facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРЕДМЕТНА ОБЛАСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Автор Доклада: 
Трухан О.Л.
Награда: 
ПРЕДМЕТНА ОБЛАСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

[b]УДК 338.22.405[/b]

[b]ПРЕДМЕТНА ОБЛАСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ[/b]

[b]Трухан О.Л., к.е.н., доцент[/b] [b]Житомирський державний технологічний університет[/b]

[i]Розглядаються питання визначення сутності та змісту предмету наукових досліджень у галузі стратегічного управління підприємствами.[/i] [b][i]Ключові слова: [/i][/b][i]стратегія, наука, предмет досліджень, механізм розвитку, стратегічний менеджмент.[/i]

[i]The questions of determination of essence and maintenance of the article of scientific researches in [/i][i]sphere[/i][i]of strategic management enterprises are examined.[/i] [b][i]Keywords: [/i][/b][i]strategy, science, [/i][i]sphere[/i][i]of researches, mechanism of development, strategic management.[/i]

Наявність власного предмету досліджень, на нашу думку, є найважливішою умовою формування будь-якої нової галузі наукових знань, в тому числі і сфери стратегічного управління підприємствами.

На основі проведеного аналізу літературних джерел [3, 4, 5] можна стверджувати, що предмет науки – це ідеалізована, теоретизована схема (модель) досліджуваної даною наукою реальності (об’єкта). При цьому зміни, які відбуваються в об’єкті чи методології дослідження, так чи інакше отримують відображення у змінах (розвитку) предмета. У зв’язку з цим вивчення предметного поля наукової дисципліни стратегічного управління є надзвичайно актуальним завданням в умовах становлення її теоретико-методологічної бази.

Дослідження показали, що в багатьох фахових літературних виданнях визначення предмету стратегічного управління, незважаючи на те, що він повинен виступати вихідним пунктом для будь-якого наукового дослідження, досить часто виявляється або занадто розпливчастим, або вузьким, чи, взагалі підміняється перерахуванням загального кола проблемних питань.

Так, російські фахівці А.В. Фоміна і Н.К. Смирнова зазначають, що «стратегічне управління зачіпає широке коло провідних організаційних рішень з приводу проблем, орієнтованих на майбутнє, які пов’язані з генеральними цілями організації і знаходяться під дією неконтрольованих зовнішніх факторів» [7, с.4]. Виходячи з цього визначення, автори занадто поверхнево визначають предметом стратегічного управління дослідження трьох типів «проблем організації»:

  • 1. Проблеми, прямо пов’язані з генеральними цілями організації.
  • 2. Проблеми і рішення, пов’язані з яким-небудь елементом всередині організації.
  • 3. Проблеми, пов’язані з неконтрольованими зовнішніми факторами [7, с.5].

М. Армстронг, розглядаючи стратегію крізь призму управління людськими ресурсами, досить оригінально ввів поняття стратегічного наміру, стратегічної відповідності, стратегії ресурсної бази і стратегічної здатності, як головних складових предмету наукових досліджень у стратегічному управлінні.

«В своїй основі стратегія необхідна для визначення намірів компанії (стратегічний намір) і розподілу чи співвідношення її ресурсів з можливостями (стратегія ресурсної бази) і досягнення таким чином стратегічної відповідності між ними. Ефективна розробка і реалізація стратегії залежать від стратегічної здатності компанії, під якою розуміється не тільки здатність формулювати стратегічні цілі, але й здатність розробляти і реалізовувати стратегічні плани» [1, с.41].

Велику увагу проблемі виокремлення предметної області досліджень у сфері стратегічного управління надавав відомий російський фахівець, професор В.С. Катькало. Зокрема, контури предметного поля наукової дисципліни стратегічного управління він пропонує описувати через характерні для неї акценти на:

  • – аналіз фірми крізь призму стратегічних цілей і задач розвитку (відокремлення стратегічного рівня менеджменту від операційного);
  • – розгляд питань функціонування фірми в контексті її взаємодії з зовнішнім середовищем;
  • – з’ясування причин і механізмів неоднорідності фірм, поза якою неможлива наявність у них конкурентних переваг;
  • – розкриття провідної ролі менеджерів фірми у створенні конкурентних переваг [2, с.50].

При цьому автор наголошує саме на першочерговому значенні дослідження конкурентного механізму підприємства, як головного предмета теорії стратегічного управління.

«Суть предмета теорії стратегічного управління полягає у з’ясуванні джерел і механізмів створення і забезпечення стійких конкурентних переваг фірми, які забезпечують їй набуття економічних вигід (рент), недоступних супротивникам» [2, с.51].

Предметом стратегічного управління можна вважати, також, вивчення теоретико-методологічних основ формування стратегій організації. При цьому, сучасний стратегічний менеджмент оперує багатьма методами, основними з яких є:

  • – метод стратегічного аналізу;
  • – метод системного підходу;
  • – метод експертних оцінок;
  • – методи стратегічної діагностики;
  • – методи статистики.

Виходячи зі сказаного, можна стверджувати, що методичний інструментарій формування та реалізації стратегічного підходу в управлінні має бути в центрі предметних досліджень цієї наукової дисципліни.

Виходячи зі сформульованого у роботі [6] авторського змісту поняття «стратегія», а також виявленого кола проблемних питань, які є центром досліджень наукової дисципліни стратегічного управління вважаємо за можливе дати власне трактування її предметної області.

Отже, предметом наукових досліджень у сфері стратегічного управління є проблемні питання щодо формування джерел і механізмів довгострокового розвитку суб’єктів господарювання (їх структурних одиниць) у нестабільному і мінливому ринковому середовищі, які призвані забезпечити гнучку відповідність внутрішніх ресурсів і компетенцій організації та її зовнішнього середовища (контексту).

Вважаємо, що сформульоване визначення потребує подальшої конкретизації складових предметної сфери наукових досліджень, яка можлива лише в процесі виокремлення об’єктів стратегічного управління.

[b]Література:[/b]

  1. Армстронг Майкл. Стратегическое управление человеческими ресурсами: Пер. с англ. под ред. Н.В. Гринберга. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 328с.
  2. Катькало В.С. Эволюция теории стратегического управления: монография / В.С. Катькало; С.-Петерб. гос. ун-т. – СПб.: Издат. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. – 548с.
  3. Мамедов О.Ю. Смешанная экономика. Двухсекторная модель / Элективное пособие для студентов, магистрантов и аспирантов экономических специальностей. – Ростов-на-Дону:Феникс,2001. –224с.
  4. Островский Э.В. История и философия науки: Учеб. пособие / Э.В. Островский. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 160с.
  5. Скаржинский М.И., Чекмарев В.В. Методология экономической науки. Научное издание. – Кострома: КГУ, 2006. – 362с.
  6. Трухан О.Л. Змістовна сутність поняття «стратегія підприємства»: суперечності поглядів // Вісник ЖДТУ: Економічні науки. – 2010. – №1 (51). – С. 236-241.
  7. Фомина А.В., Смирнова Н.К. Реализация стратегий компаний: от простого к сложному. – М.: Издательство «Бератор-Паблишинг», 2008. – 113с.
0
Ваша оценка: Нет

The analysis

Report of different depth and comprehensive analysis.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.