facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ КОМУНІКАЦІЇ ВЛАДНИХ ЕЛІТ ПРО ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ: УКРАЇНО-РОСІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Автор Доклада: 
Іванов О. В.
Награда: 
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ КОМУНІКАЦІЇ ВЛАДНИХ ЕЛІТ ПРО ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ: УКРАЇНО-РОСІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

УДК 327:323.39:316

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ КОМУНІКАЦІЇ ВЛАДНИХ ЕЛІТ ПРО ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ: УКРАЇНО-РОСІЙСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Іванов Олег Валерійович, аспірант
Національний університет «Києво-Могилянська академія»

У статті подано критичний огляд моделей міждержавної комунікації, що враховують державних акторів, громадську думку, медіа та історичний контекст. Автор пропонує власну концептуальну модель та схему аналізу політичної комунікації про зовнішню політику України щодо Росії з врахуванням особливостей відносин між цими країнами.
Ключові слова: комунікація, міждержавні відносини, громадська думка, медіа, Україна, Росія.

Models of interstate communication which take into account state actors, public opinion, media and agenda are considered in the article. The author proposes the model and the research design for analysis of communication about foreign policy of Ukraine with regard to Russia taking into account the specifity of Ukraine-Russia relations.
Key-words: communication, interstate relations, public opinion, media, Ukraine, Russia.

Однією з важливих проблем в сфері дослідження комунікації політичних лідерів в демократичних державах є репрезентація ними орієнтацій виборців, яких вони представляють. В даному разі очевидними є два суб’єкти взаємодії: населення (так чи інакше структуроване в розрізі соціологічного аналізу) та еліти (аналітично виділені політичні лідери). Однак, висловлювання політиків та орієнтації масоподібних суб’єктів в сфері зовнішньої політики унеможливлює зосередження лише на вказаних двох суб’єктах взаємодії. Адже зовнішня політика навіть своєю назвою вказує на наявність зовнішнього чинника — країни-актора (чи країн-акторів), з якою відбувається взаємодія. В цій статті ми розглянемо концептуальні засади вивчення комунікації про україно-російські відносини як взаємодії чотирьох чинників: позицій політичних лідерів України та Росії, зовнішньополітичних орієнтацій населення двох країн, медіа та історичного контексту.

Крім логічних причин використовувати такий більш широкий підхід є й емпіричні передумови. По-перше, українська медіа-система, а значить і комунікаційне середовище, перебуває під суттєвим впливом російських ЗМІ, оскільки багато російських програм ретранслюється українськими ефірними, кабельними та супутниковими телеканалами, радіостанціями. Мережа Інтернет дозволяє переглядати чи слухати будь-які теле- чи радіопрограми російського виробництва. Крім того, російський медійний продукт має перевагу над продуктом інших зарубіжних країн через відсутність мовного бар’єру. Таким чином, ефект публічної комунікації українських політиків може підтримуватись або послаблюватись висловлюваннями представників російської владної еліти.

По-друге, після розпаду СРСР громадяни обох країн зберегли достатньо тісні зв’язки, зумовлені спільними періодами індивідуальних біографій. Такі зв’язки різняться за тіснотою та значимістю — від приятельських взаємин між колишніми однокласниками до кровних зв’язків між родичами. Однак, в будь-якому випадку, наявність соціальних мереж, що поєднують населення України та Росії, посилює інтенсивність та ефективність інформаційного обміну між двома державами. Тому в нашому дослідженні ми не можемо іґнорувати орієнтації населення Росії. Ми маємо враховувати цей фактор, не зважаючи на те, чи мають вплив місцеві громадськості на владні еліти, чи такий вплив гранично обмежений.
По-третє, українським політикам, під час формулювання своїх публічних висловлювань, доводиться враховувати позицію країн, з якими Україна має дипломатичні відносини. Особливо це важливо для висловлювань, що стосуються міжнародних та міждержавних взаємин. Таким чином, беручи до уваги всі три аргументи, ми виходимо на дворівневу модель опосередкованої комунікації в рамках системи «стимул-відповідь».
Вперше дана модель була застосована в дослідженнях міжнародних конфліктів та інтеґрації на базі Стенфордського університету [1]. Її ефективність для аналізу переговорів в ситуації кризи було доведено, тому у першому наближенні ми можемо використовувати її для вивчення міждержавної комунікації в період досить напружених відносин між Україною та Росією. Суттєвим недоліком даної моделі є іґнорування внутрішніх процесів в кожній з держав, задіяних в даній комунікативній системі. Так само ігнорується потенційна взаємодія позадержавних (чи, точніше, поза-владних, поза-елітних) елементів (громадськостей, населення) в комунікаційному просторі. Крім того, медіа відсутні як самостійні актори, що можуть впливати якщо не на зміст комунікації, то принаймні на розставляння акцентів (формування «порядку денного») в сфері міжнародних відносин на публічному рівні. Така відсутність постулюється як апріорна: будь-які медіа в рамках даної моделі є лише інструментом владних еліт, з допомогою якого вони здійснюють комунікацію з громадськостями.

Більш широкий погляд на проблему пропонують у своїй статті «Взаємодія між мас-медіа, громадською думкою та зарубіжною політикою: до теоретичного синтезу» Баум та Поттер [2]. Їх концептуальна модель частково долає недоліки спрощеної дворівневої «біхевіористської» моделі стенфордської школи. Автори роблять висновок, що на сьогодні майже всі ланки процесу взаємодії на міждержавному рівні перебувають в полі зору дослідників. Однак, не існує емпіричних досліджень, які б поєднували в рамках одного концептуально-методологічного підходу дані про всі вказані зв’язки, в конкретний період та для конкретних акторів. Крім того, слід звернути увагу, що дана модель представляє процес взаємодії з точки зору однієї країни. Ми розуміємо, що автори мали на увазі можливість віддзеркалення всіх елементів моделі на 2х і більше акторів. Однак, вважаємо за потрібне ще раз наголосити, що в нашій розробці ми усвідомлюємо і, так чи інакше враховуємо, дзеркальність елементів та зв’язків між ними. Крім того, ми допускаємо можливість існування зв’язків між елементами двох «дзеркальних» моделей (див. рис. 1).

міждержавний контекст

Рисунок 1. Теоретична модель взаємодії між медіа, громадською думкою та зарубіжною політикою: міждержавний контекст

Зауважимо, що Баум та Поттер не допускають в рамках своєї концептуальної моделі впливу зарубіжних акторів на внутрішній медіа-простір досліджуваної країни. Раніше ми пояснювали, чому у випадку Росії та України з їх досить пов’язаними медіа-системами, припускати таку цілковиту незалежність було б некоректно. Тому існування такого впливу ми також показуємо на рисунку. Так само не варто нехтувати впливом зарубіжних медіа на владну еліту країни. Згадаймо реакцію голови Верховної Ради України на повідомлення РІА «Новости» щодо військової доктрини РФ відносно України[3, c. 74, 77]. Тому зв’язок і тут — двосторонній.

Головним об’єктом нашої уваги є репрезентація владними елітами України зовнішньополітичних орієнтацій населення України, тому ми не маємо на меті операціоналізувати всю концептуальну схему, викладену вище. Найбільш детально в даній схемі показано зв’язок між громадською думкою та владними елітами. Однак ми враховуємо всі елементи теоретичної моделі, які безпосередньо впливають на даний зв’язок. Яким чином здійснюється це врахування показано на рис. 2.

схема аналізу

Рисунок 2. Взаємодія між медіа, громадською думкою та зарубіжною політикою України та Росії: схема аналізу

Отже, дана концептуальна модель дослідження передбачає виявлення рівня та способу репрезентації зовнішньополітичних орієнтацій населення України (1) владними елітами (2). Зовнішньополітичні орієнтації населення можуть вивчатись з допомогою кількісних опитувань громадської думки (3), які одночасно є каналом комунікації, з допомогою якого думки та орієнтації населення можуть сприйматися владними елітами. Репрезентування елітами орієнтацій населення можуть вивчатись на рівні публічної комунікації еліт з допомогою контент-аналізу. Тут також є відмінність від первинної моделі: ми не розглядаємо медіа як єдиного актора. Баум та Поттер зазначають (p. 40), що сучасні дослідники розглядають медіа з двох протилежних позицій: або як незалежного актора, що формує громадську думку щодо зарубіжної політики, і часто видозмінює первинні комунікаційні інтенції представників владних еліт; або як «передавальний механізм», що транслює позицію еліт громадськості. Ми ж стверджуємо, що медіа можуть бути і тим, і іншим.

Незалежні медіа комунікують з населенням, інтерпретуючи висловлювання політиків на власний розсуд, а також відбираючи найбільш важливі, на думку журналістів, висловлювання, таким чином формуючи «порядок денний». Тут ми не будемо розглядати рівень незалежності журналістики в Україні та Росії, оскільки це тема окремого дослідження. Просто візьмемо до уваги, що медіа можуть бути незалежними, а почасти такими і є. Однак, є особливий тип медіа, які в будь-якій державі, не залежно від її демократичності, покликані представляти саме офіційну точку зору політиків максимально повно, з акцентами, які важливі для політиків і з мінімумом додаткової інтерпретації. Це інформаційні органи політичних сил та їх лідерів: офіційні сторінки політиків та політичних партій в мережі Інтернет, газети, відео- та аудіоматеріали, записані прес-службами політиків. Дані медіа безпосередньо відтворюють комунікаційні інтенції політиків, а також, що не менш важливо, відбирають зі ЗМІ таке представлення позиції певного політика, яке останній вважає найбільш «правильним» та відповідним його комунікаційним намірам.
Тому, якщо ми хочемо вивчати, репрезентацію владними елітами орієнтацій населення, а не інтерпретацію медіа репрезентації політиків, то найкращий з доступних варіантів — це вивчення з допомогою контент-аналізу офіційних медіа, цілковито підконтрольних політичним лідерам (4). Ми пропонуємо аналізувати офіційні сайти політиків, оскільки, з одного боку — це найбільш динамічний вид медіа, який дозволяє швидко реагувати на зміну ситуації та оперативно подавати позицію політика з певної проблеми, а з іншого — Інтернет є інтегральним ЗМІ, який поєднує текст, відео, звук і статичні зображення. Тобто офіційні сайти політиків є, практично, готовими базами даних їх висловлювань, як ексклюзивних — розміщених лише на даному сайті, так і копій матеріалів, розміщених в інших ЗМІ — в газетах, на радіо, телебаченні, інших інтернет-ресурсах. Зрозуміло, що офіційний сайт не буде копіювати матеріали, які на думку політика і його команди, спотворюють їх позицію. А якщо і будуть, то з відповідними коментарями.

Політичні лідери, висловлюючи позицію з питань зовнішньої політики потенційно враховують позицію лідерів країни-опонента. Таким чином між ними відбувається комунікація, в тому числі й публічна (5). Вона є зовнішнім фактором, що впливає на спосіб репрезентування елітою орієнтацій населення. Її ми також пропонуємо аналізувати з допомогою контент-аналізу офіційних сайтів політичних лідерів обох країн. Але, оскільки це двостороння комунікація, то тут ми використовуємо дворівневу модель «стимул-відповідь», описану вище. Крім того, аби прослідкувати тенденції впливу політичних лідерів країн-опонентів один на одного, слід накласти дану взаємодію на часову шкалу. Це дозволить на певному рівні достовірності провести каузальний аналіз комунікаційних актів політиків.

Нарешті, ми враховуємо громадську думку в Росії як зовнішній фактор, що впливає на зміст комунікації між політичними лідерами обох країн (з боку РФ) та на громадську думку населення України, через соціальні зв’язки двох народів.

Загальний аналіз процесу репрезентації та середовища, що на нього впливає, має відбуватись невіддільно від соціально-політичного та історичного контексту міждержавних відносин, тобто від подій, що відбуваються у міжнародній сфері.

Підсумовуючи, можна сказати, що пропонована схема аналізу охоплює 4 зв’язки в рамках моделі міждержавних відносин, що включає медіа, громадську думку, владні еліти та історичний контекст події (або 6, якщо двосторонні зв’язки рахувати як 2):

  • (1) зв’язок між зовнішньополітичними орієнтаціями населення та змістом публічної комунікації еліт (репрезентація елітами виборців); досліджуємо з допомогою аналізу кількісних опитувань громадської думки, кількісного контент-аналізу публічних висловлювань політиків та багатомірного аналізу часових рядів (аналіз даних опитувань та кодування висловлювань в рамках однієї динамічної статистичної моделі);
  • (2) взаємовплив між позиціями владних еліт України та Росії в рамках публічної комунікації щодо міждержавних відносин; досліджуємо з допомогою кількісного контент-аналізу публічних висловлювань політиків та багатомірного аналізу часових рядів;
  • (3) потенційний вплив громадської думки населення країни-опонента; вивчаємо на описовому рівні, не маючи на меті висувати каузальні твердження;
  • (4) потенційний вплив контексту (подій).

Література:

  • 1. Holsti O. R. North R. C., Brody R. A. The Managemant of International Crisis: Affect and Action in American-Soviet Relations// Pruitt D. G., Snyder R. C. (eds.) Theiry and Research on the Causes of War. – Englewood Cliffs, N.Y. – 1969.
  • 2. Baum, M. A. The Relationships Between Mass Media, Public Opinion, and Foreign Policy: Toward a Theoretical Synthesis/ Matthew A. Baum, Philip B.K. Potter// Annual Review of Political Science – No. 11 – 2008.
  • 3. Стенограма засідання Верховної Ради України 11 квітня 2008 року. [Електронний документ] — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/zakon/skl6/2session/STENOGR/DOC/18.doc. 
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.