facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Автор Доклада: 
Рябошапка Б. В.
Награда: 
ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

УДК 336:64

ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Рябошапка Б.В., аспірант

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»

Статтю присвячено пріоритетам розвитку методичних підходів до вивчення фінансів домогосподарств на сучасному етапі в Україні на основі застосування зарубіжного досвіду. Визначено основні складові аналізу зарубіжної практики та обґрунтовано основні напрями дослідження в Україні та необхідність у їх розширенні. Наголошено на тому, що оскільки домогосподарства – важливий суб’єкт фінансових відносин, у країні їх зміцнення є необхідною передумовою для зміцнення і подальшого розвитку всієї фінансової системи.

Article dedicate to development priorities of methodological approach studying finance of household in resent time in Ukraine on the basis of foreign experience. Determinate the basic elements of the analysis of foreign practice and the major directions of research in Ukraine and necessity for their expansion. Emphasized that household – important subject of financial relations, it is strengthening their country is a precondition for strengthening and future development of the financial system.

Ключові слова: фінанси домогосподарств, рівень добробуту, іпотека, інструменти фінансового ринку, кредит, акція, схильність до ризику.

Key words: finance of household, level of welfare, mortgage, instrument of financial market, credit, share, exposure to risk.

 

Одним із головних суб’єктів розвитку соціально-економічних відносин в умовах глобалізації безперечно є фінанси домогосподарств, як сукупність учасників розподілу, котрі є членами соціально-економічного осередку, який об’єднує людей відносинами, що виникають при організації їх сумісного побуту (веденні загального домашнього господарства, спільному проживанні тощо) [1, 89]. Прямо чи опосередковано вони вступають в економічні відносини з усіма ланками фінансової системи (підприємства, банки, пенсійні фонди, страхові компанії, фондові ринки, держава). Так чи інакше, домогосподарства інвестуючи вільні грошові кошти через інститути фінансової інфраструктури, створюють умови для їх подальшого розвитку, формуючи значну частину їх фінансових ресурсів. Також потрібно забувати про те, що домогосподарства є одними із головних споживачів послуг і товарів, які надають зазначені інститути кожної країни. Саме тому питання їх зміцнення є актуальним для України, яка на сьогодні перебуває в умовах транзитивної економіки, де роль вибору стратегії поведінки домогосподарства лягає на його плечі.

З метою розширення підходів до вивчення цього питання доцільно звернути увагу на зарубіжний досвід формування методичних підходів. У розвинених демократичних країнах із стабільною ринковою економікою вивчають питання фінансів домогосподарств досить давно. Бенджамін Р. Ендрюс ще в 1935 році написав наукову працю «Економіка домогосподарств – це адміністрування і фінанси» («Economicsofhouseholditsadministrationandfinance») [3]. Вона неодноразово перевидавалася і не втратила своєї актуальності і зараз. Сьогодні вивчення фінансів домогосподарств у зарубіжній практиці перекоординовано з теоретичної площини в практичну. Значна увага приділяється вивченню поведінки домогосподарств на фінансовому ринку і дано рекомендації щодо формування найбільш оптимальної стратегії їх господарювання.

Цікавою є праця Дж. Кемпбелла «Фінанси домогосподарств», на прикладі якої розглянемо підхід до вивчення фінансів домогосподарств. У цій праці зібрано досвід вчених всього світу, які займалися вивченням даної проблеми, починаючи з 60-х років ХХ століття [4].

Нині перед вітчизняними та зарубіжними дослідниками фінансів домогосподарств гостро стоять проблеми інформаційної бази. Як було справедливо зазначено в науковій праці, населення (а особливо з доходами вище середнього рівня) не виявляє бажання докладно описувати власне фінансове становище. У роботі більш повно використано різні дані, зокрема такі як[4, 3 – 6]:

1. Огляд споживчих кредитів (SCF). Йому характерні найякісніші дані стосовно фінансового добробуту, він набрав високі бали за такими критеріями, як репрезентативність представників охоплення та вимірюванням повного добробуту та банкротства за категоріями, які було виділено із репрезентативної вибірки. Це дозволяє охопити значну кількість показників добробуту, що має диспропорційний вплив на попит активів, і що покриває всі аспекти добробуту, включаючи як ліквідні, так і неліквідні активи. Однак SCFє найменш прийнятним в іншому аспекті. Він тільки достатньою мірою розмежовує з метою подальшого вивчення питань розміщення активів, а не повідомляє про володіння окремим активами, що робить його таким, що неможна використовувати при вивченні їх різноманітності. SCF, як і будь-який інший огляд, спирається на готовність домашніх господарств брати участь, а не на точність відповідей, які вони дають під час безпосередньої участі.

2. Пенсійні огляди та огляди з охорони здоров’я.

Стосовно фондової біржі розглядали наступні джерела інформації:

1. Десятилітні фінансові звіти резидентів і добровільні фінансові звіти учасників фондової біржі, звіти компаній, які діють як зберігачі для домашніх господарств.

2. Аналіз маклерських рахунків, що досить точно повідомляють про майно та торгівлю на приватних біржах. Однак вони включають покупців, які скористалися послугами брокерських фірм, а не все населення та не обов’язково надають повну картину добробуту навіть таких клієнтів, оскільки вони можуть мати рахунки і в інших місцях.

3. Деякі країни підтримують централізовані регістри власників акцій. Грінблетт та Келохар’ю (2000, 2001) використовують показники фінського Централізованого депозитарію цінних паперів, для того щоб оцінити щоденні угоди та власників акцій, що є резидентами, закладами та закордонними інвесторами.

Урядові податкові звіти – ще одне перевірене джерело точних фінансових даних. Але його застосування залежить від існуючих норм законодавства на території країни, де проводиться дослідження. Американська система оподаткування, наприклад, потребує самостійного звіту про благоустрій безпосередньо тільки у зв’язку з податком на спадщину, який накладається тільки на майно дуже багатих. У Швеції, на відміну від цього, домашні господарства сплачують податок на багатство протягом життя, що змушує шведський уряд будувати подібні звіти володіння фінансовими активами домашніх господарств.

Сформувавши базу дослідження, автор наголошує на тому, що фінансова поведінка домогосподарств відрізняється,що є наслідком диференціації населення відповідно до таких ознак[4, 13 - 16]:

1). Вік членів домогосподарства;

2). Походження (в т.ч. колір шкіри);

3). Рівень освіти.

Для того, щоб показати вплив зазначених вище факторів, Кембелл зазначає, що роздрібні фінансові новації уповільнюються вартістю реклами та рівнем освіченості домашніх господарств, разом із слабкістю патентного захисту для фінансових продуктів. Крім того, вчений допускає, що наявність наївних (недосвідчених) домашніх господарств робить можливим рівновагу типу, який описано Гебейксом і Лейбсоном (2006), де фінансові продукти, що спантеличують споживача, проводять поперечне субсидіювання – від наївних до досвідчених домашніх господарств, в якому у будь-якого учасника ринку немає стимулів ліквідувати таке поперечне субсидіювання [4, 2].

Класифікація активів, якими розпоряджається домогосподарство була здійснена за наступними ознаками:

1. Людський капітал (неліквідний актив, який виражається через працю). Його результат – заробітна плата – формує більшу частину фінансових ресурсів. Тут є взаємозв’язок з рівнем інвестування в інші активи: якщо домашні господарства ведуть ефективну інвестиційну діяльність, вони здатні покрити недоотримання трудових доходів доходами від інвестування. Але існує і протилежна ситуація, коли відбувається збільшення відпрацьованих часів або затримка із виходом на пенсію через низьку окупність інвестицій, що сприяє прийняттю на себе фінансових ризиків. Звичайно тут ідеться про інвестування через фондовий ринок.

2. Житло, як клас активів, якими володіють домовласники середнього класу. Зазначено, що чим гірші очікування майбутнього фінансового положення домогосподарства (наприклад, домогосподарство очікує зростання рівня інфляції), тим меншу площу для забезпечення власних потреб буде мати домовласник у сукупній житловій власності.

3. Запозичені фінансові ресурси (у тому числі банківські кредити під заставу нерухомості). Наголошено на наявності обмежень у запозиченнях, що можуть залежати від віку домогосподарства (більш старші з них мають накопичені пенсійні заощадження, нерухоме майно тощо), наявність активів, що можуть стати заставою повернення кредиту.

Фінансові рішення домогосподарств повинні враховувати складність податкового законодавства. Відповідні ускладнення включають оподаткування швидше номінальної, ніж реальної вигоди, доступність пенсійних податкових пільг, податкову можливість вирахування процента за іпотечним кредитом (мається на увазі віднесення суми сплати відсотків за іпотечним кредитом на податковий кредит, що зменшує кінцеву суму сплати прибуткового податку), оподаткування капітального прибутку тільки тоді, коли цей прибуток був отриманий за рахунок продажу активу, регулювання бази оподаткування на приріст капітальної вартості під час сплати податку на спадок.

Щодо виділення класів активів, то тут зарубіжні підходи не відрізняються від вітчизняних. Всі ресурси було поділено на стандартні групи та проведено профільний аналіз стосовно цих груп (надійні активи, нерухоме майно, транспортні засоби, приватне підприємництво).

Значна увага приділена вибору процентної ставки за іпотечним кредитом, що є досить актуальним і для українських домогосподарств в умовах інфляції. Наявність двох видів ставок (фіксовані і регульовані – ті, що змінюються відповідно до рівня інфляції) для українських домогосподарств є номінальною, оскільки на вітчизняному ринку відсутні кредити, у яких не враховується рівень інфляції (це справедливо зумовлено економічними чинниками). Однак для високорозвинених країн із стабільною економікою і низьким рівнем інфляції це є резервом при прийнятті інвестиційних рішень домогосподарством.

Велика увага приділяється аналізу участі домогосподарств на фондовому ринку, що в апріорі є неприйнятним для України через нерозвиненість цього ринку. Розкриваючи це питання, автор аналізує структуру інвестиційного портфелю домогосподарств, враховуючи, крім вищезазначених факторів віку та наявності власного бізнесу, ще фактори досвідченості (домогосподарства, які вже мали досвід володіння інструментами фондового ринку), схильності до ризику тощо. При аналізі широко застосовуються поняття «дисконтування» і стандартний набір методів портфельного аналізу (наприклад, застосовується співвідношення Шарпа).

Визначено фактори впливу на відношення до ризику домогосподарств. Серед них: дохід, вік, походження, освіта, самоідентифікація (віднесення себе до того чи іншого класу). Проблему ідентифікації виділено як головну, оскільки не можна окремо ідентифікувати вплив віку, часу і групи населення на вибір інвестиційного портфелю. Навіть якщо у Вас є повний набір даних стосовно портфелю домогосподарств за значний проміжок часу, будь-яка модель соціальної дії(модель, що характерна для даної культури чи групи і є прикладом для індивідів) у цифрах «працює» так само добре як при використанні вікових і часових факторів, вікових і групових факторів чи факторів часу і групи населення. Крім впливу схильності до ризику фактором, який впливає на участь (або неучасть) в інвестиційних проектах є затрати (фіксовані та перемінні затрати участі) [4, 16].

Відповідно до даної необхідності теорія радить вивчати вплив часу на вибір портфелю, якщо домашні господарства відчувають зміну ризику протягом тривалого проміжку часу, або очікують збільшення доходу від небезпечних активів. Тут також запропоновано досліджувати вплив віку на вибір портфелю, якщо у інвесторів старшого віку наявний більш обмежений діапазон можливостей, ніж у молодших, і зміну в часі інвестиційних можливостей, або якщо в інвесторів старшого віку наявний менший людського капіталу відносно фінансового, ніж у молодших інвесторів.

Класові ефекти розглядаються як найбільш проблемні. Вони могли бути викликані різноманітними подіями на ринку праці, які зачіпають відношення людини до фінансового достатку, що проводиться окремим класом у кожний віковий період, однак це навряд чи буде мати силу в сучасних американських умовах. Класові впливи могли також бути результатом відмінностей у вподобаннях, які, можливо, викликані різними перевагами (позитивними якостями) ринкового досвіду. Однак, дотримуючись поглядів Хітона Лукаса, автор лише визначив їх як можливі, але вплив звів до нуля.

Застосувати іноземний досвід в умовах України в повному обсязі не можна, оскільки існує багато факторів, що ускладнюють функціонування домогосподарств. Серед них можна виділити наступні:

1. Низький рівень доходів порівняно з розвиненими країнами. Звідси випливає значно менша база вільних фінансових ресурсів, якими може оперувати домогосподарство при здійсненні транзакцій на фінансовому ринку з метою збільшення власного достатку. Також необхідно виокремити проблему самоідентифікації. Сьогодні, за даними звіту про соціально-економічний стан України, представникам середньодохідної групи, незважаючи на те що вони мають більші матеріальні можливості, притаманна низька самооцінка та відсутність ідентифікації себе як середнього класу. Це є найбільш суворим обмежувальним чинником формування пропорційної класової структури.

2. Нестабільність економіки. Часті зміни в економічній ситуації країни призводять до зміни в економічній поведінці вітчизняних домогосподарств які, найбільш часто, вибирають власну стратегію поведінки інтуїтивно, не спираючись при цьому на об’єктивні економічні причинно-наслідкові зв’язки.

3. Несформованість інститутів інфраструктури. Взаємозв’язок із фінансовим ринком практично замикається на банківських установах і на взаємодії зі страховими компаніями. Щодо останніх, потрібно зазначити, що страхування українські домогосподарства частіше за все використовують для отримання кредитів (за винятком обов’язкових видів страхування, таких як страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів тощо). Довгострокове страхування донині залишається поза увагою домогосподарств. Важливим аспектом даного питання також є формування інституту недержавного пенсійного страхування (важливість цього інституту важко переоцінити, зважаючи на кризовий стан державного пенсійного забезпечення). Кожний з цих інститутів (банки, страхові компанії, пенсійні фонди) з метою капіталізації власних фінансових ресурсів використовують фондовий ринок, який в Україні практично не функціонує і на даному етапі не здатний забезпечити потреби цих суб’єктів.

4. Рівень освіченості домогосподарств. Багато фінансових продуктів, які представлено на вітчизняному фінансовому ринку, запозичено із зарубіжної практики (що також пояснюється наявністю на ринку значної кількості іноземних банків, страхових компаній тощо і що можна віднести до наслідків глобалізації фінансового простору). Розібратися в розмаїтті цих продуктів українському домогосподарству, яке ще не повністю переорієнтувалося на ринкову економіку і на яке тисне досвід командно-адміністративного господарювання, досить складно. Тому використання представлених фінансових продуктів не є ефективним, і часто призводить до не виважених інвестиційних рішень.

Звичайно робота Кембелла «Фінанси домогосподарств» не є вичерпною. У ній не розглянуто такі важливі питання, як вплив статі на розмір заробітної плати, бюджетні обмеження домогосподарств, соціальне забезпечення тощо. Але в тому аспекті, в якому розкрито тему в дослідженні науковця їх вивчення і не було б доцільним, оскільки розглядалися здебільшого шляхи інвестування, а не накопичення фінансових ресурсів. Однак тут можна використати накопичений досвід аналізу доцільності та ефективності отримання кредиту, рекомендацій домовласникам (хоча в нашій країні практично відсутня практика реєстрування в податкових органах доходів, отриманих від надання майна в ордену приватними домовласниками) та щодо диверсифікації власних інвестицій на майбутнє при вступі в недержавний пенсійний фонд.

Література:

  • 1. Демографический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1985. – 608 с.;
  • 2. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687с;
  • 3. Benjamin R. Andrews. Economics of the Household - Its Administration and Finance. – Andrews Press, 2007. –644 стор.
  • 4. John Y. Campbell. Household finance / Working Paper 12149. – National Bureau of Economic Research. – Cambridge, MA 02138, 2006. – 72c. // Електронний режим доступу: http://www.nebr.org/papers/w/12149.
0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.