facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ РАДІОЕКОЛОГІЧНОГО КОМПЛЕКСУ, УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Автор Доклада: 
Пішеніна Т. І.
Награда: 
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ РАДІОЕКОЛОГІЧНОГО КОМПЛЕКСУ, УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

УДК 504.056:504.06

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ РАДІОЕКОЛОГІЧНОГО КОМПЛЕКСУ,

УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Пішеніна Т. І.доктор економіки та менеджменту, професор

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

 

В статті розглядаються особливості впровадження та реалізація основних принципів функціонування системи безпеки радіоекологічного комплексу в провідних країнах - Німеччині, США, Японія, Бельгія, Франція, ФРН. Саме врахування зарубіжного досвіду та його адаптація до українських умов буде зумовлювати покращення впровадженню основних принципів системи радіоекологічної безпеки.

Ключові слова: радіоекологічний комплекс, радіоекологічна безпека, екологічна безпека, екологічна політика, охорона довкілля.

In the article features the introduction and implementation of basic principles of radiological security complex in the leading countries - Germany, USA, Japan, Belgium, France, Germany. This consideration of foreign experience and adapt it to the Ukrainian conditions will improve the condition of the introduction of the basic principles of radiological safety.

Key words: Radiological complex radiological safety, environmental safety, environmental policies, environmental protection.

 

Соціально-економічний розвиток України потребує забезпечення його екологічної безпеки, яка, внаслідок практики природно виснажливого господарювання, кризового екологічного стану більшості території країни, зростання кількості техногенних аварій і катастроф, характеризується значними соціальними, екологічними та економічними збитками. На загальнодержавному та регіональному рівнях досі немає дієвих механізмів і стратегії забезпечення інструментарію для оцінки економічної безпеки.

Зростаючий розвиток промисловості, збільшення техногенного навантаження обумовлюють відповідне зростання рівнів споживання природних ресурсів та обсягів відходів, які повертаються у навколишнє середовище, зменшення можливостей екосистем поглинати та переробляти наслідки антропогенної діяльності. Сучасна ситуація характеризується наближенням або перевищенням за окремими параметрами меж стійкості природних екосистем, що зумовлює необхідність забезпечення екологічної безпеки територій, врахування екологічних обмежень у плануванні напрямків подальшого економічного розвитку суспільства.

Проблемам формування та діяльності системи екологічної безпеки приділялось і приділяється значна увага в різних країнах світу, де на основі глибоких аналітичних досліджень виробляються обґрунтовані пропозиції і рекомендації забезпечення безпеки, впроваджуються нормативно-правові акти, створюється відповідна інституційна система.

В країнах Європейської співдружності екологічна політика поєднує збалансовані адміністративно-контрольні та фінансово-економічні важелі, які дозволяють ефективно регулювати питання охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки. У червні 1993 р. були прийняті основні принципи і положення екологічного обліку в рамках ЄС, які набули чинності в квітні 1995 р. Змінилися і пріоритети у боротьбі з забрудненням атмосфери. Головні програми спрямовані не на введення в дію очисного обладнання, а на створення екологічно чистих технологій. В цих країнах діють понад 200 чітких механізмів реалізації екологічного законодавств, застосовується близько 150 видів екологічних податків, структура і тарифні ставки яких затверджено національними парламентами [1, с.395]. Причому ці механізми мають свої специфічні риси, які обумовлені особливостями власних екологічних проблем, а також сформованістю політичного, економічного, соціального середовищ та специфікою національного управління.

У Німеччині, наприклад, розроблена та реалізується стратегія екологічно орієнтованого менеджменту і екологічного підприємництва, що є важливим напрямком екологічної модернізації, із зростанням ролі екологічних характеристик товарів та продуктів, що виробляються і реалізуються. Обов’язковим для підприємств Німеччини є проходження екологічного аудиту на основі прийнятих національних стандартів, що його регулюють.

У США на початку 70-х років були прийняті законодавчі акти щодо охорони навколишнього середовища, основним з яких став закон про законодавчу політику у сфері охорони навколишнього середовища. Законотворча діяльність, спрямована на раціоналізацію використання природних ресурсів, поліпшення екологічної ситуації в населених пунктах та підвищення стандартів якості життя.

Варто вказати, що в організаційному плані система управління охороною навколишнього середовища в США передбачає три рівні: Національне агентство з охорони довкілля (створене у 1970 р.), центральні агентства штатів та місцеві природоохоронні агентства. Агентство з охорони довкілля є основним органом федерального уряду, що координує діяльність усіх федеральних міністерств та відомств країни і виконує переважно регулятивні функції: регулювання якості довкілля стосовно всіх галузей промисловості, зокрема ядерного виробництва, через розробку відповідних стандартів, загальна координація федеральної природоохоронної діяльності, оцінка ефективності різних заходів у сфері охорони довкілля тощо.

Що до організаційної структури агентства з охорони довкілля, яка сприяє повноті охоплення та комплексності вирішення проблемних питань в галузі екологічного управління США, то воно спирається на: створені у складі агентства спеціальні підрозділи нагляду за небезпечними об'єктами навколишнього середовища; виділення спеціальної групи підрозділів, орієнтованих на надзвичайні ситуації; структуризацію, яка передбачає формування підрозділів: запобігання забрудненням, оцінки впливу на здоров'я, економічного аналізу, науки та технології, контролю виконання законодавства; наявний при агентстві науково-дослідний інститут з розгалуженою мережею лабораторій та Національного центру розгляду екологічних правопорушень.

Одним із важливих напрямків екологічної політики США є фінансування урядом наукових розробок і досліджень. Майже три чверті наукового бюджету агентства з якості довкілля спрямовується на оплату контрактів і субсидій для окремих розробок, що здійснюється здебільшого у промисловості. Причому в США діє досить розгалужена та деталізована система стандартів якості довкілля.

В Японії одним із пріоритетних питань є охорона довкілля. Законодавство в галузі навколишнього середовища Японія почала формувати на початку 70-х рр. XX ст., а у 1964 р. був прийнятий Основний закон щодо боротьби із забрудненням навколишнього середовища, який склав юридичну та методологічну базу для подальшого формування законодавства в галузі охорони довкілля.

До головних напрямів діяльності держави у сфері охорони довкілля в Японії є: впровадження стандартів його якості; організація наукових досліджень з проблем навколишнього середовища; формування системи моніторингу; впровадження програм контролю за забрудненням. Основними рисами механізму охорони природи в Японії є: широке використання передових технологій та новітніх досягнень в галузі її охорони, консолідація владних структур та приватного бізнесу навколо вирішення екологічних проблем, значне поширення програмно-цільового управління, активна участь у вирішенні глобальних екологічних проблем, широке використання системи компенсацій за шкоду від забруднення довкілля.

В країні керівним органом, що займається питаннями навколишнього середовища, є Управління з питань довкілля (засноване у 1971 р. в статусі міністерства), яке здійснює планування основних напрямів державної політики щодо охорони довкілля, розробку проектів екологічних законів, стандартів, нормативів, координацію всіх природоохоронних заходів.

Екологічна політика Японії базується на таких економічних інструментах: пільгове оподаткування та кредитування екологічних заходів; система державного субсидування екологічних ініціатив бізнесу. В Японії розроблені найжорсткіші у світі санітарно-гігієнічні стандарти якості води, впроваджені вимогливі стандарти озеленення новобудов, затінювання, перешкод радіохвилями, ведеться контроль за виробництвом фреонів [1, с.486].

Проблема екологічної безпеки і зараз є актуальною для багатьох країн світу. Екологічна безпека є одним з видів безпеки. Часто в науковій літературі [2, 3, 4, 5, 6] дефініція безпеки зводиться фактично до «стану захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави від внутрішніх та зовнішніх «загроз». Однак поняття «безпека» не є тотожним суто стану захищеності, а значно ширшим, оскільки, визначається в першу чергу не захищеністю від зовнішніх впливів, а внутрішніми властивостями системи певного рівня. Особливо це стосується радіоекологічної безпеки.

З розвитком радіаційної фізики та радіобіології, а також вдосконалення наукових основ радіаційної гігієни системи забезпечення радіаційної безпеки всіх країн світу значно змінились. Ці зміни, як правило, проходили у відповідності з рекомендаціями МКРЗ і новими редакціями основних норм безпеки, що розробляються МАГАТЕ. Очевидно, що після виходу Рекомендацій 1990 року і основних міжнародних норм радіаційної безпеки по захисту від іонізуючого випромінювання і безпеки джерел радіації, прийняті МАГАТЕ в 1994 році, відповідні зміни відобразилися в законодавстві країн-членів МАГАТЕ.

Діючі нині вимоги відносно забезпечення радіаційної безпеки персоналу і населення країн ЄС встановлені Директивами ЄС №8/836 Euratom (1980 р.) і №84/467/ Euratom (1984 р.). Ці директиви розроблені на базі Основних стандартів безпеки для радіаційного захисту МАГАТЕ в Редакції 1982 року, які, в свою чергу, стали практично реалізацією Рекомендацій 1977 року. До 1994 року всі країни - члени Європейського Співтовариства (за виключенням Італії) привели своє законодавство у відповідність з директивами. Кожна з країн ЄС має свій власний закон (або указ президента) про радіаційну безпеку населення, який встановлює як основні межі і числові значення похідних рівнів, так і вимоги до ліцензування практичної діяльності, при здійсненні якої використовуються джерела; правила поводження з цими джерелами. По суті, ці законодавчі акти об'єднують в одному документі вимоги, аналогічні вимогам Закону «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», норми радіаційної безпеки і основні санітарні правила по роботі з джерелами випромінювання. Основні дозові норми (межі норм) в країнах ЄС встановлені у відповідності Рекомендацій МКРЗ у 1977 році, які вимагають подвійного контролю за величиною доз опромінення працівника. Контролюється величина ефективного еквівалента дози (визначеної величини, аналогічної ефективній дозі) і еквівалентній дозі окремих опромінених внутрішніх органів тіла людини, кришталика ока і шкіри. Річна межа для величини ефективної еквівалентної дози встановлена і дорівнює 50 мЗв в рік. Для більшості умов опромінення людини 1 Зв ефективного еквівалента дози приблизно відповідає 1 Зв ефективної дози. Встановлені межі еквівалентних доз опромінення окремих внутрішніх органів в деяких країнах суттєво відрізняються від рекомендованої МКРЗ величини [7]. В ряді країн з власною промисловістю ядерного паливного циклу (Бельгія, Франція, ФРН) персонал великих підприємств розподілений на дві групи. В законодавстві країн ЄС встановлені спеціальні вимоги для обмеження доз опромінення жінок репродуктивного віку. В більшості країн професійним робітником не може бути особа молодше 18 років.

В Україні здійснюється поступова уніфікація системи забезпечення радіаційної безпеки відповідності міжнародним стандартам.

Проблеми методичного забезпечення контролю за опроміненням населення в значній мірі вирішені за роки після аварії на ЧАЕС. Ситуація з методичним забезпеченням контролю доз опромінення персоналу більш складна. Перехід на базову концепцію вимагає суттєвого перегляду методик і регламентів індивідуального дозиметричного контролю внутрішнього опромінення, опромінення нейтронами, контактного опромінення шкіри. Одним з найбільш складних при цьому є завдання контролю за надходженням радіоактивних речовин в організм людини. .

Необхідність вирішення цих проблем була очевидна вченим давно, однак відсутність в країні системи фінансування перспективних розробок в області радіаційної гігієни і радіаційної медицини поставило наукові колективи, що працюють в цій галузі, перед ситуацією, коли фінансування таких розробок можливо лише після прийняття нормативних документів.

Крім вирішення чисто наукових задач, пов'язаних з реалізацією методик контролю доз опромінення населення і обслуговуючого персоналу сучасних досягнень радіаційної фізики і радіаційної біології, необхідна значна робота по впровадженню стандартів якості при забезпеченні радіаційної безпеки. Умовно до цієї проблеми необхідно віднести опромінення працівників радіологічних служб, стандартизації і метрологічної атестації методик контролю, їх широку доступність.

Нормативна база, яка повинна розроблятись підрозділом компетентного органу, являється основою для робіт радіологічних служб. Нові нормативні показники висувають обмеження не тільки на дози, отримані на протязі календарного року, але і на середні дози, які отримуються на протязі багатьох років. Контроль за виконанням цих вимог неможливий без створення автоматизованих систем, які спираються на комп'ютерні бази даних. Створення таких систем різного рівня повинно стати головною практичною зміною - основою в роботі радіологічних служб.

У зв'язку з прийняттям безпорогової концепції радіаційного захисту необхідно розглядати принципово нові завдання, що виникають при розробці нормативних документів.

Для контролю за виконанням норм радіаційної безпеки необхідно:

  • визначити дози опромінення окремих органів від впливу всіх радіаційних факторів;

  • визначити величину ефективної дози, порівняти її значення з встановленою межею, і після цього зробити висновок про відповідність умов опромінення вимогам нормативних документів.

Необхідно чітко визначити види впливу іонізуючого опромінення, на які розповсюджується дія нормативних документів. Нормативний документ повинен визначати детальні вимоги по захисту від опромінення природними джерелами в виробничих умовах:

  • обмеженню опромінення населення техногенними джерелами і
    обмеженню медичного опромінення населення;

  • обмеженню потенційного опромінення.

Числові значення допустимих рівнів повинні бути отримані на основі сучасних радіологічних моделей із застосуванням нових прогресивних методів виміру.

Радіологічні служби повинні бути оснащені методиками, які відповідають сучасному рівню розвитку радіаційної фізики і радіаційної біології. Потрібно змінити філософію нормативних документів. Необхідно чітко розмежувати методи забезпечення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу і населення при здійсненні радіаційно-небезпечної діяльності (застосування джерел іонізуючого опромінення і застосування радіоактивних речовин) в нормальних умовах і у випадку радіаційної аварії.

В звичайних умовах безпека робітників і населення забезпечується регулюванням іонізуючого опромінення. При цьому величина річної ефективної дози опромінення обслуговуючого персоналу і населення обумовлена практичною діяльністю, показником керованості та безпеки джерел. Тому індивідуальний дозиметричний контроль персоналу, як і контроль за опроміненням критичних груп населення, стає, в першу чергу, засобом контролю за безпечним станом джерела. Перевищення встановленої дозової межі необхідно розглядати як показник ослабленого контролю над джерелом, погіршення параметрів його безпеки. Виявлення перевищення встановлених рівнів необхідно взяти за основу для дослідження причин цього перевищення і для зміни умов експлуатації.

Проведення заходів по обмеженню величини індивідуальної річної ефективної дози опромінення персоналу і населення є важливим заходом забезпечення умов безпечної експлуатації джерела, направленої на обмеження вірогідності потенційно небезпечного опромінення.

Враховуючи міжнародний досвід, необхідно, першочергово, звернути увагу на наступне: в міжнародних нормативах будь-яке опромінення на виробництві повинно бути не більше 20 мЗв/год. Ця цифра не залежить від того, є чи немає на робочому місці джерела радіоактивності. Немає необхідності в таких нормативах, де реальна небезпека опромінення відсутня. В НРБУ-97 норма виглядає наступним чином:

  • для осіб, безпосередньо працюючих з техногенними джерелами, - 20 мЗв/год;

  • для осіб, що не підпадають під опромінення в результаті розташування їх робочих місць або від природних джерел – 5 мЗв/рік.

Такий диференційований підхід виправданий. Немає сенсу встановлювати нормативи 20 мЗв/рік там, де можна забезпечити більш жорсткі нормативи.

Врахування зарубіжного досвіду з його критичною оцінкою і можливістю адаптації до вітчизняних умов стосовно формування системи екологічної і радіоекологічної безпеки, особливостей розвитку та функціонування радіоекологічного комплексу сприятиме розробці обґрунтованих напрямів його розвитку, прийняттю науково обґрунтованих і виважених управлінських рішень.

 

Література:

  1. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулювання природокористування. – К.: Кондор, 2004. – 524с.

  2. Александров І.О., Черніченко Г.О., Половян О.В. Економіко-екологічна безпека територіальних утворень та виробничих систем //Регіональна економіка. - 2004. - №1. – С.133-145.

  3. Агапов А.М., Михайлов М.В., Новиков Г.А. Обеспечение ядерной и радиационной безопасности в условиях реформирования атомной отрасли, Проект –2.- М.: 2007.- 21 с.

  4. Алешин А.М., Батий В.Г., Кузьменко В.А. и др. Воздействие завода по переработке жидких радиоактивных отходов ЧАЭС на окружающую среду // Наукові і технічні проблеми Чорнобиля: Зб. наук. ст. – К.: Політехніка, 2002. – С.183-191.

  5. Байдасов С.Л., Серов Г.П. Правовое обеспечение охраны окружающей среды и экологической безопасности. – М.: «Анкил», 2003. – 464 с.

  6. Барбашев С.В. Теоретичні підходи до забезпечення екологічної безпеки ядерних установок // Ядерні та радіаційні технології. – 2006. – т.6. - № 3-4. – С.47-51.

  7. Conceptual Design (Technical and Economic Assessment) of Safe Confinement. Explanation report. SIP K 00 21 000 001 01.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.