facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРО КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕВІАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАХОДИ ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Автор Доклада: 
Несинова С.В., Чебикіна Т.С.
Награда: 
ПРО КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕВІАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАХОДИ ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ

ПРО КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДЕВІАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА ЗАХОДИ ЇЇ ПРОФІЛАКТИКИ

Несинова С.В., к.ю.н. 

Чебикіна Т.С., здобувач

Дніпропетровський університет економіки та права імені Альфреда Нобеля

 

У статті аналізуються погляди вітчизняних та зарубіжних учених на природу девіантної поведінки неповнолітніх, обґрунтовуються умови та обставини, що сприяють поширенню такої поведінки дітей та молоді на сучасному етапі розвитку України, пропонуються певні заходи профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, які виправдали себе у застосуванні в інших країнах.

Ключові слова: поведінка неповнолітніх, девіація, профілактична робота з неповнолітніми, профілактика злочинності серед дітей, заходи профілактики.

The views of domestic and foreign scientists concerning deviant behavior of juveniles are examined in the article. The article justifies the conditions and circumstances that are spreaded such behavior of children and youth at the stage of development of Ukraine, and offers some measures to prevent deviant behavior of juveniles which are explained in practice in other countries.

Key words: behavior of juveniles, deviation, preventive measures with juveniles, preventive measures of criminality among youth, preventive measures.

Сучасна ситуація зі злочинністю в Україні свідчить про загострення цієї проблеми, про пошук шляхів її вирішення. Так, за офіційною статистикою у 2006 р. органами МВС України зареєстровано 420900 злочинів, у 2007 р. – 401293, у 2008 р. - 384424, у 2009 р. - 434678. Натомість, з них розслідувано лише, відповідно - 298306, 303971, 295918, 298650 злочинів [1]. Злочинність неповнолітніх представляє собою частину злочинності у суспільстві, розвивається під впливом тих самих чинників, що й злочинність в цілому. Однак з огляду на вікові особливості та спеціальний соціальний статус неповнолітніх; правові гарантії осіб, які включені до сфери профілактичного впливу; пріоритетні напрямки профілактики правопорушень серед дітей державні органи сьогодні в Україні намагаються визначити заходи профілактики та запобігання злочинності неповнолітніх, закріплюючи їх в окремих нормативних актах та національних програмах. Ще у ХІХ ст. значний розмах дитячої злочинності змусив спочатку фахівців з психології, а потім і вчених з галузей інших наук звернутися до вивчення природи девіації. З’ясуванням причин відхилення соціальної поведінки неповнолітніх вчені займаються і в наш час, оскільки рівень злочинності серед підлітків з року в рік зростає. Так, Н.М. Апетик, вивчаючи девіантну поведінку, як умову попередження її у підлітків, досліджувала вплив на неї фактора моральної саморегуляції [2]. Психологічну діагностику схильності неповнолітніх до делінквентної поведінки розглядав у дисертаційній роботі Р.І. Благута [3]. Протягом останніх років до аналізу проблем девіантної і делінквентної поведінки зверталися Ю.В. Меркулова [4], Т.З. Гарасимів [5], Р.В. Шейко [6].

Подолання цієї проблеми ускладнюється тим, що сучасна система попередження злочинності неповнолітніх потребує належного фінансового, матеріально-технічного, науково-методичного, іншого ресурсного забезпечення, а також ефективної нормативно-правової регламентації.

Перш ніж приступити до кримінологічного аналізу нормативно-правого забезпечення попередження злочинності неповнолітніх, вважаємо за доцільне уточнити зміст окремих термінів, з’ясувати сутність підходів, які мають важливе методичне значення.

Значна кількість західних вчених, які й тепер займаються дослідженням відхилень у поведінці неповнолітніх, не диференціюють чітко такі поняття, як «неповнолітній злочинець», «неповнолітній правопорушник» та «важковиховувана дитина». Найчастіше у працях англійських і американських учених стосовно особистості, яка порушує норми і правила поведінки, вживається термін «delinquent», що в перекладі з англійської означає: винний, правопорушник, злочинець, а термін «delinquency» означає, таким чином, і проступок, і правопорушення, і навіть злочин, тобто будь-які види відхилень у поведінці. Водночас для відхилень, які не мають яскраво вираженого антисоціального характеру, вживається термін «deviant», девіація (відхилення від норми). Тому, можна констатувати, що оскільки девіантна поведінка неповнолітніх є важливою передумовою злочинності серед дітей, то з'ясування її причин та визначення заходів її профілактики надасть можливість не усувати наслідки вже існуючої злочинності серед дітей та молоді, а не допускати створення ситуації у суспільстві, коли проблема злочинності неповнолітніх прогресує та загострюється.

Крім того, ми хочемо привернути увагу до потреби упорядкування понятійного апарату сучасної вітчизняної кримінологічної науки, адже довільне використання термінів „запобігання”, „попередження”, „профілактика”, „припинення” суттєво ускладнює кримінологічне розуміння конкретного роду діяльності, не сприяє удосконаленню практики протидії злочинності. Враховуючи наявність у злочинності та окремих злочинів складного й тривалого генезису, багатоманітність форм криміногенної активності (у вигляді не лише злочинної, а й дозлочинної поведінки) існує широкий спектр різних заходів впливу на криміногенні чинники залежно від їх розвитку в часі. Тобто, попередження злочинності – це система заходів щодо зниження росту злочинності шляхом усунення її причин та умов (кримінологічна профілактика), а також запобігання (російською „предотвращения) та припинення („пресечения”) конкретних злочинів [7, c. 141-140; 8, c. 109]. При цьому на відміну від „запобігання” та „припинення” кримінологічний термін „профілактика” слід відносити не до конкретних злочинів, а до злочинності та з усунення її криміногенних чинників (детермінант). Запобігання злочинів - це заходи, що застосовуються при виявленні умислу чи готуванні до злочину [7, с. 141]; а припинення - „дії, спрямовані на перешкоджання вже розпочатої злочинної діяльності на стадії замаху [7, c. 141] чи наступних епізодах при тривалих злочинах [8, с 109-110]. То ж за своїм характером заходи є неоднорідними та застосовуються різними суб’єктами. Так, профілактику здійснюють, як правило, загальні суб’єкти, а запобігання та припинення - переважно спеціальні суб’єкти, зокрема органи внутрішніх справ. До того ж , як підкреслює А.Ф. Зелінський, „на відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах чи навіть за закінчений злочин” [7, c. 141].

Щодо нормативно-правового забезпечення профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, то Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» [9] слід розглядати як базовий, що на спеціальному рівні регулює попередження злочинності неповнолітніх в Україні. Однак у контексті положень цього Закону недооцінюється роль сім’ї у профілактиці правопорушень серед дітей, недостатня увага приділяється проблемі неухильності відповідальності за порушення законних прав та інтересів дітей. У цьому законі міститься лише перелік спеціальних суб’єктів профілактики правопорушень серед дітей, основні принципи їх діяльності, завдання, обов’язки, а чинні підзаконні акти не можуть компенсувати низки прогалин нормативно-правого регулювання. Крім того, у цьому Законі також нема чітких положень, які б вказували на спільність завдань цих суб’єктів, конкретні форми та напрями їх взаємодії. Державна програма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 рр. [10] з огляду на цільовий характер містить заходи загальної профілактики, націлені винятково на бездоглядність і безпритульність, тобто інші криміногенні фактори, які також пов’язані зі злочинністю неповнолітніх залишаються поза сферою профілактики (негативний вплив засобів масової інформації, вади родинного виховання, наркотизм, пияцтво, недоліки в діяльності спеціальних суб’єктів попередження злочинності неповнолітніх, проблеми віктимної поведінки неповнолітніх, розгляд яких заслуговує окремої уваги тощо). У Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (на відміну від аналогічної програми, що була розроблена на 2001–2005 рр.) відсутній розділ, присвячений мінімізації злочинного впливу на неповнолітніх та молодіжне середовище, натомість зазначено окремі заходи, які не мають системного характеру. Вищезазначені програмні документи мають строковий характер, не містять переліку заходів індивідуальної профілактики неповнолітніх, підстав та порядку їх застосування, а також спеціальних методів, форм профілактики, які зазвичай найдоцільніше застосовувати до неповнолітніх правопорушників. Тобто, низка актуальних проблем попередження злочинності неповнолітніх залишилися поза сферою правого регулювання, що не сприяє законності та ефективності такої діяльності, а мають строковий характер, у той час як потреби у попередженні злочинності неповнолітніх не обмежені такими часовими рамками Все це посилює автономність діяльності спеціальних суб’єктів, визначених у цьому Законі, та не сприяє координації їх зусиль у спільній справі профілактики правопорушень серед дітей та соціального захисту дітей.

Однак, слід погодитися із А.Г. Аванесовим, який вважає, що недоцільно нормативно-правове забезпечення розуміти лише як перелік відповідних нормативно-правових актів, оскільки складається уявлення, що завдання нормативно-правового забезпечення зводиться лише до підбору відповідного законодавчого матеріалу [11, с 431]. Загалом цій проблемі присвячено чимало праць з кримінології, адже для науковців реалії життя дають досить багато фактів для аналізу й осмислення, хоча результати їх праці, на жаль, ще не приносять бажаних результатів, бо рівень злочинності в Україні залишається на досить високому рівні.

Що стосується девіантної та делінквентної поведінки неповнолітніх, сьогодні на Заході існує багато різних течій, тенденцій, напрямів. Переважна більшість вчених головною причиною виникнення відхилень у формуванні особистості та вчинення неповнолітніми правопорушень вважає несприятливі умови життя дітей, недостатність правильних виховних впливів на їх поведінку. Інші називають серед причин цього явища недоліки існуючої в державах системи управління, яка обумовлює і породжує злочинність. Були й такі, котрі вважали, що певна частина дітей вже народжується з деякими злочинними задатками, «дефектами морального розвитку», що в основному зумовлено поганою спадковістю. Всі теорії та концепції можна об’єднати за трьома напрямами - біосоціальним, соціологічним та критичним. Відповідно до напряму виникають різні способи проведення профілактичних заходів щодо попередження девіантної поведінки неповнолітніх: правовий, медико-біологічний, соціальний. Концепція правової превенції передбачає вдосконалення кримінально-правових заходів у рамках чинного законодавства. Концепція медико-біологічної превенції пропонує клінічні програми впливу на особистість, схильної до протиправної поведінки. Суть концепції соціальної превенції полягає в розвиткові та розширенні мережі найрізноманітніших служб обстеження, які до певної міри сприяли б забезпеченню ранньої профілактики. Пропонується також поєднання заходів обстеження, спостереження, виховання, покарання.

Прикладом країни, в якій діють такі служби, може бути Великобританія. У Великобританії уряд виділяє значні кошти на проведення наукових досліджень та забезпечення науково-практичної діяльності відповідних служб, інституцій, об’єднань. Робота з неблагополучними сім’ями, а також з неповнолітніми, схильними до протиправної поведінки, забезпечується, соціальною службою, працівники якої в тісній співпраці з правоохоронними органами проводять комплекс профілактичних заходів. Насамперед це виявлення неблагополучних сімей, де не створені належні умови для належного розвитку дітей, більше того, де їх ображають, карають, чи взагалі на них не звертають уваги, і це негативно починає позначатися на поведінці дитини. Найбільш поширеними заходами в подібних випадках є тимчасове вилучення дитини із сім’ї: «fostering» і «mainstay» як особливий вид опікунства. «Fostering» передбачає перебування в чужій сім’ї протягом тривалого часу (як правило, до повноліття). Однак дитина зберігає контакти із справжніми батьками, і у разі, якщо умови в сім’ї для виховання дитини стають сприятливішими, вона знову повертається у сім’ю. «Мainstay» передбачає догляд за дітьми від 11 до 17 років через тимчасові труднощі в сім’ї дитини на коротший період (найчастіше лише кілька місяців). Якщо труднощів позбуваються, то дитина повертається в сім’ю, в іншому випадку – оформляється «fostering». Крім того, існує й інший вид догляду за дітьми з неблагополучних сімей – «emergency care», тобто догляд у надзвичайних (критичних) ситуаціях, наприклад, коли виникає необхідність негайно ізолювати дитину від негативного впливу (наприклад, у сім’ї трапилося вбивство, арешт, аварія тощо). У таких випадках дитина передається на догляд в іншу сім’ю на кілька днів чи тижнів до остаточного вирішення питання про її подальшу долю. Люди, які в будь-який час готові прийняти в свою сім’ю чужу дитину, називаються «carers». Такими можуть бути сімейні чи одинокі люди, яким виповнилося 25 років і які виявили бажання виховувати чужих дітей. Ці види догляду за дітьми з неблагополучних сімей виникли тому, що дитячі будинки та інтернати не дуже популярні у Великобританії, оскільки вважається, що нормальний розвиток дитини краще забезпечується в сім’ї, нехай навіть і в чужій. На нашу думку, це цілком правильно, проте слід враховувати турботливе ставлення суспільства до цієї проблеми та необхідність визначення критеріїв відбору тих осіб, яким на певний час передається дитина. На нашу думку, критерій віку та бажання цієї особи – це занадто мало для того, щоб передати їй чужу дитину без волі дитини за умови, що на дитину вже існує вплив певних негативних факторів чи стресу.

З неблагополучними сім’ями, де, якщо це можливо, залишається дитина, проводиться інтенсивна психотерапевтична, консультативна робота, лише індивідуальна, залежно від тих труднощів, які відчуває сім’я. Сім’я перебуває під постійним контролем соціального працівника, відвідує заняття в спеціальних консультативних центрах з питань сім’ї, які є в кожному місті. Велика увага приділяється дітям, у поведінці яких вже проявилися певні відхилення, які вчинили проступки, незначні правопорушення.

У випадку вчинення злочину неповнолітнім до 16 років справа розглядається не у суді, а у «Children Panels». Це спеціальна комісія, що складається з людей (переважно віком від 25 до 50 років), які мають певні знання у галузі психології, педагогіки, навички спілкування з дітьми. Робота в цій комісії вважається надзвичайно відповідальною, тому члени цієї комісії проходять відповідну підготовку за спеціальними програмами та призначаються Державним секретарем на п’ять років. Процес слухання дитячих справ, в якому беруть участь три члени комісії називається «Children’s Hearings», що найчастіше відбувається в сім’ї, за місцем проживання, в присутності батьків і дитини, поведінка якої обговорюється. Перед цим дитину всебічно вивчають. В результаті слухання приймається рішення стосовно майбутнього дитини: вона може бути залишена в сім’ї, але перебувати під наглядом соціального працівника; передана під опіку іншої сім’ї; а іноді - направлена в спеціальну школу для дітей з відхиленнями у поведінці, де діти можуть перебувати від кількох місяців до кількох років залежно від того, чи є позитивні зміни в їх поведінці. У деяких випадках діти з незначними відхиленнями у поведінці продовжують навчатися у своїй школі, але після обіду вони обов’язково відвідують спеціальні центри соціальної роботи, де з ними працюють спеціалісти за індивідуальною програмою [12, с 90-95].

Отже, можна зробити висновок, що в України концепція соціальної роботи з сім’єю на законодавчому та фінансовому рівнях виникла на початку ХХІ століття, є відносно новою, тому потребує подальшого вивчення та вдосконалення. На законодавчому рівні залишаються неврегульовані важливі складові системи попередження злочинності неповнолітніх й, зокрема, не вказано: об’єкти профілактики; чіткий перелік заходів профілактики, підстави та порядок їх застосування; перелік найдоцільніших форм та методів профілактики; пріоритетних напрямів профілактики правопорушень серед дітей.

Зарубіжний досвід щодо практичних заходів профілактики і подолання девіації у неповнолітніх досить різноманітний. Зокрема у Великобританії значна увага у вирішенні цієї проблеми приділяється інституту сім'ї, різним видам опікунства та індивідуальному підходу у соціальній роботі з неповнолітніми. За українськими традиціями важливими є повага до сімейних цінностей і потреба виховання дітей у сім’ї. Тому такий досвід варто було б використати у роботі український соціальних центрів. Однак слід враховувати особливості правосвідомості суспільства, підвищувати соціальну роль у профілактиці девіантної поведінки неповнолітніх, оскільки це питання на сьогодні в Україні залишається поза увагою уряду та соціальних служб.

Попередження злочинності неповнолітніх в сучасних умовах з урахуванням особистісних характеристик особи злочинця - найбільш реальний внесок у загальне попередження цього складного феномена. Необхідність індивідуальної профілактики виникає у тих випадках, коли соціалізація певної особи відбувалася незадовільно. Кінцева мета індивідуальної профілактики полягає, власне, у тому, щоб усунути допущені на більш ранніх стадіях формування особистості дефекти соціалізації, привести внутрішній контроль до відповідності із зовнішнім.

Однак, слід зробити зауваження з приводу того, що не всі неповнолітні зможуть без проблем у моральному та психічному планах переносити часті зміни обстановки (спочатку одна сім’я, а потім інша), адже для них важлива стабільність та постійність стосунків.

 

Література:

  1. Офіційні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України: електронний ресурс // www.mvs.gov.ua

  2. Апетик Н.М. Моральна саморегуляція як умова попередження девіантної поведінки підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна і вікова психологія» / Н.М. Апетик. – К., 2001. – 20 с.

  3. Благута Р.І. Психологічні засади профілактики делінквентності неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / Р.І. Благута. – К., 2006. – 16 с.

  4. Меркулова Ю.В. Психологічні аспекти виникнення девіантної та делінквентної поведінки // Південноукраїнський правовий часопис. – 2008. – № 1. – С. 208-210.

  5. Гарасимів Т.З. Девіантна поведінка особистості: філософсько-правовий аспект: монографія. – Львів.: РВВ ЛьвДУВС, 2009. – 524 с.

  6. Шейко Р.В. До питання релятивізму девіантної поведінки // Вісник ХНУВС. – 2009. – №  45. – С. 219-223.

  7. Зелинский А.Ф. Криминология: науч. пособие. - Х.: Рубикон, 2000. - 240 с.

  8. Щербаков В. Понятие, содержание и стадии предупреждения преступлений в сфере экономики // Уголовное право. - 2003. - № 4. - С. 109-111.

  9. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 6. – Ст. 35; 2007. – № 15. – Ст. 194.

  10. Державна програма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – 31 травня. – Ст. 1443.

  11. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 528 с.

  12. Козубовський В.В. Соціальний захист неповнолітніх у Великобританії (порівняльний аналіз) / В.В. Козубовський. – Ужгород: УжНУ, 2004. – 129 с.

10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.