facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ПРИ ВІДБОРІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Автор Доклада: 
Дзюбіна А.В.
Награда: 
НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ПРИ ВІДБОРІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

НЕОБХІДНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ПРИ ВІДБОРІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Дзюбіна А.В., асистент
Національний університет «Львівська політехніка»

Розглянуто особливості застосування методів відбору інноваційних проектів. Обґрунтовано необхідність їх комплексного застосування при схваленні рішення про доцільність управління інноваційним проектом. Доведено, що при відборі інноваційного проекту слід враховувати потенційні можливості підприємства. 
Ключові слова: інноваційний проект, методи відбору інноваційних проектів, комплексний підхід, потенціал управління інноваційними проектами, інноваційний потенціал, моделі зрілості управління проектами.

The features of methodsapplication of selection of innovative projects are considered. A necessity of theircomplex application at approval of decision about expedience of innovative project management is reasonable. It is proven that at the selection of innovative project it is necessaryto take into account potential possibilities of enterprise.
Keywords: innovative project, methods of selection of innovative projects, complex approach, potential of innovative projectmanagement, innovative potential, projectmanagement maturitymodels.

Основними підходами, що використовуються в сучасних умовах при схваленні рішення про доцільність управління інноваційним проектом є статистичний, експертний, метод очікуваної чистої теперішньої вартості,  аналіз чутливості, метод імітаційного моделювання (метод Монте-Карло), метод «дерева рішень» [1,2,3,4].

Суть статистичного методу полягає у розрахунку ймовірності настання тої чи іншої події (в даному випадку отримання запланованого економічного ефекту від вкладення інвестиційних ресурсів) інструментами математичної статистики.

Експертний метод ґрунтується на схваленні рішення про доцільність управління інноваційним проектом на основі оцінок експертів.

В основі методу чистої теперішньої вартості лежить розрахунок різниці між очікуваними чистими грошовими потоками та інвестиційними витратами з урахуванням фактору часу.

Аналіз чутливості передбачає вивчення впливу змін певного фактора, що розглядається, за умови незмінності інших на результативний показник – чисту теперішню вартість за проектом.

Метод імітаційного моделювання (метод Монте-Карло) ґрунтується на багатократному імітуванні умов розвитку проекту і відповідного розрахунку показників його ефективності. Цей метод передбачає побудову економіко-математичної моделі, результативним показником якої буде обраний показник ефективності проекту, і її трансформацію в комп’ютерну розрахункову модель, вихідними даними для якої будуть розподіли ймовірностей значень факторів, що впливають на результативний показник.

Особливостями методу «дерева рішень» є побудова графічної інтерпретації послідовних у часі етапів сценаріїв розвитку проектів.

Інструментарій вищеподаних методів є безперечно цінним, проте у випадку некомплексного використання не враховує усіх характеристик інноваційного проекту. Так при застосуванні статистичного методу не будуть враховані індивідуальні особливості проекту, ступінь його інноваційності. Використання експертного методу без застосування додаткового інструментарію більшою мірою буде ґрунтуватися на інтуїції експертів, суб’єктивному підході, що може значно підвищити ризик невиконання проекту у задані терміни з чітко встановленим бюджетом. Метод чистої теперішньої вартості з аналізом чутливості проекту враховує лише вартісні показники – обсяги продаж, чистий грошовий потік, витрати інвестиційних ресурсів, що також не може дати комплексну характеристику проекту і не в повній мірі враховує його внутрішні характеристики. Метод імітаційного моделювання (метод Монте-Карло) потребує дуже високої кваліфікаційної підготовки аналітиків, наявності необхідного програмного забезпечення і достовірних розподілів ймовірностей значень факторних показників, що робить його дуже трудомістким і дорогим у використанні. При використанні методу «дерева рішень», формування альтернатив сценаріїв якого значною мірою піддається суб’єктивізму, найбільш достовірних результатів можна очікувати лише для проектів з відносно коротким життєвим циклом, оскільки з його зростанням значно зростає і кількість альтернатив розвитку.

З огляду на вищенаведене, можна зробити висновок, що лише комплексний підхід у  при схваленні рішення про доцільність управління інноваційним проектом, який враховуватиме переваги даних методів, дасть можливість уникнути можливих ризиків інноваційних проектів, дозволить у встановлені терміни і в межах окресленого бюджету закінчити проект.

З другого боку, якими б не були точними прогнозні розрахунки за інноваційним проектом, необхідним є врахування внутрішної спроможності підприємства до управління ним. Це означає, що на перший погляд створення успішної в майбутньому інновації згідно усіх прогнозів може бути «перекреслене» неспроможністю того чи іншого підприємства впровадити її у виробництво. Тому постає завдання адекватної оцінки здатності підприємства управляти тим чи іншим інноваційним проектом, іншими словами – визначення потенціалу управління інноваційними проектами.

Потенціал управління інноваційними проектами підприємства міститить в собі такі складові: інноваційний потенціал і приналежність до певної моделі зрілості управління проектами.

Інноваційний потенціал підприємства - це спроможність до інноваційного розвитку підприємства при використанні усіх необхідних для цього ресурсів, що є в його розпорядженні.

Під моделями зрілості управління проектами розуміють набір параметрів що відповідають певному етапу проектного розвитку того чи іншого підприємства.

Очевидно, що чим вища величина потенціалу управління інноваційними проектами підприємства тим вищим буде ступінь потенційної готовності підприємства до управління тим чи іншим проектом.

Важливу роль в даному випадку відіграє ступінь інноваційності проекту, оскільки для проектів з високим ступенем інноваційності ступінь готовності до управління ними буде меншою, ніж для проектів з низьким ступенем інноваційності при сталому значенні потенціалу управління інноваційними проектами.

Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що оптимальне застосування методів відбору інноваційних проектів разом з визначенням потенційних можливостей підприємства дозволить у майбутньому мінімізувати проектні та інноваційні ризики, значно підвищить ймовірність закінчення проекту у встановлені терміни без значних відхилень у його бюджеті.

Література:

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2006. – 552 с.  
2. Кибзун А.И., Горяинова Е.Р., Наумов А.В., Сиротин А.Н. Теория вероятностей и математическая статистика. Базовый курс с примерами и задачами, М.: ФИЗМАТЛИТ, 2002. - 224 с. 
3. Обухова Ю.О. Анализ и моделирование инвестиционного риска при принятии инновационных решений/Экономика Крыма №14, 2005 г. – с. 30-33.
4. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник для вузов. 6-е изд. — СПб.: Питер, 2008. — 448 с.

0
Ваша оценка: Нет

The analysis

Scientific research is ascertaining the nature. Findings are adequate. Report deserves the attention of scientists and practitioners.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.