facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ, РЕЗЕРВИ, ІННОВАЦІЇ

Автор Доклада: 
Хвищун Н.В.
Награда: 
РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ:  ПРОБЛЕМИ, РЕЗЕРВИ, ІННОВАЦІЇ

УДК 332. 8:64(477)

РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ:

ПРОБЛЕМИ, РЕЗЕРВИ, ІННОВАЦІЇ

Хвищун Н. В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

 

В статті проаналізовано сучасний стан реформування комунального господарства відповідно до основних стратегічних напрямів, що зазначені у «Загальнодержавній програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки»: технічне переоснащення житлово-комунальної сфери; наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг; забезпечення ефективного використання майнових комплексів та беззбиткового функціонування підприємств господарства, при прозорій, економічно обґрунтованій системі визначення тарифів на комунальні послуги; організація дієвого управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг; створення конкурентного середовища та формування ринку житлово-комунальних послуг. Доведено, що виконати цю Програму можливо лише при активізації інноваційних підходів, направлених на модернізацію потужностей комунального господарства і житлового фонду; переведення комунального господарства на ринкові правила роботи (зі скасуванням державної монополії, із залученням приватного бізнесу й створенням конкуренції); досягнення високого рівня якості комунальних послуг і дотримання соціальних гарантій.

Ключові слова: інновації, комунальне господарство, реформування комунального господарства, тарифна політика комунального господарства; конкурентне середовище на ринку комунальних послуг; оренда; концесія.

The article analyzes the current state of public utilities reformation in accordance with the basic strategic directions outlined in the "National Programme of Reforming and Developing Housing and Utilities, 2004-2010": technical re-equipment of housing and utilities sphere; the fact that indicators of energy and material resources use for the production of housing and utilities services become closer to the requirements of the European Union; ensuring of the efficient use of property complexes loss-free functioning of public utilities in conditions of transparent, cost-based system of determining tariffs for communal services, organization of efficient management in the sphere of production and provision of municipal services; creating a competitive enviroment and formation of housing and utilities services market. It has been proved that the implementation of this programme is possible only when innovative approaches were activated, they are aimed at upgrading capacities of public utilities and housing; transfer of public utilities to market rules of work (with the abolition of state monopoly, with the involvement of private businesses and the creation of competition); achievement of high quality public services and social guarantees. 

 Key words: innovation, public utilities, reform of public utilities, tariff policy, public utilities, competitive market of public services, rent, concession.

 

Незважаючи на 20-літнє реформування комунального господарства України, досі сьогодні воно залишається однією із самих слабких ланок в економіці України й однією з основних площадок міського простору, де зосереджена соціальна напруга. Головна причина полягає в тім, що галузь безнадійно відстала в реновації й впровадженні ринкових відносин. У ній дотепер переважають державні й комунальні підприємства, які з одного боку – монополізували надання послуг, а з іншого боку – втратили звичну й раніше державну фінансову підтримку.

Питанням реформування комунального господарства приділено значну увагу в дослідженнях та розробках багатьох вітчизняних вчених та практиків, зокрема З. Герасимчук, О. Карлової, Т. Качали, Г. Крамаренко, Г. Онищука, І. Осипенко, Г. Семчука, В. Солодкого та ін. З основними положеннями функціонування комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як П. Габор, Д. Віккерс, Р. Грін, Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу.

Водночас, не всі питання щодо реформування комунального господарства знайшли своє цілісне відображення, що не дозволяє поставити його інноваційний розвиток на адекватну теоретичну основу і сприяти широкомасштабним ринковим перетворенням в галузі. Нові умови господарювання потребують розробки нових інноваційних інструментів, що сприяли б поновленню форм і методів управління даною регіональною системою, що доводить актуальність даного дослідження.

Підвищений інтерес до інноваційної діяльності в першу чергу викликає необхідність у формуванні єдиного термінологічного апарату. Насамперед, необхідно зазначити, що незважаючи на досить довгий період вивчення економістами категорії «інновація», досі в економічній літературі не склалося загальноприйнятої її характеристики.

Поняття «інновація» вперше з'явилося в наукових дослідженнях культурологів ще в 19 ст. і означало введення деяких елементів однієї культури в іншу. Звичайно мова йшла про передачу європейських звичаїв і способів організації в традиційні азіатські і африканські суспільства. І лише на початку ХХ ст. почали вивчати закономірності технічних нововведень.

Власне поняття «інновація» при здійсненні інноваційної діяльності потрібно розглядати з урахуванням специфіки роботи підприємств окремої галузі. Так для підприємств комунального господарства при здійсненні інноваційної діяльності важливо не створення нового або поліпшеного товару (послуги), а удосконалення процесу виробництва і надання послуг населенню, тобто інновація в даному випадку розглядається як процес.

Передумовою для успішної інноваційної діяльності в комунальному господарстві України є технологічні, організаційні, соціально-економічні нововведення, що дозволять підвищити ефективність функціонування виробництва і ступінь реалізації потреб суспільства.

Для обґрунтування необхідності впровадження інновацій в комунальному господарстві, проаналізуємо дану сферу в розрізі основних стратегічних напрямів, що зазначені у «Загальнодержавній програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки»[1].

Технічне переоснащення житлово-комунальної сфери, наближення до вимог Європейського Союзу показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг. У водопровідно-каналізаційному господарстві продовжує зростати протяжність ветхих та аварійних мереж. Частка мереж, що знаходиться у ветхому та аварійному стані, в середньому по Україні становить 35,4%. Вище середнього цей показник в м. Севастополі, АР Крим, Луганській, Донецькій, Львівській, Херсонській, Запорізькій, Одеській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях (рис. 1).

 

Частка ветхих і аварійних водопровідних

Рис. 1. Частка ветхих і аварійних водопровідних                         Рис. 2. Рівень втрат та необлікованих витрат води у

            мереж у розрізі регіонів у 2009 р.                                                 розрізі регіонів у 2009 р.                                                               

 

         Проблема погіршується через значні непродуктивні втрати води в мережах, середня величина яких становить 38,5%, а в окремих регіонах перевищує 50% (рис. 2).

 

 

Питомі витрати енергетичних ресурсів під час виробництва і надання комунальних послуг майже удвічі перевищують відповідні показники країн Європейського Союзу.

За даними державної статистичної звітності із загальної кількості водопроводів не відповідають санітарним нормам через відсутність зон санітарної охорони – 67,9%, необхідного комплексу очисних споруд – 17,1%, знезаражуючих установок – 24,3%.

Отже, однією з основних проблем розвитку комунального господарства на найближчі роки є необхідність модернізації основних фондів підприємств сфери, їх повне або часткове оновлення. Існуючі методи модернізації основних фондів сфери досить консервативні і часто реконструкція комунального господарства вимагає інноваційних, нестандартних підходів.

Забезпечення ефективного використання майнових комплексів та беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства, при прозорій, економічно обґрунтованій системі визначення тарифів на комунальні послуги. Пошук коштів на модернізацію обладнання є надзвичайно важливим завданням при підвищенні інноваційного потенціалу комунальних підприємств. Виконання цього завдання можливе за рахунок здійснення фінансових заходів, що забезпечують беззбиткове функціонування підприємств комунального господарства, а також завдяки забезпеченню додаткових надходжень коштів у вигляді позик (в тому числі і від МФО), грантів, фінансової допомоги з боку загальнодержавних та місцевих органів влади, інвестицій приватних осіб, тощо [2]. Господарство функціонує збитково і з кожним роком фінансова ситуація галузі погіршується. Так за 9 місяців 2010 р. підприємства сфери отримали збитки у сумі 1,3 млрд. гривень, що на 22,2% більше порівняно з відповідним періодом 2009 року. А дебіторська заборгованість збільшилась на 1 млрд. грн., кредиторська - на 3,4 млрд. грн.

В комунальній галузі також існує недосконала система тарифоутворення, яка призвела, насамперед, як до великої асиметрії між тарифами різних регіонів, так і до невідшкодування населенням собівартості послуг, а підприємствами – перевищення тарифу над собівартістю в 2-3 рази (табл. 1). Варто зазначити, що прийняття Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, зокрема набуття чинності статті 31, згідно якої у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обґрунтованих витрат на їх виробництво, різниця повинна відшкодовуватися виробникам з відповідного місцевого бюджету, та Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення заклали основу для фінансово сталого розвитку сфери. Багато положень цих документів вигідно відрізняє Україну від інших країн СНД, наприклад Росії, де такі положення збираються законодавчо закріпити на національному рівні. Проте, ми не в повній мірі використовуємо існуючі можливості. Головною проблемою у цій сфері залишається несвоєчасний перегляд цін/тарифів на комунальні послуги для населення та затвердження їх місцевими органами влади на рівні нижчому, ніж витрати на їх надання.

Таблиця 1

Асимерія тарифів на послуги водопостачання та водовідведення в України

Послуги

Значення

Затверджені тарифи з ПДВ, грн./м.куб.

Рівень відшкодування затвердженими тарифами фактичної собівартості, %

Для населення

Для комерційних споживачів

Для населення

Для комерційних споживачів

Водопостачання та водовідведення

max

Запоріжжя (4,48)

Полтава (11,96)

Запоріжжя (100%)

Вінниця (341,8%)

min

Вінниця (1,44)

Житомир (2,75)

Вінниця (61,2%)

Львів

(98,8%)

Асиметрія

max/min

3,11

4,35

1,63

3,46

 

Організація дієвого управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг. Одним з найважливіших інноваційних напрямків реформування комунального господарства є перетворення ускладненої структури управління сферою, яка склалася на початок реформи, і передача функцій управління на рівень органів місцевого самоврядування.

Але незважаючи на те, що об'єктивні причини необхідності реформи очевидні, усе ж вона ініціювалася з “центру”, при цьому на рівні органів місцевого самоврядування ця реформа гальмується.

Основними недоліками управління сферою комунального господарства є: бюджетне фінансування спрямоване лише на відшкодування збитків; формальна процедура затвердження тарифів на послуги, при яких фактично не перевіряється обґрунтованість тарифів, але встановлюються тривалі строки їх перегляду (до півроку); збереження принципу концентрації коштів для підтримання столиці і фінансування решти населених пунктів за остаточним принципом; відсутність у більшості населених пунктів об'єднань споживачів, які б активно впливали на якість діяльності виробників комунальних послуг, на процес формування конкурентних відносин у комунальній сфері.

Створення конкурентного середовища у житлово-комунальному господарстві, формування ринку житлово-комунальних послуг. Цей стратегічний напрям стосується, перш за все, питань залучення підприємств усіх форм власності та суб’єктів підприємницької діяльності до обслуговування комунального фонду та робіт з благоустрою; відповідно до законодавства – корпоратизації та приватизації підприємств комунального господарства; забезпечення державного регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення; запровадження різних організаційно-правових форм діяльності підприємств – надавачів послуг, тощо [3, с.33]. Використання заходів цього напрямку також покликане надати додаткові джерела одержання коштів на здійснення інноваційних проектів модернізації та розвитку об’єктів комунального господарства, а також підвищення рівня ефективності роботи підприємств сфери, поліпшення якості послуг та ін.

У сфері природних монополій удосконалення управління здійснюється шляхом створення регіональних компаній, запровадження делегованих форм управління таких як концесія, оренда. І, варто зазначити, що з метою створення належного нормативно-правового підґрунтя для передачі в оренду і концесію об’єктів тепло-, водопостачання та водовідведення, які перебувають у комунальній власності, Міністерством розроблено, розглянуто та схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України проект Закону України „Про особливості передачі в оренду та концесію об’єктів централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності” та проект постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Типового концесійного договору”, однак ніяких змін і досі не відбулося.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що головні напрями реформування, визначені в Загальнодержавній програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2004-2010 рр. будуть досягнуті лише при активізації інноваційних підходів, направлених на модернізацію потужностей комунального господарства і житлового фонду; переведення комунального господарства на ринкові правила роботи (зі скасуванням державної монополії, із залученням приватного бізнесу й створенням конкурент ції); досягнення високого рівня якості комунальних послуг і дотримання соціальних гарантій.

 

Література:

  1. Закон України № 1869 від 24 червня 2004р. “Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства України на 2004-2010 рр. // Голос України. – 2004. – 30 липня. – С.11–15.

  2. http://www.lutsk.ua/economy/zkg.html

  3. Герасимчук З.В., Хвищун Н.В. Формування недержавного сектора житлово-комунального господарства в регіоні. – Луцьк: Надстиря, 2007.–224с.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.