facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МАЙНОВИХ ТА НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Автор Доклада: 
Дяченко Н. І.
Награда: 
МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МАЙНОВИХ ТА НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

УДК 347.45

 

МОРАЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ МАЙНОВИХ ТА НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ДІТЕЙ У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

 

Дяченко Н. І., кандидат історичних наук, доцент
Красноармійський індустріальний інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет»

 

Стаття присвячена визначенню морально-правових проблем забезпечення майнових та особистих немайнових прав у законодавстві України.
Ключові слова: мораль, право, дитина, майнове право, особисте немайнове право

 

Відносини людей в соціумі регулюють різні види соціальних норм – правові, моральні, релігійні тощо. Вони в концентрованому вигляді віддзеркалюють потребу будь-якого суспільства в забезпеченні взаємодії його членів, підпорядкуванні їх поведінки соціально необхідним нормам.

На формування свідомості сучасної особистості суттєвий вплив здійснює мораль і право. З позиції загальної системи соціальних цінностей право повинно відповідати вимогам моралі. Разом з тим, практичне закріплення моральних вимог та критеріїв вимагає використання державних засобів примусу, які, на думку, С.С.Алексєєва, не завжди відділена від насильства.[1, с.64] В умовах становлення демократії та її інститутів існує думка про переважне значення моралі в порівнянні з правом. Але така установка не має суттєвого обґрунтування. Адже разом із загальноприйнятою, існує мораль архаїчна, яка регулює відносини, що вже відкинуті сучасним розвитком суспільства. В такому випадку ідея домінування моралі над правом може внести невизначеність в життя суспільства та сприяти невиправданому використанню права як основного регулятора суспільних відносин.

Перехід України на соціально зорієнтовану ринкову економічну модель на одне з провідних місць суспільного життя висуває питання матеріального забезпечення непрацездатних членів сім’ї та створення для них відповідного морального комфорту. Особливо це стосується дітей, захист інтересів яких все частіше бере на себе держава. Фундаментальною правовою базою для вирішення цього питання є Цивільний і Сімейний кодекси України та Закони України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року і «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2001 року.

Забезпечення майнових та особистих немайнових прав дітей викликає зацікавленість науковців, але цей інтерес поки що обмежується публікаціями в періодичних виданнях останніх років. [2] Проблема створення морально-правових засад забезпечення дитини майновими та особистими немайновими правами ще не стала предметом спеціального дослідження. В статті зроблена спроба заповнити деякі прогалини в цьому науковому напрямку.

Згідно ст.1 Закону України „Про охорону дитинства” дитина визначається як особа, що не досягла 18 років, тобто не стала повнолітньою. Сімейний кодекс України (далі – СК) поширив її права у сім’ї і межі захисту інтересів дитини. Ст.173 СК закріплює право дитини мати власне майно, навіть якщо дитина проживає разом з батьками. Разом з тим, при вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Таким чином, право дитини, надане їй Сімейним кодексом про захист своїх прав у суді з 14 років (ст.18 СК) обмежується у цьому питанні її дієздатністю.

Батьки набувають право управляти майном дитини згідно ст.177 СК без спеціального на те повноваження, але вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Згідно п.4 статті батьки після припинення управління повинні повернути дитині майно, а також доходи від нього. Разом з тим, п.1 ст.178 дозволяє батькам використовувати доход, одержаний від використання майна на виховання та утримання інших дітей та невідкладні потреби сім’ї, якщо дитина не досягла 14 років, тобто вона малолітня. Неповнолітні діти розпоряджаються доходом від свого майна відповідно до Цивільного кодексу України, а саме – за згодою батьків. З цього приводу виникає питання: чи дійсно має дитина право на дохід від належного їй майна? І якщо – так, то у яких випадках? Закон не дає на це відповіді.

Дитина має право на аліменти згідно ст.179, але право власності на них має той з батьків, з яким вона проживає. Тільки з 15 років дитина одержує законне право на самостійне одержання і розпорядження аліментами. Сучасні реалії суспільства свідчать про порушення цих вимог закону: навіть одержуючи аліменти, діти з неблагополучних сімей не мають іноді найнеобхіднішого. Звичайно, ст.186 СК передбачає контроль органу опіки та піклування за витрачанням аліментів, але тільки за заявою платника. Останній вважає, що він або вона виконує свій обов’язок по утриманню дитини, оскільки сплачує аліменти, і тому не зацікавлений у подальшому їх використанні. Ця поширена суспільна думка пов’язана з тим, що відповідальність встановлюється за несплату аліментів, що ж стосується їх використання безпосередньо на дитину, то закон в цьому випадку дуже лояльний.

Згідно ст.174 СК власністю дитини є майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо). Зважаючи на значну майнову цінність деяких перелічених речей, а також обов’язок батьків по утриманню і вихованню дітей, це може створювати складні судові справи. Тому тільки суд може, наприклад, зясувати, чи має право дитина вимагати у батьків для необхідних занять спортом купівлю тренажерів або іншого спортивного обладнання високої вартості. Між батьками і дітьми можуть складатися і відносини спільної власності, коли мова йде про майно, набуте ними за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів (ст. 175).

Немайнові права дитини поділяються на ті, що забезпечують природне існування фізичної особи, і ті, що забезпечують соціальне буття фізичної особи згідно глав 21-22 Цивільного кодексу України. Разом з тим, Сімейний кодекс акцентує увагу на забезпеченні соціального буття дитини, а саме: імені, прізвищі, по батькові дитини та їх зміні (ст.146-148 ЦКУ). Увагу звертають і поставлені у СК (ст.150) і ЦКУ (ст.289) обов’язки батьків по вихованню дитини та заборона покарання дитини фізично.

На наш погляд, найбільш важливою проблемою останнім часом стало правове визначення поняття „соціальна сирота” – неповнолітня або малолітня особа, яка за законом проживає у сім’ї, але не має ні захисту, ні догляду, ні забезпечення з боку членів сім’ї впродовж довгого часу. Ці діти зазвичай фізично ослаблені або хворі, потребують психологічної підтримки та педагогічної корекції. Відповідальність за стан цих дітей повинні нести батьки або особи, що їх замінюють. Але в сучасному законодавстві немає навіть визначення „соціальна сирота” і тому не регламентована відповідальність.

Ст.281 проголошує право на життя як особисте немайнове право. Пункт 2 ст.281 стверджує, що „фізична особа має право захищати своє життя та здоров’я...”, але як це може зробити немовля, якщо мати його не годує, не виховує, або взагалі залишає на вулиці без догляду? Якщо при цьому дитина гине, то злий умисел цього злочини довести важко, тому суд може обмежити свободу матері до трьох років. На наш погляд, Сімейний кодекс України треба доповнити розділом „Особисті немайнові права дітей” та деталізувати їх.

Таким чином, запровадження наших пропозицій допоможе вирішенню найскладніших відносин у праві – відносин між батьками і дітьми.

 

Література:

1. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1998. – 196 с.

2. Горбач О. Адміністративна відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх.// Право України. – 2003. - №5; Грічух О. Проблеми фактичного подружжя.// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №10; Мироненко В. Захист інтересів дітей у разі розірвання батьками шлюбу.// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №2; Саприкіна І. Правовідносини щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи в цивільному праві України.// Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №1; Стефанчук Р. До питання законодавчого закріплення системи особистих немайнових прав фізичних осіб.// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №8 та інші.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.