facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ КРАЇН НА ОСНОВІ РЕЗУЛЬТАТІВ ПОРІВНЯЛЬНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ К. ХЕРПФЕРА

Автор Доклада: 
Гайданка Є. І.
Награда: 
АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ КРАЇН НА ОСНОВІ РЕЗУЛЬТАТІВ ПОРІВНЯЛЬНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ К. ХЕРПФЕРА

УДК 316.3 + 321.7

АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ КРАЇН НА ОСНОВІ РЕЗУЛЬТАТІВ ПОРІВНЯЛЬНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ К. ХЕРПФЕРА

Гайданка Євгеній Іванович, старший викладач
Карпатський університет імені Августина Волошина

У даній статті автор аналізує теоретико-методологічні підходи до аналізу трансформаційних процесів постсоціалістичних країн Центрально-Східної Європи. В першу чергу, увага приділена методиці та результатам емпіричних соціологічних досліджень Кристіана Херпфера. Використовуючі дані індексів демократизації Херпфера визначаються основні напрями та результати переходу до демократії в Польщі, Угорщині та Словаччині наприкінці ХХ ст.
Ключові слова: індекс демократизації, емпіричні дослідження, посткомунізм, демократичний транзит, Християн Херпфер, Центрально-Східна Європа.

In this article the author examines the theoretical and methodological approaches to the analysis of transformation processes in  post-socialist countries of Central and Eastern Europe. First of all, attention is paid to the methods and results of Christian Haerpfer's empirical social researches. Using data from the index of democratization of Haerpfer defines the main directions and results of transition to democracy in Poland, Hungary and Slovakia at the end of the twentieth century.
Key words:  index of democratization, empirical studies, post-communism, democratic transition, Christian Haerpfer, Central and Eastern Europe.

Після руйнації наприкінці 1980-их років єдиного комуністичного простору, у регіоні Центрально-Східної Європи розпочинаються масштабні системні трансформаційні процеси. Наслідком політико-економічних трансформацій у поставторитарних країнах стала загальна еволюція суспільно-політичного устрою. Разом з тим, деякі країни досягли найбільшого успіху у процесі демократичного переходу – стадії консолідації демократії, в інших країнах процес становлення демократії не був настільки успішним і є незавершеним до сьогоднішнього часу. До еталонів успішного здійснення демократичного транзиту у посткомуністичну епоху більшість політологів відносять, в тому числі й Польщу, Угорщину та Словаччину.

Актуальністю данного дослідження є з’ясування специфіки успішного демократичного переходу посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи на емпіричному дослідницькому рівні, у контексті успіхів та невдач демократичних перетворень незалежної України. Зрештою, використання досвіду ефективного проведення демократичних реформ країн-сусідів України було б цілком доречним для практики вітчизняного державотворення.

Метою даного дослідження є аналіз етапів та результатів демократичної трансформації Польщі, Угорщини та Словаччини відповідно до дослідницької програми “Барометр нових демократій” К. Херпфера. Визначена мета зумовила формування наступних дослідницьких завдань:

  • - визначення комплексного підходу до дослідження демократичних транзитів (теоретико-емпірична модель посткомуністичної трансформації);
  • - аналіз методології соціологічних досліджень програми “Барометр нових демократій”;
  • - визначення рівня досягнутої демократії у посткомуністичних Польщі, Угорщині та Словаччині на основі аналізу даних індексів демократизації Херпфера;
  • - обґрунтування емпіричних показників демократизації посткомуністичних країн із конкретними соціально-політичними подіями у внутрішньополітичному житті.

Серед останніх досліджень вітчизняних науковців, які аналізують емпіричні моделі демократичних переходів у посткомуністичних суспільствах слід виділити А. Зельницького [1] (міжнаціональне порівняння індексів демократизації на макро- та мікрорівнях), Б. Райковського [2] (оцінка ступеню адаптації демократії у перехідних країнах на основі досягнутого рівня демократичності виборчого процесу), О. Романюка [3] (демократизація виборчих систем як основа демократичності посткомуністичних країн), Є. Гайданки (дослідження поставторитарних трансформацій на основі емпіричного індексу Бертельсмана) [4].

Аналізуючи моделі посткомуністичних трансформацій, необхідно враховувати дві складові основних концепцій демократичних транзитів: теоретичні засади (розробка теорій, концепцій та парадигм демократичного транзиту) та практичну реалізацію теоретичних вчень політологів-науковців у конкретних країнах (дані та показники емпіричних досліджень, проведених міжнародними дослідницькими організаціями). У посткомуністичних країнах Центрально-Східної Європи (зокрема, Польща, Угорщина, Словаччина) практика демократичного переходу має власну специфіку, яка визначає основні положення у розходженні між теорією і практикою демократизації. Тому потрібно чітко окреслити коло емпіричних показників демократизації суспільства. Необхідно визначити найбільш актуальні та науково орієнтовані концепції критеріїв демократизації – виявити основні індекси демократизації.

Достатньо показовим у контексті емпіричних вимірів демократії є порівняльне соціологічне дослідження К. Херпфера у рамках його дослідницької програми “Барометр нових демократій”. Починаючи з 1991 року Христіян Херпфер проводив порівняльні соціологічні дослідження, аналізуючи політичні, економічні та соціальні зміни у 17-ох посткомуністичних країнах, в тому числі Польщі, Угорщині та Словаччині. Австрійським науковцем була розроблена спеціальна програма дослідження “Барометр нових демократій” [5, 6].

Соціологічні дослідження у посткомуністичних країнах проводились шість разів – у 1991, 1992, 1994, 1996, 1998, 2001 роках. Найбільш показовими у контексті сприйняття демократії на рівні громадськості в Польщі, Угорщині та Словаччини були порівняльні соціологічні дослідження 1994, 1996 та 1998 років. Суть досліджень Херпфера полягає у розробці індексу демократизації країни на основі вивчення найбільш характерних рис громадськості посткомуністичних країн. Відповідно індекс демократизації визначає, які конкретно прошарки населення серед електорату країни можна віднести до громадян, які підтримують демократію (“демократи”) та категорію громадян, які демократію не підтримують (“недемократи”). Демократи – це особи (електорат), які ототожнюють себе з плюралістичною демократією, та, меншою мірою з існуючим у посткомуністичній країні політичним режимом. Тобто, відповідно до мети дослідження Херпфера, індекс демократії має визначати ступінь прихильності громадян до демократії як форми правління та суспільної свідомості, а тому визначати ступінь демократизації країни загалом.

К. Херпфер розробляє дев’ять базових питань для респондентів, на основі відповідей на які дослідник виводить загальний індекс демократії для кожної країни у конкретний період.

Дев’ять складових індексу демократії за Херпфером:

1) негативне сприйняття комуністичного політичного режиму – респондентам подається шкала ефективності політичного режиму від -110 до +100. Респонденту на цій шкалі необхідно визначити місце комуністичного політичного режиму. До демократів відносяться опитувані, які дали попередньому комуністичному режиму оцінку від -10 до -100;

2) позитивна оцінка сучасного політичного режиму – подається шкала ефективності політичного режиму від -100 до +100, на якій респондент визначає місце сучасного йому політичного режиму (нової демократії з вільними виборами та багатопартійною системою). До демократів належать респонденти, які дали позитивну оцінку новій демократії від +10 до +100 (Див. Табл. 1).

Таблиця 1

Показники оцінки респондентами сучасного політичного режиму (у%) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-1*

БНД-2

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1991

1992

1994

1996

1998

Польща

52

56

69

76

66

Угорщина

57

43

51

50

53

Словаччина

50

58

52

61

50

* дослідницька програма “Барометр нових демократій”

3) усвідомлення перспектив демократичного парламенту – респондентам пропонується дати відповідь на питання вірогідності та можливості розпуску національного парламенту у найближчі роки. До демократів відносяться особи, які вважають, що розпуск парламенту є малоймовірним або неможливим (Див. Табл. 2).

Таблиця 2

Показники демократів серед опитаних (у %) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1994

1996

1998

Польща

11

4

6

Словаччина

4

1

6

Угорщина

2

3

1

 4) підтримка демократичного національного парламенту – опитувані виражають своє ставлення до розпуску парламенту та заборони політичних партій. До демократів відносяться ті респонденти, які негативно ставляться до розпуску парламенту та заборони політичних партій (Див. Табл. 3).

Таблиця 3

Показники демократів серед опитаних (у %) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-1

БНД-2

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1991

1992

1994

1996

1998

Угорщина

75

75

70

74

83

Польща

67

57

71

68

81

Словаччина

85

81

76

78

77

5) підтримка авторитарного лідера – респондентів запитують чи згідні вони з твердженням, що покращити політичне правління в державі можна за допомогою розпуску парламенту та відмови від виборів і приходу до влади сильного лідера з авторитарними методами правління. До недемократів належать особи, які сприймають авторитарного лідера як альтернативу розвитку демократії (Див. Табл. 4).

Таблиця 4

Показники недемократів серед опитаних (у %) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-2

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1992

1994

1996

1998

Польща

31

35

33

28

Словаччина

24

24

19

23

Угорщина

27

18

21

18

6) підтримка військового режиму – респондентів питають чи згідні вони з тезою про більшу ефективність влади, якщо б вона носила військовий характер (країною управляла армія). До недемократів належать особи, які є прихильниками з таким твердженням (Див. Табл. 5).

Таблиця 5

Показники недемократів серед опитаних (у %) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1994

1996

1998

Польща

11

4

6

Словаччина

4

1

6

Угорщина

2

3

1

7) підтримка монархії як альтернативи розвитку демократії – респондентів питають про можливість повернення країни до монархії (якщо такий досвід державного будівництва мав місце) або перехід держави на монархічну форму правління. До недемократів слід віднести осіб, які частково або повністю згідні з монархічною формою правління (Див. Табл. 6).

Таблиця 6

Показники недемократів серед опитаних (у %) [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-4

БНД-5

1996

1998

Словаччина

2

5

Польща

6

4

Угорщина

5

4

8) відношення до повернення до комуністичного політичного режиму – до демократів відносяться респонденти з позитивним ставленням до повернення комуністичного політичного режиму в життя країни;

9) оптимізм по відношенню до майбутнього демократії – респондентам подається шкала ефективності політичного режиму з найбільшою оцінкою +100 та найменшою ефективністю – 100, на якій вони мають розмістити сучасну їм систему посткомуністичної демократії з вільними виборами та багатопартійністю через п’ять років. До демократів належать особи, які дають показники новій демократії від +10 до +100.

Таким чином, методологія дослідження Х. Херпфера визначає максимальний індекс демократії 10 (показник 10 означає, що особа є демократом по всім дев’яти складовим індексу демократії; показник 1 означає, що особа є недемократом по всім дев’яти складовим індексу демократії). Віповідно Херпфер виділяє чотири групи опитаних (за критерієм позитивного або негативного ставлення до демократії): демократи – 10-9, помірні демократи – 8, помірні недемократи – 7, недемократи – 6-1.

В результаті на основі найбільш базових досліджень посткомуністичних країн у 1994, 1996 та 1998 роках, конкретно для посткомуністичних Польщі, Угорщини та Словаччини можна вивести сумарний індекс демократії у певний період (Див. Табл. 7).

Таблиця 7

Дані сумарного індексу демократії для Польщі, Угорщини та Словаччини [5, 6]

 

КРАЇНА

БНД-3

БНД-4

БНД-5

1994

1996

1998

Польща

47%

52%

66%

Угорщина

50%

38%

62%

Словаччина

55%

53%

55%

Беручи до уваги показники індексу демократії в посткомуністичних Польщі, Угорщині та Словаччині, можна зробити наступні висновки:

- загальний середній показник демократії в Польщі, Угорщині та Словаччині становить 61%: саме таку кількість населення цих центральноєвропейських країн можна віднести до категорії “демократів”;

- у Польщі показники індексу демократизації були стабільно зростаючими, а саме: 1994 р. – 47%, у 1996 р. – 52%, у 1998 р. – 66%. Тому помітною є наступна тенденція у становленні польської демократії – перехід до демократії на рівні громадськості в Польщі відбувся у період з 1996 по 1998 роки, оскільки саме у 1996 році був подоланий п’ятидесяти відсотковий бар’єр у кількості демократів серед населення країни віком від 18 років;

- в Угорщині показники індексу демократизації носять достатньо хвилеподібний характер: 1994 р. – 50%, 1996 – 38%, 1998 р. – 62%. Це свідчить про загальне позитивне сприйняття угорською громадськістю демократії на початку демократичних перетворень у посткомуністичній державі. У 1994 р. Позитивне демократичне мислення угорського соціуму змінюється на скептицизм по відношенню до демократії як форми правління (тільки 38% демократів у порівнянні з 50% у 1994 р.). Але вже у 1998 р. більше 60% громадян країни підтримувало демократію, що свідчить про успішне проходження трансформаційних демократичних процесів у посткомуністичній Угорщині;

- для Словаччини характерним є постійне позитивне сприйняття демократії більшістю громадян (за період 1994-1998 рр. завжди більше 50% словацького електорату можна віднести до демократів). Це також свідчить про успішну адаптацію принципів демократії на словацькому посткомуністичному політичному ґрунті, враховуючи формування нового Кабінету Міністрів у 1998 р. на чолі з налаштованим на західноєвропейську інтеграцію Словаччини прем’єр-міністром Дзуриндою.

Таким чином, комплексна модель синтезу теоретичних та емпіричних підходів до аналізу трансформаційних процесів є цілком дієвою. Адже на основі аналізу результатів емпіричних досліджень К. Херпфера можна зробити правильні висновки щодо етапів та кінцевого результату демократичної трансформації посткомуністичних країн.

Література:

  1. Зельницкий А. Измерение индекса демократии как предпосылка управления процессом демократизации (Украина и посткоммунистические страны Центральной и Восточной Европы, 1994-2004) // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2004. – №2. – С.156-168.
  2. Райковський Б. Критерії демократизації виборчого процесу // Вісник Центральної Виборчої Комісії. – 2007. – №1(7). – С.32-37.
  3. Романюк О. Виборчі системи посткомуністичних країн: проблема раціональності в контексті демократичного [транзиту електронний ресурс]
  4. Гайданка Є. І. Характеристика системно-процесуальних внутрішньополітичних трансформацій Угорщини, Польщі та Словаччини у посткомуністичну епоху (на основі аналізу емпіричного індексу демократизації Бартельсмана) // Альманах “Грані”. Розділ Політологія – липень-серпень 2010. - №4(72). – С.160-166.
  5. Херпфер Х. Новый индекс демократии. Демократизация общественности в пятнадцати государствах Европы (1991-1998) // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. - №3. – С.123-150.
  6. East Europe Ten Years After CommunismTransforming Power and Economy. // International conference at Goteborg University, June 13–16, 2000.
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.