facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНІ

Автор Доклада: 
Парай Т. В.
Награда: 
ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНІ

УДК 343.352

ПРОВОКАЦІЯ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНІ
Парай Т. В., студент
Національний авіаційний університет

У статті надається кримінально-правова оцінка провокації злочину. Пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства сформульовані.
Ключові слова: корупція, провокатор, провокація злочину,організована злочинність, антикорупційні заходи.   
In this article focused the criminal-legal evaluation of provocation crime. The suggestions concerning the further improvement of the legislation are formulated.
Key words: сorruption, provocateur,  crime provocation, organized crime, corruption measures.


Протидія організованій злочинності та корупції є одним з основних напрямків діяльності держави на сучасному етапі. Органи державної влади намагаються ефективно протидіяти цим негативним явищам. У таких умовах співробітники правоохоронних органів докладають багато зусиль для того, щоб виявити та довести факти вчинення корупційних й інших злочинів. Водночас для досягнення відповідних цілей вони нерідко використовують незаконні, хоча й ефективні засоби, зокрема пов’язані з провокацією злочинів з метою подальшого викриття спровокованих осіб.
Термін корупція (від лат. corrumpere — псувати) —це  протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів. Корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційною владою — владою над розподілом якихось ресурсів, що не належать йому, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), зв'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником — ризик викриття і покарання [5].
Однак сьогодні ситуація щодо забезпечення та захисту прав і свобод людини є вкрай складною та потребує суттєвих змін та вдосконалення. Одним з проблемних питань у боротьбі зі злочинністю є провокація злочину. Економічні та соціальні проблеми сучасного суспільства, безперечно, впливають на характер злочинності та в деякій мірі на поведінку осіб, на яких покладено державою обов’язок боротися з нею. Практично нічим не обмежені їх можливості у сфері службової діяльності. Відсутність механізму контролю та відповідальності стає основною причиною розповсюдження в державі корупції та явища провокації. У багатьох випадках це призводить до благополучного уникнення кримінальної відповідальності винними особами. Саме тому правоохоронним органам доводиться докладати чимало зусиль для того, щоб виявити та довести винність „лжеслужбовців”. Однак недосконалість кримінального законодавства призводить до неможливості такої боротьби [1, с. 82]. Можливо, саме тому правоохоронці нерідко використовують засоби та методи боротьби зі злочинністю діючи за принципом „мета виправдовує засоби”, у тому числі – й провокаційну діяльність. Мабуть, саме з цим пов’язана і поява останнім часом багатьох критичних зауважень відносно правової норми, що передбачає відповідальність за провокацію хабара (ст. 370 Кримінального кодексу України), а саме її декриміналізацію[6].
Однак такі висловлювання повинні примусити практиків та науковців замислитися не тільки про необхідність декриміналізації цього діяння, а, в першу чергу, про важливість встановлення критеріїв відмежування провокаційної діяльності від законної оперативно-розшукової. Слід зауважити, що деякі правознавці виправдовують окремі випадки вчинення провокаційних дій працівниками правоохоронних органів, вважаючи, що провокація за своїми ознаками є останнім можливим засобом протидії злочинності, що безпосередньо загрожує право охоронюваним інтересам особи, суспільства або держави [2, c.164].  Питання правової оцінки провокаційних дій співробітниками правоохоронних органів дійсно є достатньо, непростим. Хоча законодавча умова про неприпустимість провокації при документуванні протиправних дій вже тривалий час є правовою догмою, однак і сьогодні багатьма оперативними підрозділами в країнах Заходу все ж допускаються елементи провокації. Дослідження показують, що в провокаційних діях обвинувачують будь-яку поліцейську службу, якій би державі вона не належала. У цьому зв’язку цілком закономірним є те, що проблеми встановлення значної різниці між легітимно проведеними операціями і операціями з елементами провокації виникають у більшості країн світу[3].
Нині чинний Кримінальний кодекс містить лише один склад злочину, який є різновидом загальної провокації, – провокація хабара (ст. 370 Кримінального кодексу), з якою закон пов’язує виключно службову провокацію, що вчиняється службовими особами правоохоронних органів [6]. На думку багатьох науковців, доцільним є визнання провокації злочину як крайнього заходу боротьби з корупцією та організованою злочинністю, що буквально сприймається на практиці. Дійсно, враховуючи високий ступінь латентності певних злочинів, провокаційна діяльність виступає фактично єдиним ефективним засобом викриття суспільно небезпечної поведінки інших осіб. Суспільно небезпечна діяльність особи загрожує правоохоронюваним  інтересам особи, суспільства або держави та дійсно наявна. Іноді виникає ситуація, яка свідчить, що систематична злочинна діяльність особи дає підстави вважати, що існує можливість вчинення такою особою нового злочину. Але, коли відсутні конкретні обставини, що доводять наявність у такої особи наміру вчинити новий злочин, ми можемо констатувати лише імовірність майбутньої її злочинної поведінки.
Така імовірність (можливість) вчинення нового злочину може характеризуватися різним ступенем наближення до реального стану речей. Навіть коли є достовірна інформація про попередні злочинні дії особи, ще не є доведеним фактом та обставина, що така особа надалі буде вчиняти злочини та те, що відсутня реальна можливість усунути небезпеку, яка загрожує, іншими засобами, ніж вчинення провокаційних дій.
З наукової точки зору, провокація злочину характеризується збудженням (породженням) у особи наміру вчинити злочин. Тобто, до поведінки провокатора у особи, яка провокується, ще має бути відсутній намір вчинити певний злочин. Тобто саме провокатор виступає особою, яка породжує у злочинця намір вчинити злочин та має протидіяти тому, що він створив сам [3]. Найбільше розповсюджена протидія закону –корупція.
Отож, аби запобігти зменшенню порушень потрібно протидіяти цьому. Існують три можливі підходи до зменшення корупції. По-перше, можна посилити закони і їхнє виконання, тим самим підвищивши ризик покарання. По-друге, можна створити економічні механізми, що дозволяють посадовим особам збільшити свої доходи, не порушуючи правила і закони. По-третє, можна підсилити роль ринків і конкуренції, тим самим зменшивши розмір потенційного прибутку від корупції. До останнього також відноситься конкуренція в наданні державних послуг, за умови дублювання одними державними органами функцій інших органів. Більшість методів, що позитивно зарекомендували себе, відносяться до внутрішніх або зовнішніх механізмів нагляду[4]. До внутрішнього контролю входять внутрішні механізми і стимули, що існують в самому апараті управління: ясні стандарти виконання посадовими особами своїх обов'язків і строгий нагляд над кожним службовцем. З метою забезпечення нагляду часто виділяють особливі управління, які функціонують автономно. Наприклад, правоохоронні органи часто підкоряються розділу виконавчої влади, так само як і бюрократичний апарат, проте при цьому зберігають значну незалежність. Внутрішній контроль був основним способом боротьби з корупцією в монархіях періоду абсолютизму і досі зберігає високу ефективність. Зокрема, Макіавеллі вважав, що в монархіях, «правлячих за допомогою слуг», корупція менш небезпечна, оскільки всі «слуги» зобов'язані милостям государя і їх важче підкуповувати.
До зовнішнього контролю відносяться механізми, які мають високий ступінь незалежності від виконавчої влади. Незалежна судова система, при якій бюрократ, що порушив закон, може бути легко і ефективно визнаний винним, різко знижує потенційну привабливість корупції. Одними з найефективніших інструментів контролю над корупцією бюрократичного апарату є свобода слова і ЗМІ. Він характерний для країн з ринковою економікою і ліберальною демократією. Ймовірно, це пов'язано з тим, що для реалізації нормального функціонування ринку необхідні чіткі правила, механізми забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, — ефективна правова система, що забезпечує здорове конкурентне середовище.
Таким чином, було виявлено багато проблем, які потрібно виправляти в нашому законодавстві та  вдосконалювати. Першим з них є Ліквідація згаданих вище супутніх причин корупції також відноситься до антикорупційних заходів. Будь-які норми, що накладають на громадянина обмеження, можуть викликати корупцію, за винятком норм, що описують конституційні свободи і права людини. Корупціогені ж норми неминуче порушують права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції. Щодо інформаційного забезпечення громадян, то він включає аналіз законів з тим, щоб, проаналізувавши закон, чітко, лаконічно і дохідливо пояснити громадянам в чому полягають їхні права і обов'язки, які порушення що повинні за собою спричинити, як проходить судова процедура і що в ній враховується.  Також, прозорість операцій, що відбуваються всередині відомств, і належний громадський небюрократичний контроль сильно похитнули б фундамент корупції. Та першокласне медичне обслуговування, безпроцентні кредити для покупки нерухомості, велика пенсія — все це рівносильно підвищенню заробітної плати в державному секторі, і отже, збільшує втрати чиновника у випадку, якщо його зловлять на корупційній діяльності.

Література:

  • 1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.
  • 2. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22.
  • 3.Альошина О.І. Провокація злочину та законна оперативно-розшукова діяльність, що використовується працівниками правоохоронних органів (кримінально-правова оцінка):. – дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. - Харків: Вид-во Серія: ПРАВО. - 2009. - № 1 (5).
  • 4. Ades A., Di Tella R. The new economics of corruption: a survey and some new results // Political Studies. — 1997. — Vol. 45, No. 3. — P. 496.
  • 5. Електронне джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Корупція
  • 6. Кримінальний Кодекс України:  http://www.crime.org.ua/
10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (1 голос)

The analysis

К сожалению, рассматриваемая проблематика, на наш взгляд, находится на срезе, отличающихся ментальной глубиной, насущных проблем социального развития. Проблема коррупции неотделима от факторов развития демократии, политической культуры, социальной психологии и идеологии, текущих социально-политических процессов в обществе. Следует, как представляется, смело смотреть «правде в глаза» (это естественная предпосылка правильной диагностики болезненной социальной ситуации): сложно преодолеть коррупцию локальными мерами в обществе, которое осознает её (коррупцию) обычным явлением, естественно присущим государственному и местному управлению, преимущественно безнаказанным (за редким исключением «показательных» порицаний виновных) и «пронизывающим» систему императивного управления «сверху и до низа». Да еще и в условиях резкой дискредитации правоохранительной и судебной систем, которые, к сожалению, сами отнюдь не отличаются чистотой и принципиальностью. Так что, вероятно, следует признать сложную системность проблемы коррупции и исключительно ментально-эволюционный характер (на уровне масштабных ценностно-культурных сдвигов в общественном сознании) её возможного преодоления. Спасибо за внимание к этой проблеме, которая, словно сложнейшая апория, в современных условиях не имеет явных инструментальных средств разрешения.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.