facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ІСТОРІОГРАФІЯ СТАНОВЛЕННЯ ІДЕЙ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У НІМЕЧЧИНІ (1895-1933 РР.)

Автор Доклада: 
Клим М. І.
Награда: 
ІСТОРІОГРАФІЯ  СТАНОВЛЕННЯ  ІДЕЙ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У НІМЕЧЧИНІ (1895-1933 РР.)

УДК 37.018 (477)

ІСТОРІОГРАФІЯ  СТАНОВЛЕННЯ  ІДЕЙ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У НІМЕЧЧИНІ (1895-1933 РР.)

Клим Мар’яна Ігорівна, аспірант
 Дрогобицький  державний педагогічний університет ім. Івана Франка

 

У статті актуалізується проблема історичного підґрунтя реформаторської педагогіки Німеччини  у світлі змін, на тлі критики гербартіанської парадигми. Відзначено необхідність дослідження історіографії проблеми для кращого розуміння тенденцій розвитку німецької педагогіки (1895–1933). Встановлено факти використання ідей Й. Г. Песталоцці, А. Дістервега у матеріалах німецьких наукових заходів, а  також докази їх адаптації у поглядах Й.Ф. Гербарта. Науково обґрунтовано методологічні засади формування поглядів на сімейне виховання у недалекому XIX столітті,  спираючись на  праці М. Бачерлера, І. Тевся.
Ключові слова: дидактика, принцип виховання, навчання, моральний розвиток особистості, гербартіанська парадигма, пост-гербартіанська парадигма.

The article deals with the problem of historical foundation of reformist pedagogy in light of changes, amidst the criticism of Herbart’s educational paradigm in Germany. It is noted the need of historiographystudying  to  better understanding of Germanic  educational trends (1895-1933). The facts of usage of J. H. Pestalozzi and A.  Diesterwegideas in Germanic scientific activities as well as evidence of their adaptation  in J. F.  Herbart’s scientific worksare established. The research analysis is given to family education based on works of M. Bacherler, I. Tevs’.
Key words:  pedagogy,principles of education, training,  moral development of personality, herbartianism paradigm, post-herbartianism paradigm.

Постановка проблеми. Зміни у суспільному розвитку породжують динаміку зміни поглядів на сімейне виховання. Це означає, що наступні покоління  завжди повинні ретельно добирати методи, стилі, цілі виховання дітей у сім’ї. Допомогти у вирішенні таких питань може звернення до німецьких коренів організації інституту сім’ї. Адже, як зазначають науковці, батьки несуть відповідальність перед суспільством за організацію системи умов, що повинні відповідати віковим особливостям розвитку дитини на кожному із щаблів онтогенезу, відповідних оптимальним можливостям дитячого особистісного і розумового розвитку (Кон, 1988). Звернення до історичного досвіду країн Західної Європи додасть упевненості у вирішенні вітчизняних проблем у сфері виховання. Тож наше зацікавлення німецькою педагогікою не випадкове навіть з тієї точки зору, що ця тематика зустрічається доволі рідко.

Мета статті– проаналізувати та розкрити провідні дати у історії педагогіки гербартіанства і  пост-гербартіанського періоду: зародків реформаторської педагогіки. Аналіз літератури з вказаної проблеми показав, що попри зростаючу цікавість до проблем сімейного виховання, історико–педагогічні події, які стосувалися  представників німецької наукової думки,  залишаються поза увагою.

Наприклад, якщо аналізувати вітчизняні дослідження, присвячені вивченню творчої спадщини Й.Ф. Гербарта, то помічаємо прихильність науковців до дослідження проблем дидактики, але виховання, сімейне виховання чомусь залишаються недослідженими. Схожа ситуація і з таким педагогом як Г. Гаудіг. Відштовхуючись від відомостей про нього, як теоретика трудової школи, думки щодо сімейного виховання на даному етапі досліджень є не пізнаними. Це приводить нас до необхідності простежити ці питання, оскільки вони найбільш яскраво і наочно показують подальший розвиток педагогічної думки у Німеччині, тому що стали тією сходинкою, яка спрямувала науковців до формування теорії реформаторського руху.

Аналіз останніх публікацій. Уявлення стосовно історіографічних аспектів проблеми сімейного виховання нам дало звернення до творчості сучасних науковців О. Карабанової, М. Кудаєва, Ф. Апіша. У зарубіжній літературі думки про вплив Й. Ф. Гербарта на розвиток ідей німецького сімейного виховання висвітлені у Н.  Гільґенгеґера, Г. Роерса, С. Холла, М. Бачерлера. Нам став у пригоді аналіз листів із Берліну, написаних І. Тевсьом. які на нашу думку допомогли відновити згадки про минулі конференції в дусі гербартіанства, повернули часову стрілку до доповідей членів рейхстагу.

Виклад основного матеріалу.Гербартіанство та авторитарна парадигма. Кудаєв М., Апіш Ф. зауважують, що у гербартіаському вихованні слід виокремити чотири ступені виховання дитини, серед них:  

  • 1) пам'ять волі – її пов’язаність з виробленням твердого характеру у дитині;
  • 2) вибір –  суб’єктна позиція між позитивними і негативними сторонами виховання;
  • 3) принцип – формування універсальних метод, що лежать в основі мотивів поведінки, всіх дитячих вчинків;
  • 4) ступінь морального розвитку вихованця – прийняття рішень як дитини так і батьківська позиція [2].

Педагоги вважають, серед них і  Н. Гільґенгеґер, що Й.Ф. Гербарт був одним із найяскравіших послідовників Г. Песталоцці, котрі проживали на території німецькомовних  країн [5, 649]. Професійна кар’єра педагога починалася у м. Берн

(Швейцарія, 1797 – 1880), в подальшому переїзд уБремен (1880–1802), та не менш важливе професійне зростання – відповідальне призначення завідувачем кафедри філософії Кенігсберського університету імені Е. Канта (м. Гёттінген, земля Нижня Саксонія) – 1809 р.

В своєму дослідженні Н. Гільґенгеґер згадує про випадки з життя Й. Ф. Гербарта, періоду, коли він працював приватним наставником та навчав дітей вікових категорій 14, 10, 8 років відповідно (за власним вибором) для порівняння рівня домагань у вихованні. Опікувався ними, надаючи поради батькам з проблем сімейного виховання.  Концептуально-важливим виступає той факт, що весь час до появи гербартіанської парадигми вважалося незвичним і незрозумілим поєднювати в одне ціле концепти “виховання” і “навчання”, як такі, що не можуть складати одне ціле. Проте, ситуація докорінно змінилася після появи на світ працьЙ. Гербарта.

Гербарт запропонув визначити педагогічно-виховну рефлексію, на рівні її філософського розуміння. Для прикладу, ось як виглядає опис ученого – “аналітична думка вихователя починається з власного досвіду, то приводить спочатку до емпіричної педагогіки, а потім до філософської теорії виховання” [ 5, 650].

Н. Гільґенгеґер уточнює, що критика гербартіанської парадигми була притаманна протягом 1900–1950 (у період досліджуваної нами епохи гербартіанства). А після 1950 рр. відбулося відродження ідей Й.Ф. Гербарта, особливо у сусідніх з Німеччиною країнах. А одним із першопрохідців у цьому питанні був Г. Ноль (G. Nohl) педагогічні розвідки котрого датуються 1948 роком  [5].

Листи з Берліна, написані І. Тевсьом [3] теж містять докази, що використання педагогіки Песталоцці, Дістерівега. Особливе місце у них відведено для опису трьох важливих наукових заходів – берлінська конференція, кельнський з’їзд германського вчительського союзу і зібрання товариства для поширення народної освіти ( відбувалися в роки 1890). Саме на них обговорювалися болючі питання шкільної справи, а також приділялася увага загальним питанням виховання. Це описано наступним чином – “германський народ все ще вірить в ідеали. Воно готове боротися і працювати в дусі Песталоцці та Дістервега”.

Доповідь Лейпцігського вчителя Бейера під назвою “Минуле і майбутнє педагогіки на рубежі нового століття” наглядно показує картину запозичення тих же ідей Дістервега і Песталоцці, котрі відіграла провідну роль для формування поглядів Й.Ф. Гербарта, а також подається реакція – відповідь на його ідеї (з 1840 по 1870 р.), оновлення теорії виховання спостерігається, за словами вчителя після 1870р. – як наслідок спостерігалосястворення альтернативних начальних закладів, щоби якомога довше продовжити процес спілкування батьків і дітей.

Зародження ідей реформаторства. На початку 1911 у Дрездені було проведено науковий з’їзд Федерації Шкільних Реформ. Учасники обговорювали можливість батьків всіма доступними способами налагодити успішну роботу з вчителями у школах. Г. Гаудіг, беручи участь у засіданнях, звинуватив Г. Кершенштайнера через те, що у його концепції становлення альтернативних шкіл ручна праця з дітьми абсолютно поглинає інтелектуальний фактор.

За словами Г. Кершенштайнера, 90 % відсоткам дітей можна привити любов до праці, якщо “поміcтити  в домашні майстерні, на кухні, в садах, на полях” [6]. Георг Кершенштайнер  зібрав свої наукові знання не тільки під час викладання у Arbeitschule(трудовій школі), а й відвідував розширені ознайомчі поїзди з естетики й філософії. Згадки про  спільні проекти з Дж. Дьюї у педагогічному полі містяться у книзі “Die Entwicklung der zeichnerischen Begabung”. Виховання ним визначено “як динамічний процес, як реактивацію культурного потенціалу іманентності людини, є пролонгуючим етапом формування почуттів власної значущості, індивідуально охопленим широтою і глибиною, організованою по-різному кожною людиною” [6]. Слід відзначити, що з  ним співпрацювала ціла когорта світил філософії, естетики  – А. фон Хільдербранд, Т. Барт, Ф. Науманн.

Г. Роерс ґрунтовно подає філософський погляд Г. Кершенштайнера, осмислюючи досвід історичного коріння суспільства у сімейному вихованні, його культурних традицій. Наукове заземлення Германа Роерса сягає також праць неокантіанця Ріккерта, який приятелював з Г. Кершенштайнером.

Автори публікацій журналу “Въстникъ воспитанія”, датованому 1900 роком,  намагалися донести до наукового загалу становище народних мас у Германії. Доповідь члена рейхстагу, співробітника палати депутатів – Ріккерта ( з Данціга) [3,169] з наведенням статистичних даних, подала неабиякий ажіотаж. У ній йшла мова про зростання рівня злочиності серед дітей. Кримінальна статистика залишалася бажати кращого – в 1884 р. на 10 тис. жителів приходилося 106, 6 злочинів, у 1896 – 124, 3. Більша половина дітей учнівського віку не мала змоги відвідувати школу чи була не задоволена якістю викладання у ній. Злочинність була прямим наслідком негараздів у економічному, соціальному житті.

Саме тому, це дає змогу зробити висновки, що коріння проблеми лежало у сім’ї. Подолання проблемної ситуації вбачалося у наступнихкроках: визначалася обов’язковість проведення просвітницьких програм серед сімей сільських місцевостей, укріплювати рівень культури в селах, щоб зменшити відплив населення у міста, організація лекцій і сімейних бесід, спільних сімейних вечорів, розповсюдження  сімейних журналів під назвою “Gartenlaube”й доступність схожих видань убібліотеках.

У докторській дисертації, підготовленій німецьким науковцем М. Бачерлером [4], припускається факт недостатньої дослідженості проблем німецького сімейного виховання через мініатюрну кількість історико-педагогічних робіт. Єдиною достовірною працею,  що надавала ґрунтовну інформацію у цьому руслі автор називає книгу “Домашня освіта в Німеччині у ХVIIIстолітті” ( 1891) Ґ. Штефана. Для проведення дослідження науковцем було підібрано пакет листувань, автобіографічних нарисів, архівних документів. Ця праця була зразком для написання докторської роботи М. Бачерлера і успішно захищеної 20 травня 1914.

Дослідження М. Бачерлера ґрунтується на припущенні, що світогляд голови сімейства, безсумнівно має важливе значення для кожного з членів сім’ї. Тут таки й знаходимо підтвердження фактів “беззаперечного патерналізму – патріархально-деспотичної позиції, коли безсумнівна абсолютна перевага батька над родиною була вирішальною [4, 5].

Доведенням такого стану речей у сім’ї є рядки:  “Голова сім’ї строго постановив, дочка у виборі чоловіка не буде керуватися голосом серця, а думка батька буде вирішальною. І горе тій дочці, котра наважиться повстати проти рішення батька”.

Поглиблений аналіз сімейного виховання відбувся завдяки зверненню  докторанта до історично-педагогічних постатей Німеччини.

Еволюціяавторитарних ідей у Німеччині привела до появи “Свободи без кордонів”, яка виникла на противагу “Свободі в межах”, в той час, коли остання була ідентичною авторитарному вихованню.

Досвід стійких сімейних структур, інтенсивної емоційної влади батька над атмосферою у сім’ї демонстрував небезпечне у ранньому дитинстві падіння самооцінки. Освітня модель сімейної поведінки, що перетворилась на компетентну просвітницьку акцію, залучилася підтримкою німецьких педагогів Л. Шпітцера, М. Текстора, В. Фтенакіса зарекомендувала себе на практиці  й  в теоретичних дослідженнях під назвою “Свобода без кордонів”. Від самого початку свого розвитку учені зрозуміли, що дітям слід надати можливість стати повноправними членами сім’ї.

Виявилось таке: батькам слід приймати й підтримувати поведінку дітей з урахуванням їх індивідуальності, діти не повинні страждати від наслідків своїх неправомірних дій, а отже проявити себе відповідальним членом  сімейного життя [ 4, 5].

Такою стала думка науково-консультативного комітету з питань сім’ї.

Німецький педагог Г. Гаудіг (1860 – 1923)  спричинив вплив на педагогіку у рідному Ляйпцігу, Естонії, Латвії. Науковець очолював балтійську німецько-латвійську асоціацію вчителів. Оригінальні ідеї вченого втілювалися згідно принципу культуровідповідності у сімейному вихованні. У м. Рига в 1922 р. відбувся осінній педагогічний тиждень (P?dagogischeHerbstwoche), який відвідали вчені з Естонії, прихильники й послідовники з Берлінського Центрального інституту освіти [ 9].

Зокрема, О. Карабанова здійснює вивчення генези, розвитку і функціонування сім’ї як цілісної системи, через специфіку материнської любові. При вивченні цієї проблеми, вона активно оперує вченнями Дж. Боулбі, М. Ейнсворта про прив’язаність дитини до материнської опіки. На основі цього О. Карабанова розробила інтегративні, еталонні показники відносин між батьками та дітьми. До показників, на яких слід звернути увагу варто віднести:

  • - батьківську позицію – пристосованість до себе-образу батька чи матері, перелік моделей батьківської поведінки;
  • - тип сімейного виховання – стиль спілкування, родинний контроль;
  • - споглядання образу батька  як вихователя і образу системи сімейного виховання у дитини [ 1, 118].

Слід відзначити, що окрім звернення до американського прошарку психолого-педагогічної думки,  дослідниця запропонувала використання у сучасних наукових дослідженнях феномену батьківської любові за німецьким філософом Е. Фромом, психоаналітичних позицій ролі матері чи близького вихователя (З.Фройд). Високу ймовірність становлення належного батьківства покладала на виконання соціальних ролей бабусі й дідуся, тому й цікавилася вченнями німця Б. Міллера з цієї тематики.

Німецький філософ Е. Шпрангер ( 1882 – 1962)  головним у вихованні вважав вибір власного місця  у соціумі, при цьому чільне місце у виховному процесі відводилося ціннісним орієнтаціям батьків та дітей, таких науковець налічував шість, серед них економічний (зі схильністю до господарської діяльності), теоретичний (активність у здобуванні нових знань). Про прилучення наукової діяльності Е. Шпрангера до реформаторської виховної теорії свідчать праці історика і порівняльного педагога Г. Роерса. Він стверджує, що досягнення Е. Шпрангера у сфері реформаторства можна виокремити у три взаємообумовлені гілки: створення професійної освіти та розвиток її концепції, створення концепції виховання, при цьому звертаючи увагу на рівень життя громадян і рівень освіти [6].

Висновки. Історіографічний аналіз проблеми сімейного виховання доповнює і збагачує джерельну базу досліджень стосовно німецької педагогічної думки 1895–1933 рр. Розглянувши та проаналізувавши педагогічну діяльність науковців у різні роки в межах вибраного часового відрізку, ми засвідчуємо, як багато було зроблено у контексті збереження належного рівня сімейного виховання, навіть попри те, що розпорошеність ідей педагогічної думки мало місце, через різного роду причини. Зростання рівня злочинності спровокували фахівців освіти запропонувати нагальні заходи, спрямовані на подолання цієї проблеми. Усе, що відбувалося на ідеологічному рівні було причиною труднощів економічного, соціального життя країни. У цьому сенсі різноманітні просвітницькі заходи приходили на допомогу. В повсякденному житті людей відбулися зміни, які однозначно тільки сприяли покращенню умов сімейного виховання.

Перспективи подальших досліджень. Сучасні дослідники досі знаходять неопубліковані, невідомі науковому світу праці Й. Ф. Гербарта, Г. Гаудіга, Г. Кершенштайнера,  присвячені проблемам виховання. Книга Аліди Зігмунд показує нам широту досліджень вищезазначених праць. В ході проведення наукової розвідки, дослідниця говорить про те, що збережені стенографічні записи виступів Г. Гаудіга надають тільки загальний огляд ситуації в освіті, через те, що їхній повний аналіз не відбувся. Для істориків педагогічної освіти цінні знання може надати лист від 14 листопада 1921, опублікований  у латвійській пресі, адресований вчителям і вихователям німецько-балтійської асоціації.

Література:

  • 1. Карабанова О.А. Психология семейных отношений и основы семейного консультирования: Учебное пособие / О.А. Карабанова. – М.: Гардарики, 2005. – С. 117 – 171.
  • 2.Кудаев М. Р., Апиш Ф. Н. История систем образования и воспитания: от древнйших цивилизаций до нового времени. Учебно-методические материалы по “Истории педагогики”. Блок 1. / М. Р. Кудаев, Ф.Н. Апиш.  – Майкоп: Изд-во ООО “Аякс”, 2008. – С. 162 – 176.
  • 3. Тевсъ І. Письмо изь Берлина /І.Тевсъ //Въстникъ воспитанія.Научно-популярный журналъ для родителей и воспитатилей издаваемый [подъ  редакцыей д-ра Н. Ф. Михайлова]   Cентябрь № 5-й. Москва Типо-литографія Товарищества И.Н. – C.
  • 4. BacherlerM. DeutscheFamilienerziehunginderZeitderAufkl?rungundRomantik. Auf Grund autobiographischer undbiographischer Quellen bearbeitet / Michael Bacherler // Inaugural-Dissertationzur Erlangung der Doktorw?rde der Hohen PhilosophischenFakult?t der Friedrich – Alexanders. Universit?t zu Erlangen.  –  Druck von Jung & Sohn, Stuttgart,  1914. – S.
  • 5.Hilgenheger N. Johann Friedrich Herbart (1776–1841) / Norbert Hilgenheger. –  UNESCO: International Bureau of Education, vol. XXIII,  № 3/4, 1993. – P. 649 – 664.
  • 6. R?hrs H.  Georg kerschensteiner(1852–1932)  / HermannR?hrs. – UNESCO: International Bureau of Education, vol. XXIII,  № 3/4, 1993. – P.
  • 7. Werteorientierte Erziehung in Deutschland[Verantwortlich i.S.d.P.: Iris Bethge] / Monitor Familienforschung.  Ausgabe Nr. 7. – Berlin, September 2006. – 8 p.
  • 9. Windelband W. Die Philosophie im beginn des zwanzigsten jahrhunderts: Festschrift f?r Kuno Fischer /  Winhelm Windelband. –  C. Winter, 1905. – 200 S.
  • 10. Zigmunde A. Hugo Gaudig / Alida Zigmunde. –R?ga : RTU, 2010. - 139 p.
10
Ваша оценка: Нет Средняя: 10 (6 голосов)

Ця тематика зустрічається доволі рідко

Поза сумнівом, зміни у суспільному розвитку породжують динаміку змін поглядів на сімейне виховання. Це означає, що наступні покоління завжди повинні ретельно добирати методи, стилі, цілі виховання дітей у сім’ї. Допомогти у вирішенні таких питань може звернення до німецьких коренів організації інституту сім’ї. Дійсно, ця тематика зустрічається доволі рідко у дослідженнях з історії педагогіки, звернення до історичного досвіду країн Західної Європи має додати упевненості у вирішенні вітчизняних проблем у сфері виховання. Дякую автору за цікавий матеріал і спробую його використати на своїх лекціях. З повагою - О.Жосан

До проблеми сімейного виховання

Проблема сімейного виховання досить актуальна сьогодні не тільки на пострадянському просторі, а й в усьому світі. На жаль брак часу у батьків, недостатня увага до своїх дітей та їх проблем, вади самого виховання часто ведуть до проблем, що виходять далеко за межі сімейного життя. Злочинність неповнолітніх, їх активна участь в діяльності ектремістських організацій, різні прояви девіантної поведінки - не лише наслідки неповноцінного сімейного виховання, але й загроза суспільству. Тому привернення уваги до проблем сімейного виховання взагалі, та до концепції виховання Й. Гербарта зокрема є вчасною і необхідною. Гербарт вважав, що навчання без морального виховання є засобом без мети. А основи морального виховання можна отримати лише в сім"ї. Вважаю, що вивчення німецького досвіду сімейного виховання кінця XVIII - початку XIX сторіччя (не лише гербартіанства) дозволить більш пильно вести дослідницьку роботу з проблем виховання, звертаючись до досвіду минулого.
ast18
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.