facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА З СУЧАСНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

Автор Доклада: 
Титаренко Л. М.
Награда: 
СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА З СУЧАСНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

УДК 321.7: 364.1

СПІВВІДНОШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА З СУЧАСНИМИ ПРОБЛЕМАМИ ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

Титаренко Любов Миколаївна,
канд.політичн. наук, доцент кафедра філософських та
соціально-політичних наук ОРІДУ НАДУ при Президентові України

В даній статті розглядаються деякі аспекти інформаційного суспільства у співвідношенні їх з сучасними проблемами людського розвитку в напрямку розгляду феномену бюрократії та пошуку відповідних до проблем дослідження наукових теорій, які б могли сприяти орієнтирам ефективного функціонування системи органів державної влади.
Ключові слова: інформаційне суспільство, соціально – психологічні компоненти, державне управління, феномен бюрократії, людський розвиток, інформатизація і демократизація суспільства.

The author analyzes aspects of public administration - as the basis for the formation of cultural, ethical, moral and psychological values of public servants in the direction of considering the phenomenon of bureaucracy and the search for relevant research problems of scientific theories, which could serve as benchmarks in establishing an effective - a functioning system of government.

Метою статті є аналіз сучасного інформаційного суспільства, та інноваційних технологій, які б могли слугувати змістовним підґрунтям у визначенні рівня людського розвитку та формуванні ефективно – діючої бюрократії в системі державної влади.
Постановка проблеми. Зі зміною суспільно-політичного устрою країни постає необхідність інформатизації суспільства з відповідним зростанням тенденцій людського розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інформаційно - організаційні засади реформування, структурування і упорядкованості українського суспільства досліджуються в роботах вчених Г. В. Атаманчука, Г. К. Ашина., Т. М. Брус, О. Я. Валевського, Е.Д. Лозанського , С. А. Кравченко, Т. Мотренко, В.Я. Малиновського, В. В. Тертички і ін. В них запропоновані наукові підходи до аналізу "цілісної картини" суспільного життя, аналізуються змістовні, функціональні та структурні характеристики професійної діяльності працівників державного управління.

Виклад основного матеріалу. Зважаючи на те, що актуальним питанням в будь-який час і для будь-якої влади є інформаційні технології, визначення ефективності управління полягає в розвитку інформаційного суспільства з висвітленням сучасних проблем людського розвитку.

Сьогодні, однак, цю проблему слід розглядати, враховуючи дослідження наукових теорій, основний акцент яких спрямований на аналіз, закономірності функціонування бюрократичного апарату. Зокрема, М. Вебер одним із перших системно опрацював питання ефективності професійної діяльності управлінців. Він розкрив закономірності та зміст функціонування державної машини, розробив концепцію "ідеального типу бюрократії", як найбільш раціонального, інституційного утворення, спрямованого на вирішення завдань управління суспільством, визначив соціально-професійні характеристики "ідеального чиновника" [3, с.10]. М. Вебер, на противагу критичному сприйняттю бюрократії висунув ідею "раціональної" бюрократії, як основи економічного розвитку та організації інноваційного суспільства, відображаючи компоненти людського розвитку в цілому. Бюрократія для М. Вебера означала панування професіоналізму над некомпетентністю [3, с. 47].

Необхідно констатувати, що одним із характерних явищ, притаманних сучасному суспільству, є інформаційні технології, значення яких постійно зростає. Авторитетні міжнародні організації, серед яких Міжнародний союз зв’язку (ITU), ЮНЕСКО, Міжнародна рада з науки (ICSU), Комітет з даних для наук та технологій (CODATA), Міжнародна рада з наукової і технічної інформації (ICSTI), Міжнародна мережа доступності наукових публікацій (INASP), Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP), Міжакадемічне агентство (IAP), Академія наук країн, що розвиваються (TWAS), та інші представниками яких є професійні товариства, вчені та громадські діячі більшості країн світу через свої національні комітети напрацьовують нові ідеї і підходи щодо аналізу сучасних проблем розвитку людського суспільства і розбудови органів державної влади на демократичних засадах [9].

На етапі розвитку ХХІ століття змінюється концептуальна модель суспільства, побудованого на бюрократичній організації людської спільноти, себто на пріоритетності знань та інформації: комунікативного суспільства побудованого на знаннях. З погляду М. Вебера, у суспільстві існує два бюрократичних типи: представницька бюрократія і бюрократія, яка опирається на покарання. Представницька бюрократія - це влада, що базується на знаннях та умінні. Вона розуміє спільне прийняття правил організації зацікавленими сторонами. Правила санкціонуються учасниками на тій основі, що вони є засобом досягнення бажаних цілей, ефективних результатів професійної діяльності. Для забезпечення збереження цих правил застосовуються методи переконання і виховання. Бюрократії ж, яка базується на покаранні, притаманна влада, основана на простому перебуванні на посаді і однобічному прийнятті правил організації, дотримання яких забезпечується при допомозі погроз і покарання. Бюрократія, що спирається на покарання, виникає "частково через розмежування в цілях і тоді покірність переходить в самоціль, влада закріплюється в плані перебування на посаді, а підвладним наказують робити те, що не відповідає їх власним цілям і професійній результативності праці" [3, с. 167]. Чи не тому, окрім видатних досягнень, інформаційно - індустріальне суспільство, принесло людству велику економічну нерівність як між різними країнами світу, так і між певними верствами населення окремих країн. За даними Світового банку, 2001р. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами визначався співвідношенням 44:1. Суспільство нового типу озброїло розвинені країни світу і найбільші транснаціональні компанії більш потужними продуктивними силами, якими є знання та інформація. Вони були використані великим капіталом для свого подальшого збагачення. Як наслідок, на початку XXI ст. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими країнами світу збільшився до 72:1 [9]. Один із найбільших у світі «стрибків» нерівності зареєстрований у Східній Європі та країнах СНД. Ця тенденція є тривожною з огляду на зростання конфліктів, корупції, тероризму, злочинності, погіршення добробуту, стану довкілля, медичного обслуговування і зниження рівня людського розвитку. Збільшується розрив у рівні життя, у можливості отримання сучасних знань та використанні інформаційних технологій між розвиненими країнами й рештою світу, між різними верствами населення всередині країн — багатими і бідними, молодими і людьми похилого віку, здоровими, порівняно з інвалідами, тощо [9]. Такі диспропорції створюють проблеми для розвитку економіки та зниження індексу людського розвитку. Розвиток наднаціонального капіталу, який спирається на знання та інформацію, прискорює наростання всіх форм нерівності. Крім того, людство непокоїть домінування авторитетних міжнародних організацій, таких як СОТ, МВФ, і інших, які окрім регулюючих функцій, підтримують великий капітал [7].

Принципово важливо зазначити, що видатний німецький учений М.Вебер розглядав бюрократію як апарат панування, досягнення капіталістичної раціоналізації, що характеризується: ефективністю, яка передбачає використання кваліфікованих працівників на керівних посадах; суворою ієрархізацією влади, що дає змогу посадовій особі, яка займає вищу позицію, контролювати виконання завдань підлеглими співробітниками чітко зафіксованою системою правил [3, 74]. Вбачаючи перевагу бюрократичної структури виконавчої влади в тому, що вона надає державному управлінню певної усталеності, упорядкованості, функціональної ефективності, М.Вебер наголошував на адміністративно - організаційному аспекті панування бюрократії, що забезпечує структурування і упорядкованість суспільства в цілому.

Слід зауважити, що комунікаційно-упорядкованому суспільству 80-х — початку 90-х років минулого століття було притаманне перетворення важливої для людей інформації в цифрову форму, створення (бази даних і бази знань), передачі її на відстані з допомогою телекомунікаційних технологій та початку розвитку на цій основі глобальної комп’ютерної мережі Інтернет. Цей етап можна пов’язати з виникненням якісно нової взаємодії між людьми, що отримала назви «електронне суспільство», «електронна країна», «електронний уряд» і т.п. Інформація почала відігравати роль товару, який можна було купити і продати. Але інформація не має суто людського виміру, якщо навіть «оцифрована», «інтерактивна», «динамічна» впроваджується без урахування співвідношення інформаційного суспільства з індексом людського розвитку.

Актуальною проблемою співвідношення інформаційного суспільства з сучасними проблемами людського розвитку у вітчизняному сьогоденні є те, що поки-що наявна слабка спроможність органів державної влади втілювати ефективні напрямки розвитку суспільства. Такий стан є свідченням забюрократизованості професійної діяльності представників управлінських відносин. Владні представники відчужуються від решти суспільства, створюють бар'єр між народом і владою, створюють свою субкультуру, спосіб життя і політичну поведінку. Наведені ознаки окреслюють те, що на відміну від бюрократії, як об'єктивного явища соціально-економічного життя, бюрократизм - як суспільне явище є своєрідною соціальною хворобою, деструктивним суспільно - небезпечним процесом, який призводить до падіння рівня життя населення.
Поповнення апарату управління професійно непідготовленими працівниками зумовлює помітний інтерес вітчизняної бюрократії до перенесення атрибутів своєї службової ролі на власну персону [1, с. 68]. Як зазначає Г. Атаманчук, влада дає змогу легше, швидше і на вищому рівні задовольнити економічні, соціальні і ін. потреби, так як "входження" у владу, перетворене на самоціль, неминуче і істотно деформує свідомість працівників апарату управління, формує своєрідну "функціонерну" свідомість [2, с. 43]. Як бачимо, феномен бюрократії, пов’язаний зі зловживанням повноваженнями з боку посадових осіб, постає проблемою бюрократизму.

Феномен бюрократії у співвідношенні з проблемою бюрократизму (владної тиранії), розглядав К. Поппер, характеризуючи зловживання владою як "тиранію дрібного чиновника". Виконуючи волю класу, який її породив, бюрократія одночасно зберігає основу, яка її живить, себто тиранію дрібного чиновника, так як урядовці частіш за все абсолютизують свої корпоративні інтереси [6, с. 105]. На думку К. Поппера, єдиною гарантією проти зловживання владою є встановлення демократичного контролю над правителями [6, с. 22]. На основі цього, необхідно зазначити, що в умовах демократично організованого суспільства сучасні проблеми розвитку людського потенціалу полягають насамперед у тому, щоб забезпечувати стабільність і водночас гнучкість державного управління, його чутливість до вимог суспільства. Надмірна залежність державної служби від політичної ситуації становить ризик для стабільності держави, послаблює інституційну спроможність державного управління та знижує якість послуг, які мають бути максимально корисними для людей. Неспроможність посадових осіб органів державної влади втілювати прогресивні напрямки розвитку суспільства є свідченням забюрократизованості та низької ефективності професійної діяльності учасників управлінських відносин.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, бюрократії властиві як позитивні, так і негативні риси, які постають проблемами для розвитку людського суспільства залежно від політичного режиму тієї чи іншої країни. Виконуючи адміністративні функції управління, бюрократія існує як елемент внутрішньої структури виконавчої влади. Як зазначає Начальник Головного управління державної служби України Т. Мотренко: «Багатотисячна армія українських чиновників регулюється низкою діючих законів. Проте питання, наскільки ця обставина зробила репутацію чиновника чистішою, а думку авторитетнішою, як і раніше, залишається відкритим [5]. Йде орієнтація на потреби конкретно­го громадянина замість адміністративного розподілу послуг і ре­сурсів. Про це на брифінгу в рамках дводенного Міжнародного форуму «На шляху до сервісної держави» заявили відомі фахівці державної служби. Зокрема застосовується принцип «єдиного вікна», де громадянин отримує весь пакет послуг, також послуги пере­водяться в електронну форму і надаються через Інтернет. Практикується аутсорсинг державних послуг приватним структурам[7; 8; 9].

Таким чином, на сьогодні процес розвитку людського суспільства постає низкою проблем і двоєдиною задачею: зберегти і зміцнити апарат управління, здатний до ефективного зростання та блокування проявів бюрократизму різноманітних моделей управління [5; 8]. Співвідношення інформаційного суспільства з сучасними проблемами людського розвитку є підставою для дотримання законності, демократичних процедур при умові, що громадянське суспільство не повинно при цьому втрачати контроль над політичною ситуацією і здоровий скептицизм стосовно будь-якої влади [8, с. 23]. Відповідно, в умовах сучасної України основними вимогами до вирішення суспільних проблем залишаються високий рівень професіоналізму та моральних якостей посадових осіб, від яких залежить інформаційний прогрес та успіх демократизації людського суспільства.

Література

  • 1. Ашин Г. К., Лозанский Э.Д., Кравченко С. А. Социология политики: сравнительный анализ российских и американских политических реалий. - М.: Экзамен, 2001. - 238с.
  • 2. Атаманчук Г. В. Теорія державного управління: Курс лекцій. - М.: Юридична література, 1977.- 434с.
  • 3. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. - М.: Прогресс, 1990. - 261с.
  • 4. Малиновський В.Я.Державне управління:Навч посібн.- Вид.2-ге.-К.:Атіка, 2003. - 576с.
  • 5. Т. Мотренко: «Новий закон не можна відкласти ні політично, ні морально» Дзеркало тижня № 50 (778) 19 — 25 грудня 2009.
  • 6. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги. - К.: Основи, 1994. – Т.2 -150 с.
  • 7. www.google.com // В. Фортов. Информационная революция (Менеджмент): ВВШ, № 1, 24 февраля 2011.
  • 8. http://www.ukurier.gov.ua. І. Ведерникова. Шлях до сервісної служби. —Урядовий кур'єр № 113 (4264), 23 червня 2010 року.
  • 9. www.wsis - roundtable - ed.iite - unesco.org  
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.