facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip
Перевод страницы
 

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДА

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДА
Юлія Геннадіївна Бескурнікова, преподаватель

Национальный авиационный университет, Украина

Участник первенства: Национальное первенство по научной аналитике - "Украина";

 

Статтю присвячено аналізу соціокультурного контексту процесу професіоналізації, як складової частини соціалізації, характеру впливу цієї складової на перебіг розвитку особистості.  З цього погляду в статті здійснено аналіз процесів, які впливають на професіоналізацію передусім студентської молоді.
Ключові слова: професіоналізація, соціалізація, особистість.

This article is dedicated to the research of the process of the professionalization, constituting a part of socialization and the character of influence of this compilation upon the process of the development of the personality. Following the above mentioned the article gives some analysis of the processes influencing the professionalization of the students in general and High Educational Establishments correspondently.
Keywordsprofessionalization, socialization, personality.

Соціалізація є неодмінною умовою становлення особистості громадянина. Але загальний зміст соціалізованості значною мірою залежить від того, у якому суспільстві  відбувається процес соціалізації. Сьогодні народ України має своєю метою утвердження демократичного суспільства та формування політичної нації. Тому у якості одного з найважливіших своїх завдань українська держава повинна мати створення необхідних умов для соціалізації індивідів саме у ракурсі досягнення цієї мети.

Автором терміна «соціалізація» є американський соціолог Ф. Г. Гідінгс, який у 1887 р. у книжці «Теорія соціалізації» вжив його в значенні, близькому до сучасного, — «розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготовка людського матеріалу до соціального життя». Аналіз різних підходів до розуміння процесу соціалізації свідчить, що всі вони так чи інакше тяжіють до одного з розумінь ролі самої людини в цьому процесі (хоча, звичайно, таке розмежування дуже умовне). Проблема соціалізації стала однією із ведучих проблем соціології особистості [1: 44].

Прибічники першого з підходів утверджують або передбачають пасивну позицію індивіда в процесі соціалізації, а саму соціалізацію розглядають як процес його адаптації до суспільства, яке формує кожного свого члена відповідно до притаманної йому культури [2: 40]. Цей підхід може бути названий суб'єкт-об'єктним (суспільство — суб'єкт впливу, а індивід — його об'єкт). Біля джерел цього підходу стояли видатні соціологи: французький-Еміль Дюркгейм і американський — Талкот Парсонс.

Відмінність іншого підходу полягає в тому, що тут індивід розглядається як такий, що бере активну участь у процесі соціалізації і не лише адаптується до суспільства, а й впливає на соціум, що його оточує, виявляє творчу ініціативу. Цей підхід можна визначити як суб'єкт-суб'єктний. Його засновниками вважаються американські вчені Чарльз Кулі і Джордж Герберт Мід[2: 41]. Я більше схиляюсь цього підходу, оскільки вважаю його таким, який більше відповідає вимогам сучасного комп’ютеризованого інформаційного суспільства, що створює умови, за яких дуже активно соціалізується молодь, зокрема студентська. Питання лише в тому які наслідки несе соціалізація – позитивні чи негативні. Людина, з одного боку, залежить від технологічного розвитку власного суспільства, а з іншого – сама відповідає за своє майбутнє, стаючи головним суб’єктом глобального інформаційного суспільства[10: 33].

Сутність соціалізації полягає в тому, що в процесі її людина формується як член того суспільства, до якого вона належить. Е. Дюркгейм, котрий одним із перших звернув пильну увагу на проблему соціалізації, підкреслював, що будь-яке суспільство прагне сформувати індивіда, як носія певних універсальних моральних, інтелектуальних і навіть фізичних здатностей, уявлень, ідеалів. Природно, ці ідеали змінюються залежно від історичних традицій, особливостей розвитку і соціального устрою суспільства. Водночас сьогодні соціалізація має багато характеристик, спільних чи більш або менш однакових для різних суспільств [3: 124, 125].

Процес соціалізації умовно можна подати як сукупність чотирьох складових:

— стихійної соціалізації людини у взаємодії і під впливом об'єктивних обставин життя суспільства, зміст, характер і результати якого визначаються соціально-економічними і соціально-культурними реаліями;

— відносно спрямовуваної соціалізації, коли держава застосовує певні економічні, законодавчі, організаційні заходи для вирішення своїх завдань, які об'єктивно впливають на зміну можливостей і характеру розвитку, на життєвий шлях тих або інших вікових груп (визначаючи обов'язковий мінімум освіти, вік її початку, строки служби в армії і т. ін.);

— відносно соціально контрольованої соціалізації (виховання) — планомірного створення суспільством і державою правових, організаційних, матеріальних і духовних умов для розвитку людини;

— більш або менш свідомого самозмінювання людини, котра має просоціальний, асоціальний або антисоціальний вектор (самобудування, самовдосконалення, саморуйнування), відповідно до індивідуальних ресурсів і відповідно до об'єктивних умов життя або всупереч їм [4: 60].

Процес соціалізації має на меті становлення особистості, яка була б здатна адаптуватися до умов, що постійно змінюються та реалізувати себе в цих умовах, але вирішальним в процесі соціалізації є процес самовиховання, результат якого – активне відтворення особистістю набутого соціального досвіду[6: 78].

Завершальним  етапом соціалізації особистості повинно стати формування її суспільної позиції.

Проблемам впливу на соціальне становлення індивіда та входження його в соціум присвятили свої праці багато закордонних учених, зокрема, Т. Адорно, Ш. Берн, Е. Дюркгейм, Е. Еріксон, Л. Колберг, Ч. Кулі, Р. Мертон, Д. Рісмен, Т. Парсонс, Ж. Піаже, Г. Тард, З. Фрейд, К. Хорні. Серед вітчизняних авторів, які зробили внесок урозробку проблеми соціалізації, слід назвати таких: В.Андрущенко, В.Бех, І.Бех, Є. Бистрицький, Л. Бондаренко, В. Войтко, Г. Волинка, В. Волович, В.Горський, Л. Губерський, І. Зязюн, В. Кремень, М. Лукашевич, В.Москаленко, М. Михальченко, І. Надольний, В. Пазенок, В. Шинкарук та ін.У роботах цих науковців важливе місце посідає проблема перспективностіцілеспрямованого корегуючого та спрямовуючого впливу на процесссоціалізації молоді.

Разом з тим, на мій погляд,  проблеми управління процессомпрофесіоналізації як складової частинисоціалізації студентської молоді, особливо соціокультурний контекст цього процесу, дослідженілише фрагментарно. Отже необхідний відповідний теоретичний аналіз, розпочнемо який із констатації того факту, що студентськамолодьскладає особливу соціальну категорію молодих людей. Ця соціальна група за характером своєї діяльності, поглядами,ціннісними орієнтаціями дуже близька до інтелігенції, яка відіграє фактичноголовну роль у продукуванні й розповсюдженні ціннісно-нормативнихорієнтирів суспільства. Підготовка студентів у вищому навчальному закладіпредставляє собою процес вторинної соціалізації, яка забезпечує не тількиподальший розвиток особистісних якостей, але й набуття індивідомнеобхідних для практики професійних знань і навичок, формуванняпрофесійних, світоглядних і громадських якостей майбутнього фахівця;розвиток професійних здібностей як передумову подальшої самостійноїпрофесійної творчості; становлення інтелекту і стабілізацію рис характеру;перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; формуваннясоціальних цінностей у зв’язку з професіоналізацією[5: 217].

Тобто під час навчання у ВНЗ відбувається орієнтована на  професіоналізацію подальша соціалізація студента як особистості. При цьому демографічні та інтелектуальні характеристики студентської молоді роблять цю соціокультурну спільноту однією з найбільш ресурсномістких суспільних групп: адже вік і освіта є найважливішими соціальними ресурсами. До того ж динамічність і відносно високий рівень організованості студентів робить цю групу прийнятною для цілеспрямованих впливів [9: 297].

Сучасна студентська молодь є найбільш мобільним і активним учасником змін, яківідбуваються в соціумі. Тобто, вона може швидко перебудовуватися й долатиперешкоди, які виникають.Однак хочу зазначити, що передусім свідоме визначення майбутньої професійної діяльності може стати підгрунтям для успішної соціалізації студентів в період навчання. У цей час удосконалення процесу соціалізації має стати одним з першочерговихзавдань ВНЗ.

Зміни, які відбуваються нині у ВНЗ, суттєво позначаються на процесіадаптації студентів до нових умов життєдіяльності. Простежується перехід:адаптація – соціальна адаптація – соціалізація.

Виходячи з сучасних умов життєдіяльності студентства, визначальнимслід визнати такий процес його соціалізації, який включає в себе механізми соціально-психологічноїадаптації та відповідає динаміці розвитку особистості, суспільства і держави.Особистість студента як об’єкта соціалізації, на якого спрямована дія, може одночасно бути і суб’єктом соціальної дії в системі суспільних відносин. Це – двосторонній процес, який забезпечує саморозвиток суспільних стосунків, збереження їх структурної цілісності, який визначає спрямованість життя людини і дає їй можливість для самореалізації [7: 18]. На студентському етапі завершується соціалізація через систему освіти, закладаються основи подальшої соціалізації в самостійній професійній діяльності, а також коригуються цілі подальшого самостійного життєвого шляху.

Поряд із трансляцією знань і способів пізнання має здійснюватися функція проектування поступу індивідуального інтелектуального розвитку кожного студента. Передусім це важливо через те, щодо ВНЗ приходять молоді людибезумовно різні за своїми стартовими інтелектуальними можливостями, ітому кожен з них об’єктивно потребує створеннядещо індивідуалізованихумов, які б сприялистановленню його інтелектуальних здібностей. Такийпідхід може забезпечитимаксимально глибокерозкриттяіндивідуальних можливостеймолодої людини, сприятиздійсненнюбільш успішної їїсоціалізації, становленню її як  особистості, тобто створити необхідніумови для залучення індивідадо соціокультурного процесу.

Хочу звернути увагу на те,щозміст соціалізаціїполягає у засвоєнні індивідомпевноїсистеми знань, норм, цінностей, які дозволяють йому ставати особистістю, здатною функціонувати в даному суспільстві. Проте джерелом соціалізації студента єне лише зміст навчального (економічного, юридичного, медичного тощо) процесу у ВНЗ,а й склад його соціально-професійногооточення, студентська референтна група,засоби масової інформації, громадські об’єднання студентів тощо [8: 94].Результатом соціалізації студента є: вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя, усталених ціннісних орієнтацій, формування життєвого ідеалу; засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій; формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки; опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування [5: 154].

Як я зазначала вище, процес соціалізаціі студентів ВНЗ тісно пов’язаний з професіоналізацією, точніше професіоналізація є складовою частиною соціалізації. Професіоналізація – це оволодіння будь-якою  професією як своїм постійним заняттям, перехід у ряди фахівців. Професіоналізація, як визначальне явище суспільної життєдіяльностіі, як  стійка ознака суспільного прогресу, постійно перебуває в зоні уваги дослідників [5: 14]. Адже від розуміння її сутнісних проявів, закономірностей і тенденцій розвитку залежить можливість ефективно впливати на професійну та кадрову сфери, які, у свою чергу, зумовлюють стан економіки, соціокультурні засади життя людей. Професіоналізація традиційно пов’язується з глобальним процесом поділу праці, відтворенням та розвитком трудових функцій, змінами характеру праці у напрямі спеціалізації та інтелектуалізації, технологіями залучення людини у спеціалізовану сферу діяльності. Саме процеси професіоналізації, формування професійної сфери є показниками ступеня розвинутості суспільства, якості праці, яка виступає “віссю культурно-історичного розвитку людської соціальної діяльності”.

Роки навчання у ВНЗ - важливий етап у професійному становленні особистості. В цей період починається засвоєння професійної ролі, відбувається первинна професійна адаптація. Майбутній фахівець у своєму розвитку проходить шлях від початкового інтересу і загального позитивного ставлення до професії,  до оволодіння професійними знаннями, усвідомлення змісту і цілей професійної діяльності, засвоєння професійної етики, формування системи професійних ставлень - позиції професіонала, знаходження своєї "професійної ніші", індивідуальної професійної ролі. Всі ці процеси, зрозуміло, продовжуватимуться у реальній професійній діяльності, але починаються і формуються вони саме в ході навчання в системі професійної освіти.

Тому адаптацію студента до майбутньої професії можна вважати успішною тоді, коли його навчальні установки змістилися від однозначного вирішення проблеми до багатоаспектного її розглядання та багатозначного розв'язання. Отже, установка професіонала - творчість і авторська відповідальність. Критерії оцінки результатів роботи - наукова, практична і суспільна цінність. Якщо студент так ставиться до своєї навчальної діяльності, то це - стратегія "професіонала, що навчається". Ще одна відмінність школярської і професійної диспозиції у навчанні - ставлення до навчальної програми.

Таким чином, проблеми, пов’язані із розумінням професіоналізації як складової частини соціалізації, соціальної адаптації молоді під час навчання у ВНЗ, хвилюють багатьох науковців, але питання про конкретні соціально-педагогічні дії, організаційні та управлінські механізми щодо їх вирішення залишаються поки що значною мірою відкритими.

Наостанок хочу підкреслити, з одного боку, що ефективність застосування механізмів управління процесом соціалізації, соціального становлення студентської молоді залежить від того, якою мірою цей процес здійснюється системно, послідовно та професійно. З іншого боку, вважаю, що необхідний постійний управлінський самоконтроль та самооцінювання реальних дій з метою визначення оптимальних форм і методів подальшої роботи із студентами, пошуку ефективних шляхів вирішення соціальних проблем у студентському середовищі, вироблення перспективних заходів чи акцій, спрямованих на соціальну підтримку молоді.

Література:

1.  Парыгин Б.Д. Научно – техническая революция и личность. Социально – психологические проблемы. – М.: Политиздат, 1978.

2.  Смелзер Н.Дж. Социология. Социологические исследования. – 1991. - №5.

3.  Ручка А.О. Соціалізація. Соціальне управління: Довідник. – К.: Політіздат України, 1986.

4.  Москаленко В.В. Социализация личности (Философский аспект). – К.: Вища школа, 1986.

5.  Семенов В.Д. Взаимодействие школы и социальной среды. – М.: Наука, 1986.

6. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. – К., «Каравела», 2000. – 248 с.

7. Соціологія: Підручник для студентів ВНЗ/За ред. В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 544 с.

8. Жоль К. К. Соціологія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005. – 440 с.

9.  Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії/ Навч. посіб. – Вид. 2-ге. – К.: Атіка, 2007. – 480 с.

10. «Світ очима суспільствознавця». Матеріали обласної науково – практичної конференції. Полтава 2010 р. – Полтава, 2010. – 75 с.

0
Ваша оценка: Нет Средняя: 5.7 (6 голосов)
Комментарии: 1

Солдатенко Ірина Олександрівна

Автором сделана попытка исследования профессионализации, как одного из направлений деятельности вуза. Тема важная и сложная, являющаяся предметом исследования социологов, педагогов, психологов. В статье больше вниманию уделено анализу понятия "социализация", а не заявленному в названии статьи предмету анализа - профессионализации, в связи с этим возникает ощущение незавершенной работы, частичное раскрытие темы. Спорным представляется тезис "Саме процеси професіоналізації, формування професійної сфери є показниками ступеня розвинутості суспільства, якості праці, яка виступає “віссю культурно-історичного розвитку людської соціальної діяльності”. Вместе с тем не умаляем важности поднятой исследователем проблематики - усиление направлений деятельности вузов по профессионализации образования и социализации студентов.
Комментарии: 1

Солдатенко Ірина Олександрівна

Автором сделана попытка исследования профессионализации, как одного из направлений деятельности вуза. Тема важная и сложная, являющаяся предметом исследования социологов, педагогов, психологов. В статье больше вниманию уделено анализу понятия "социализация", а не заявленному в названии статьи предмету анализа - профессионализации, в связи с этим возникает ощущение незавершенной работы, частичное раскрытие темы. Спорным представляется тезис "Саме процеси професіоналізації, формування професійної сфери є показниками ступеня розвинутості суспільства, якості праці, яка виступає “віссю культурно-історичного розвитку людської соціальної діяльності”. Вместе с тем не умаляем важности поднятой исследователем проблематики - усиление направлений деятельности вузов по профессионализации образования и социализации студентов.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.