facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Автор Доклада: 
Тацишин І.Б.
Награда: 
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

 
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
 
Тацишин І.Б., кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри правознавства
Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького
 
 
У статті розглядається правове регулювання доступу до публічної інформації в розрізі існуючої проблематики в Україні із запропонованими шляхами вирішення в порівнянні з іноземною практикою.
Ключові слова: інформація, публічна інформація, доступ до публічної інформації, державна таємниця, публічна інформація з обмеженим доступом.
The article considers the legal regulation of access to public information in the context of the existing problems in Ukraine, suggested ways to settle in comparison with foreign practices.
Key words: information, public information, access to public information, state secrets, public classified information
 
Основа права на доступ до інформації закріплено в ст. 34 Конституції України відповідно до якої, кожен має право вільно зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Ця норма Конституції України ґрунтується на положеннях Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (стаття 18, 19) та ін.
Під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [1, ст. 1].
У складі права на доступ до інформації можна виділити такі елементи (правомочності), які можуть бути реалізовані всіма без винятку суб’єктами зазначеного права:  право доступу до документів та інших матеріалів, інформаційним ресурсам та інформаційним системам;  право на звернення за інформацією до певних суб’єктів; право отримувати інформацію від конкретних суб’єктів; право фіксувати інформацію, у тому числі за допомогою технічних засобів; право на відтворення інформації (отриманої у не заборонений законом спосіб); право на доведення інформації до конкретних суб’єктів через її опублікування, а також поширення через мережі обміну даними (зокрема Інтернет), передачі через засоби масової  інформації  в
режимі повідомлень; право на отримання консультації з питань доступу до інформації [2, с. 131].
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом [1, ст. 28]. Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. 
Верховна Рада України 13.01.2011р. ухвалила Закон «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) в якому визначено поняття публічної інформації, гарантії та принципи забезпечення права на доступ публічної інформації, порядок доступу до інформації, визначення та перелік суб’єктів у сфері доступу до публічної інформації з визначенням їх повноважень та реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом. Даний законодавчий акт врегульовує механізм доступу до публічної інформації запитувачів інформації, якими можуть виступати фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» [3, ст. 1].
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації [3, ст. 3].
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію [3, ст. 5].
Законодавством України чітко не визначено, яка саме інформація захищається державою. Законом України «Про державну таємницю» встановлюються такі грифи секретності як «особливо таємно», «цілком таємно», «таємно». Поряд з тим застосовуються такі грифи секретності, як «для службового користування», «опублікуванню не підлягає», «не для друку», «для внутрішнього користування». Законодавче врегулювання такого роду грифів секретності не врегульовано, але існує реальна практика застосування органами державної влади, зокрема на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.98 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» [4]. Наприклад, у 2010 році з гифом «для службового користування» видано 77 нормативно-правових актів органів державної влади [5].
Законом України «Про доступ до публічної інформації» також визначено види публічної інформації з обмеженим доступом, зокрема: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Поряд з тим, у даному законодавчому акті необхідно було б передбачити вичерпний перелік випадків за умови наяності яких можна було б отримати інформацію з обмеженим доступом за наявності важливіших підстав ніж ті що є передумовою обмеження доступу.
Відповідно до Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року доступ до офіційних документів  на 
основі рівноправності та відповідно до чітких правил: дозволяє   громадянам   виробити   адекватне   бачення   та  сформувати критичні погляди щодо стану суспільства,  у якому  вони живуть, та щодо органів влади, які ними керують; сприяє  більшій  дієвості  та ефективності адміністративних органів і допомагає підтримувати  їх  цілісність,  усуваючи  ризик корупції; є чинником,  що підтверджує легітимність органів управління  як державних служб  і  посилює  довіру  громадськості  до  органів державної влади [6].
З огляду на вищенаведене можна прийти до висновку про достатню правову регламентацію доступу до публічної інформації в Україні. Оскільки, наявність законодавчого акту про доступ до публічної інформації не у кожній державі забезпечується реальним механізмом, а навпаки служить одним з способів ще більшого обмеження доступу до неї.
До прикладу, у 2002 році уряд Зімбабве поступився багаторічній кампанії правозахисних і журналістських організацій та ухвалив закон про свободу інформації – Закон про доступ до інформації і захист приватності. Новий Закон надав громадськості обмежене право доступу до урядових записів, але водночас він створив чиcленні й cерйозні перешкоди  на шляху до справжньої cвободи інформації: усі журналісти й видання повинні пройти ліцензування урядом; більшості іноземних кореспондентів може бути не дозволено продовжувати репортажі; посилено вимоги до власності, які обмежують можливості приватних ЗМІ залучати інвестиції; передбачено нові обмеження на репортажі з «фальшивими новинами» [7, с. 18]. –
Прозорість механізмів доступу до публічної інформації та обмеження доступу до інформації є одними з ключових індикаторів відкритого інформаційного суспільства. Належне правове врегулювання даних механізмів шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) свідчить про розуміння публічної влади в необхідності правового врегулювання доступу до публічної інформації з метою забезпечення виконання Конституції України та взятих на себе міжнародних зобов’язань. 
 
Література:
1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -  № 48. -  Ст. 650.
2. Є.Пілат Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи /                Пілат Є. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – випуск №50. – С. 127-132.
3. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33015
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» від 27.11.98р. №1893 // Урядовий кур’єр. – 1998. - №143. 
5. Северин О. Службове користування: підсумки року [Електронний ресурс] // Право знати. – Режим доступу : http://stop-x-files-ua.org/?p=4243.
6. Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_a33.
7. Свобода інформації : навчальний посібник для державних службовців. [пер. з англ.   Р. Тополевського] – К. : Тютюкін, 2010. – 128 с.
УДК 342.9
 
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
 
Тацишин І.Б., кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри правознавства
Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького
 
 
У статті розглядається правове регулювання доступу до публічної інформації в розрізі існуючої проблематики в Україні із запропонованими шляхами вирішення в порівнянні з іноземною практикою.
Ключові слова: інформація, публічна інформація, доступ до публічної інформації, державна таємниця, публічна інформація з обмеженим доступом.
The article considers the legal regulation of access to public information in the context of the existing problems in Ukraine, suggested ways to settle in comparison with foreign practices.
Key words: information, public information, access to public information, state secrets, public classified information
 
Основа права на доступ до інформації закріплено в ст. 34 Конституції України відповідно до якої, кожен має право вільно зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Ця норма Конституції України ґрунтується на положеннях Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (стаття 18, 19) та ін.
Під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [1, ст. 1].
У складі права на доступ до інформації можна виділити такі елементи (правомочності), які можуть бути реалізовані всіма без винятку суб’єктами зазначеного права:  право доступу до документів та інших матеріалів, інформаційним ресурсам та інформаційним системам;  право на звернення за інформацією до певних суб’єктів; право отримувати інформацію від конкретних суб’єктів; право фіксувати інформацію, у тому числі за допомогою технічних засобів; право на відтворення інформації (отриманої у не заборонений законом спосіб); право на доведення інформації до конкретних суб’єктів через її опублікування, а також поширення через мережі обміну даними (зокрема Інтернет), передачі через засоби масової  інформації  в
режимі повідомлень; право на отримання консультації з питань доступу до інформації [2, с. 131].
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом [1, ст. 28]. Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. 
Верховна Рада України 13.01.2011р. ухвалила Закон «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) в якому визначено поняття публічної інформації, гарантії та принципи забезпечення права на доступ публічної інформації, порядок доступу до інформації, визначення та перелік суб’єктів у сфері доступу до публічної інформації з визначенням їх повноважень та реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом. Даний законодавчий акт врегульовує механізм доступу до публічної інформації запитувачів інформації, якими можуть виступати фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень.
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» [3, ст. 1].
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації [3, ст. 3].
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію [3, ст. 5].
Законодавством України чітко не визначено, яка саме інформація захищається державою. Законом України «Про державну таємницю» встановлюються такі грифи секретності як «особливо таємно», «цілком таємно», «таємно». Поряд з тим застосовуються такі грифи секретності, як «для службового користування», «опублікуванню не підлягає», «не для друку», «для внутрішнього користування». Законодавче врегулювання такого роду грифів секретності не врегульовано, але існує реальна практика застосування органами державної влади, зокрема на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.98 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» [4]. Наприклад, у 2010 році з гифом «для службового користування» видано 77 нормативно-правових актів органів державної влади [5].
Законом України «Про доступ до публічної інформації» також визначено види публічної інформації з обмеженим доступом, зокрема: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Поряд з тим, у даному законодавчому акті необхідно було б передбачити вичерпний перелік випадків за умови наяності яких можна було б отримати інформацію з обмеженим доступом за наявності важливіших підстав ніж ті що є передумовою обмеження доступу.
Відповідно до Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року доступ до офіційних документів  на 
основі рівноправності та відповідно до чітких правил: дозволяє   громадянам   виробити   адекватне   бачення   та  сформувати критичні погляди щодо стану суспільства,  у якому  вони живуть, та щодо органів влади, які ними керують; сприяє  більшій  дієвості  та ефективності адміністративних органів і допомагає підтримувати  їх  цілісність,  усуваючи  ризик корупції; є чинником,  що підтверджує легітимність органів управління  як державних служб  і  посилює  довіру  громадськості  до  органів державної влади [6].
З огляду на вищенаведене можна прийти до висновку про достатню правову регламентацію доступу до публічної інформації в Україні. Оскільки, наявність законодавчого акту про доступ до публічної інформації не у кожній державі забезпечується реальним механізмом, а навпаки служить одним з способів ще більшого обмеження доступу до неї.
До прикладу, у 2002 році уряд Зімбабве поступився багаторічній кампанії правозахисних і журналістських організацій та ухвалив закон про свободу інформації – Закон про доступ до інформації і захист приватності. Новий Закон надав громадськості обмежене право доступу до урядових записів, але водночас він створив чиcленні й cерйозні перешкоди  на шляху до справжньої cвободи інформації: усі журналісти й видання повинні пройти ліцензування урядом; більшості іноземних кореспондентів може бути не дозволено продовжувати репортажі; посилено вимоги до власності, які обмежують можливості приватних ЗМІ залучати інвестиції; передбачено нові обмеження на репортажі з «фальшивими новинами» [7, с. 18]. –
Прозорість механізмів доступу до публічної інформації та обмеження доступу до інформації є одними з ключових індикаторів відкритого інформаційного суспільства. Належне правове врегулювання даних механізмів шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) свідчить про розуміння публічної влади в необхідності правового врегулювання доступу до публічної інформації з метою забезпечення виконання Конституції України та взятих на себе міжнародних зобов’язань. 
 
Література:
1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -  № 48. -  Ст. 650.
2. Є.Пілат Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи /                Пілат Є. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – випуск №50. – С. 127-132.
3. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33015
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» від 27.11.98р. №1893 // Урядовий кур’єр. – 1998. - №143. 
5. Северин О. Службове користування: підсумки року [Електронний ресурс] // Право знати. – Режим доступу : http://stop-x-files-ua.org/?p=4243.
6. Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_a33.
7. Свобода інформації : навчальний посібник для державних службовців. [пер. з англ.   Р. Тополевського] – К. : Тютюкін, 2010. – 128 с.
УДК 342.9
 
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
 
Тацишин І.Б., к.ю.н., старший викладач
Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького
 
У статті розглядається правове регулювання доступу до публічної інформації в розрізі існуючої проблематики в Україні із запропонованими шляхами вирішення в порівнянні з іноземною практикою.
 
Ключові слова: інформація, публічна інформація, доступ до публічної інформації, державна таємниця, публічна інформація з обмеженим доступом.
 
The article considers the legal regulation of access to public information in the context of the existing problems in Ukraine, suggested ways to settle in comparison with foreign practices.
 
Key words: information, public information, access to public information, state secrets, public classified information.
 
Основа права на доступ до інформації закріплено в ст. 34 Конституції України відповідно до якої, кожен має право вільно зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Ця норма Конституції України ґрунтується на положеннях Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (стаття 18, 19) та ін.
 
Під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [1, ст. 1].
 
У складі права на доступ до інформації можна виділити такі елементи (правомочності), які можуть бути реалізовані всіма без винятку суб’єктами зазначеного права:  право доступу до документів та інших матеріалів, інформаційним ресурсам та інформаційним системам;  право на звернення за інформацією до певних суб’єктів; право отримувати інформацію від конкретних суб’єктів; право фіксувати інформацію, у тому числі за допомогою технічних засобів; право на відтворення інформації (отриманої у не заборонений законом спосіб); право на доведення інформації до конкретних суб’єктів через її опублікування, а також поширення через мережі обміну даними (зокрема Інтернет), передачі через засоби масової  інформації  в режимі повідомлень; право на отримання консультації з питань доступу до інформації [2, с. 131].
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом [1, ст. 28]. Інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну і таємну. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. 
 
Верховна Рада України 13.01.2011р. ухвалила Закон «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) в якому визначено поняття публічної інформації, гарантії та принципи забезпечення права на доступ публічної інформації, порядок доступу до інформації, визначення та перелік суб’єктів у сфері доступу до публічної інформації з визначенням їх повноважень та реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом. Даний законодавчий акт врегульовує механізм доступу до публічної інформації запитувачів інформації, якими можуть виступати фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень.
 
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, яка була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» [3, ст. 1].
 
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
 
1) обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, окрім випадків, передбачених законом;
 
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
 
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту і отримання інформації;
 
4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
 
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
 
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації [3, ст. 3].
 
Доступ до інформації забезпечується шляхом:
 
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
 
2) надання інформації за запитами на інформацію [3, ст. 5].
 
Законодавством України чітко не визначено, яка саме інформація захищається державою. Законом України «Про державну таємницю» встановлюються такі грифи секретності як «особливо таємно», «цілком таємно», «таємно». Поряд з тим застосовуються такі грифи секретності, як «для службового користування», «опублікуванню не підлягає», «не для друку», «для внутрішнього користування». Законодавче врегулювання такого роду грифів секретності не врегульовано, але існує реальна практика застосування органами державної влади, зокрема на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.98 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» [4]. Наприклад, у 2010 році з гифом «для службового користування» видано 77 нормативно-правових актів органів державної влади [5].
 
Законом України «Про доступ до публічної інформації» також визначено види публічної інформації з обмеженим доступом, зокрема: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація. Поряд з тим, у даному законодавчому акті необхідно було б передбачити вичерпний перелік випадків за умови наяності яких можна було б отримати інформацію з обмеженим доступом за наявності важливіших підстав ніж ті що є передумовою обмеження доступу.
Відповідно до Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року доступ до офіційних документів  на основі рівноправності та відповідно до чітких правил: дозволяє   громадянам   виробити   адекватне   бачення   та  сформувати критичні погляди щодо стану суспільства,  у якому  вони живуть, та щодо органів влади, які ними керують; сприяє  більшій  дієвості  та ефективності адміністративних органів і допомагає підтримувати  їх цілісність,  усуваючи  ризик корупції; є чинником,  що підтверджує легітимність органів управління  як державних служб  і посилює  довіру  громадськості  до  органів державної влади [6].
 
З огляду на вищенаведене можна прийти до висновку про достатню правову регламентацію доступу до публічної інформації в Україні. Оскільки, наявність законодавчого акту про доступ до публічної інформації не у кожній державі забезпечується реальним механізмом, а навпаки служить одним з способів ще більшого обмеження доступу до неї.
 
До прикладу, у 2002 році уряд Зімбабве поступився багаторічній кампанії правозахисних і журналістських організацій та ухвалив закон про свободу інформації – Закон про доступ до інформації і захист приватності. Новий Закон надав громадськості обмежене право доступу до урядових записів, але водночас він створив чиcленні й cерйозні перешкоди  на шляху до справжньої cвободи інформації: усі журналісти й видання повинні пройти ліцензування урядом; більшості іноземних кореспондентів може бути не дозволено продовжувати репортажі; посилено вимоги до власності, які обмежують можливості приватних ЗМІ залучати інвестиції; передбачено нові обмеження на репортажі з «фальшивими новинами» [7, с. 18].
 
Прозорість механізмів доступу до публічної інформації та обмеження доступу до інформації є одними з ключових індикаторів відкритого інформаційного суспільства. Належне правове врегулювання даних механізмів шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, зокрема Закону України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) свідчить про розуміння публічної влади в необхідності правового врегулювання доступу до публічної інформації з метою забезпечення виконання Конституції України та взятих на себе міжнародних зобов’язань. 
 
Література:
 
1. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -  № 48. -  Ст. 650.
 
2. Є.Пілат Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи / Пілат Є. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – випуск №50. – С. 127-132.
 
3. Закон України «Про доступ до публічної інформації» (законопроект за № 2763) [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33015
 
4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» від 27.11.98р. №1893 // Урядовий кур’єр. – 1998. - №143. 
 
5. Северин О. Службове користування: підсумки року [Електронний ресурс] // Право знати. – Режим доступу : http://stop-x-files-ua.org/?p=4243.
 
6. Рекомендації Ради Європи N R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» від 21 лютого 2002 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_a33.
 
7. Свобода інформації : навчальний посібник для державних службовців. [пер. з англ.   Р. Тополевського] – К. : Тютюкін, 2010. – 128 с.
0
Ваша оценка: Нет

The analysis

The study is original object of analysis and specificity of the presentation. Report of different depth and comprehensive analysis.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.