facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ЕКОЛОГІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЯК СКЛАДОВА ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПРАВА

Автор Доклада: 
Ісаєнко В.М., Бабікова К.О., Ніколаєв К.Д.
Награда: 
ЕКОЛОГІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЯК СКЛАДОВА ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПРАВА

ЕКОЛОГІЧНА ПАСПОРТИЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНИХ ОБЄКТІВ ЯК СКЛАДОВА ПРИРОДОРЕСУРСНОГО ПРАВА

Ніколаєв К.Д., н.с.
Бабікова К.О., магістр
Ісаєнко В.М., д.б.н, професор
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

 

У статті розглядаються особливості екологічної паспортизації туристичних об’єктів як складової природоресурсного права. Визначено важливість та актуальність розробки екологічних паспортів, як основного механізму регулювання раціональним природо- та ресурсоспоживання.
Ключові слова: екологічне право, природоресурсне право, екологічний паспорт, туризм, туристичний об’єкт.

The article described peculiarities of ecological pasportization of touristic objects as a part of legislation in natural resources. Defined possibility and actuality of development of ecological passports as a main mechanism in the regulation of rationatiol natural and resource consumption.
Key words: ecological low, natural-resources legislation, ecological passport, tourism, touristic object

 

Враховуючи світові тенденції розвитку туристичної активності не можливо не відмітити фактичне посилення негативних впливів даної галузі економіки на навколишнє природне середовище. Україна в даному випадку також не є винятком.

Згідно статистичних даних Державної служби туризму і курортів України, за останні 9 місяців 2010 року нашу державу відвідало більше 16 мільйонів іноземних туристів (в’їзний туризм), що на 0,8 % або на 139 тис. осіб більше ніж за аналогічний період 2009 року.

Позитивна динаміка розвитку туризму зумовлює не лише ріст економічної дохідності країни та надає додаткові робочі місця, але й призводить до збільшення концентрацій туристичних потоків в межах окремих природних чи історико-архітектурних центрів держави.

Незважаючи на наявність відносно розвиненого природоохоронного законодавства, на території України простежується погіршення екологічного стану природних екосистем внаслідок масової, недостатньо врегульованої туристичної діяльності.

Для усунення та мінімізації проблем екологічного характеру, одним із першочергових завдань має стати вдосконалення природоохоронного законодавства та підвищення ефективності його функцій екологічного контролю в сфері туристичних відносин.

Провідне і надзвичайно важливе місце в системі правового регулювання туристичної діяльності повинно займати саме екологічне право. Воно являє собою систему правових норм, що спрямовані на регулювання екологічних суспільних відносин з метою досягнення гармонії між суспільством і природою[1].

Підгалуззю екологічного права є природоресурсне право, метою якого є регулювання суспільних відносин з раціонального використання природних ресурсів. Природоресурсне право є більш вужчим, ніж екологічне і вивчає тільки ті суспільні відносини, що пов’язані з природними комплексами: землею, водними об’єктами, лісовими ресурсами та направлене на їх охорону та відновлення.

Зважаючи на те, що туристична галузь є однією із найбільш активних споживачів природних ресурсів, норми екологічного та природоресурсного права дозволять здійснювати контроль та забезпечать дотримання принципів раціонального природокористування в процесі туристичної діяльності[2].

В сфері екологічного права вже прийняті зміни до Водного та Земельного кодексів, які стосуються прибережних захисних смуг. Відповідні зміни дадуть змогу більш чітко та ефективно охороняти поверхневі водні об’єкти від забруднення та засмічення (включаючи забруднення, спричинені організацією різних видів туризму та відпочинку), зберігати їх водність вздовж річок, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм [3].

Однак, на нашу думку, однією із важливих складових в системі забезпечення ефективності функціонування норм природоресурсного права має стати введення в практику екологічної паспортизації існуючих природних комплексів та об’єктів.

Екологічний паспорт – офіційний документ, головне призначення якого полягає у безпосередньому фіксуванні існуючих чи потенційно можливих «екологічних хвороб» окремої території, регіону чи об’єкту, їх специфіку та динаміку поширення.

Екологічні паспорти повинні складатись з метою забезпечення державного обліку об’єктів, які шкідливо впливають на стан навколишнього середовища, контролю за станом екологічної безпеки, відвернення та ліквідації негативного впливу господарської та інших видів діяльності. Можна виділити екологічний паспорт об’єкта, підприємства, рекреаційно-екологічний чи екологічний паспорт території та екологічний (санітарний) паспорт приміщень, продукції, речовини.

Екологічний паспорт являє собою нормативно-технічний документ, що включає дані по використанню природних ресурсів (повітря, природних вод, грунтів, лісових ресурсів, та ін.), вторинних ресурсів (електроенергії, ПММ, мазуту, інших), дані з визначення впливу діяльності підприємства на НПС[4].

Що стосується саме організації туристичної діяльності, то особливо важливою є екологічна паспортизація територій та об’єктів, що являють собою туристичний інтерес та приваблюють значні кількості туристів.

На сьогоднішній день, відсутня чітка законодавча база щодо обов’язковості екологічної паспортизації вище зазначених територій, що в свою чергу позбавляє можливості фахівців своєчасно передбачати та запобігати виникненню надмірних антропогенних тисків, спричинених туристичною активністю, а також проводити відповідні планувально-організаційні заходи щодо розвитку туризму.

Екологічній паспортизації раніше приділялось недостатньо уваги, як з боку держави, так і зі сторони науковців). Окремі дослідження подані в працях Ю.Р. Шеляг-Сосонка, Я.П. Дідуха, Т.Л. Андрієнко, Я.І. Мовчана, С.Ю. Поповича, Л.В. Пархісенка, В.А. Сесіна, В.Є. Борейка, О.В. Гуцала, В.П. Ткача, П.М. Устименка та інших. Методика створення комплексного екологічного паспорта водного обєкта вперше представлена в працях В.І. Гончарука та Г.О. Білявського.

Сутність екологічної паспортизації територій та об’єктів полягає в необхідності інвентаризації основних джерел антропогенних впливів на навколишнє природне середовище, дотримання природоохоронних норм і правил у процесі природокористування, визначення ступеня використання ресурсів природного середовища і розробка на основі даних паспортизації дієвих природоохоронних заходів. Екологічні паспорти допомагають детально й диференційовано проаналізувати причини змін стану довкілля, спричиненого туризмом.

Екологічні паспорти необхідно розробляти для всіх природно-заповідних та туристичних територій міжнародного, національного, регіонального та місцевого значення. Це дозволить ефективно проводити екологічну експертизу, аудит та моніторинг.

Будучи складовою природоресурсного права, екологічна паспортизація туристичних об’єктів дозволить:

  • чітко та вчасно оцінювати рівні антропогенних впливів на певну туристичну територію;

  • проводити екологічну оцінку рівнів впливів викидів та скидів від закладів туристичного розміщення та обслуговування;

  • туристичним підприємствам та організаціям розробляти природоохоронні заходи та прогнозувати їх ефективність;

  • сприяти проведенню екологічних експертиз;

  • визначати відповідальність за недотримання встановлених правових норм з питань природокористування[5].

Отже, екологічна паспортизація в контексті природоресурсного права дозволить вирішувати різного роду проблемні питання в сфері охорони довкілля, збереження та відновлення природних комплексів та екосистем.

 

Література:

1. Гетьман А.П., Шульга М.В. Екологічне право України. – Харків, 2005., - 260 с.

2. Аликиева А.М., Анисимова К.Л., Данилова Н.В. Природоресурсное право. – Тюмень, 2007. – 304с.

3. Закон України «Про внесення змін до Водного та Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг». - №2740-VI від 2 грудня 2010 року.

4. Гончарук В., Білявський Г., Ковальов М., Рубцов Г. Національна екологічна безпека та екологічна паспортизація водних об’єктів // Вісник НАН України №5, 2009. – С. 25-29.

5. Ніколаєв К.Д., Ісаєнко В.М., Бабікова К.О. Збалансоване природокористування на прикладі екологізації туристичної галузі / Вісник Кременчуцького державного політехнічного університету ім. М. Остроградського, №5 (58). – Кременчук, 2009. С. 117- 120.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.