facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ З РЕГЕНЕРАЦІЄЮ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

Автор Доклада: 
Мороз Л.І.
Награда: 
УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ З РЕГЕНЕРАЦІЄЮ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

УДК 338.471 : 519.86

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ З РЕГЕНЕРАЦІЄЮ

ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЇ РЕСУРСІВ

Мороз Л.І., к.е.н., с.н.с., доцент

Національний університет «Львівська політехніка»

 

Розглянутий підхід до економії ресурсів при використанні виробничих процесів з регенерацією, для яких побудована економіко-математична модель, залежності якої дозволяють визначити нормативні матеріальні та трудові витрати кожного напівфабрикату на одиницю (кінцевої) продукції або на одиницю напівфабрикату більш високого порядку з врахуванням коефіцієнтів технологічних втрат і коефіцієнтів регенерації.

Ключові слова: управління витратами, моделювання, регенерація, коефіцієнт технологічних втрат, коефіцієнт запуску.

The approach to possible economy of resources is considered at the use of production processes with regeneration for which the economic-mathematical model is constructed; the determined dependences for the model allow to determine the standard material inputs and labour costs of each half-finished product on the unit (final) output or on the half-finish unit for more higher order taking into account the factors of technological losses and regeneration factors.

Keywords: cost management, modelling, regeneration, factor of technological losses, input factor.

 

В умовах виходу з економічної кризи перед українськими підприємствами стоїть першочергова задача пошуку шляхів економії ресурсів та скорочення виробничих витрат. Так як своєчасне забезпечення органів управління підприємств повною і точною інформацією про нормативні витрати підприємства на всіх технологічних стадіях є важливою передумовою ефективного управління виробничо-господарською діяльністю будь-якого підприємства, тому дані про нормативні витрати повинні відображати величину витрат не тільки кожної окремої технологічної операції, а й всіх попередніх.

Саме локалізація інформації, відображення в ній стадійності виробництва, характеру витрат, що нарощуються, є однією з умов якості інформації. Наявність такої інформації необхідно для правильної оцінки економічної ефективності різних організаційних і технічних рішень. Тому в умовах електронного, радіотехнічного, машинобудівного та інших виробництв, де доцільне і можливе використання регенераційних (відновних) процесів, постає задача визначення зростаючих нормативних матеріальних і трудових витрат виробництва з врахуванням коефіцієнтів технологічних втрат і регенерації на кожній технологічній операції основного виробничого процесу з диференціацією, відповідно, на матеріали та основну зарплату – «всього» і «на придатну продукцію». Вищенаведене обумовлює актуальність теми проведених досліджень.

Причому важливим аспектом управління витратами при кількісному визначенні економії ресурсів є співставлення фактичних витрат з нормативними, різниця між якими створює відхилення, проведення аналізу яких дає можливість визначити і провести оцінку кожної причини або чинника, що привели до виникнення цих відхилень.

У теорії і практиці управління витратами застосовуються різні методи дослідження зв’язків між витратами, їх чинниками, та розглядається побудова різних моделей, що розкривають суть формування витрат [1-3].

Так, інженерний метод ґрунтується на основі аналізу взаємозв’язків між витратами ресурсів, які диференціюються за їх видами залежно від того, які чинники і як впливають на витрати (сировина; основні, допоміжні матеріали за видами; заробітна плата; основні засоби тощо). Нормативи витрат розробляються на окремі ресурси з подальшою поопераційною диференціацією на один виріб і врахуванням особливостей технологічного процесу. Інженерний метод забезпечує досить точні обчислення витрат, враховує технологічні та організаційні можливості використання ресурсів, орієнтує на передові методи роботи. Але метод є складним і трудомісткім щодо оцінки витрат і розробки їх норм.

Бухгалтерський метод або метод аналізу рахунків передбачає побудову моделі поведінки витрат, в результаті чого витрати розподіляються на змінні та постійні, а фактичні витрати коригуються з урахуванням реальних умов діяльності підприємства. Метод аналізу рахунків досить простий і доступний, але є приблизним, оскільки майбутні витрати обчислюються на основі співвідношення «чинники-витрати» минулих періодів. За умов інноваційного розвитку підприємства і динамічності виробництва метод доповнюється коригуванням витрат на основі експертної оцінки їх чинників у плановому періоді.

При мінімаксному методі визначення залежності витрат від обсягу виробництва продукції проводиться на основі мінімального і максимального рівнів витрат. Тобто графічно функцію витрат представляє пряма, яка з’єднує точки витрат, що відповідають мінімальному і максимальному обсягу виробництва. Метод є простим, але не дає точних результатів.

Метод регресійного аналізу встановлює взаємозв’язок між витратами і показниками впливу на них на основі статистичної обробки інформації про виробничий процес. Регресійний аналіз є більш точним за попередній, оскільки враховує дані усіх спостережень, а не лише їх крайні величини. Але також базуються на досвіді минулої діяльності підприємства.

Слід відмітити, що всі напрацювання стосовно управління витратами не розглядають специфіку галузей виробництва (наприклад, електронної, радіотехнічної), де плануються технологічні втрати, вихід придатної продукції, а також не враховуються можливості використання регенераційних (відновних) процесів.

Для визначення зростаючих нормативних матеріальних і трудових витрат виробництва з врахуванням коефіцієнтів технологічних втрат і регенерації на кожній технологічній операції основного виробничого процесу з диференціацією, відповідно, на матеріали і на основну заробітну плату – «всього» і «на придатну продукцію» розглядаємо виробничій процес як без втрат, так і з втратами з врахуванням регенераційних (відновних) процесів [4, 5].

Напівфабрикати, що поступають на кожну операцію основного виробничого процесу, будучи кондиційними (придатними) на її виході, передаються на наступну операцію, а при втраті кондиційності, вважаються відновними або невідновними технологічними втратами. Відновні напівфабрикати передаються на дільницю регенерації, а невідновні вважаються кінцевими втратами (рис.).

Побудована економіко-математична модель для виробничого процесу з регенерацією, встановлені залежності якої дозволяють визначити нормативні матеріальні та трудові витрати кожного напівфабрикату на одиницю (кінцевої) продукції або на одиницю напівфабрикату більш високого порядку з врахуванням коефіцієнтів технологічних втрат і коефіцієнтів регенерації та можливим їх використанням для внутрішньовиробничих логістичних систем, що використовують регенераційні процеси.

Запропоновані методи та моделі визначення матеріальних та трудових витрат виробничих процесів з регенерацією дозволяють:

  • більш точно планувати і регулювати запуск матеріалів і напівфабрикатів і випуск продукції;

  • отримувати більш достовірні дані про нормативні матеріальні та трудові витрати виробництва на будь-яких операціях технологічного процесу, що використовує регенерацію;

  • більш точно й обґрунтовано планувати потреби у виробничих ресурсах на задану виробничу програму, що дає можливість економії ресурсів та одержання додаткового прибутку.

Література:

1. Грещак М.Г., Гордієнко В.М., Коцюба О.С. та ін. Управління витратами: Навч. посіб. /За заг. ред. М.Г.Грещака. – К.: КНЕУ, 2008. – 264 с.

2. Добровський В.М., Гнилицька Л.В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 278 с.

3. Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш. Управленческий учёт: Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2005. – 1008 с.

4. Мороз Л.І. Моделювання матеріально-фінансових потоків внутрішньовиробничих логістичних систем з регенерацією // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: «Проблеми економіки та управління». – Львів: Вид-во НУ ЛП. – 2009. - №  640. – С. 355-361.

5. Мороз Л.І. Формування інноваційних підходів та моделей управління матеріальними витратами виробничих процесів з регенерацією // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: «Проблеми економіки та управління». – Львів: Вид-во НУ ЛП. – 2010. - № 668. – С. 352-358.

0
Ваша оценка: Нет
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.