facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

КРИЗА ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Автор Доклада: 
Гнипа-Черневецька Л. В., Вязовська А. А.
Награда: 
КРИЗА ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

КРИЗА ЯК ОБ’ЄКТИВНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Гнипа-Черневецька Лілія Володимирівна, старший викладач;
Вязовська Аліна Андріївна, студентка факультету фінансів і обліку
Полтавський університет економіки і торгівлі

 

Розкрита сутність кризи, як економічної категорії і об'єктивна стадія розвитку підприємства; особливості кризи розглядаються на різних стадіях життєвого циклу підприємства.
Ключові слова: криза, кризове явище, система, розвиток, життєвий цикл.
Exposed essence of crisis as an economic category and objective stage of development of enterprise; the features of crisis are considered on the different stages of life cycle of enterprise.
Keywords: crisis, crisis phenomenon, system, development, life cycle.

Актуальність. Будь-яке підприємство, незалежно від форми власності, галузі та обсягів діяльності, підпорядковуючись циклічним законам розвитку, час від часу опиняється у кризовому стані. Як відомо, універсальних рецептів подолання кризи не існує і бути не може, а отже, дослідження напрямів та можливостей її подолання для кожного конкретного підприємства не втрачає свої актуальності.
Аналіз останнього дослідження публікацій. Криза, як об’єктивне економічне явище, вже понад сто років не залишає поля зору фахівців, а в контексті світової фінансової кризи 2008-2009 років, яка, на думку вчених-економістів, не дістала свого логічного завершення і має розгорнутися новою хвилею, є об’єктом підвищеної уваги науковців і практиків. Серед зарубіжних вчених, криза, як елемент теорії економічних циклів та економічної кон’юнктури, досліджувалась Дж. М. Кейнсом, Й. Шумпетером, М. Фрідменом. Процеси діяльності підприємств в умовах кризи розглянуто в працях О. В. Василенка, А. Г. Грязнової, К.І. Залогіної, В. Г. Кошкіна, Л. О. Лігоненко, Р. А. Попова, Е. А. Татарнікова, О. О. Терещенка, А. Д. Чернявського, З. Є. Шершньової та інших.
Метою даної статті є визначення напрямів підвищення ефективності антикризового управління підприємством на основі узагальнення наукових здобутків щодо сутності кризи як об’єктивного етапу розвитку підприємства та практичного досвіду її подолання за різних економічних умов.
Виклад основного матеріалу дослідження. Термін «криза» походить від грецького «krisis» й означає загострення протиріч, різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність.
Етимологія терміну «криза» забезпечує багатогранність його змісту та багатофункціональне призначення у професійній лексиці. Найбільш поширеними сферами використання цього терміну є:

  • 1) медицина - швидке зниження температури тіла хворого, переломний момент під час перебігу хвороби при гострому лихоманковому захворюванні;
  • 2) політика - момент загострення протиріч між виробничими силами та виробничими відносинами, між системою управління та станом суспільства;
  • 3) економіка - перевиробництво товарів, які не знаходять попиту, що має ознаки повторювальності та періодичності.

В економіці термін «криза» набув поширення та визнання насамперед у зв’язку з розробкою концепції циклічності розвитку економічних систем. Його зміст та механізми реалізації досліджено з позицій кібернетики, теорії систем, синергетики, загальної теорії організацій, теорії катастроф, екстремальної теорії в межах соціології, циклічної динаміки. У фаховій літературі знайшли також відображення спроби аналізу кризи з використанням усього комплексу перерахованих підходів, що дозволило визначити цей термін як точку біфуркації, що містить у собі потенційну можливість як деструктивного, так і конструктивного характеру [1, с.7].
З огляду на запропоновані вітчизняними і зарубіжними економістами трактування терміну «криза», правомірно, на наш погляд, виділити три ключові критерії, що впливають на розуміння сутності кризи: 1) здатність системи пристосуватись до кризи та бути керованою; 2) ситуація впливу; 3) циклічність (табл. 1).
Наведені трактування відображають два основних ставлення до кризових ситуацій, що зустрічаються в працях зарубіжних та вітчизняних авторів - негативне та позитивне. При негативному ставленні до кризи увага акцентується на її руйнівному впливі на діяльність підприємства; на загрозі банкрутства, яку спричиняє криза. Позитивне ставлення ґрунтується на розумінні кризи як об’єктивного процесу, пов’язаного з розвитком системи.
Ми поділяємо ставлення до кризи, як до об’єктивного етапу розвитку підприємства, що призводить до оптимізації системи або до її знищення у разі неспроможності адаптуватися до нових умов та розвиватися, адже це ставлення ґрунтується на діалектичній єдності основних тенденцій в існуванні системи - сталого функціонування та розвитку, що поступово змінюють одна одну.
Будь-яка система прагне до стабільного стану і хоче уникнути хаосу. Однак закони діалектики свідчать про протилежне становище. Стабільність не може існувати сама по собі, без хаосу і кризи.
Таблиця 1
Характеристика підходів до трактування терміну «криза» деяких авторів

Стабільний стан і криза — постійні антагонізми в розвитку будь-якої системи. Історично склалося, що розвиток людства пов’язаний із постійною боротьбою з незгодами — війнами, епідеміями, стихійними природними катаклізмами тощо. Криза, в широкому розумінні, так само потрібна системі, що розвивається, як і стабільний стан. Кризу потрібно розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає простір новому витку економічних змін. Криза змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикально її оновлює. Тому очищувальна сила кризи потрібна системі не менше, ніж спокійне безтурботне життя. Це два боки однієї медалі, закон єдності й боротьби протилежностей. Без боротьби немає розвитку. Побутує думка, що криза стосується лише процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства є більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління. Такі уявлення можуть мати негативні наслідки [12].
У посткейнсіанській парадигмі, яка сьогодні є загальновизнаною, підприємство посідає центральне місце та розглядається як самостійний інститут (організація з внутрішньою ієрархічною структурою). Автономні рішення на рівні окремого підприємства є основоположними для забезпечення загальноекономічного результату. У поєднанні з рішеннями інших суб’єктів господарювання вони визначають ринкову ситуацію, організовують та координують ринок. Саме це визначає ситуацію рівноваги або не рівноваги макроекономічної системи (економіки в цілому), а отже, є рушійною силою її економічного розвитку. Такий підхід покладено в основу розробки мікроекономічної теорії підприємства, яка пояснює механізм його функціонування в ринкових умовах.
Вагоме значення в мікроекономічній теорії підприємства належить проблематиці криз і кризових явищ у діяльності підприємства. У сучасній економічній теорії поширені різноманітні пояснення сутності, феномену виникнення та розгортання кризових явищ. Як відомо, соціально-економічна система в будь-якому вигляді та будь-якій формі, чи то суспільна формація, чи то фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування — функціонування і розвиток.
Функціонування — це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність, якісну визначеність та змістові ознаки системи (сутнісні характеристики).
Розвиток — це набуття нової якості, процес перманентної та необоротної зміни (вдосконалення) підсистем та параметрів (складових) його діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і позитивні наслідки для його життєздатності. Функціонування і розвиток найтісніше пов’язані між собою. Функціонування, з одного боку, стримує розвиток і водночас є його необхідною основою, розвиток руйнує певні процеси функціонування, створюючи умови для більш стійкого їх здійснення в майбутньому [13].
Отже, виникає циклічна тенденція розвитку криз, яка віддзеркалює періодичність їх настання як результат боротьби між функціонуванням та розвитком, накопичення суперечностей у межах режиму «функціонування» та об’єктивною необхідністю переходу в режим «розвиток».
Криза є одним із природних станів життєдіяльності, одним із частих випадків перехідних процесів. Протягом своєї життєдіяльності (від створення до ліквідації) підприємство проходить низку стадій, які в теорії менеджменту отримали назву «життєвий цикл підприємства». Кожна з цих стадій характеризується особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування. Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної систем між собою та із зовнішнім оточенням. Такі суперечності виникають між:

  • - кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) і відповідними характеристиками ринкового попиту;
  • - можливою і необхідною виробничою потужністю підприємства;
  • - необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство, і можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;
  • - ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають у процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;
  • - між фактичним і плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток [12].

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи та погіршення її загального стану, тобто виникає ситуація, за якої зміна зовнішніх, внутрішніх та вихідних параметрів, що діють на систему, взаємно не компенсуються, а їхня сума не дорівнює нулю. Як наслідок, спочатку погіршується, а потім поступово втрачається життєдіяльність підприємства, можливість повернення до рівноважного стану, виникає дефіцит ресурсів або можливостей підприємства для подальшого розвитку.
Криза на підприємстві – це процес змін, ліквідація структури складених зв’язків, відносин. Виходом з кризи може стати або нова сформована система зв’язків, відносин або ліквідація підприємства при його розвитку. Це свідчить про те, що криза є природним станом життєдіяльності підприємства. Отже, подолання кризи дає новий поштовх розвитку підприємства, сприяє переходу на принципово новий рівень організації та управління за короткий час, тобто у разі вдалого подолання кризи значно підвищується ефективність менеджменту на підприємстві, повільний еволюційний розвиток підприємства змінюється різким революційним стрибком. Але для досягнення вказаних позитивних результатів підприємство має бути готовим до подолання кризових ситуацій, а види та параметри кризи, а також тенденції її розгортання - чітко визначеними.
Зважаючи на існування широкої гами проявів кризи на рівні підприємства, фахівці досить по-різному підходять до визначення її сутності. Зокрема, з погляду О. Л. Лігоненко, кризове явище являє собою стале погіршення окремого кількісного або якісного показника функціонування підприємства, справляє локальний та несуттєвий негативний вплив на процеси його життєдіяльності. В залежності від сукупності кризових явищ, сфери прояву та впливу на підприємство визначають локальну та системну кризу (кризовий стан) [14].
В.С. Король розуміє кризу, як процес, що включає фази розвитку від зниження рентабельності та обсягів прибутку (перша фаза) до критичного порога ? банкрутства (четверта фаза). Проміжні фази (друга і третя) характеризуються збитковістю та виснаженням або відсутністю резервних фондів для підтримання нормального режиму діяльності підприємства [15].
На основі узагальнення наукових здобутків сутності кризи як економічного явища виділимо певні ознаки та характеристики, які необхідно враховувати під час пошуку шляхів підвищення ефективності антикризового управління підприємством:

  • ? криза, за своєю суттю, переломний момент, тобто перехід, найчастіше, до якісно нових характеристик системи;
  • ? криза є невід’ємним етапом розвитку для будь-якої системи;
  • ? імовірність виникнення кризи в системі має постійний характер;
  • ? керованість криз, про що свідчить нагромаджений досвід, тому подолання кризової ситуації є керованим процесом;
  • ? не вироблено єдиних підходів до вирішення виниклої кризової ситуації, тобто вплив одних і тих самих чинників на систему у різних ситуаціях може привести до цілком протилежних результатів;
  • ? наявність кризи передбачає прийняття радикальних рішень у життєдіяльності системи;
  • ? прийняття рішень чітко обмежене у часі;
  • ? наявність інформаційного бар’єра або дисбалансу, що має на увазі порушення зворотного зв’язку.

Інформаційний дисбаланс може виникати або коли немає чи недостатньо потрібної інформації для прийняття управлінського рішення щодо впровадження заходів антикризового управління, або, навпаки, обсяг вхідної інформації надто великий. Як у першому, так і в другому випадку прийняття управлінського рішення може пролонгуватися, що призводить до незворотних наслідків;

  • ? різним видам кризи властива взаємодія, що може або згладжувати негативні наслідки, або навпаки їх посилювати;
  • ? криза має ланцюговий характер; виникаючи в будь-якому місці системи, вона здатна охопити всі її елементи, що зумовлено їх органічною взаємодією;
  • ? криза може бути передбаченою і непередбаченою; передбачена криза ? це наслідок нагромаджувальних кризоутворювальних чинників, кризу можна передбачати та спричинити. Непередбачену кризу передбачати майже неможливо;
  • ? криза загрожує не реалізацією поставлених цілей;
  • ? криза спонукає до істотних витрат (матеріальні, фізичні, духовні) незалежно від того, які будуть наслідки. У кожному разі, як за позитивних, так і за негативних наслідків, менеджмент підприємства вкладає значні кошти в реалізацію заходів антикризового управління;
  • ? криза спричиняє психологічний дисбаланс серед учасників антикризового процесу;
  • ? криза має властивість видозмінюватися під впливом різних чинників;
  • ? очікувана тривалість кризи найчастіше не збігається з реальною;
  • ? наслідки кризи мають тривалий і важкий характер;
  • ? в управлінні кризою є певна межа, за якою антикризові заходи стають неефективними (межа ефективності).

Наведений перелік не є остаточним, оскільки криза, як і будь-яке економічне явище, трансформується під впливом різних чинників (економічних, політичних, технологічних та ін.), унаслідок чого вона набуває нових характеристик та відхиляє наявні.
Виникнення, прояв та подолання кризи розвитку підприємства мають суттєві особливості порівняно з макроекономічними кризами, які полягають у зазначеному нижче.
По-перше, якщо на макроекономічному рівні криза є завжди точкою перелому низхідної та висхідної гілки розвитку, то на рівні підприємства подальше зростання має місце далеко не завжди. Криза на макрорівні не може бути перманентною, економічна система сама створює передумови для виходу з неї, для нового господарського підйому.
Хоча монополізація економіки (обмеження обсягів виробництва та рівня цін) частково порушують цей природний механізм - він об’єктивно існує. Виникнення окремих кризових явищ на рівні підприємства, якщо не вжито заходів щодо їх локалізації, обумовлює перехід до кризового стану підприємства (системної кризи) і, як правило, завершується юридичним банкрутством або ліквідацією підприємства.
По-друге, на мікроекономічному рівні кризу не можна ототожнювати з яким-небудь окремо взятим етапом життєвого циклу підприємства. На відміну від макрорівня «криза» не є стадією життєвого циклу, а стадія «старість» не є її аналогом. Хибним є уявлення, що кризові явища характерні лише для стадії «старість» у діяльності підприємства
Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, причому кожна наступна фаза життєвого циклу підприємства стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ. У протилежному випадку традиційна послідовність фаз розвитку може бути порушена достроковим спадом, закриттям підприємства або його переходом до нового власника.
По-третє, виникнення кризових явищ на рівні підприємства не залежить від стадії циклу макроекономічного розвитку, тобто ці явища і процеси не взаємозалежні та синхронізовані у часі. Безумовно, криза окремого підприємства в умовах глибокої і затяжної макроекономічної кризи трапляється частіше і переборюється значно трудніше. Але водночас, незважаючи на загальну кризу, можна навести чимало прикладів успіху окремих підприємств. Більше того непоодинокі випадки, коли кризова макроекономічна ситуація сприяє успішному розвитку окремих підприємницьких структур, є для них благодатним підґрунтям, основою їхнього комерційного успіху.
По-четверте, швидкість поширення кризових явищ є індивідуальною характеристикою окремого підприємства. Вона залежить від характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції.
По-п’яте, особливістю циклічності розвитку мікроекономічних систем є більш висока частота виникнення кризових явищ. Частота виникнення кризових явищ в окремій мікроекономічній системі обумовлюється такими факторами, як:

  • 1) розміри підприємства та обсяг його ресурсного потенціалу;
  • 2) вік підприємства, накопичений досвід подолання кризових явищ на попередніх циклах розвитку;
  • 3) тривалість циклу обороту активів підприємства - насамперед операційного циклу;
  • 4) стан зовнішнього середовища, його сприятливість для розвитку підприємницької ділової активності;
  • 5) наявність ефективного власника, який економічно зацікавлений у мобілізації зусиль на подолання кризових явищ;
  • 6) наявність управлінських кадрів відповідного рівня кваліфікації, які можуть забезпечити виведення підприємства з кризового стану.

По-шосте, виникнення кризового стану підприємства є свідченням поступового розбалансування та повної втрати дієздатності внутрішнього механізму саморегуляції господарської системи. До моменту виникнення кризи економічна система досягає вершини можливого розвитку, подальший розвиток у межах існуючої сутності (парадигми) системи є неможливим. Система вичерпала свої продуктивні виробничі потенції або вступила в конфлікт з існуючим господарським механізмом, відносинами власності. У всякому випадку має місце моральне старіння концептуальних засад ведення бізнесу - матеріально-технічних, ринкових, соціальних. Розв’язання накопичених суперечностей можливо лише на підґрунті кардинального перегляду усіх фундаментальних засад ведення бізнесу, координації стратегічного бачення місії та змісту діяльності підприємства, що зумовить перехід системи до нового стану рівноваги, яка є необхідною передумовою для її подальшого розвитку.
При визначеному несприятливому збігу факторів промислове підприємство на будь-якому етапі життєвого циклу може стати неплатоспроможним, що може призвести до його ліквідації. Отже, підприємство може зберегти конкурентні переваги на ринку та фінансову спроможність лише шляхом передбачення криз розвитку на кожному етапі циклічної динаміки.
Загальний висновок. Криза є об’єктивним етапом розвитку підприємства, оскільки без кризового стану не буває стабільності. Кризовий стан може виникнути на будь-якому етапі розвитку підприємства. Враховуючи характерні ознаки та можливі прояви, кризу підприємства правомірно, на нашу думку, визначити як повторюваний, обмежений у часі та керованості стан підприємства, який характеризується стійкими сильними коливаннями його параметрів за межами коридору допустимих значень; виникає внаслідок різкої втрати здатності підприємства адаптуватись до темпів і сили впливу екзо- та ендогенних змін середовища на макро- і мікрорівнях через порушення взаємозв’язків між циклами розвитку окремих компонентів господарської системи; має важкопрогнозовані наслідки як позитивного, так і негативного характеру.

Література:
1. Залогіна К.І. Антикризове управління промисловим підприємством в умовах перехідної економіки України: автореф. дис. на здобуття. наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація та управління підприємствами» / К.І. Залогіна – Х. : НАН України ; Хмельницький держ. університет, 2004. – 21 с.
2. Туган-Барановский М.И. Промышленные кризисы в современной Англии, их причини й влияние на народную жизнь: Диссертация на соискание степени магистра политической економний статистики. - СПб.: Тип.И.Н.Скороходова, 1894. – 512 с.
3. Чернявский А.Д. Антикризисное управление: учеб. пособ. / А.Д. Чернявский.- К.: МАУП, 2000. - 208 с.
4. Крутик А.Б. Антикризисный менеджмент: превентивные методы управления / А.Б.Крутик, А. И. Муравьев. – СПб.: Питер, 2001. – 430 с.
5. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И.А. Бланк / – К.: Эльга, 2003. – Вып. 4. – 483 с.
6. Rosenthal U. and B. (1991) 'Simulation - oriented scenarios', U. Rosenthal and B. Pijnenburg (edc), Crisis Management and Decision Making: Simulation Oriented Scenarios. Dordrecht. Kluwer, P. 3.
7. Barton L. (1993) Crisis in organizations: Managing and Communicating in the Heat of Chaos. Cincinnati, Ohio: South-Western. - P. 2.
8. Мочерний С.В. Основи економічний знань: підручник / С.В. Мочерний. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 304 с.
9. Воронкова В.Г. Соціально-економічне прогнозування: навч. посіб. / В.Г.Воронкова. - К.:ВД «Професіонал», 2004. - 283 с.
10. Антикризисное управление: учебник / под ред. З.М.Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2003. – 432 с.
11. Горлов-Марченко С.Н. Кризисы. Выход: кадры, управление, экономикс. -Кировоград: Полимед-Сервис, 2000. - 370 с.
12. Менеджмент організацій: навч. посіб. / за ред. Л.Г. Шморгун. – К.:Знання, 2010. – 456 с.
13. Чепелюк Л.І. Система антикризового управління діяльністю торговельного підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rusnauka.com.
14. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / Л.О.Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.
15. Король В.С. Антикризовий менеджмент в умовах ринкової трансформацiї економіки: автореф. дис. на здобуття. наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.02 «Підприємництво, менеджмент та маркетинг» / В.С. Король. – Л.: НАН України; Iн-т регiон. дослiджень, 2001. – 20 с. 

9
Ваша оценка: Нет Средняя: 9 (3 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.