facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

СТАНОВЛЕННЯ ВИЩОЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Автор Доклада: 
Федосова І. В.
Награда: 
СТАНОВЛЕННЯ ВИЩОЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

УДК [378:62](477)(09)

СТАНОВЛЕННЯ ВИЩОЇ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Федосова Ірина Василівна, докторант
Уманський державний педагогічний університет ім. П. Тичини


У статті розглядаються передумови становлення вищої інженерно-технічної освіти в Україні; створення та відкриття вищих інженерно-технічних навчальних закладів; окреслено роль Російського технічного товариства у розвитку професійної освіти.
Ключові слова: становлення, розвиток, інженерно-технічна освіта, вищі навчальні заклади, реформи, підготовка кадрів.

Conditions of higher engineering education formation in Ukraine are examined; creation and opening of higher technical universities; the role of Russian Technical Society in the vocational education development is outlined.
Keywords: formation, development, engineering and technical education, universities, reforms, stuff training.

Перспективи розвитку сучасної інженерно-технічної освіти слід розглядати з огляду на досвід здобутий нею упродовж років свого існування. Творче осмислення історичного досвіду особливо має набути актуальності в період пошуку шляхів модернізації системи підготовки робітничих кадрів. Адже не вивчивши історію професійно-технічної освіти як педагогічного явища, важко усвідомити питання розвитку форм і методів навчання і виховання.
Вітчизняними дослідниками проведена значна робота з вивчення історії інженерно-технічної освіти, питань становлення і розвитку теорії і практики підготовки кваліфікованих робітничих кадрів. Це насамперед праці Г. Касьянова, В. Липинського, С. Майбороди, М. Мірошниченка, А. Сасімова, С. Ховрич та ін. Авторами проаналізовані окремі аспекти діяльності системи підготовки робітничих кадрів на різних етапах її розвитку. Однак дослідження цієї галузі освіти потребує подальшого розвитку.
Мета статті ? розглянути передумови становлення вищої інженерно-технічної освіти в Україні.
У другій половині ХІХ століття в Російській імперії спостерігається бурхливий розвиток природничих і точних наук: хімії, фізики, геології, ботаніки, біології, математики, що пояснюють такі фактори:
? розвиток промисловості після реформ 60?70-х років ХІХ ст., яка потребувала кваліфікованих спеціалістів і нових технологій;
? загальноєвропейський прогрес в науці і техніці;
? пошук достовірних і точних вимірів фізичних і суспільних явищ;
? відсутність ідеологічного забарвлення в дослідженнях, а це значить ? конфлікту з владою, хоч і не зажди [4].
Центрами наукових досліджень стають університетські лабораторії. Українські університети були важливими науковими центрами як Російської імперії, так і всієї Європи.
У Російській імперії після відносної лібералізації у 60?70-х роках ХІХ ст., коли університети користувалися правом внутрішньої автономії, розпочався період обмеження їхніх прав. Після смерті Олександра ІІ у 1884 році був прийнятий новий університетський статут, відповідно до якого ліквідувалася автономія університетів, вибори ректорів, деканів, професорів відмінялися. Весь професорсько-викладацький склад підлягав перевірці на благонадійність.
Друга половина ХІХ століття ознаменувалася становленням індустріального суспільства, розвитком промисловості, економічним зростанням. У промисловому відношенні східна частина України з окремих видів виробництва випереджала центральний регіон. Великими центрами наукової думки, підготовки учених, учителів для середніх шкіл, лікарів, юристів та ін. спеціалістів були Харків, Київ, Одеса, Херсон. Підготовку майбутніх інженерно-технічних кадрів як для Наддніпрянської України, так і для всієї Росії здійснювали Харківський технологічний (1885), Київський політехнічний (1898) та Катеринославський гірничий інститути (1899). Ці навчальні заклади виконували своє головне завдання ? забезпечували всі галузі народного господарства висококваліфікованими спеціалістами.
Так, в системі освіти на українських землях відбулися позитивні зміни, обумовлені потребами часу в освічених спеціалістах. Проте, керівництво Російської імперії не було зацікавлене в розвитку української культури і освіти, остерігаючись зростання і посилення національно свідомого народу.
Новим явищем у цей період стало виникнення громадських наукових організацій. При університетах створювалися наукові товариства за галузями знань: філологічні, математичні, фізико-медичні, психіатричні, природодослідників, історичні та ін. Крім того, у Наддніпрянській Україні з’являються різні культурно-просвітні товариства [4].
Підготовці інженерно-технічних кадрів особливу увагу приділяло Київське відділення Російського технічного товариства (1866?1929), яке активно співпрацювали із найрізноманітнішими як громадськими і приватними, так і державними організаціями і установами; розробляло і обґрунтовувало різні програми розвитку технічної освіти, визначало їх основну структуру. До складу Постійної комісії входили Д. Менделєєв, М. Петров, Д. Коновалов та ін. У 1868 р. Російським технічним товариством було організовано Постійну комісію з технічної освіти для сприяння розвитку професійної освіти робітників і майстрів заводів. Пізніше, на початку 80-х років Міністерство народної освіти доручило комісії розробити основні положення про вищі навчальні заклади нового типу.
Зміст пропозицій Постійної комісії відносно програми розвитку вищої інженерно-технічної освіти зводився до таких положень: найбільш доцільною формою навчального закладу визнати політехнічний інститут, в якому можливо готувати спеціалістів різного профілю з достатньо широкою базовою підготовкою в галузі фундаментальних наук; термін навчання в інституті визначити чотири роки, причому четвертий рік відвести для практичної роботи студентів на заводах і промислових підприємствах; посилити значення практичних занять в лабораторіях, кабінетах, майстернях, самостійних розробок студентів [6, с. 167]. Ці пропозиції деякою мірою були використанні при створенні нових вищих інженерно-технічних навчальних закладів, в тому числі Харківського технологічного та Київського політехнічного інститутів.
Велике значення для розробки принципів вищої технічної освіти в Україні мали з’їзди діячів техніки і професійної освіти. Перший з’їзд відбувся у 1889?1890 рр., на якому розглядалися питання про шляхи розвитку середньої і нижчої технічної і професійної освіти, питань вищої технічної освіти торкалися побіжно.
У 1895?1896 рр. у Москві відбувся другий з’їзд, на якому працювали такі секції, як: реальних середніх і нижчих училищ, сільськогосподарської і комерційної освіти, жіночої професійної освіти, професійних училищ шляхів сполучення, ремісничого навчання у майстернях та ін. Вперше було виокремлено секцію вищих навчальних закладів, яку очолив професор Петербурзького політехнічного інституту Д. Зернов. Секція провела сім засідань, обговорюючи важливі завдання вищої технічної освіти. У доповідях В. Кирпичова, П. Мукачева, В. Щегляєва, Н. Бугайова, І. Аростова, М. Тихомандрицького, А. Гавриленка та ін. мова йшла про роль і підвищення ефективності лекційної форми викладання, значення формування у студентів практичних навичок, багатопредметності курсів навчання в технічних закладах, навчання іноземних мов для більш успішного оволодіння спеціальністю, необхідності формування технічних кафедр в університетах. Прийняті на секції резолюції були пронизані загальною ідеєю про укрупнення систематичності вищої технічної освіти [1, с. 72].
Третій з’їзд відбувся у 1903?1904 рр. у Петербурзі. На секції вищих технічних навчальних закладів заслухалися доповіді К. Зворикіна, В. Гриневецького, А. Сидорова, І. Аростова про предметну і курсову системи викладання, інженерне проектування у вищих навчальних закладах, відповідність підготовки спеціалістів у вищій школі потребам промисловості, розвиток автономії технічних інститутів тощо.
З’їзди діячів з технічної і професійної освіти сприяли широкому обговоренню питань про вищу технічну освіту в країні, виявленню різних пропозицій щодо вдосконалення і синтезу їх у визначену систему.
У 1897 р. Російське технічне товариство організувало Комісію по вищих технічних навчальних закладах, яка відіграла провідну роль у порушенні багатьох важливих питань щодо розвитку технічної освіти. На першому засіданні Комісії були чітко визначені завдання вищої технічної освіти: вивчення якої-небудь галузі технічних знань потрібних для застосування після закінчення вищого навчального закладу та подальшого самостійного поповнення новими науковими даними і практичним досвідом; глибоке вивчення наук, що в подальшому дасть змогу викладати чи займатися науковою діяльністю [2]. У роботі Комісії по вищих технічних навчальних закладах активну участь брали видатні вчені та педагоги. З’являється низка публікацій присвячених технічній освіті.
Початок ХХ століття ознаменувався активізацією уваги громадськості до питань вдосконалення системи вищої освіти. Ця увага стимулювалася активністю суспільного життя у вищих навчальних закладах, студентськими виступами, залученням професорсько-викладацького складу до політичних акцій. Міністерством народної освіти було проведено опитування вищих навчальних закладів щодо їх діяльності: керівництво навчальними закладами, взаємостосунки викладачів і студентів, контроль за викладанням, студентські організації, вузівська автономія, організація викладання, порядок присвоєння учених звань, права випускників, організація навчально-допоміжних установ, практичні заняття студентів, правила прийому тощо. Для аналізу одержаних відомостей була створена комісія, яка узагальнила результати опитувань, бесід [3, с. 49].
Інтерес громадськості до питань вищої освіти, а також оцінка стану вищої освіти в країні сприяли проведенню реформи вищої освіти. Так, у 1902 році Міністерством народної освіти було створено Комісію з реформування вищих навчальних закладів. У доповідях Комісії про вищі технічні навчальні заклади обговорювалися такі питання, як: організація навчального процесу удосконалення методики викладання, забезпечення вищих навчальних закладів кадрами вищої кваліфікації, складання навчальних планів і програм, організація вступних і випускних екзаменів, правила прийому та ін.
У 1906 році Міністерство народної освіти провело з’їзд професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів з питання розроблення нового університетського статуту. Більшість учасників з’їзду висловилися за подальшу автономію вищих навчальних закладів, за надання радам вищих навчальних закладів права визначати весь навчально-виховний процес. Проте у зв’язку з революційними подіями 1905 року університетський статут залишався незмінним. Єдиним позитивним досягненням Комісії з реформування вищих навчальних закладів було запровадження у вищій школі предметної системи викладання замість курсової [5, с. 20].
У подальшому Міністерство народної освіти неодноразово вживало заходів для здійснення реформи вищої освіти в країні, створення нових навчальних закладів, в тому числі технічних. Проте більшість пропозицій, висловлених видатними діячами науки і вищої освіти в межах старої суспільно-економічної формації, здійснювалися надзвичайно повільно або взагалі не були втіленні в життя.
Отже, до середини ХІХ століття був накопичений позитивний досвід підготовки майбутніх спеціалістів. У другій половині ХІХ століття швидко розвивається промисловість, будівництво, транспорт, які висунули нові вимоги до підготовки інженерно-технічних кадрів і організаторів виробництва, формування цілісної системи вищої технічної освіти.

Література:
1. Второй съезд русских деятелей по техническому и профессиональному образованию России. ? Спб. : [б. и.], 1898. ? 120 с. с. 72
2. Какова должна быть высшая техническая школа? ? Спб. : [б. и.], 1897. ? 28 с.
3. Ожигова Е. П. Дискуссия о реорганизации высшего образования в России в начале ХХ века / Е. П. Ожигова // Проблемы развития науки и техники Прибалтики: Тезисы докладов ХV Прибалтийской конференции по истории науки и техники. ? Рига : [б. и.], 1987. ? Ч. І. ? С. 49?50.
4. Развитие Украинский культуры во второй половине XIX в. 
5. Становление высшего технического образования на Украине / Оноприенко В. И., Щербань Т. А. ; Отв. ред. Іванченко Ф. К. ; АН УССР. Центр исслед. научн.-техн. потенциала и исстории науки. ? К. : Наук. думка, 1990. ? С. 20.
6. Труды Постоянной комиссии по техническому образованию при Русском техническом обществе о высших технических учебных заведениях. ? Спб. : [б. и.], 1883. ? С. 167. 

6
Ваша оценка: Нет Средняя: 6 (2 голоса)
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.