facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

Автор Доклада: 
Чуракова О. В.
Награда: 
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

УДК 37.013.42.

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В США

Чуракова Оксана Валентинівна, аспірант
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

У статті розглядаються різні підходи до визначення принципів менеджменту соціальної роботи; проводиться аналіз принципів соціальної детермінації, цілепокладання, відповідальності за результати управління та звітності.
Ключові слова: соціальна робота, менеджмент, принцип, соціальна детермінація, цілі та місія організації.

The article considers different approaches to the social work management principles; the principles of social determination, purpose statement and mission, responsibility and accountability are under the analysis.
Key words: social work, management, principle, social determination, organizational purpose and mission.

Сучасну соціальну роботу в Україні характеризує складний процес становлення. Ефективність побудови вітчизняної системи соціальної роботи певним чином залежить від вивчення та застосування управлінського досвіду інших країн. На наш погляд, корисним є дослідження історії розвитку системи менеджменту та принципів управління соціальною роботою в США, де поняття «соціальна робота» з’явилось ще на початку ХХ ст.

Серед вітчизняних науковців різні аспекти менеджменту соціальної роботи вивчали В.П. Бех, А.Й. Капська, М.П. Лукашевич, І.І. Мигович, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухова, М.В. Туленков, К.С.Шендеровський та інші дослідники. Розвиток соціальної роботи в США, зокрема проблеми її менеджменту, розглядали С. Александер, П. Атвотер, Д. Бренон, С. Леві, Х. Люїс, Д. Остин, Р. Патті, Д. Стріт та інші американські науковці.
Перехід США на нову, постіндустріальну, стадію економічного розвитку зумовив зміну пріоритетів у системі управління соціальною роботою, що, перш за все, виражається в новому баченні змісту принципів менеджменту.

Принципи менеджменту є основними положеннями, якими повинен користуватися суб’єкт управління незалежно від того, на якому рівні в системі менеджменту соціальної роботи знаходиться організація. Під принципами менеджменту соціальної роботи ми розуміємо основні правила, норми поведінки суб’єкта управління, що відображають зміст та взаємозв’язки всіх елементів системи менеджменту соціальної роботи.

В результаті вивчення наукової літератури з питань управління соціальною роботою ми дійшли висновку про відсутність в українських та російських вчених спільної думки щодо кількості та визначення принципів менеджменту. Американські дослідники виокремлюють наступні основні положення функціонування системи менеджменту соціальної роботи в США: ефективність та економічність; соціальна детермінація; цілепокладання; відповідальність за результати управління та звітність перед клієнтами, інвесторами, громадою в цілому; єдиноначальність та колегіальність; делегування повноважень; ієрархічність; супервізія (раціональний підбір, навчання та використання кадрів); мотивація кадрів; комплексність та системність управління; інформаційна достатність; прогнозування та розробка стратегії; програмо-цільове забезпечення; гнучкість; діверсифікація [2; c. 33].

Принцип соціальної детермінації передбачає розуміння суб’єктом менеджменту державної соціальної політики та суспільної ідеології соціальної роботи на конкретному етапі розвитку держави [1; с.44].

Одним із прикладів реалізації даного принципу є розвиток американської соціальної роботи щодо захисту дитини. В результаті реформістського руху та зміни суспільного бачення природи дитини в 1912 р. було створено Державне управління у справах дитини. В 1913 р. було прийнято Кодекс про захист дитини, основними положеннями якого стали заборона дитячої праці, обов’язкова освіта, нагляд за умовами життя та контроль за процесом всиновлювання. Посилення ролі держави в покращенні соціального стану американського суспільства в 30-х рр. ХХ ст. призвело до змін в системі соціальної роботи. Відповідно до нової соціальної політики федерального уряду в 1935 р. набув сили Закон про соціальний захист населення, який передбачав надання штатам субсидій для розвитку програм по виплатам матерям та престарілим; забезпечення системи дитячих соціальних служб, освіти, охорони здоров’я та допомоги дітям-інвалідам. На подальший розвиток соціальної роботи з дітьми та молоддю значно вплинула ідеологія превентивності соціальних негараздів, яка почала формуватись в 70-х рр. ХХ ст. [5; с.186]. В результаті поширення ідей про успішність профілактичних заходів в 1974 р. було прийнято Закон про заборону та попередження жорстокого ставлення до дітей, на основі якого було започатковано значну кількість програм щодо виявлення, покарання та уникнення в майбутньому жорстокості по відношенню до дитини. Кінець ХХ ст. характеризується посиленням уваги американського суспільства до сім’ї як основної ланки виховання майбутнього громадянина США. Бачення пріорітетної ролі сім’ї в організації суспільства набуло прояву в американському законодавстві: Законі про усиновлення та захист дитини (1980 р.); Федеральній програмі про підтримку та збереження сім’ї (1993 р.); Законі про забезпечення сімейної безпеки та стабільності (1997 р.) [7] тощо.

Отже, відповідно до принципу соціальної детермінації менеджмент соціальної роботи передбачає обов’язкове врахування державної політики та реальних суспільних відносин у цілоспрямованому вирішенні соціальних проблем даного конкретного суспільства. Таким чином, зазначений принцип тісно пов’язаний з принципом цілепокладання.

Сенс менеджменту полягає в необхідності досягнення цілей організації. Наявність спільних цілей для всіх членів організації, незалежно від місця її розташування в системі менеджменту соціальної роботи, є однією з умов ефективного функціонування системи взагалом. Цілі становлять сенс діяльності будь-якої організації, а їх відсутність ставить під сумнів необхідність її існування.

Американські дослідники з питань менеджменту соціальної роботи під цілями розуміють рішення, які соціальний працівник та його клієнт спільно намагаються втілити в життя. Цілі, переважно, не є конкретними чи вимірюваними, але реалістичними та досягаемими ідеалами того, що бажає отримати клієнт. Вчені розглядають цілі як очікуваний результат роботи над соціальною проблемою, а саме її попередження, повне подолання чи поліпшення. В ідеалі цілі мають походити від клієнта: окремої особи, сім’ї, організації чи громади. Перед соціальним працівником у такому випадку стоїть завдання чітко їх сформулювати, довести до свідомості клієнта, спланувати та втілити ряд заходів для їх досягнення. Цілі мають меншу вірогідність бути реалізованими за умов, що вони були ініційовані соціальним працівником, організацією, законодавством тощо.

Для ефективного функціонування системи менеджменту соціальної роботи необхідним є досягнення поряд з клієнтоспрямованими також і організаційних цілей, за якими відбувається планування, організація та оцінування діяльності соціальних працівників, системи в цілому.

Навідміну від вищезгаданих, такі цілі повинні бути чіткими, конкретними та вимірювальними та відображати сутність явищ та процесів, що відбуваються в організації. У цьому контексті вони перетворюються на міцний механізм координації спільної праці. Встановлення цілей супроводжується визначенням того, яким чином та за якими показниками буде вимірюватись «продукт» функціонування організації. Чітко поставлені цілі дозволяють: 1)пояснити зміст роботи та організувати її на основі загальних положень; 2)перевірити правильність цих положень на практиці; 3)передбачити поведінку соціального працівника; 4)оцінити вірність та обґрунтованність прийнятих рішень ще в процесі їх виконання; 5)проаналізувати роботу та покращити результати [3; с.92].

Важливою умовою реалізації принципу цілепокладання в сучасній системі менеджменту соціальної роботи в США є розуміння та визнання цілей організації кожним суб’єктом управління, підрядкування щодо них власних цілей та максимальне спрямування своїх дій на їх досягнення.

Окрім цілей клієнта та організації як зарубіжні так і вітчизняні науковці приділяють особливу увагу загальній меті (місії) соціальної роботи. Визначення місії організації передбачає встановлення загальних та відносно постійних параметрів, в межах яких розробляються цілі та здійснюються програми. Ще в 1915 р. Флєкснєр сформулював місію соціальної роботи як «безперервне цілеспрямоване намагання покращити умови життя та праці суспільства; поліпшення, знищення або запобігання соціальних негараздів» [3; с.20]. На початку діяльності Національної асоціації соціальних працівників Гарієт Бартлет, голова комітету в 1958 р., відзначала, що місія соціальної роботи полягає у наступному:

  • 1)допомозі окремій людині чи групі зрозуміти та вирішити або поменшити проблеми, що походять від втрати рівноваги між людиною та її соціальним середовищем;
  • 2)виявленні можливих причин соціальних проблем людини чи групи з метою їх профілактики;
  • 3)пошуці та посиленні внутрішнього потенціалу людини, групи чи громади для самостійного вирішення соціальних негараздів та гідного функціонування в суспільстві. Стенлі Віткін, редактор журналу «Соціальна робота» (1999р.) вбачає місією соціальної роботи в тому, що соціальні працівники стоять на захисті справедливого суспільства, яке визнає цінність кожного свого громадянина та забезпечує задоволення основних потреб людини, чесний розподіл ресурсів, рівні можливості та повагу до всіх людей [3; с.20].

Як ми бачимо, на різних етапах розвитку соціальної роботи в США певною мірою змінювалось, поширювалось чи конкретизувалось, визначення її місії. Узв’язку з цим з’являлись нові підходи до розуміння принципу цілеполягання управління. Між тим, ефективність системи менеджменту соціальної роботи залежить від того, наскільки реалізація даного принципу: обґрунтованність та бачення цілей, ступінь особистого сприйняття цілей всіма суб’єктами менеджменту, шляхи їх досягнення, показники вимірювання кінцевого результату тощо – відповідає місії соціальної роботи на певному історичному етапі.

Принцип цілепокладання набув особливого значеня в системі менеджменту соціальної роботи в США на межі ХХІ ст. Як стверджують американські дослідники, даний період став критичним для всіх неприбуткових організацій соціальної сфери у зв’язку з економією бюджету [6; c 303]. Соціально-економічний розвиток, нові підходи у менеджменті (операційному, фінансовому, стратегічному) зумовили зміни у баченні цілей організації та пошук нових шляхів їх досягнення. Економія бюджету вимагала від організацій соціальної роботи незалежно від джерела фінансування, по-перше, збереження ресурсів, мінімізацію витрат та зменшення кошторису. По-друге, ні державна влада, ні благодійні громадські фонди не бачили перспективності у фінансуванні соціальних агенств та служб лише для забезпечення їх гідного існування. Третя вимога до менеджменту соціальної роботи пояснюється піднесенням ролі клієнтів як суб’єктів управліня та полягає в їх небажанні та відмові отримувати такі послуги, що не задовольняють їх потреб. Таким чином, формулювання цілей організації та їх реалізація передбачають врахування таких ключових положень як ефективність, якість, відповідальність та звітність.

В процесі становлення та розвитку соціальної роботи в США принцип відповідальності за результати управління та звітності перед клієнтами, інвесторами, громадою набував нового значення. Перші спроби звітності благодійних організацій мали місце в другій половині ХІХ ст. та складались із інформації про кількість наданих послуг та справ, якими займалось агенство. На початку ХХ ст. громадські фундрайзінгові організації, наприклад, Громадський фонд (Community Chest) оцінювали результати діяльності агенств на основі даних про освіту та досвід роботи їх персоналу.

Протягом 1940-50-х рр. з’явились нові форми звітності та вимірювання ефективності організацій соціальної роботи. Було запроваджено спеціальні таблиці, до яких вносили дані про сім’ї, що отримували послуги; розроблено «шкалу руху» для фіксування змін в життєдіяльності сім’ї тощо. Зміст звітності державних закладів соціальної роботи полягав у аудиті (ревізії, перевірці) реалізації державних програм щодо узгодження мети закону, його втілення в життя та операційних характеристик організації в процесі здійснення даної програми [2; с.400]. Водночас проводився фінансовий аудит для визначення ефективності використання програмного бюджету. Результати перевірки використовувались федеральними урядовцями з метою врегулювання системи менеджменту соціальної роботи.

В 70-х рр. ХХ ст. під час посилення федерального фінансування соціальних програм з’явилась така форма звітності як обчислювання вартості одиниці праці, тобто відносної вартісті однієї послуги або всіх послуг отриманих одним клієнтом в межах соціального агенства. За свідченням американських науковців, зазначена форма звітності має сенс лише для оцінки ефективності функціонування окремої організації соціальної роботи [4]. Процедура звітності закладів соціальної роботи ускладнюється невизначенністю процесу фінансування системи соціальної роботи в США. З метою її врегулювання в 1993 р. Конгресом США було прийнято Закон про реалізацію та результати державних програм, який передбачає обов’язкову звітність щодо ефективності виконання федерально фінансованих програм: «висвітлення того, що ми бажаємо досягти, документальне підтвердження нашого внеску до реалізації наших цілей та зафіксовані дані того, що ми отримуємо в результаті нашої інвестиції» [2; c 402].

Таким чином, необхідність урахування у функціонуванні системи менеджменту соціальної роботи в США принципу відповідальності за результати управління та звітності зумовлена бажанням самих клієнтів, сплатників податків, представників громадських фондів, інвесторів, політиків, урядовців, суспільства в цілому отримувати відповідні соціальні послуги, що будуть більш ефективними, проте менш коштовними.

Всі зазначені принципи є основополягаючими та взаємозалежними в системі менеджменту соціальної роботи в США. Вони змінюються в процесі еволюції соціального управління. Форми та методи використання принципів вирізняються відповідно до етапу соціального розвитку. Між тим, основні принципи менеджменту не підлягають змінам, оскільки виражають загальні вимоги до системи соціального управління в цілому.

Література:

  • 1.Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 376 с.
  • 2.David M. Austin. Human services management: Organizational leadership in social work practice. N.Y.: Columbia University Press, 2002.
  • 3.Kerson T.S. Boundary spanning: An ecological reinterpretaion of social work practice in human health and mental health systems. N.Y.:Columbia Univetrsity Press, 2002.
  • 4.Martin, Lawrence L. 2000. Budgeting for outcomes in state human services agencies. Administration in Social Work 24, no. 3:71-88.
  • 5.Morales A., Sheafor B. Social work: A profession of many faces. MA: Allyn & Bacon, 2001.
  • 6. Murray, Vic, and Bill Tassie. Evaluating the effectiveness of nonprofit organizations. In R. D. Herman and Associates, eds. The Jossey-Bass Handbook of Nonprofit Leadership and Management, pp. 303-324. San Francisco: Jossey-Bass, 1994.
  • 7.David Stoesz. From Social Work to Human Services. Journal of Sociology & Social Welfare 29, no. 4.:19-35. 
5.5
Ваша оценка: Нет Средняя: 5.5 (2 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.