facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip
Перевод страницы
 

ТЕРАПЕВТИЧНІ ОЛІГОРИБОНУКЛЕОТИДИ, ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ КОНФОРМАЦІЄЮ ТА ФАРМАКОЛОГІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

ТЕРАПЕВТИЧНІ ОЛІГОРИБОНУКЛЕОТИДИ, ЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ КОНФОРМАЦІЄЮ ТА ФАРМАКОЛОГІЧНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Зеновий Ткачук, старший научный сотрудник, кандидат биологических наук

Национальная академия наук Украины - Институт молекулярной биологии и генетики, Украина

Участник конференции

Показано, що олігорибонуклеотиди є ефективними та перспективними фармакологічними препаратами, які мають виражені біологічні активності. Вони володіють імуномодулюючими та протизапальними властивостями. В залежності від змін конформації, олігорибонуклеотиди набувають властивостей противірусних препаратів з широким спектром дії. Вищевикладене дозволяє вважати доцільним і перспективним подальше розширення напрямків вивчення ефективності даного класу препаратів при лікуванні різноманітних патологій і, в тому числі, для лікування онкологічних захворювань, особливо, коли вони супроводжуються вірусними інфекціями.

Oligoribonuclotides were shown to be effective and promising pharmacological compounds, which demonstrate distinct biological effects. They demonstrate immuno-modulating and anti-inflammatory capabilities. Depending on the conformation, oligoribonuclotides acquire a wide spectrum of antiviral properties. The abovementioned assumes further expansion of the investigation directions of these compounds under various pathologies, including cancers, followed by viral infections.

Ключеві слова: Олігорибонуклеотиди, олігоаденілати, віруси, противірусні препарати.

 

На нинішньому етапі розвитку медико-біологічних наук надзвичайно широко розпочато пошуки та розробка нових лікарських препаратів на основі субстанцій природного походження, яким притаманна здатність впливати на механізми регуляції функцій різних органів, тканин і систем організму. Найбільш розповсюдженими стали препарати ДНК та РНК в вигляді олігодезокси- та олігорибонуклеотидів. Молекули РНК можуть приймати широкий спектр різноманітних конформацій і виконувати велику кількість клітинних функцій за рахунок утворення структур, які дозволяють їм мати конкретні РНК-РНК, РНК-ДНК або РНК-білкові взаємодії. Успіхи у вивченні цих різноманітних РНК-взаємодій дозволили розробити ряд технологій, які дали можливість створити нові методи лікування різних захворювань. Зараз відомо ряд нових хімічно-синтезованих терапевтичних РНК, яким приділяється найбільша увага, це в першу чергу, так звані інгібітори генів, інгібітори білків та імуностимулюючі РНК (1).

Як приклад, до інгібіторів генів можна віднести комплементарні РНК, які специфічно впізнають цільові транскрипти шляхом формування з ними дуплексу відповідно до їх послідовностей. Їх ще називають антисенсові РНК, або рибозими. Формування цього дуплексу РНК, призводить до деградації РНК-мішені і в результаті до інгібування її трансляції (2). Для виздоровлення пацієнтів з хронічними захворюваннями, такими як рак, ВІЛ-інфекція і гепатит С, потрібні стійкі до розщеплення рибозими, з високим рівнем гальмування цільових транскриптів. На практиці це важко досягти, особливо коли мішенню є високо експресована вірусна РНК.

До інгібіторів білків відносяться хімічно-синтезовані олігонуклеотиди, які, утворюючи складні структури, вступають в молекулярну взаємодію з білками і підтримують з ними стабільні комплекси (3). Для відбору цих біологічно активних РНК, які складаються з 15-35 нуклеотидів, нещодавно було розроблено ряд технологічних рішень. Такі олігонуклеотиди, які ще називаються аптамерами, можуть специфічно зв'язуватися з білковими мішенями, створюючи відповідну терапевтичну дію. Мішенями частіше всього виступають цитокіни, протеази, кінази, рецептори на поверхні клітин і молекули клітинних адгезій (4). Більшість хімічно синтезованих олігонуклеотидів в організмі піддаються нуклеазо-опосередкованій деградації. Для аптамерів - інгібіторів білків, характерна висока специфічність по відношенню до конкретних білків, що робить їх дуже вразливими при лікуванні вірусних захворювань. Відомо, що віруси дуже швидко виробляють стійкість до окремих інгібіторів, тому використання таких дуже специфічних олігонуклеотидів для лікування вірусних захворювань викликає великі сумніви.

Сумарні РНК, особливо виділені з дріжджів, вже тривалий час використовуються як терапевтичні препарати. Вже тривалий час в фармакології використовується натрієва сіль дріжджової РНК, яка недостатньо очищена, має високу гетерогенність по молекулярній вазі (в ній присутній весь спектр нуклеотидних сполук від динуклеотидів до малих транспортних РНК) і володіє тільки імуномодулюючими властивостями (5).Для лікування запалення і повязаних з запаленням захворювань була запропонована високоочищена, гомогенна по молекулярній масі дріжджова РНК (6). На основі цієї субстанції був створений препарат Нуклеїнат, який успішно пройшов II фазу клінічних випробувань і останні 15 років досить успішно застосовується в лікувальній практиці в Україні. Нуклеїнат зарекомендував себе як імуномодулятор та протизапальний засіб для лікування гострих та хронічних запальних процесів та імунодефіцитних станів (7).

В основі протизапальної дії препарату лежать механізми посилення мітотичної активності клітин кісткового мозку, прискорення процесів регенерації; нормалізації NO-синтетазної активності, інгібування окисних процесів у клітинних мембранах, стабілізації мембран клітин та оптимізація окисно-відновних процесів у тканинах, нормалізації перекисного окислення ліпідів, пригнічення розпаду фосфоліпідів клітинної мембрани та синтезу арахідонової кислоти з подальшою нормалізацією рівня простагландінів, відповідно нормалізація рівнів простагландинів тромбоксану В2 та лейкотриєну С4.в плазмі крові та продукції інших медіаторів запалення(8). Однак, високоочищена дріжджова РНК не володіє специфічною противірусною активністю. Нуклеїнові кислоти і особливо РНК до сих пір не використовувалися як специфічні противірусні препарати з множинною дією проти багатьох вірусних захворювань. В той же час існує необхідність розробки нових противірусних препаратів з різними механізмами дії проти різних вірусних захворювань. Ці препарати повинні втручатися в механізми, відповідальні за проникнення вірусів у клітину господаря і їх вивільнення з неї.

Протягом останніх років активно досліджуються олігорибоаденілати та їхні аналоги. В численних роботах, присвячених вивченню біологічної активності 2'-5'-олігоаденілатів (2-5А), показано, що їхній механізм противірусної дії пов’язаний зі здатністю впливати на білки системи 2'-5'-олігоаденілатсинтетаза/ендорибонуклеаза L (2'-5'ОАС/РНКаза L), що в свою чергу призводить до руйнування вірусної РНК (9).

Сьогодні досить добре вивчено ряд білків, важливих для функціонування клітинної системи противірусного захисту. Зараз відомо про цільові білки, які є важливими для функціювання механізму противірусного захисту. Це в першу чергу ендорибонуклеаза L, яка розщеплює односпіральні вірусні РНК (10)та протеїнкіназа R, яка контролює синтез вірусних білків (11). Однак головна роль у противірусному захисті належить інтерферонам, які не тільки індукують експресію генів, включених в противірусну дію клітини, але, як показали недавні дослідження Сілвермана, самі можуть активуватись олігонуклеотидними продуктами розщеплення РНК вірусу гепатиту С РНКазою L (12). Ці одноланцюгові олігорибонуклеотиди, зв’язуючись з білком RIG-I, стимулюють його АТФ-азну активність, що веде до активації гену β-інтерферону, продукт якого, в свою чергу, індукує активність 2'-5'-олігоаденілатсинтетази та синтез трифосфатів 2-5А. Отже, невеликі олігорибонуклеотиди - продукти гідролізу вірусних РНК можуть викликати активацію інтерферонової системи противірусного захисту.

Виникає запитання, чи здатні олігорибонуклеотиди зв’язуватись безпосередньо з білками і, таким чином, впливати на його функції. Для вивчення взаємодій білок-олігонуклеотид використано метод мас-спектрометрії MALDI-TOF. Встановлено здатність олігоаденілатів зв’язуватися з α-інтерфероном і їх здатність до множинної взаємодії та утворенням стійких комплексів (13). Зміни конформації інтерферону, кальмодуліну та S100A1ми вивчали також при допомозі ІЧ-Фур’є спектроскопії. У всіх комплексів вивчених білків і олігоаденілатів вдалося зафіксувати зміни характеру спектру поглинання, що відповідають областям Amide I та Amide II, які, як відомо, є індикаторами стану вторинної структури білкової глобули. Наведені дані прямо вказують на наявність зв’язування досліджуваних білків з олігоаденілатами та їх впливу на конформацію вивчених білків (14).

При допомозі спектроскопії кругового дихроїзму (КД-спектроскопії) та флуоресцентної спектроскопії вивчали зміни типів вторинних структур білку S100A1 та його апо (без йонів Ca2+) та голо (з йонами Са2+) форм під впливом олігоаденілатів. Встановлено, що олігоаденілат впливає на структуру і функції S100A1. Спектри КД показали, що він спричиняє конформаційні зрушення в апо-S100A1 структурах. Структурні зміни локалізовані в основному в лінкерному регіоні і/або в С-кінцевій частині спіралі IV. Додавання олігоаденілатів до апо-форми S100A1 значно збільшує Са2+-зв'язуючі константи. Цікаво, що цей ефект стає ще більш вираженим у випадку його епокси аналога. Таким чином, наші дослідження показують, що зв'язування 2'-5'A3 спричиняють зміни структури S100A1. Виявлені зміни проявляються в підвищенні спорідненості Са2+ до білку і можуть бути доказом'' м'якого впливу'' при взаємодії олігоаденілатів з S100A1 (14).

Отже, можна стверджувати, що олігонуклеотиди володіють значно ширшою біологічною активністю ніж це можна передбачити в рамках традиційної «інтерферонової» гіпотези. Олігоаденілати мають противірусну активність проти широкого спектру вірусів як ДНК- так і РНК-ового походження. Зрозуміло, що така полівалентна активність 2'-5'A3 повинна базуватись на притаманних їм молекулярних механізмах, які дозволяють приймати участь в регуляції такого широкого спектру біологічних ефектів. Всі перераховані біологічні ефекти даних сполук добре вписуються в систему вродженого захисту, яка включає систему цАМФ, Са+2 -звязуючі білки, протеїнкінази, інтерферони, цитокіни, 2'-5'олігоаденілат синтетазу і РНК-азу L, рестриктази, нуклеази та інші білки. Ми постаралися вивчити частину цих білків і знайти ті спільні властивості, які дозволяють даним сполукам їх регулювати. Використовуючи різні методи, ми встановили, що олігоаденілати можуть з невисокою константою асоціації (10-5-10-6 М) звязуватись з сигнальними білками, що призводить до зміни їх конформації, яка в свою чергу приводить зміни їх афінності і модуляції їх активності. Це є засадничі властивості олігонуклеотидів по відношенню до сигнальних білків.

Підсумовуючи успіхи в вивченні олігоаденілатів, в середині 80-х років провідна американська газета Wall Street Journal передбачала: «Той, хто розпізнає механізм противірусної дії олігоаденілатів, зможе створити противірусний препарат широкого спектру дії, іншими словами «пеніцилін для вірусів». Виходячи з встановлених властивостей олігоаденілатів, ми запропонували гіпотезу, яка пояснює їх механізм противірусної дії. Отже, вони можуть міняти конформацію вірусних та клітинних рецепторів, гальмуючи входження в клітину і вихід вірусів з клітин. Одночасно олігонуклеотиди, змінюючи конформацію сигнальних молекул, можуть впливати на проліферацію імунних клітин та на міграцію стовбурових клітин кісткового мозку. Впливаючи на екпресію генів клітинного захисту і в першу чергу цитокінів, вони можуть регулювати баланс запальних і протизапальних процесів. Комерціалізація синтетичних олігонуклеотидів в фармакології блокувалася надзвичайно високою ціною їх виробництва. Тому на базі запропонованої гіпотези в 2000 р. нами була виділена з дріжджів досить дешева субстанція природніх олігорибонуклеотидів і на її основі створено та впроваджено в медичну практику препарат нуклеїнат з імуномодулюючою і протизапальною дією. Особливо позитивно препарат проявляє себе при хронічних запальних процесах, які супроводжуються імунодефіцитами (15). А в 2010 р на базі промислового процесінгу цієї субстанції було запропоновано противірусний препарат широкого спектру дії нуклекс, який повторює противірусні властивості аналогів олігоаденілатів і діє проти РНК- і ДНК-вмісних вірусів різної природи (16-18).

Вірус грипу. Нами було показано, що препарат РНК з манітолом (нуклекс) може застосовуватись для лікування грипу. Максимально переносима концентрація (МПК) становить 5000 мкг / мл, мінімально активна концентрація (МАК) становить 31 мкг / мл, а хіміотерапевтичний індекс (ХТІ) становить 161. Ефективна доза нуклексу, розрахована in vitro в межах 1.25-10 мг / мл в профілактичних цілях і 0,6-10 мг / мл для лікування. Висока антигрипозна активність препарату була продемонстрована при профілактичному лікуванні мишей при дочеревному та внутрішньовенному введенні в дозах від 15 до 150 мг/кг. Було встановлено, що антигрипозна дія нуклексу пов’язана з пригніченням нейрамінідази і гемаглютиніну вірусу грипу. Крім того, препарат є пролонгованим індуктором альфа-інтерферону in vivo.Визначено високу противірусну дію нуклексу по відношенню до пандемічного штаму вірусу грипу in vitro. Його ефективна доза становила 0,5 мг/мл при індексі селективності >10, а найбільша переносима концентрація становила 5,0 мг/мл. Нуклекс в концентрації 5,0 мг/мл більше як на три логарифми пригнічував титр пандемічного вірусу в культурі клітин Hep2.Механізм антигрипозної дії нуклексу забезпечується пригнічуючою дією препарату по відношенню до нейрамінідазної активності пандемічного вірусу грипу в широкому спектрі низьких концентрацій як ін’єкційної так і капсульної лікарської форми препарату(19). Показано противірусну дію Нуклексу по відношенню до пташиного грипу A/mallard/ Pensilvania/10218/84(H5N) in vitro. Ефективна доза препарату находиться в межах концентрації 1,5 мг/мл, при індексі селективності >3 (20).

Вірус парагрипу. Показано, що при парагрипозній інфекції найбільша нетоксична доза Нуклексу для клітин Нер2 становить 5,0 мг/мл, а мінімальна ефективна доза - 0,135 мг/мл, показник селективності дорівнює 37. Встановлено, що механізм антипарагрипозної дії Нуклексу полягає в сильному гальмуванні експресії гемаглютиніну при взаємодії з віріоном парагрипу, що надає йому можливість блокувати проникнення парагрипу в клітину та забезпечує препарату високу специфічну противірусну активність(21).

Вірус гепатиту С. Продемонстровано анти-HCV активність Нуклексу на експериментальній моделі суспензійної культури клітин МТ-4, інфікованої вірусом гепатиту С (HCV) та на моделі продукуючої культури клітин трансфікованих кДНК HCV (МТ-4 - HCV кДНК модель), а також на сурогатній тест-моделі віруса гепатиту С з вірусом бичачої діареї (BVDV). Результати дослідження ефективності препарату на моделі культури МТ-4, інфікованої ВГС показали, що МПК становить 50 мг / мл, а МАК становить 0,25 мг / мл, а хіміотерапевтичний індекс дорівнює 200. Результати досліджень антивірусної активності препарату, на моделі МDVК-BVDV показують, що в концентрації близько 1 мг / мл, препарат пригнічує розмноження вірусів на 2,0 Lg ID50, а в концентрації не менше 0,5 мг / мл - відповідно на 3,0 Lg ID50(22).Таким чином, Нуклекс може бути класифікований як високоефективний антивірусний препарат, здатний інгібувати реплікацію ВГС людини. Зокрема, була підтверджена висока ефективність лікування пацієнтів з гепатитом С з поліпшенням почуття пацієнтів, стабілізацією біохімічних показників, зниженням кількості копій вірусу у взірцях виділених в сироватці крові хворих. Сполука добре переноситься, побічних ефектів не було зареєстровано(23).

Вірус герпесу. Встановлено, що препарат Нуклекс є активним антигерпетичним препаратом. Інгібуюча вірус активність Нуклексу in vitro виявляється в діапазоні концентрацій від 60 до 1000 мкг/мл, його МАК становить 60 мкг/мл, МПК складає 5000 мкг/мл, а хіміко терапевтичний індекс препарату дорівнює 83,3. Ефективність Нуклексу при профілактичній та лікувальній схемах введення в дослідах in vitro знаходиться в широкому діапазані концентрацій - від 0,6 до 10 мг/мл. Нуклекс у дозі 0,1 мг/мл при профілактичній дії та в дозах 0,1 та 1,0 мг/мл при лікувальній дії не впливав негативно на рівень мітотичного індексу та кількість патологічних форм мітозу. На моделі герпесвірусного менінгоенцефаліту при лікувальній схемі введення індекс ефективності при дочеревному введенні препарату в дозі 0,5 мг/кг становив 41,2. Найбільш ефективними виявилися аплікації Нуклексу на моделі генітального герпесу. При профілактичній схемі введення препарату в дозах 1,0 та 0,1 мг/мл індекс лікувальної дії дорівнював 100 %, а при лікувальній схемі - 73,2 %. При лікуванні тварин Нуклекс виявився більш ефетивним, ніж референтний препарат Віролекс(24).

Вірус Епштейна-Барр. Вивчено ефективність застосування нуклексу в комплексній терапії хворих на інфекційний мононуклеоз, що викликаний вірусом Епштейна — Барр (ВЕБ). Показано, що після 45- денного лікування нуклексом у хворих відбулося достовірне збільшення кількості СD3 клітин порівняно з рівнем до лікування; збільшення СD8 порівняно з рівнем до лікування; збільшення СD16 порівняно з рівнем до лікування так і зменшення СD19 порівняно з рівнем до лікування. Призначення нуклексу у комплексній терапії у гострий період хвороби сприяє регуляції клітинної ланки імунітету, що проявляється у перерозподілі субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові. Встановлено, що застосування такої терапії сприяє нормалізації показників клінічного аналізу крові, позитивно впливає на порушений клітинний імунітет та приводить до зменшення кількості копій ДНК ВЕБ у сироватці крові або повної елімінації вірусу після курсу лікування.У середньомуспостерігається зниження вірусного навантаження у 100 разів, тобто на 2 log (p<0,05) (25).

Вірус імунодефіциту людини. ВІЛ культивували в суспензії культури МТ-4 і в культурі невриноми гасеріанових ганглій щура (НГГЩ). В одному варіанті нуклекс вносили за 24 години до інфікування вірусом (профілактична схема), в іншому через 24 години після інфікування вірусом (лікувальна схема). В якості еталонного-препарату використовували ретровір. Показано, що нуклекс значно пригнічував розмноження ВІЛ на 1,9 Lg ID50 при представлених схемах введення препаратів. Результати цього дослідження свідчать про високу противірусну активність нуклексу при терапевтичній схемі введення препаратів. Показано, що він значно переверщує дію Ретровіру (26).

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів було вивчено ефективність застосування нуклексу для відновлення кількості CD4+ Т-лімфоцитів і зменшення рівня вірусного навантаження. Три групи людей з різною вірусною нагрузкою та кількістю CD4+ Т-лімфоцитів, які перебували на 1 і 2 клінічних стадіях, отримували нуклекс в капсулах по 0,75 г в день протягом 2 місяців. Через відсутність показань вони не отримували специфічного АРТ. У хворих після одного і двох місяців лікування проводилося визначення рівня CD4+ Т-лімфоцитів і вірусного навантаження. Після першого місяця застосування препарату вірусне навантаження в групах було знижено в 1,7, 1,9 і 12,7 раз, в порівнянні з первинними даними до лікування. У всіх трьох групах абсолютна кількість CD4+ Т-лімфоцитів виросла в середньому на 285 клітин в 1 мкл крові (350, 351 і 154 клітин / мкл). Загальна кількість лімфоцитів в периферичній крові зросла в середньому на 579,67 клітин в 1 мкл крові. Після 2-х місяців лікування спад вірусного навантаження в першій групі був 13000 до 1190 копій РНК ВІЛ в 1 мл крові (в 10,9 рази). Для пацієнтів другої групи вірусне навантаження ВІЛ було зменшене з 1780 до 151 копій РНК в 1 мл крові. Для пацієнтів третьої групи вірусне навантаження знизилося в 3,3 рази. Протягом першого і другого місяця використання нуклексу не було виявлено зміни показників біохімічного аналізу крові (трансаміназ, білірубіну, альбуміну, сечовини, креатиніну, холестерину тощо). Отже, вживання нуклекс в дозі 0,75 мг на день для ВІЛ-інфікованих осіб призводить до зниження рівня вірусного навантаження ВІЛ-інфекції та збільшення кількості CD4+ Т-лімфоцитів (27).

 

Література:

  • 1. Bruce A. Sullenger & Eli Gilboa, Emerging clinical applications of RNA, Nature, 2002, 418, July 11, pp. 252-258 .
  • 2. Guerrier-Takada, C., Gardiner, K., Marsh, T., Pace, N. & Altman, S, The RNA moiety of ribonuclease P is the catalytic subunit of the enzyme, Cell, 1983, 35, pp. 849–857
  • 3. Daley D. T. A., Luscombe N. M., Berman H. M.and Thornton J. M., Protein–RNA interactions: a structural analysis. Nucleic Acids Research, 29, 4, pp. 943-954
  • 4.  Keefe A. D., A S. Pai,. Ellington, Aptamers as therapeutics, Nature Review, 2010, 9, pp. 537-550
  • 5. Zemskov A.M., Perederiy V.G., Zemskov V.M., Bychkova N.G., Immunocorrective nucleic аcid drugs and their clinical application, Kiev, Healthy, 1994, p. 232
  • 6. Tkachuk Z., Compound, composition and method for the treatment of inflammatory and inflammatory-related disorders, U.S. Patent No. 6,737,271, May 18, 2004
  • 7. Фролов В.М., Ткачук З.Ю., Круглова О.В. Застосування імуномодулятора нуклеїнат в клінічній практиці. - 2012, № 4, ст. 82-90
  • 8. Ткачук З.Ю. Сполука, композиція і метод лікування запальних захворювань та пов’язаних з ним розладів. Патент на винахід. 2004, №6641. Бюл №12 17.05
  • 9. Tkachuk Z. Yu. 2'-5'-Oligoadenylates as a «tool» of innate immunity. Biopolymers and Cell. 2013.,Vol. 29.,N 4.,pp. 266–276
  • 10. Clemens M.J., Vaquero CM. Inhibitor of protein synthesis by double-stranded RNA in reticulocyte lysates: evidence for activation of an endoribonuclease. Biochem Biophys Res Commun 1978;83:59-68)
  • 11. Meuers E., Chong K., Galabru J., Thomas N.S., Kerr I.M., William B.R., Hovanessian A.G. Volecular cloning and characterization of the human double-stranded RNA – activated protein kinase induced by interferon. Cell 1990;62: 379-390
  • 12. MalathiK., T.Saito, Crochet N., Barton D., Gale M. Jr, Silverman R. RNase L releases a small RNA from HCV RNA that refolds into a potent PAMP.,RNA. – 2010. – 16, N 11.,pp. 2108-2119
  • 13. Levchenko S.M., A.V. Rebriev, V.V. Tkachuk, L.V. Dubey, I.Ya. Dubey, Z.Yu. Tkachuk. Studies on the interaction of oligoadenylates with proteins by MALDI-TOF mass spectrometry.,Biopolimers and Cell. – 2013.,v.29, N1.,pp.42-48
  • 14. Skorobogatov O., Kozlov O.V., Zhukov I.Yu., Tkachuk Z.Yu 2’-5’oligoadenilate alters some proteins conformation.,3-rd International Symposium Intra-cellular Signaling and Bioactive Mo-lecules Design. Lviv, Ukraine, 17-23 September 2012 –Book of Abstract.,P.94
  • 15. Фролов В.М., Ткачук З.Ю., Круглова О.В. Застосування імуномодулятора нуклеїнат у клінічній практиці. Інфекційні хвороби.2012,№4(70), ст. 82-89
  • 16. Tkachuk Z. Multiantivirus compound, composition and method for treatment of virus disease. US patent application publication- 2012, Sept.13, # 0232129 A1.
  • 17. Tkachuk Z. Multiantivirus compound, composition and method for treatment of virus disease.,2012 – Word Intelectual Property Organisation - Sept.20 - #125306 A1.
  • 18. Ткачук З.Ю. Противірусна сполука множинної дії її склад та спосіб лікування противірусних захворювань., 2012- Український інститут промислової власності - 2 березеня, № 13046240
  • 19. Ткачук З.Ю., С.Л. Рибалко, Л.Д. Жаркова, Д.Б. Старосила, Л.І. Семернікова. Антигрипозна активність препарату нуклекс. Доповіді НАНУ, 2010, №9,192-196
  • 20. Ткачук З.Ю., Зарубаєв В.В., Семерникова Л.І. Противірусна дія препарату Нуклекс на віруси грипу, парагрипу та пташиного грипу. Український медичний альманах 2011 том 14 № 6 ст. 209-212
  • 21. Ткачук З.Ю., Зарубаєв В.В., Семерникова Л.І. Противірусна дія препарату Нуклекс на віруси грипу, парагрипу та пташиного грипу. Український медичний альманах 2011 том 14 № 6 ст. 209-212)
  • 22. Ткачук З.Ю. С.Л. Рибалко, Ю.І. Порва. Противірусна дія препарату Нуклекс на моделях вірусу гепатиту С IN VITRO. Доповіді НАНУ, 2010, №9, 192-196
  • 23. Tkachuk, Z.Y., Frolov, V.M., Sotska, Y.A., Kruglova, O.V. Nuclex therapy for patients with chronic hepatitis C. International Journal of Immunological Studies. 2012 Vol. 1, No. 4, pp. 349-364
  • 24. Ткачук З.Ю., С.Л. Рибалко, С.Т. Дядюн, Д.Б. Старосила. Антигерпетична активність препарату нуклекс Доповіді НАНУ, 2011, № 4, 162-168
  • 25. В.М. Козько, З.Ю. Ткачук, Н.Ф. Меркулова, Г.О. Соломенник,О.І. Могиленець, М.Г. Гвоздецька Журнал НАМН України”, 2015, т. 21, № 2., С. 252-257
  • 26. Ткачук З.Ю. Противірусна сполука множинної дії її склад та спосіб лікування противірусних захворювань., 2012 - Український інститут промислової власності - 2 березня, № 13046240
  • 27. Грижак І.Г, Б.М. Дикий, Л.В. Ткачук, З.Ю. Ткачук Ефективність використання препарату рибонуклеїнової кислоти при імунореабілітації ВІЛ-інфікованих осіб. Журнал НАМН України”, 2014, т. 20, № 3., С. 345-351
Комментарии: 3

Коваленко Владислав Сергеевич

Шановний Зеновію! З цікавістю ознайомився з вашою доповіддю. Особливу увагу звернув на дослідження вами вірусів так як кожен рік з'являються нові штами, які мають резистентність до старих препаратів. Застосував ці дані у розробці нових ліків ми зможемо зробити великий крок до життя без страждань. Бажаю Вам успіхів в подальших дослідженнях. З повагою, Владислав Коваленко.

Кацан Валентина Андреевна

Шановний Зеновію Юрійовичу, спасибі за чудову оглядову статтю, присвячену терапевтичним ефектам олігорибонуклеотидів. Ви обрали дуже перспективний напрямок досліджень, як в теоретичному плані, так і для створення сучасних противірусних препаратів. Обрані Вами сполуки є аналогами природніх активаторів важливих ланок системи імунітету, вони не є токсичними для організму, володіють багатьма позитивними біологічними ефектами, механізм яких ще не вивчений. Щасти Вам у подальших дослідженнях!

Dolina Tatyana Vladimirovna

Интересная работа, автор раскрывает важный вопрос. Результаты исследования могут быть применимы на практике. Успехов.
Комментарии: 3

Коваленко Владислав Сергеевич

Шановний Зеновію! З цікавістю ознайомився з вашою доповіддю. Особливу увагу звернув на дослідження вами вірусів так як кожен рік з'являються нові штами, які мають резистентність до старих препаратів. Застосував ці дані у розробці нових ліків ми зможемо зробити великий крок до життя без страждань. Бажаю Вам успіхів в подальших дослідженнях. З повагою, Владислав Коваленко.

Кацан Валентина Андреевна

Шановний Зеновію Юрійовичу, спасибі за чудову оглядову статтю, присвячену терапевтичним ефектам олігорибонуклеотидів. Ви обрали дуже перспективний напрямок досліджень, як в теоретичному плані, так і для створення сучасних противірусних препаратів. Обрані Вами сполуки є аналогами природніх активаторів важливих ланок системи імунітету, вони не є токсичними для організму, володіють багатьма позитивними біологічними ефектами, механізм яких ще не вивчений. Щасти Вам у подальших дослідженнях!

Dolina Tatyana Vladimirovna

Интересная работа, автор раскрывает важный вопрос. Результаты исследования могут быть применимы на практике. Успехов.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.