facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ, СТУПЕНЮ ТА ВИДУ ОЖИРІННЯ

Автор Доклада: 
Яворський П.В.
Награда: 
КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ, СТУПЕНЮ ТА ВИДУ ОЖИРІННЯ

УДК: 616-006.363.03:616 - 056.52

КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ГОРМОНАЛЬНОГО СТАТУСУ, СТУПЕНЮ ТА ВИДУ ОЖИРІННЯ

Яворський Павло Вацлавович, канд. мед. наук, доцент, докторант
Житомирський інститут медсестринства
Вінницький національний медичний уніварситет ім. М.І.Пирогова

 


Тип та ступінь ожиріння впливає на розвиток та ріст лейоматозних вузлів матки та корелює з гормональним дисбалансом.
Ключові слова: лейоміома матки, ожиріння.

A type and degree of obesity influences on development and growth of leyomatoznikh knots of uterus and correlates with a hormonal disbalance
Key words: leiomyoma of uterus, obesity.

Вступ
Не дивлячись на те, що лейоміома матки традиційно розглядається як доброякісна пухлина жіночої статевої сфери, вона, так само як і проліферативні процеси в ендометрії, супроводжується рядом ендокринно-метаболічних порушень, пік яких приходиться на перименопаузальний вік [1,2,3,4,5,6, 7,8,11].
За даними багатьох авторів, наявність у хворих з лейоміомою матки гіперпластичних процесів ендометрія на тлі метаболічного синдрому супроводжується збільшенням частоти дисфункціональних маткових кровотеч, функціональних кіст і полікистозу яєчників [1,2,3,4,6,9].
Актуальність. Вивчення особливостей ожиріння на розвиток лейоміоми матки у жінок з метаболічним синдромом представляє інтерес не лише з погляду виявлення можливих загальних патогенетичних моментів, які до кінця не вивченні та суперечливі, але і в плані виявлення об'єктивних критеріїв онкологічного ризику.
Метою дослідження являється комплексне вивчення клінічних, біохімічних і гормональних, імунологічних, імуногістохімічних, доплерометричних особливостей у хворих з ожирінням та лейоміомою матки тлі метаболічного синдрому .
Матеріали та методи
Відповідно до поставленої мети всього обстежено 750 жінок, з них лейоміом – 320 жінок з метаболічним синдромом. Сформовано IV клінічні групи: I група - жінки з ЛМ (лейоміомою матки) без ожиріння (107жінок); II група - жінки з ожирінням І ст та ЛМ, (61 жінки); III група - 73 жінок з ожирінням ІІ ст та; IV група – 49 і 18 жінок з ожирінням ІІІ - IV ст з ЛМ, відповідно.
Обстеження хворих проводилося по розробленій «Карті комплексного обстеження», що включає оцінку віку, загальносоматичного і гінекологічного статусу, аналіз супутньої гінекологічної патології і екстрагенітальних захворювань. Критерії включення: ЛМ, наявність ожиріння, вік від 18 до 56 років. Критерії виключення: наявність органічного ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки. Середній вік обстежуваних склав 43,1±7 років. Рандомізація здійснювалася за ступенем ожиріння, віком, давності захворювання, розмірам матки, розмірам і кількості лейоміоматозних вузлів, супутніми гінекологічними захворюваннями, екстрагенітальної патології.
При обстежених пацієнтки пред'являли скарги: на загальну слабкість, підвищену втомлюваність, зниження працездатності - 34,4%; рясні менструації - 38,8%; альгодисменореї - 21,3%; тривалі менструації - 46,3%; ациклічні кровотечі - 15,6%; тазові болі не пов'язані з менструальним циклом - 23,1%; дизуричні симптоми - 39,4%; збільшення живота в об'ємі - 31,9%.
Порушення менструальної функції виявлялися у вигляді гіперполіменореї - 38, 7%; метро- і менорагії - 56,3%; дисменореї - 21,3%. Вивчення репродуктивного анамнезу показало, що у 83,8% обстежених нами жінок було певне число вагітностей: від 1 до 16 (в середньому 3,9 - 4,5 на одну хвору). Безпліддя було діагностоване у 33,8% пацієнток, причому первинне безпліддя складало 16,3%, вторинне - 17,5%.
Згідно рекомендаціям ВООЗ, ІМТ менше 15 кг/м2 - розцінювався як гострий дефіцит маси тіла; 15 кг/м2 до 18,5 кг/м2 - недостатня маса; 18,5 кг/м2 до 25 кг/м2 - нормальна маса; 25 кг/м2 до 29,9 кг/м2 – надлишкова маса; 30 кг/м2 до 34,9 кг/м2 - I ступінь ожиріння; 35 кг/м2 до 39,9 кг/м2 - II ступінь ожиріння; 40 кг/м2 та більше - III ступінь ожиріння.
Кров для оцінки концентрації статевих стероїдів в локальному матковому кровотоку забирали під час оперативного втручання в області висхідної гілки маткової артерії після мобілізації зв'язкового апарату і судинних пучків матки. У сироватці крові, узятої з ліктьової вени і локального маткового кровотоку визначали рівень статевих стероїдних гормонів (естрону, естрадіолу, прогестерону) і глобулінзв'язуючого статеві стероїди (SSBG) з використанням комерційних наборів для радіоімунного і радіометричного аналізу фірм “Immunotech” (Чехія) і “DSL” (США).
Отримані дані оброблялися статистичними методами - параметричним та непараметричним, кореляційним, однофакторним та багатофакторним дисперсійним аналізами. Вірогідність отриманих даних визначалися за допомогою коефіцієнтів - Стьюдента, Фішера, ?2.
Всі початкові параметри з метою оптимізації досліджень і автоматизації процесів обробки і документування інформації, вводилися в систему керування базами даних, побудовану за допомогою інтегрованого пакета програм Microsoft Works 4.0 на персональному комп'ютері системи Celeron під керуванням операційної системи MS DOS 7.0 і оболонки Windows XP Professional. При програмуванні ми використовували комп'ютерні мови Clipper і Visual Basic for application.
Статистичну обробку результатів досліджень і побудову математичних моделей процесів здійснювали методом варіаційної статистики, реалізованими стандартними пакетами прикладних програм варіаційної статистики: Excel for Windowsxp Professional та Statistica 6,0 фірми Statsoft (програми належать ЦНІТ Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, ліцензійний № AXXR910A374605FA) з визначенням середніх значень (М), помилки середньої (m), достовірність вивчали за допомогою критеріїв Стьюдента (t) і рівня значущості (р). Відмінності вважали статистично за значущі при р<0,05, тобто граничного значення рівня значущості набувало рівним 5% (Колядо В.Б. з співавт., 1998)
Результати. Обговорення
Проведено порівняльний аналіз хворих у залежності від величини індексу талія/стегно (ІТС). Були сформовані дві групи хворих. До першої увійшли жінки, у яких ІТС перевищував 0,9, тобто, з переважно абдомінальним типом ожиріння. До другої групи увійшли жінки з ІТС <0,9. У них спостерігався переважно глютеофеморальний тип ожиріння. Комбінований розподіл жирової тканини спостерігали у 60% пацієнток з ожирінням, глютеофеморальний - біля 40% (p<0,001) у жінок з лейоміомою матки. При цьому показники площі жирової тканини, отримані за допомогою променевих методів візуалізації, корелювали з антропометричними показниками, такими як ІМТ, ІТС, сагітальний діаметр, об'єм внутрішньої жирової тканини, доля маси жирової тканини в організмі. Так, коефіцієнт кореляції між об'ємом внутрішньої жирової тканини і площею внутрішньої жирової тканини при зрізі на рівні L5-S2 становить г=+0,92 ± 0,01. Коефіцієнт кореляції між ІМТ і долею жирової тканини в організмі становить г = + 0,84 ± 0,02. Коефіцієнт кореляції між ІТС і площею внутрішньої жирової тканини становить г = + 0,79 ± 0,03. Відношення підшкірної жирової тканини до внутрішньої жирової тканини було меншим 1,35 од. В нормі це відношення лежить у межах 1,5-1,7 од. Прямий кореляційний зв'язок встановлено між ІМТ і вмістом жирової тканини в організмі: г = + 0,89 ± 0,02. Високий ступінь прямого кореляційного зв'язку (коефіцієнт кореляції г= + 0,80 ± 0,02) отримано між ІТС і відсотком жирової тканини.
При аналізі концентрації естрадіолу (Е2) в сироватці крові, було виявлено його високий вміст у хворих в підгрупах з міомою матки та ожирінням (у групі порівняння - 483±7,5 нмоль/л і в основній групі 520±2,8 нмоль/л, відповідно) (р<0,05). Оцінка концентрації статевих стероїдів в системному і локальному кровотоках показала, що рівень естрадіолу в сироватці крові у хворих з лейоміомою матки у жінок без ожиріння був в 1,8 рази нижчим, ніж у хворих з лейоміомою матки та ожирінням (р = 0,019). Рівні стероїдних гормонів підвищувалися та корелювали з ступенем ожиріння. Оцінка частоти гіперестрадіолемії у хворих груп, що вивчаються, показала, що вона була найбільш високою у хворих поєднанням ожиріння з розвитком лейоміоми матки, що знаходилися в перименопаузальному (54,5%) і постменопаузальному періодах (72%), що узгоджується з даними літератури про роль гіперестрогенізації в розвитку лейоміоми матки та проліферативних процесів в ендометрії, особливо в пери- і постменопаузальному періодах [1,2,3,4,5,6,7,8,11].
Рівень естрону сироватки крові хворих поєднаною патологією ожиріння з лейоміомою матки вище, ніж у хворих з лейоміомою матки без ожиріння (р=0,048), що можливо, обумовлено більшими навантаженнями ендокринно-обмінних змін у хворих з ожирінням різного ступеню та лейоміомою матки. За даними літератури естрон володіє нижчою гормональною активністю, в порівнянні з естрадіолом, але здатний на молекулярному рівні підсилювати фактори росту [2,3,4,6,7,9]. Індекс вільного естрогену виявився найбільш високим при поєднанні ожиріння та лейоміоми матки (р=0,02). Отримані дані немають протиріччя уявленням про провідну роль локальних джерел синтезу естрогену у хворих з лейоміомою матки [2,3,4,6,7,9,12]. У хворих з ожирінням особливо ожирінням ІІІ ст з поєднанням лейоміоми матки частота гіпопрогестеронемії була найбільш високою в постменопаузі (68% випадків), що в 1,8 разів вище, ніж в підгрупі без ожиріння (39,6%), що підтверджуються літературними даними про існування порушень в співвідношенні естрогени/прогестерон у хворих з проліфератівними процесами ендо- і міометрія і демонструють особливу роль гіпопрогестеронемії в розвитку гіперпластичних процесів[2,3,4,6].
В регіонарному кровотоку рівень естрону у хворих з різними ступенями ожиріння в поєднанні з лейоміомою матки був вище, ніж в системному 59,0±25,0 нмоль/л і 45,1±25,9 нмоль/л, р=0,015 відповідно, а рівень білка зв'язуючого статеві стероїди був навпаки вище в системному кровотоку, чим в регіонарному 28,8±9,5нмоль/л і 22,9±8,1 нмоль/л, відповідно р=0,031.
Причому, у хворих з лейоміомою матки без ожиріння в локальному кровотоку рівень естрону нижчий 32,1±16,9 нмоль/л, р=0,015 чим у хворих з ожирінням та лейоміомою матки.
Очевидно, що це, напевне, характеризує тільки наявністю внутрішньотканинного синтезу естрогену в пухлинній тканині за участю ферментів: ароматази і стероїдсульфатази. Відмічена також тенденція до вищих показників індексу вільного естрогену в локальному кровотоку у хворих з ожирінням та лейоміомою матки 1,48±0,34 та 1,27±0,43, р=0,86.
У частини хворих з ожирінням та лейоміомою матки відмічено деяке підвищення рівня прогестерону в локальному кровотоку, в порівнянні з хворими без ожиріння. У більшості обстежених жінок відмічено, що концентрація прогестерону в крові відповідала нормативним значенням. Перевищення показників було в підгрупі з лейоміомою і ожирінням різного ступеня у основній групі - 45,4±3,5 нмоль/л, в групі порівняння - 46,4±4,1 нмоль/л (р<0,05). А в жінок з ожирінням та лейоміомою матки поєднану з пухлинами яєчників відмічено найбільший вміст прогестерону у основній групі - 38,0±3,2 нмоль/л та 41,2±1,9 нмоль/л, в групі порівняння - (р<0,05).
Таким чином, отримані дані свідчать, що при лейоміомі матки у жінок з абдомінальним ожирінням порушення розвиваються рано і тривало протікають безсимптомно, задовго до клінічної маніфестації, що може бути результатом зниження больової чутливості. Причому, відмічається пряма кореляція з ростом ступеня ожиріння і порогом больової чутливості, що призводить до пізньої госпіталізації та наявність високої концентрації гормонів в локальному кровотоку, що очевидно обумовлено гіперестрогенією за рахунок жирової тканини та існуванням локальних джерел стероїдогенезу (ендометрія, міометрія і лейоміоматозних вузлів), що каталізує перехід андрогенів в естроген, у тканинах. Патогенетичні аспекти участі ферменту метаболізму естрогену у поєднанні з лейоміомою матки залишаються до кінця невивченими [1,2,3,4,5,6, 7,10].
Висновки та перспективи подальших розробок
Частота ожиріння у хворих з лейоміомою матки тлі метаболічного синдрому може свідчити про існування єдиних етіопатогенетичних моментів у виникненні лейоміоми матки та гіперпластичних процесів, а також більш глибоких ендокринно-метаболічних порушень у жінок з поєднаною патологією ендо- і міометрія, що підтверджується даними літератури [2,3,4,6,8,11].
Виявлено, що наявність лейоміоми матки супроводжувалася підвищенням рівня естрону і зниженням рівня естрадіолу і індексу вільного естрогену сироватки крові в системному кровотоку, причому, рівень естрону в локальному кровотоку був вищий, а рівень глобулінзв'язуючого статеві стероїди - нижче, в порівнянні з системним кровотоком.
Саме тому, активне вивчення змін в організмі на тлі метаболічного синдрому на ріст лейоміоми матки, вимагає більш глибокого комплексного вивчення, що дозволяє розширити уявлення про роль показників системного і локального гормонального гомеостазу, рецепторного статусу і ендокринно-обмінних порушень в розвитку лейоміоми матки.
Оптимізація діагностики рівня статевих стероїдів при виникненні та розвитку лейоміоми у жінок з ожирінням та визначення чітких критеріїв і показів до поетапного ведення хворих з лейоміомою матки потребує подальшого детального вивчення, що дозволить значно зменшити число невиправданих радикальних оперативних втручань.

Література:
1. Вихляева Е.М. Молекулярно-генетические детерминанты опухолевого роста и обоснования современной стратегии при лейомиоме матки.-//Вопросы онкологии.-2001.-47(2-3)С.24\
2. Вихляева Е.М., Паллади Г.А. Патогенез, клиника и лечение миомы матки. – Кишинев: Штиинца, 1982.- с 300.
3. Вихляева Е.М., Уварова Е.В., Самедова Н.Ч. К механизму лечебного эффекта Норэтистерона при гиперпластических заболеваниях эндо-и миометрия у женщин репродуктивного возраста //Вопр.онк. – 1990.-- №6.- С.683-689.
4. Савицкий Г.А., Савицкий А.Г. Миома матки: проблемы патогенеза и патогенетической терапии.-СПб.-2000.
5. Савицкий В.Г., Савицкий А.Г. Миома матки (проблемы патогенеза и патогенетическая терапия).-СПб, 2000.- С.90-139.
6. Козаченко А.В., Ландеховский Ю.Д., Кондриков Н.И. и др. Особенности состояния рецепторов эстрогенов и прогестерона в миоме матки и миометрии // Акуш.гинекол..-1995.- №6.- С. 34-36.
7. Eldar-geva T. Other medical management of uterine fibroids // Bailliers Clin. Obstet. Gynaecol.- 1998.-Vol.12.- №2.- P.269-288.
8. Fedele L., Blanchi S., Rafaelli R. et al. A randomized study of the effects of tibolone and transdermal estrogen replacement therapy in postmenopausal women wyth uterine myomas// Europ. J. Obstet. Gynecol. Reprod.. Biol.- 2000.- Vol.88 .-№1.- P.91-94.
9. Ibraheim M., Ikomi A. An evaluation of troublesome intermenstrual bleeding in menorrhagic users of the LNG IUS // Obstet. Gynecol.-2005.- 25.- P.384- 385.
10. Matsuo H., Kurachi O.,Shimomura Y et al. Molecular bases for the actions of ovarian sex steroids in the regulation of proliferation аnd apoptosis on human uterine leiomyoma // Oncology.- 1999.-Vol.57.- Suppl.2. – P. 49-58.
11. Ozisik Y.Y., Meloni A.M., Altungos O. et al. Translocation (6:10) (p21: q22) in uterine leiomyomas.// Cancer Genet. Cytogenet.-1995.-2,79.- P. 136-138.
12. Vercellini P., Zaina B.,Yaylayan L.et al. Hysteroscopic myomectomy: long – term effects on menstrual pattern and fertility// Obstet.and Gynecol.- 1999.- Vol.94.- №3.- P. 341-347. 

6
Ваша оценка: Нет Средняя: 6 (1 голос)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.