facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Автор Доклада: 
Глущенко О. А.
Награда: 
ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Глущенко О. А., студентка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Особливе місце у політичній системі суспільства займають політичні партії. Здатність політичної системи своєчасно реагувати на потреби населення і зміни зовнішніх умов існування суспільства значно залежить від ефективної взаємодії держави з іншими інститутами політичної системи, яка забезпечується наявністю досконалого законодавства. Проте, ряд положень Закону «Про політичні партії в Україні» не відповідає європейським стандартам у цій сфері.

Ключові слова: політична партія, фінансування політичної партії, контроль діяльності політичної партії, припинення діяльності політичної партії, реєстрація політичної партії.

Political parties take a special place in the political system of society. The ability of the political system respond to these needs and changes of external conditions of existence of society largely depends on effective cooperation between state and other institutions of the political system that ensured by the existence of adequate legislation. However, a number of clauses of the Law on political parties in Ukraine "do not correspond European standards in this field.

Key words: political party, financing of political party, controlling apolitical party activities, closure of political party activities, registration of political party.

Політична партія є зареєстрованим згідно із законом добровільним об’єднанням громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. [2] Політичні партії відіграють ключову роль у реалізації демократичного політичного режиму держави. [1, с. 12] Наявність і ступінь розвитку політичних партій, усієї складової громадянського суспільства свідчить про рівень його зрілості. Політико-правовий статус політичних партій вказує на їх визначальну роль у політичній системі держави.

 

Реєстрація політичних партій. Можливість визнання регіональних партій.

Згідно із статтею 10 Закону „Про політичні партії в Україні”, для того, щоб бути зареєстрованою, партія повинна провести установчий з’їзд. На установчому з’їзді мають бути прийняті наступні рішення: 1) про створення політичної партії; 2) про затвердження статуту партії; 3) про затвердження програми партії; 4) про обрання керівних та контрольно-ревізійних органів. Крім того, рішення про створення політичної партії повинно бути підтримане 10 000 виборців, підписи яких мають бути зібрані у двох третинах районів двох третин областей, міст Києва, Севастополя, а також в Автономній Республіці Крим. Необхідність подання такої кількості підписів викликає певні сумніви. Це положення не запобігає появі партій, які орієнтуються на вузько корпоративні інтереси або активізуються лише під час виборів. Крім того, відповідно до статті 3 Закону „Про політичні партії в Україні”, партії можуть створюватись і діяти лише з всеукраїнським статусом. Таким чином, Закон не передбачає можливості реєстрації та діяльності регіональних партій. Ці норми були критично оцінені Венеціанською комісією. Остання, зокрема, відзначила, що відповідне положення „є юридичною перешкодою на шляху утворення партій, які зосереджували б свою діяльність на питаннях регіонального значення (наприклад, в Автономній Республіці Крим)”. [4] У демократичних державах процедура реєстрації партій має запобігати виникненню тих, які переслідують недемократичні цілі або прагнуть досягти політичних цілей недемократичними засобами, а не створювати перепони на шляху утворення партій взагалі. Складність утворення політичних партій може зумовлювати ризик консервації партійної системи. [3]

Припинення діяльності партій та місцевих партійних організацій

Політичні партії припиняють свою діяльність, відповідно до статті 23 ЗУ «Про політичні партії», шляхом реорганізації, ліквідації, заборони їх діяльності та анулювання реєстраційних свідоцтв. У цьому контексті варто відзначити, що зміст статті 19 Закону „Про політичні партії в Україні” тлумачиться судами звужено, тобто діяльність партії може бути заборонена лише у випадку порушення нею вимог статті 37 Конституції, статті 4 Закону „Про об’єднання громадян” та статті 5 Закону „Про політичні партії в Україні”. Але варто погодитись з тим, що відповідні положення Конституції України, Закону „Про політичні партії в Україні”, Закону „Про об’єднання громадян” також можуть тлумачитись дуже широко, наприклад в частині, що стосується заборони діяльності партій, спрямованої на „ліквідацію незалежності України”, „підрив безпеки держави”, „посягання на права людини” або „посягання на здоров’я населення”. Тому підстави для заборони партій, визначені Конституцією та законами України, варто було конкретизувати з тим, щоб вони не тлумачились довільно. Порядок припинення діяльності місцевих партійних організацій законом не визначено, що породжує низку проблем на практиці, також належно не визначена процедура реорганізації партій, що суттєво ускладнює можливість об’єднання партій. Законом передбачена можливість анулювання свідоцтв про реєстрацію політичних партій, проте положення що врегульовують дане питання не відповідають загальноєвропейській практиці. [5]

Таким чином, удосконалення положень законодавства щодо припинення діяльності партій має передбачати спрощення процедури об’єднання партій, звуження підстав для примусового припинення діяльності партій і визначення в законі процедури припинення місцевих організацій партій, що мають статус юридичних осіб.

Фінансування політичних партій

Україна належить до переліку небагатьох європейських країн, в яких відсутнє пряме державне фінансування партій.[6] Всупереч Рекомендації Rec(2003)4 чинне законодавство не забороняє фінансування партій юридичними особами, які є постачальниками робіт, товарів і послуг для органів державної влади і місцевого самоврядування, не встановлює граничний розмір внеску на користь партій. Правила фінансування партій і виборів між собою. Спільними правилами проти корупції у фінансуванні партій і виборчих кампаній також рекомендується покласти на партії обов’язок періодичного подання власних фінансових звітів незалежному органу моніторингу фінансування партій. Натомість за законом партії взагалі не повинні подавати звіти про доходи і витрати та звіти про майно на розгляд будь-якого органу – вони зобов’язані лише їх оприлюднювати. Вимоги щодо зазначених двох звітів не визначено жодним законом чи підзаконним актом. Крім того, переважна більшість положень закону суперечать стандартам фінансування партій і виборчих кампаній, закріпленим у Рекомендації ПАРЄ 1516 (2001), Керівних роз’ясненнях Венеціанської Комісії щодо фінансування політичних партій, Рекомендації Rec(2003)4 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про Спільні правила проти корупції у фінансуванні політичних партій і виборчих кампаній. Таким чином, правове регулювання фінансування партій потребує ґрунтовного удосконалення.

Контроль за діяльністю партій та санкцій за порушення партіями вимог законодавства

Згідно із статтею 18 Закону „Про політичні партії в Україні”, контроль за діяльністю партій здійснює Міністерство юстиції України (в частині дотримання ними положень Конституції, законів „Про політичні партії в Україні”, „Про об’єднання громадян”, а також партійних статутів) і Центральна виборча комісія (в частині дотримання партіями встановленого порядку участі у виборах). Окрім цих органів, певними контрольними повноваженнями наділено Державну податкову адміністрацію України, яка здійснює відповідні контрольні повноваження через державні податкові інспекції (щодо дотримання партіями податкового законодавства в частині вимог до неприбуткових організацій, наприклад, щодо джерел і обсягу отриманих коштів, правильності нарахування і своєчасності сплати податків у випадку здійснення партією діяльності, що підлягає оподаткуванню). При цьому повноваження Міністерства юстиції щодо здійснення такого контролю чітко законом не визначено. Варто також вказати на те, що Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, а відтак завжди існує певний ризик того, що до окремих партій цей орган контролю ставитиметься більш упереджено, ніж до інших. На мій погляд у майбутньому контроль за діяльністю партій треба перекласти на незалежний орган. При цьому контрольні повноваження такого органу мають бути чітко визначені безпосередньо в законі.

Проблемним також є питання санкцій за порушення партіями законодавства. На практиці за більшість порушень до партій застосовується лише одна санкція – оголошення попередження.

Підсумовуючи, можна визначити такі загальні напрями удосконалення законодавства про політичні партії :

  1. Уніфікувати правове регулювання діяльності політичних партій

  2. Удосконалити процедуру створення та припинення діяльності партій:

  • переглянути вимогу щодо обов’язкового подання партіями підписів 10 000 виборців на підтримку свого створення

  • більш чітко визначити повноваження Міністерства юстиції при здійсненні реєстрації партій

  • визначити безпосередньо в Законі „Про політичні партії в Україні” порядок припинення діяльності місцевих організацій партій

  • звузити перелік підстав для анулювання свідоцтв про реєстрацію партій, а в перспективі – вилучити із Закону „Про політичні партії в Україні” положення, які передбачають можливість анулювання свідоцтв про реєстрацію партій

  1. Удосконалити процедуру контролю за діяльністю партій і розширити перелік санкцій, які можуть бути застосовані до партій

  2. Передбачити механізми запобігання зловживанню державними ресурсами для політичних цілей тому числі – для потреб виборчих кампаній.

  3. Привести правове регулювання фінансування партій і виборчих кампаній у відповідність до європейських стандартів запобігання корупції у сфері фінансування партій і виборчих кампаній.

 

Література:

  1. Лук’янов Д. В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського суспільства та держави (роль та правове регулювання) . – Харків: Право, 2007.-320 с.

  2. Закон України «Про політичні партії в Україні» // Відомості Верховної Ради України.-2001-№23.- Ст. 118.

  3. Юдин Ю. Политические партии и право в современном государстве. – М.: Форум-Инфра-М,1998.-288 с.

  4. Кодекс належної практики щодо політичних партій, ухвалений Венеціанською Комісією на 77 пленарній сесії ( Венеція, 12-13 грудня 2008 року)/CDL_AD(2009)002.-Вибори та демократія.-2009.-№4(22)-С.55-73;2010.-№1(23).- С. 84-120

  5. http://www.coe.int/t/dghl/monitoring/greco/evaluations/round3/GrecoEval3(2008)1_Latvia_Two_EN.pdf

  6. http://www.analitik.org.ua/publications/joint/3dd12dea/3dd13f15/ ;

0
Ваша оценка: Нет

The analysis

Creative work, which includes elements of constructive criticism.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.