facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ КОНЦЕСІЇ

Автор Доклада: 
Макаренко А.В.
Награда: 
ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ КОНЦЕСІЇ

УДК 346.543

ПРАВОВА ПРИРОДА ДОГОВОРУ КОНЦЕСІЇ

Макаренко А.В.,асистент

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

 

У статті на основі національного та міжнародного законодавства, теоретичних обґрунтувань розглядається правова природа концесійного договору, визначаються його характерні ознаки та місце концесійного договору в системі договорів.

Ключові слова: концесійний договір (договір концесії), цивільно-правовий договір, адміністративний договір, інвестиційний договір, концесійна діяльність.

The article is based on national and international legislation, theoretical studies considered the legal nature of a concession agreement, determined by its characteristic signs and place concession agreement in the contracts.

Key words: concession contract (concession agreement), a civil contract, administrative contract, investment contract, concession activity.

 

Концесія нараховує століття історії, є достатньо дослідженою, відрізняється простотою та універсалізмом. За допомогою договору концесії формуються та розвиваються концесійно-договірні правовідносини, які беруть свій початок ще з часів Стародавнього Риму.

Багато вчених та практиків досліджували різні аспекти концесійних відносин. У теорії ведуться дискусії щодо правової природи договору концесії, який має давню історію та змінює свої риси з розвитком суспільства.

Поняття концесійного договору міститься у Господарському кодексі України, з чого можна зробити висновок, що договір концесії є господарським договором. А згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за загальними правилами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншим нормативно-правовими актами[1].

Крім того, при буквальному тлумаченні норм концесійного законодавства, можна стверджувати про інвестиційний характер як концесій, так і безпосередньо договору концесії. Саме тому ряд науковців наводять переконливі ознаки договору концесії, що визнати його одним з видів інвестиційних договорів.

Варто визначити і місце концесійного договору у системі господарських договорів. Договірний характер концесійній діяльності в нашій державі був закріплений ще до прийняття Господарського кодексу України та Закону України “Про концесії”. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року встановлює, що надання іноземним інвесторам прав на розробку та освоєння відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів, проведення господарської діяльності, пов’язаної з використанням об’єктів, що перебувають у державній власності, але не передані підприємствам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління, здійснюється на підставі концесійних договорів, які укладаються з іноземними інвесторами Кабінетом Міністрів України або уповноваженим на це державним органом відповідно до законодавства України. Дане положення не дає прямого визначення концесійного договору стосовно інвестиційної діяльності іноземних інвесторів на території України, а виходить із традиційного розуміння концесійного договору, який укладається від імені держави уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування з суб’єктом підприємницької на експлуатацію природних ресурсів, державних промислових підприємств і т. д.[2].

Про господарський характер концесійного договору свідчить його відповідність ознакам, притаманним господарським договорам, які в свою чергу витікають із загальних засад здійснення господарської діяльності.

Господарський кодекс України визначає господарську діяльність як діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [1]. Головною метою та ознакою даної діяльності є досягнення економічних та соціальних результатів.

Це нормативне положення поділяє й наука господарського права. Так, під господарською діяльністю вона розуміє діяльність, спрямовану на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, результатом якої повинно бути задоволення громадських потреб, тобто господарська діяльність обов’язково має бути суспільно корисною [3, c. 7].

Проте найбільше в юридичній літературі ведуться дискусії щодо того, до якого виду договорів – цивільного чи адміністративного – віднести концесійний договір.

Досліджуючи право радянського періоду, можна зробити висновок, що дослідники юридичної природи концесійного договору дореволюційного періоду (Л.С. Таль, Н.М. Коршунов) кваліфікували цей різновид угоди як публічно-правовий. Радянські юристи в період 20-30-х років (І.Н. Бернштейн, Б.А. Ландау, В.Н. Бурковський) стверджували, що концесійні договори носять характер одностороннього адміністративного акту [4; 5, с. 123-130].

На думку деяких вчених, специфіка концесійного договору проявляється у відхиленні від цивільно-правового порядку регулювання. Владний акт держави, який є джерелом концесійних правовідносин, виводить права і обов’язки сторін за межі цивільного права, надає відтінку їх нормативної обов’язковості для сторін [6, с. 27].

І. Шихата розглядає концесійний договір як договір, що має риси нормативно обов’язкового акту держави. Подібний нормативний акт покликаний забезпечити, на перший погляд штучно-створену та підтримувану рівність сторін договору і баланс їх договірних інтересів, які є цілком природними в цивільно-правових відносинах та завідомо виключаються в публічно-правових відносинах держави та приватної особи [7, с. 43-45].

У своїй праці С.А. Сосна вказує, що концесійний договір не може бути сформульований як цивільно-правовий, оскільки несе в собі ряд «вроджених» публічно-правових ознак, які не відповідають цивільно-договірним. До таких ознак чи властивостей договору відносять: владний (законодавчий чи адміністративний акт), як основа виникнення договірних правовідносин; особливий характер об’єктів державної та комунальної власності, що обумовлює їх використання лише в концесійному порядку; особливий характер певних видів діяльності, які складають прерогативу держави чи іншого публічно-правого утворення і вимагають їх здійснення лише на умовах концесії; підкорення концесіонера імперативам публічного інтересу; наявність у держави суверенних імунітетів у сфері виконавчого провадження [6, с. 34-37].

Ми підтримуємо думку, що повне перетворення концесії в цивільно-правовий договір може призвести до втрати концесієдавцем можливості зобов'язати концесіонера, у випадку невідкладної суспільної потреби, виконувати дії, які не були передбачені договором або навпаки утриматися від дій, які він був зобов’язаний виконати по договору. Держава може опинитися в ситуації, коли вимоги кредиторів будуть звернені на державну власність, яка не підлягає відчуженню або може стати заручником довготривалих судових процедур, за умови, коли необхідне швидке та ефективне рішення.

З ряду законів України, наприклад, «Про місцеві державні адміністрації» [8], де вказано про право владних суб’єктів укладати договори для реалізації своїх управлінських функцій, можна зробити висновок про належність договорів концесії до адміністративних договорів [9, c. 13]. Зокрема зазначається, що шляхом укладення договорів про концесії публічної (державної) служби органи виконавчої влади делегують юридичним та фізичним особам частину своїх функцій і повноважень по забезпеченню життєво важливих суспільних потреб та інтересів громадян.

На даний момент у національному законодавстві чітко не розкрито поняття даної групи договорів. У російській юридичній літературі адміністративний договір визначається як такий, що заснований на адміністративно-правових нормах і розроблений у результаті добровільного узгодження волі двох (або більше) суб’єктів адміністративного права, один з яких завжди є суб’єктом державної влади, багатосторонній акт, яким встановлюються (змінюються, припиняються) взаємні права та обов’язки його учасників [10, c. 173]. Порядок укладання даного договору суворо регламентований, передбачається спеціальний порядок вирішення спорів, що виникають у процесі їх виконання. Характерною особливістю адміністративних договорів є неможливість односторонньої зміни або відмови від виконання їх умов, також не враховуються форс-мажорні обставини. Відмічається публічність оприлюднення умов адміністративного договору [9, c. 12].

В правовій доктрині досить поширеною є точка зору, що концесійний договір – це особливий, змішаний тип договору, який поєднує публічні та цивільно-правові моменти [6].

На думку французьких юристів початку XIX століття, концесійний договір об’єднує практично дві угоди: адміністративний акт, який регламентує правове положення концесіонера, та цивільний договір, що регулює майнові наслідки та умови експлуатації між сторонами. Таким чином, характерною рисою деяких концесійних договорів є той факт, що концесіонер начебто замінює собою публічну владу, з якою уклав договір та котра передала йому здійснення публічно-правових повноважень. Проте, концесійними визнаються і такі договори, що є уступкою на користь приватних осіб права користування частиною майна даної публічної юридичної особи (органу державної влади чи місцевого самоврядування)[11,12].

Підводячи підсумки дослідження, варто відмітити, що для концесії в нашій країні чітко не визначені поняття цивільно-правового чи адміністративного договору з приватною особою. Часто деякі звичайні цивільно-договірні форми (орендні, підрядні, змішані) також називають концесіями, але лише тому, що опосередковані ними підприємницькі відносини нетрадиційні, нетипові чи незвичні для цивільно-договірних відносин.

Специфіка концесійного договору проявляється у відхиленні від цивільно-правового порядку регулювання підприємницької діяльності. Владний акт держави, який є джерелом концесійних правовідносин, виводить права і обов’язки сторін за межі цивільного права, надає відтінку їх нормативної обов’язковості для сторін. Але концесійний договір не відноситься за рядом ознак і до типового публічно-правового (адміністративного) договору.

У сучасну епоху багато правових систем, з чим варто погодитись, приходять до спільної точки зору, що в юридичному відношенні концесія – це «гібридний» правовий інструмент, який має одночасно договірні та статутні (законодавчі) джерела. Це проявляється в якості збереження, як елементу концесійного механізму, акту законодавчого чи виконавчого органу влади як основи виникнення подібних правовідносин. А також незмінним лишається поняття права виключного користування об’єктами державної та комунальної власності чи здійснення таких видів діяльності, на які держава поширює свою монополію чи має прерогативу орган місцевого самоврядування. Ці поняття, характерні для публічно-правового договору, є прийнятними і для цивільно-правового та інвестиційного законодавства.

 

Література:

  1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

  2. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №19. – С.80.

  3. Правове регулювання господарських відносин за участю промислових підприємств: підручник /За ред. В. М. Гайворонського та В. П. Жушмана. – Х.: Право, 2000. – 288 c.

  4. Бернштейн И., Ландау Б., Машкевич В. Правовые условия концессионной деятельности в СССР. – М.: Госюриздат РСФСР. – 173 с.

  5. Ландау Б.А. Концессионное право Союза ССР. – М: Глав лит., 1925. – 74 с.

  6. Сосна С.А. Концессионные соглашения: теория и практика. – М.: ООО «Нестор Академик Паблишерз», 2002. – 256 с.

  7. Шихата И. Правовая реформа. Теория и практика. М., 1998. – С.136.

  8. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

  9. Стефанюк В. Адміністративний договір – вимога сьогодення //Право України. – 2003. – № 11. – С. 11 – 16.

  10. Бахрах Д.Н. Административное право /Учебник. – Москва: Изд-во БЕК. – 1997. – 368 с.

  11. Григоров О.М. Договір концесії: проблеми юридичної кваліфікації // Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - Вип. 10. – С.22-24.

  12. Григоров О.М. Концесійні угоди: правова природа та особливості правового регулювання: Дис...канд. юрид. наук. – К. – 2000. – 172 с.

10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.