facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ГОЛОВНІ ПАРАМЕТРИ ТА ТИПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИСКУРСУ У СФЕРІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ

Автор Доклада: 
Іванців О. В.
Награда: 
ГОЛОВНІ ПАРАМЕТРИ ТА ТИПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИСКУРСУ У СФЕРІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ

УДК 81'1

ГОЛОВНІ ПАРАМЕТРИ ТА ТИПОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДИСКУРСУ У СФЕРІ ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ

Іванців Орислава Володимирівна, асистент
Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка

У статті узагальнено сучасні здобутки дискурс-аналізу, визначено місце дискурсу у сфері паблік рілейшнз стосовно інших видів дискурсу та подано стислу характеристику його головних параметрів та типологічних ознак.
Ключові слова: дискурс, паблік рілейшнз, PR-текст, медіадискурс, рекламний дискурс, маркетинговий дискурс.

The paper focuses on the generalization of up-to-date discourse analysis results. The place of public relations discourse among other discourse types is defined and the overview of its parameters and typological characteristics is given.
Key words: discourse, public relations, PR-text, media discourse, advertising discourse, marketing discourse.

Дискурсні студії є актуальним напрямом дослідження сучасної лінгвістики та науки загалом. Дискурс як складна багатогранна категорія, що здатна комплексно відбивати нові міждисциплінарні тенденції у загальному русі постнекласичної науки, є об’єктом численних розвідок у філософії, соціології, логіці, семіотиці, психології, антропології, етнографії, літературознавстві, теології, історіографії, теорії комунікації, теорії штучного інтелекту, окремих напрямах лінгвістики: прагмалінгвістиці, когнітивній лінгвістиці, лінгвістичній семантиці, лінгвістиці тексту, а також міждисциплінарних науках: психолінгвістиці, етнолінгвістиці, лінгвокультурології, соціолінгвістиці, комп’ютерній лінгвістиці та ін. [4; 7].

Останнім часом у парадигмі сучасної лінгвістики домінує зростання інтересу до аналізу дискурсу, а саме до вивчення його різних видів. Хоча термін “дискурс” став ключовим у чисельних наукових дослідженнях з різних галузей гуманітарного знання, досі не існує єдиного чіткого визначення, яке відобразило б усю складність і багатоплановість цього феномену у загальнонаукових категоріях.

На думку П. Г. Крючкової, незважаючи на існування значної кількості трактувань поняття “дискурс” та підходів до його аналізу, більшість з них можна поділити на дві групи: 1) ті, що ототожнюють поняття дискурсу і тексту та фокусують увагу на дослідженні вербальних чинників та 2) ті, які, крім зв’язної послідовності речень, беруть до уваги екстралінгвістичні фактори (комунікативну ситуацію, культурний, соціальний та психологічний чинники), необхідні для розуміння тексту [10, c. 5].

Дискурс постає як категорія, яка не має чітких контурів та обсягу і знаходиться у постійному русі. Одні вчені у своїх працях вказують на “розмитість” дискурсу. Інші науковці говорять про полісемію цього терміна, при цьому навіть вбачають певні омонімічні розходження окремих значень. Тому можна стверджувати, що до основних характеристик цього феномену, які відрізняють його від інших явищ, відносяться, безумовно, багатозначність і динамічність.

З огляду на різноманіття тлумачень терміна “дискурс” Ф. С. Бацевич у своїй праці “Основи комунікативної лінгвістики” дає таке визначення:

“Дискурс – тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом “форм життя”, залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів” [2, c. 138].

Вчені, зважаючи на різні підходи до визначення цього феномену, стверджують, що у більшості з них йдеться про подвійну природу дискурсу: з одного боку, дискурс – це процес, діяльність, а з іншого – текст, продукт [4, c. 45].

Особливе місце у сучасній дискурсивній матриці займає дискурс у сфері паблік рілейшнз (англ. public relations, скор. PR). PR-дискурс дедалі більше популяризується та глобалізується в результаті загальної тенденції до інтеграції гуманітарних досліджень та посилення міждисциплінарних зв’язків [11, c. 116].

Те, що PR-комунікації оформились у окремий різновид мaсової комунікації і почали розвиватися за своїми власними законами відносно недавно, обумовлює невелику кількість праць з лінгвістичного дослідження паблік рілейшнз.

Мета даної статті полягає у виявленні головних параметрів дискурсу у сфері паблік рілейшнз, в їх аналізі і з’ясуванні типологічних характеристик PR-дискурсу. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

  • визначити статус дискурсу у сфері паблік рілейшнз стосовно інших видів дискурсів;
  • виявити його головні параметри;
  • з’ясувати типологічні риси PR-дискурсу.

Сьогодні існує величезна кількість тлумачень терміна паблік рілейшнз. Одним із найбільш вичерпних трактувань цього явища, яке користується популярністю серед фахівців, є визначення, запропоноване М. А. Шишкіною: “Паблік рілейшнз – це управлінська комунікативна ринкова діяльність (сукупність соціальних практик), направлена на формування ефективних публічних дискурсів соціального суб’єкта, що забезпечує оптимізацію його взаємодій із значущими сегментами соціального середовища (з його громадськістю)” [17, c. 103].

У реальному спілкуванні дискурсивні типи нечасто зустрічаються у чистому вигляді, здебільшого вони змішуються й накладаються один на одного. Результатом такої взаємодії стає урізноманітнення та ускладнення критеріїв і принципів інтерпретації інформації, що становить основу текстових повідомлень, які представляють суміжні дискурси [11, c. 117].

Дискурс у сфері паблік рілейшнз існує в єдиному комунікативному просторі з дискурсами суміжних масовокомунікаційних дискурсів, а саме: медіадискурсом та рекламним дискурсом. Так, О. Д. Кривоносов стверджує, що, зважаючи на той факт, що паблік рілейшнз використовують ті ж інструменти та тих же носіїв, що і масова комунікація, можна вести мову про те, що PR-текст є одним із різновидів текстів масової комунікації. Тому він, як і журналістський та рекламний текст повинен відповідати критеріям текстів масової комунікації, таким як: доступність, конкретність, лаконічність, зручність сприйняття і естетичність [9]. PR-тексту властиві такі ж характеристики, що і текстам масових комунікацій, адже його посередником виступають ЗМІ, і націлений він на масові аудиторії.

Останнім часом дискурс у сфері паблік рілейшнз та медіадискурс інтенсивно зближаються, розвиток яких відбувається паралельно та у постійній тісній взаємодії. PR усе більше включається в медійний простір, внаслідок чого відбувається трансформація медіадискурсу та оновлення медіасфери, що проявляється у виборі комунікативних стратегій, у діалогізації монологу та в жанровій палітрі [15, c. 9].

Як зазначає Л. Н. Синельникова, дискурс у сфері паблік рілейшнз та медіадискурс об’єднані багатьма технологіями інформаційної діяльності, такими як: пошук подій і фактів, створення інтриги, установка на новизну і сенсаційність, застосування комунікативних методів отримання і текстової “обробки” інформації та ін. [15, c. 10].

Погляди фахівців з приводу співвідношення дискурсу у сфері паблік рілейшнз та рекламного дискурсу розійшлися. Одні вважають, що існують всі підстави розглядати рекламу як частину PR, один зі засобів, що використовується у паблік рілейшнз. Інші стверджують, що PR є одним зі видів реклами, адже більшість PR-заходів, презентацій, прес-конференцій проводяться із залученням рекламних агентів і реалізацією рекламних акцій під час їх проведення. Згідно з третьою точкою зору, це абсолютно різні сфери комунікативної діяльності [6, c. 112]. Проте, на нашу думку, цілком правомірно вважати, що дискурс у сфері паблік рілейшнз та рекламний дискурс активно взаємодіють в комунікативному просторі та доповнюють один одного.

Оскільки паблік рілейшнз є складовою маркетингових комунікацій, то можна стверджувати, що паблік рілейшнз як робота з громадськістю є передумовою та важливою частиною маркетингу. Комунікативно-прагматичні стратегії маркетингового дискурсу, такі як встановлення партнерських відносин, формування лояльного ставлення та створення позитивного іміджу [5, c. 34], повністю збігаються з основними завданнями паблік рілейшнз.

Таким чином, дискурс у сфері паблік рілейшинз можна справедливо назвати складним типом дискурсу, гібридною субстанцією, яка характеризується інтеграцією ознак різних типів дискурсу, а саме: медіадискурсу, рекламного дискурсу та маркетингового дискурсу, і реалізується на їх перетині.

Дискурс у сфері паблік рілейшнз як гібридний дискурс є певним відображенням ситуації, умов комунікативного акту, втіленням засобів досягнення комунікативних цілей, реалізацією намірів адресанта. Він виділяється за низкою параметрів, таких як: мета і характер цілей дискурсу, комунікативний статус учасників мовленнєвої інтеракції, інтенція мовців, комунікативні стратегій й тактики їх реалізації у мовленні комунікантів, ситуативна зумовленість та інформаційна значущість тощо.

 

  • PR-дискурс пов'язаний з тою чи іншою комунікативною стратегією чи інтенцією;
  • PR-дискурс – це репрезентація смислів, ідей, образів, цінних орієнтацій тощо, що дає змогу говорити про наявність певного інтерфейса цього дискурсу;
  • У PR-дискурсі, як і у будь-якого дискурса, є не тільки видимий, але і невидимий план, до якого відносяться контексти, підґрунтя, потенціали;
  • PR-дискурс несе в собі певний емоційно-енергетичний заряд, володіє соціальною і психологічною енергією;
  • PR-дискурс включений у широкий простір культурно-історичних комунікацій, що включають діалог різних поколінь [14].

Для опису дискурсу у сфері паблік рілейшнз варто розглянути його наступні параметри:

  • 1) учасники
  • 2) хронотоп
  • 3) цілі
  • 4) цінності (ключовий концепт)
  • 5) стратегії
  • 6) тематика (матеріал)
  • 7) різновиди і жанри
  • 8) дискурсивні формули [8, с. 85].

Важливим завданням є виділення суб’єктів та об’єктів PR-комунікації, тобто відправників та отримувачів PR-інформації. Суб’єктом, як правило, є штатні PR-спеціаліcти, які займають відповідну посаду у PR-відділі (або відділі зв’язків з громадськістю, відділі маркетингу чи службі з роботи з персоналом) в інституції. Крім того, існують зовнішні провайдери PR-послуг, такі, як консалтингові або PR-агенції, куди інституція може звертатися по допомогу з приводу проведення PR-кампаній або PR-акцій. Об’єктом у PR-дискурсі виступає громадськість, яка, в свою чергу, являє собою цільові групи людей усередині інституції та поза нею, з якими інституція так чи інакше взаємодіє [1].

У результаті PR-комунікації відбувається налагодження відносин, які передбачають двосторонній характер та гармонійність зв’язків між учасниками дискурсу. За таких умов реалізуються суб’єкт-об’єктні відносини між PR-структурою та громадськістю. Важливою особливістю цих відносин є те, що обидва учасники комунікації, передавши та отримавши інформацію, стають взаємозалежними і взаємозацікавленими партнерами [12, c. 29].

Хронотопом дискурсу у сфері паблік рілейшнз є інформаційне середовище, типове для PR-комунікацій. Ці комунікації можуть бути усними та письмовими, тому для усного PR-дискурсу підходять прес-конференцї, виставки, презентації, прийоми, дні відкритих дверей, круглі столи, телевізійні дебати, корпоративні PR-заходи тощо, а для письмового – кабінет, робоче місце піармена або у PR-відділі, відділі маркетингу чи службі з роботи з персоналом, або у PR-агенції.

Головною метою PR-дискурсу, за визначенням Ф. С. Бацевич, є “створення позитивного іміджу інституції чи окремого політичного діяча, формування зовнішнього та внутрішнього соціально-політико-психологічного середовища, сприятливого для успіху цієї інституції чи цього діяча” [2, c.14]. Тобто, можна стверджувати, що PR – це специфічна комунікативна практика, націлена на встановлення взаєморозуміння та доброзичливих, довірливих відносин між учасниками цієї комунікації та покращення репутації суб’єкта PR.

Цінності дискурсу у сфері паблік рілейшнз розкриваються у його ключових концептах (довіра, вплив, переконання, взаєморозуміння, толерантність, успіх). Вони зводяться до усвідомлення тісного зв’язку між людиною, культурою та суспільством.

Стратегії дискурсу у сфері паблік рілейшнз зумовлені його завданнями, перелік яких пропонує С. Блек:

  • консультувати підприємців щодо законів поведінки людини;
  • виявляти можливі тенденції та прогнозувати їхні наслідки;
  • вивчати суспільну думку, громадські очікування та рекомендувати відповідні заходи для формування цієї думки й задоволення суспільних сподівань;
  • установлювати та підтримувати двостороннє спілкування, що базується на правді та повній інформованості;
  • запобігати конфліктам та непорозумінням або припиняти такі;
  • сприяти формуванню взаємної поваги та соціальної відповідальності;
  • гармонізувати особисті та суспільні інтереси;
  • сприяти формуванню доброзичливих відносин із персоналом, постачальниками та споживачами;
  • поліпшувати виробничі відносини;
  • залучати кваліфікованих робітників та зменшувати плинність кадрів;
  • збільшувати прибутковість;
  • створювати громадський імідж [3].

Стратегії дискурсу у сфері паблік рілейшнз реалізовано в його жанрах. О. Д. Кривоносов пропонує класифікувати PR-тексти на первинні (пресс-реліз, бекграундер, лист запитань-відповідей, факт-лист, байлайнер тощо) та комбіновані, медіатексти і суміжні PR-тексти (прес-кіт, буклет, брошура, нюзлеттер, іміджева стаття, іміджеве інтерв’ю, кейс-сторі, слоган, резюме, прес-ревю) [9]. На думку С. Пономарьова, в PR-дискурсі можна виділити три групи текстів залежно від цільової аудиторії: матеріали для ЗМІ, тексти для корпоративних комунікацій та тексти для поширення в масові аудиторії. Крім вищезазначених текстових форм у сфері паблік рілейшнз, поданих О. Д. Кривоносовим, він розглядає корпоративні газети і журнали, корпоративний бюллетень, позиційні заяви, фічер, підготовлені публікації, оглядові та аналітичні статті, річний звіт [13].

Тематика дискурсу у сфері паблік рілейшнз є досить широкою. У PR-дискурсі можна виокремити чимало тематичних зрізів, адже PR є важливим складником як у фінансових, урядових та політичних, так і комерційних комунікаціях.

Форми і методи вираження інформації у PR-дискурсі зумовлені дискурсивними особливостями, які притаманні дискурсу у сфері паблік рілейшнз взагалі та його видам і підвидам зокрема. О. Ф. і В. М. Русакови подають таку типологію PR-дискурсу: залежно від галузевої структури паблік рілейшнз виділяють дискурси PR-іміджування, PR-брендінгу, корпоративної культури, медіа-рилейшнз, державних та громадських PR-структур та PR-компаній; залежно від застосування конкретних технологій – дискурси фірмового стилю, репутаційного менеджменту тощо. Вчені вважають цілком правомірним говорити про такі підвиди дискурсу у сфері паблік рілейшнз, як дискурс реклами, телевізійний дискурс, дискурс преси та дискурс маркетингу [14].

Дискурсивні формули представлені посиланнями на авторитетні джерела, статистичними даними, фактами, цифрами. Як зазначає Д. Уілкокс, саме завдяки їм формується пабліцитність на лексичному рівні. Крім того, ефективність впливу на цільову аудиторію значно зростає внаслідок використання термінології та лексичних засобів виразності (метафор, епітетів, порівнянь та ін.) [16, c. 60]. На нашу думку, такі дискурсивні формули сприяють формуванню позитивного іміджу суб’єкта PR.

У цій статті були розглянуті загальні характеристики такого важливого у сучасному інформаційному суспільстві дискурсу, як дискурс у сфері паблік рілейшнз. Зокрема, було виявлено місце досліджуваного дискурсу серед інших видів дискурсу, в результаті співвіднесення його з суміжними дискурсами та проаналізовано його основні параметри та типологічні характеристики.

Ця розвідка не претендує на вичерпне розкриття проблеми аналізу дискурсу у сфері паблік рілейшнз, проте окреслює напрями подальших досліджень цього дискурсу, найголовнішим з яких може стати детальне вивчення жанрового різноманіття дискурсу у сфері паблік рілейшнз.

Література:

  • 1. Балюк С. В. PR-технології як комунікативний механізм формування міжнародного іміджу країни // Соціальні технології. – 2009. – №42.
  • 2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник / Ф. С. Бацевич. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 344 с.
  • 3. Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? / С. Блєк. – М.: Новости, 1990. – 216 с.
  • 4. Варакіна В. В. Дискурс як соціально обумовлена форма мовленнєвої взаємодії // Нова філологія. – 2009. – №35. – С. 43-46.
  • 5. Гусейнова И. А. Коммуникативно-прагматические основания жанровой системы в маркетинговом дискурсе: автореф. дисс. на соискание уч. степени док. філол. наук: cпец. 10.02.19 “Теория язика” / И. А. Гусейнова– М., 2010. – 42 с.
  • 6. Золотарева Л. Г. Реклама и PR: аналіз соотношения коммуникаций // Научный вестник МГТУ ГА. Серия: Международная деятельность вузов. – 2007. – № 116. – С. 108-113.
  • 7. Каліщук Д. М. До проблеми типології дискурсу // Науковий вісник Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки. – 2007. – №4. – С. 50-52.
  • 8. Карасик В. И. О типах дискурса / В. И. Карасик. – М., 1990.
  • 9. Кривоносов А. Д. PR-текст в системе публичных коммуникаций / А.Д. Кривоносов. – СПб. : СПбГУ, 2001. – 288 с.
  • 10. Крючкова П. Г. Авторитарний дискурс (на матеріалі сучасної англійської мови): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 “Германські мови” / П. Г.Крючкова. – К., 2003. – 14 c.
  • 11. Мантуло Н.Б. PR-дискурс як система вираження інформації: жанровий аспект // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації . – 2010. – №1. – С. 116-120.
  • 12. Мойсеєв В. А. Паблік рілейшнз [Текст] / В. А. Мойсеєв. – К.: Академвидав, 2007. – 224 с.
  • 13. Пономарев С. Типы текстов Public Relations // Советник. – 2001. – № 4 (64).
  • 14. Русакова О.Ф. PR-Дискурс: Теоретико-методологический аналіз [Електронний ресурс] / О.Ф. Русакова, В.М. Русаков. – Екатеринбург: УрО РАН, Институт международных связей, 2008. – 340 с. – Режим доступу: http://www.madipi.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=27%3Ap...
  • 15. Синельникова Л. Н. PR-комунікація: вектори системного опису // Вісник ЛНУ ім. Тараса Шевченка. – 2010. – №20 (207). – С. 8-16.
  • 16. Уилкокс Д. Как создать PR текст и эффективно взаимодействовать со СМИ / Д. Уилкокс. – М.: Инфра-М, 2004. – 761 с.
  • 17. Шишкина М. А. Паблик рилешнз в системе социального управления / М. А. Шишкина. – СПб.: Изд-во Санктпетерб. Ун-та, 1999. – 444 с.  
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.