіла (руки, обличчя) або волосистої частини голови (псоріаз, розацеа, гніздова алопеція, вугровахвороба, вітіліго). При дослідженні дерматологічних хворих (A. Picardi і співавт.) в 20,6% випадків були виявлені психічні розлади, причому найбільший відсоток був серед жінок з переважним ураженням шкіри відкритих ділянок тіла. 

Має значення гострота виникнення висипань, їх поширеність, тенденції до дисемінації, вираженість гіперемії та ін. При цьому, відповідно до явища психосоматичного паралелізму, з важким перебігом дерматозу пов'язана велика частота і тяжкість нозогеній. 

Значна роль у формуванні нозогенних реакцій належить структурі особистості. У ряді конституціональних аномалій, що призводять до маніфестації психогеній, переважають патохарактерологічні девіації істеричного, шизоїдного   та психостенічного кола. 

Першорядну роль при цьому, як показали наші дослідження, грає акцентуація на проблемах краси і досконалості власного зовнішнього вигляду; при дерматитах, що вражають відкриті ділянки шкіри, такого роду акцентуація ампліфікується, набуваючи характеру кататимного комплексу. Значний внесок у формування нозогеній вносять такі вроджені, або придбані патохарактерологічні властивості як акцентуйована сенситивність (загострена чутливість), ранимість в інтерперсональних відносинах. Велике значення набувають і вроджені невропатичні стигми, які проявляються схильністю до шкірних реакцій (свербіж, почервоніння), що виявляються навіть при незначних стресових ситуаціях.

Дисморфофобія і дисморфоманія.

Психічні захворювання з домінуванням ідеї мнимої фізичної вади, пов'язане з шкірними покривами, нерідко виступає в коморбідності з іпохондрією краси і носить характер надцінних утворень. Проявляється надмірною заклопотаністю малозначимими дерматологічними аномаліями (зморшки, надлишкове оволосіння, випадання волосся, шрами, сліди судин, блідість або почервоніння).

Дисморфофобія нерідко супроводжується цілим рядом компульсивних («захисних») дій - повторний контроль перед дзеркалом, багаторазове причісування, видалення і висмикування волосся, видавлювання вугрів, ритуальне нанесення макіяжу та ін. Явище дисморфофобії нерідко перекривається з афективними розладами депресивного кола. У клінічній картині пригніченість поєднується з суїцидальними ідеями, домінуючі уявлення включають кататимні комплекси мнимого дефекту шкіри.

Література:

  1. Psychodermatology Practical Guidelines on Pharmacotherapy John Y. M. Koo, MD, Chantal T. Pham

  2. Psychocutaneous medicine John Y. M. Koo,Chai Sue Lee

  3. Griesemer RD. Emotionally triggered disease in a dermatology practice. Psychiatr Ann. 1978;8:49–56.

  4. Psychodermatology: A Guide to Understanding Common Psychocutaneous Disorders. Mohammad Jafferany, M.D.

  5. Psychodermatology. The Psychological Impact of Skin Disorders. Edited by Carl Walker. University. College London. Linda Papadopoulos. London Metropolitan University 

  6. Psychological Approaches to Dermatology. Linda Papadopoulos,Robert Bor

0
Ваша оценка: Нет Средняя: 5.2 (5 голосов)
Комментарии: 0
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.