facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ЗЛОВЖИВАННЯ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ ПРИ ПЕРЕШКОДЖАННІ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

Автор Доклада: 
Крижановський Р.А., Савельєв В.Я, Маковецька С.І.
Награда: 
ЗЛОВЖИВАННЯ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ  ПРИ ПЕРЕШКОДЖАННІ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

ЗЛОВЖИВАННЯ В СУДОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ  ПРИ ПЕРЕШКОДЖАННІ РОЗВИТКУ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ


Крижановський Р.А., академік, доктор економічних наук, профессор
Савельєв В.Я
Маковецька С.І., докторант кафедри юридичних дисциплін
Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет, Україна

У  статті  розглядаються  дії  органів  судової  влади, правоохоронних  органів  та  ін.,  спрямовані  на  боротьбу  з неформальною освітою в органах правосуддя, розглядаються актуальні проблеми протидії громадської організації в судах з урахуванням українського законодавства, європейського досвіду, поглядів на діяльність судової системи в України.
Ключові  слова:  Судова система, взаємодія, суддя, правосуддя, законодавство, громадська організація, неформальна освіта.
The article reviews the actions of the judiciary, law enforcement, etc..,which are directed to struggle against  non-formal education in the institutions of justice, deals with topical issues against social organization in the courts according to Ukrainian legislation, the European experience, views on the activities of the judiciary in Ukraine.
Keywords: The judicial system, interaction, judge, justice, law, community organization, non-formal education.


Перші кроки розбудови України як незалежної правової держави відчутно позначилися на діяльності судової влади, розширили функції судів і посилили незалежність суддів, визначивши їх особливий статус, суть якого – заборона впливу на суддів і самостійність прийняття судового рішення. Викривлене сприйняття судової незалежності переросло в суддівське свавілля, про що свідчать приклад неправомірних рішень стосовно Християнського гуманітарно-економічного університету (далі – ХГЕУ).

21.05.2008 р. Міністерство освіти і науки України (далі – МОНУ) видало наказ  «Про проведення перевірки дотримання Ліцензійних умов надання освітніх послуг у Християнському гуманітарно-економічному відкритому університеті». В наказі умисно не було вказано статус громадської організації. Після чого було видано акт встановлення факту здійснення освітньої діяльності без ліцензії і без перевірки.

Державна акредитаційна комісія (ДАК) на підставі вищезазначеного наказу та акту видала рішення про припинення діяльності громадської організації «Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет», не дивлячись на його відсутність на засіданні.

Рішення ДАК слід  вважати незаконним і необґрунтованим, так як:
- відповідно до ст. 12 Закону України «Про освіту» МОНУ проводить перевірку та акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів, видає їм ліцензії та сертифікати, але ХГЕУ не є учбовим закладом, а відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про об’єднання громадян» є громадською організацією, що підтверджується його Статутом і Свідоцтвом про державну реєстрацію. Це очевидний факт, який не вимагає доказів. Те, що ХГЕУ не є вищим навчальним закладом, додатково підтверджується відсутністю ХГЕУ у державному Реєстрі вищих навчальних закладів, який веде МОНУ у відповідності з покладеними на нього завданнями. Таким чином наказ МОНУ свідомо виданий по відношенню до громадської організації, перевірка діяльності якої виходить за межі повноважень МОНУ і його посадових осіб.   Перевірку МОНУ було призначено безпідставно і незаконно з перевищенням своїх повноважень;
- у акті вказано, що на підставі наказів МОН України від 21.05.2008 р.

було проведено перевірку діяльності Християнського гуманітарно-економічного відкритого університету, але насправді перевірка діяльності не проводилася. Комісія МОН України приїхала до ХГЕУ вже з готовим актом перевірки без фактичного її проведення.

Комісією МОНУ були грубим чином порушені вимоги наказу МОНУ від 24.12.2003 р. „Порядок здійснення контролю за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг” (далі – Порядок), а саме:

  • 1. Порядок приписує здійснювати контроль за дотриманням Ліцензійних умов надання освітніх послуг у межах своїх повноважень. У МОНУ немає законних повноважень проводити перевірку громадської організації, тим більш з таким абсурдним предметом перевірки: дотримання Ліцензійних умов надання освітніх послуг (неприбутковою громадською організацією), яка до того ж вказану ліцензію в МОНУ ніколи не отримувала (і у відповідності зі своїм статусом та законодавством України не повинна була отримувати).
  • 2. Пункт 1.1 Порядку приписує проводити вказані перевірки у суб’єктів господарювання, що отримали ліцензію на надання освітніх послуг. ХГЕУ не є суб’єктом господарювання.
  • 3. Згідно ст. 3 Порядку голова та члени комісії зобов’язані: керуватися у своїй роботі нормами законодавства та правильно їх застосовувати, об’єктивно відображати стан речей щодо дотримання навчальними закладами Ліцензійних умов. Фактичну відсутність будь-яких перевірочних дій з боку членів комісії можна кваліфікувати лише як повне ігнорування законодавства! Об’єктивно відобразити в Акті стан речей щодо дотримання ХГЕУ Ліцензійних умов можна було б лише єдиним способом – вказати, що ХГЕУ (громадська організація) не є навчальним закладом і ліцензії ніколи не отримував.
  • 4. Пункт 5.3 чітко приписує (у 9-ти позиціях) що саме повинна перевіряти комісія. Комісія майже нічого не перевіряла, не знайомилася з документами, не отримувала копії документів, не отримувала ніяких письмових пояснень від представників ХГЕУ з питань перевірки.
  • 5. Пункт 6.1 Порядку приписує, що за наслідками перевірки складається Акт перевірки додержання навчальним закладом Ліцензійних умов надання освітніх послуг, установленої наказом форми. Комісія свідомо використовувала акт довільної форми, щоб уникнути необхідності заповнення позицій акту встановленої форми (назва органу, який надав ХГЕУ Свідоцтво про державну реєстрацію, серія та номер ліцензії, дата видачі ліцензії, вид освітніх послуг). Адже тоді одразу б виявилась абсурдність ситуації: комісія МОНУ приїхала перевіряти дотримання Ліцензійних умов надання освітніх послуг у неприбутковій громадській організації, зареєстрованій органом юстиції, яка ліцензію в МОНУ ніколи не отримувала, оскільки по визначенню та своєму Статуту освітніх послуг нікому не надає. І перевірку необхідно було б негайно припинити. Але комісія виконувала злочинне замовлення – будь що привезти акт про порушення в ХГЕУ законодавства. Таким чином, процедуру проведення перевірки та складання акту перевірки було повністю порушено.
  • 6. Пункт 6.4 Порядку приписує, що порушення, викладені в акті перевірки, повинні мати посилання на конкретні пункти, розділи, статті нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Вказані вимоги комісія проігнорувала.
  • 7. Пунктом 6.5 Порядку забороняється включати до акта перевірки відомості та порушення які не підтверджені документально. Вказані вимоги комісія проігнорувала.

Крім того, навіть зміст Акту перевірки (яка не проводилася) суперечить діючому законодавству України, про що свідчить лист ХГЕУ.

ХГЕУ є громадською організацією, Статут якої зареєстровано Управлінням юстиції в Одеській області. Статут передбачає релігійну самоосвіту з теологічних, гуманітарних та соціально-економічних спеціальностей. Згідно п. 1 ст. 28 «Про вищу освіту», п.п. 2, 3 «Порядку ліцензування діяльності з наданням освітніх послуг», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007 р. в Україні ліцензується тільки та освітня діяльність, яка пов’язана з наданням освітніх послуг (світських). ХГЕУ не займається господарською діяльністю, оскільки є громадською організацією. ХГЕУ не надає освітні послуги населенню, а навчає за своїми духовно-світськими програмами (які не відповідають програмам, що затверджені МОНУ) лише членів ХГЕУ. Так як громадська діяльність, у тому числі самоосвіта, згідно українського законодавства не ліцензується, ХГЕУ не потребує ліцензії.

Статутна діяльність ХГЕУ реалізується ні у сфері світської вищої освіти, а у сфері духовно-світської неформальної вищої освіти яка знаходиться (як і духовна освіта) поза компетенцією і повноваженнями МОНУ.

Неформальна освіта є важливою частиною концепції неперервного навчання, що дає можливість виробляти погляди і набувати та підтримувати навички й уміння, які є обов’язковими для адаптування в постійно змінюваному середовищі, цього може досягнути кожна людина завдяки різноманітній навчальній діяльності поза формальною освітньою системою. Значну частину неформальної освіти дають організації, залучені до громадської роботи та роботи з молоддю. Парламентська Асамблея Ради Європи  заохочує всіх причетних до формування освітніх політик підтвердити, що неформальна освіта є суттєвою частиною освітнього процесу та визнати внесок, що його можуть зробити неурядові організації, які опікуються неформальною освітою.  Асамблея підтверджує, що лише формальні освітні системи не можуть дати відповіді на постійні швидкі технічні, соціальні та економічні зміни в суспільстві, та що їх слід підтримувати неформальними освітніми практиками. Парламентська Асамблея Ради Європи  рекомендує Комітетові Міністрів впроваджувати неформальну освіту в робочі програми Ради Європи, дослідити, чи існують в державах-членах будь-які законодавчі обмеження, що можуть заважати розвитку неформальної освіти, і якщо так, то допомогти усунути ці обмеження.

Згідно ст. 49 Закону України „Про освіту”, громадяни і об’єднання громадян мають право на самоосвіту своїх членів і створювання відкритих та інших університетів. Самоосвіта членів громадської організації не є господарською діяльністю по наданню освітніх послуг, які вимагають ліцензування.

Ці факти документувалися, направлялися листи в правоохоронні органи. Після чого до суду була подана позовна заява.

Постанова суду була прийнята з грубим та безпрецедентним порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справа, що розглядалася є безпрецедентною та унікальною по правовому свавіллю проти громадської організації, що займається християнською духовно-світською самоосвітою своїх членів.

ДАК вперше в історії України виніс постанову про припинення діяльності громадської організації, яка непідконтрольна ані ДАК, ані Міністерству освіти і науки України. Тим самим ДАК грубо перевищив свої повноваження, встановленні Положенням про Державну аккредитаційну комісію.

Перевищення службових повноважень є небезпечним злочином, який вчиняється у сфері службової діяльності і який зазіхає на охороняємі законом права та інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні та громадські інтереси.

В п. 1. Положення про ДАК відсутнє згадування громадських організацій взагалі, а тим більше тих, які займаються самоосвітою своїх членів, оскільки громадська діяльність, у тому числі в сфері освіти, не вимагає ліцензування.

В України ліцензується лише господарська діяльність, пов’язана з виробництвом товарів і наданням послуг.

Згідно зі ст. 37 Конституції України „заборона діяльності об’єднання громадян здійснюється лише в судовому порядку”.
Згідно ст. 31 того ж Закону заборонити (припинити) окремі види діяльності чи всю діяльність громадської організації може лише суд, але ніяк не Державна акредитаційна комісія і лише з подачі легалізуючого органу чи прокурора, але ніяк не з подачі ДАК.

При прийнятті протиправного рішення ДАК від 04.11.2008 р. про припинення діяльності громадської організації „Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет” однозначно порушена більшість принципів прийняття рішень, викладених в ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду під головуванням судді Глуханчука О. В., прийнявши постанову від 07 квітня 2010 р. по адміністративному позову громадської організації „Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет” до Державної акредитаційної комісії, порушила ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України на користь відповідача не перевіривши чи прийнято рішення ДАК:

  • 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ані за Конституцією, ані за законами України у ДАК немає права припиняти діяльність громадської організації, яку припиняти може лише суд, але ніяк не ДАК;
  • 2) з використанням повноваження, з метою, з якою повноваження надане. Згідно Положенню про Державну акредитаційну комісію (частина 5 пункту 5) повноваження ДАК полягають: „розглядати питання та вносити МОН пропозиції про тимчасове припинення дії ліцензій чи їх анулювання у разі порушення навчальним закладом ліцензійних умов надання освітніх послуг”. Таким чином ДАК однозначно використовувало свої повноваження при прийнятті рішення про припинення освітньої діяльності ХГЕУ не з тією метою, з якою вони надані. До того ж, ХГЕУ не навчальний заклад, не надає ніяких послуг, і як громадська організація не підлягає ліцензуванню;
  • 3) обґрунтовано. У суді не розглядалася суть позову ХГЕУ: незаконність і необґрунтованість рішення ДАК від 04.11.08 р. в частині, що стосується ХГЕУ. Відповідачем (ДАК) не було надано докази повноважень та законності свого рішення. Позивачем ж (ХГЕУ) суду дані докази законності своєї громадської діяльності і незаконності дій відповідача і третьої особи з боку відповідача (МОН). Таким чином, законність рішення ДАК не обґрунтована;
  • 4) Безсторонньо (неупереджено). Рішення ДАК від 07.11.08 р. (протокол № 73 п. 2), який стосується громадської організації ХГЕУ, викладений у такій редакції: „За результатами перевірки діяльності вищих навчальних закладів та їх структурних підрозділів”. Громадська організація ні за своїм Статутом і родом діяльності, ні по законодавству України не відноситься ані до вищих навчальних закладів ані до їх підрозділів. Прийняте рішення під таким заголовком є однозначно упередженим;
  • 5) добропорядно. Рішення прийняте з грубим порушенням українського законодавства однозначно не може бути добропорядним;
  • 6) розсудливо. Безумовно це рішення з урахуванням доказів ХГЕУ и відсутністю доказів ДАК є безрозсудним;
  • 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Згідно ст. 49 Закону України „Про освіту” на тих самих основах, що в ХГЕУ, в Україні працюють університети для пенсіонерів (див. додатки, п. 8) та інші відкриті, народні університети. Своїм рішенням ДАК дискримінує християн и християнську громадську освіту;
  • 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення. Рішення прийняте ДАК проти ХГЕУ однозначно порушує конституційні права, релігійні свободи та інтереси членів громадської організації, у зв’язку з чим вказаний необхідний баланс не дотриманий;

Засідання суду важко назвати навіть фарсом, швидше це знущання над правосуддям. Так, голова Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О. В. на загальну думку учасників процесу, у тому числі, двох журналістів, що були постійно присутні на судових засіданнях, поводився не як суддя, а як адвокат відповідача. Суть позову суддю абсолютно не цікавила, також як і докази сторін, які теж не розглядалися. Тим паче, що докази (повністю обґрунтовані) були лише у ХГЕУ і на користь ХГЕУ, а у ДАК їх просто не було.

Судом не досліджувалися доводи і докази позивача (ХГЕУ), а постановою суду їм приділено лише 3 абзаци, а недостовірним і бездоказовим доводам позивача, що не стосуються суті позову ХГЕУ – практично вся постанова суду.
Питання ліцензування господарської діяльності, у тому числі надання освітніх послуг, відноситься до кримінального судочинства (ст. 202, ч. 1 Кримінального кодексу України), але ніяк ні до адміністративного (ст. 17, п. 2.2 Кодексу адміністративного судочинства). І у справі є доказ, що по вказаній статті Кримінального кодексу України проти керівництва ХГЕУ було порушено кримінальну справу, яку після багаторічного слідства було закрито „за відсутністю складу злочину”. Цей доказ, як і багато інших суд проігнорував.

Свобода об’єднань гарантована Конституцією України і статтею 11 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Дії відповідача, спрямовані на ліквідацію громадської організації в порушення норм діючого законодавства, суперечать статті 11 Європейської Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, яка декларує, що „Кожен має право на свободу мирних зборів і свободу об’єднання з іншими людьми... для захисту своїх інтересів”. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки або громадського спокою, для охорони порядку і запобігання злочинам, для охорони здоров’я чи моральності, або для захисту прав і свобод інших осіб.

Колегія суддів залишила поза увагою ту обставину, що у ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та використання практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, незважаючи на те, що позивач багаторазово вказував, що порушується його право яке охороняється Європейською Конвенцією з прав людини. Суд відверто продемонстрував, що при винесенні рішення він не вважає себе зв’язаним ані нормами Конституції України, ані Європейською Конвенцією з прав людини. Хоча зобов’язаний був розглянути оскаржуване рішення на предмет його відповідності і закону, і Конституції і Європейської Конвенції.  На жаль, практика показує, що суддям найчастіше вигідно керуватися не законом, а замовленням.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.