facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

РОЛЬ ШКОЛИ В СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАКАРПАТТЯ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ В ОЦІНЦІ АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

Автор Доклада: 
Бобела С. І.
Награда: 
РОЛЬ ШКОЛИ В СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАКАРПАТТЯ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ В ОЦІНЦІ АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

РОЛЬ ШКОЛИ В СОЦІАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАКАРПАТТЯ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ В ОЦІНЦІ АВГУСТИНА ВОЛОШИНА

Бобела Світлана Іванівна, аспірант 
Дрогобицький державний педагогічний університет ім.І. Франка


У статті окреслено погляди Августина Волошина на місце та роль школи у соціальному вихованні учнівської молоді. Визначено цінність методичних поглядів А.Волошина, їх актуальність та можливість використання в теорії та практиці навчання сучасної учнівської молоді.
Ключові слова: Августин Волошин, Закарпаття, соціальне виховання, концепція виховання , соціальний інститут, дидактичні основи.

The article outlines the views of Augustine Voloshin place and role of school in social education of students. Determined the value of method logical views A. Voloshin, the irrelevance and the use of the theory and practice of teaching modern students.
Keywords: Augustin Voloshin, Transcarpathia, social education, concept of education, social institution, teaching fundamentals.

Актуальність і постановка проблеми. Кінець ХІХ - початок ХХ ст. на Закарпатті був досить складним і суперечливим. Панівні класи Австро-Угорської імперії та Чехословацької республіки жорстоко пригнічували населення закарпатського краю, спостерігався період мадяризації, а пізніше - чехізації всіх сфер суспільного життя. Школу, як один із найважливіших соціальних інститутів, це не могло оминути. Заборона викладання українською мовою, відсутність підручників на рідній мові - це далеко неповний перелік причин, через які школа на Закарпатті перебувала в досить складному становищі.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Діяльність А.Волошина привертала увагу багатьох дослідників. В різний період його науково-педагогічну спадщину досліджували Т.Беднаржова, Ю.Балега, М.Болдижар, В.Гомоннай, М.Вегеш, М.Кляп, В.Пагиря, О.Мишанич та ін. Так, внесок дослідника у розвиток освіти краю висвітлено у книзі В.Гомонная «Антологія педагогічної думки Закарпаття (XIX–XX ст.)» та його монографічному дослідженні, працях В.Росула, М.Талапканича «Школа та освіта Закарпаття». Також інформативними є дослідження М.Кляп «Педагогічна та освітньо-культурна діяльність Августина Волошина в міжвоєнний період (1919-1939)» та О.Мишанича «Життя і творчість Августина Волошина».
Мета статті - розкрити погляди А.Волошина на роль школи у соціальному вихованні учнівської молоді Закарпаття міжвоєнного періоду.
Виклад основного матеріалу. Звернення до історії становлення і розвитку української національної школи на Закарпатті відкриває широкі можливості для впровадження прогресивних педагогічних ідей в сучасній школі. Ці ідеї знаходили місце у науковій діяльності педагога і державного діяча Августина Волошина. Він залишив чимало цінних думок щодо виховання учнівської молоді, зокрема соціального, порад про те, як організувати навчальний процес, щоб забезпечити належний інтелектуальний та творчий розвиток кожного учня, видав багато методичної літератури і підручників для народних шкіл.
Приєднання Закарпаття до Чехословаччини наклало свій відбиток на всі галузі суспільного життя, в тому числі й на освіту, школу, культуру. Від Австро-Угорщини Закарпаття одержало жалюгідну освітянську спадщину. Більше половини населення було неписьменним. Мадяризація освіти, вершиною якої став закон Апоні 1907 р., звела нанівець усю народну освіту рідною мовою. Державні школи було переведено на угорську мову викладання, а початкову освіту в церковних школах відкинуто на рівень XVII ст.
З 1919 р. соціально-економічні умови покращилися, бо Закарпаття було включено до складу Чехословаччини. Уряд Чехословацької республіки приділив значну увагу освіті на Закарпатті - у народних школах заведено обов’язкове восьмирічне навчання, розпочато будівництво нових шкільних приміщень [1].
Зазначимо, що, керуючись інтересами демократії, уряд Чехословацької Республіки стояв на позиції створення і розширення мережі україномовних національних шкіл, які повинні були задовольнити потребу суспільства у вихованні громадянина, свідомого своїх прав, обов’язків і свобод. Він відстоював права на навчання рідною мовою не тільки українських дітей, але й дітей національних меншин, які проживали на території Підкарпатської Русі: поляків, угорців, румун, євреїв та ін. З цього приводу необхідно відзначити, що в Ужгороді в період першого десятиріччя перебування Підкарпатської Русі в складі Чехословаччини урядом цієї держави було відкрито циганську школу, до речі, першу в світі [2].
Період 20-х років став періодом активного формування системи шкільної освіти для національних меншин. Лише за 10 років мережа національних шкіл (польських, єврейських, німецьких, болгарських, грецьких, татарських та ін.) зросла в середньому в 2,5 рази [3, с. 5-7]. А. Волошин вважав, що «яскравим прикладом того, що може дати народові своя влада, є піклування про освіту», тому і сам відводить освіті центральне місце у справі піднесення життя краян та їх національної свідомості. Як педагог А. Волошин відіграв величезну роль не тільки в розвитку народної освіти, початкової освіти, середньої спеціальної освіти, але і в підготовці висококваліфікованих вчителів для закарпатських шкіл. Впродовж 22 років він незмінно очолював роботу Ужгородської учительської семінарії. Оскільки на закарпатський край прибуло чимало російських емігрантів, галицьких "москвофілів", колишніх малограмотних чеських легіонерів, які влилися в ряди учительства і спричинили той мовний хаос, що панував тут впродовж двох десятиліть, то головною проблемою стала нестача кваліфікованих учителів.
Як педагог, Волошин був переконаний – від рівня підготовки учительських кадрів залежить рівень роботи народних шкіл. Тому у важкий передвоєнний період та період Першої світової війни Ужгородська семінарія продовжувала готувати кадри, навіть розширила набір учнів із числа не лише інтелігенції, але й робітників та селян [4, с. 198].
З ініціативи А.Волошина були створені товариства «Просвіта» та «Педагогічне товариство Підкарпатської Русі», зусиллями яких проводилася важлива культурно-освітня робота, відкривалися школи з рідною мовою навчання, організовувалися сотні читалень, самодіяльних хорових і драматичних гуртків, видавалася художня і науково-популярна література для народу.
На думку Волошина, основне завдання освіти полягає в служінні інтересам народу, потребам гармонійного розвитку дитини, вихованні гідного громадянина своєї держави [5, с.73].
Особливу цінність становить праця А.Волошина «Педагогічна психологія» (1932 р.). Пояснюючи причини її видання, Августин Волошин пише, що сучасна школа повинна більше вкладати в навчання та виховання учнів, як це було раніше. Для того, щоб краще готувати дітей до життя, школа повинна краще знати їх» [6, с.4-5].
Ще на початку ХІХ століття, як твердить Августин Волошин, відомий німецький вчений Й. Гербарт, довів, що батьки, і школа допускають чимало помилок при вихованні дитини, бо недостатньо знають її, зокрема не знають психології вихованців, їх здібностей, умов розвитку і т.д. Виховувати загалом — значить майже нічого конкретного не робити. Кожен батько й мати, кожен учитель мусять знати індивідуальні особливості вихованців. Це дасть змогу краще будувати виховний процес загалом в навчання та і визначити підходи до окремих індивідуумів. Тут на допомогу приходять знання психологічних особливостей кожної дитини [7, с.16-17].
Августин Волошин закликав майбутніх вчителів вивчати психологію дитини, для цього рекомендує ряд видань українською, російською, німецькою й угорською мовами [6, с.5].Важливе місце у системі психолого-педагогічних праць Августина Волошина посідає праця "О соціяльном выхованю" (1924 р.). На фоні широкого історичного матеріалу автор простежує розвиток понять індивіда і товариства, політичних і соціальних умов життя людини. Вчений притримується думки П.Наторпа, що головною метою соціальної педагогіки є виявлення тих соціальних умов, які найбільш сприятливі для виховання та визначають його напрямки. В той час як вчені Ж. Руссо, П. Спенсер, Л. Толстой вважали, що навчання і виховання учнівської молоді не залежить від політичного життя держави [8].
Соціальні мотиви виховання пронизують майже усі науково-педагогічні дослідження, підручники, наукові статті та промови. У своїй праці «О соціальнім вихованні» вчений пише: «Соціальноє і державно-громадське виховання видвигнуло і думку самоуправи учеников». У дослідженні простежується думка про демократизацію життя дітей і молоді шляхом налагодження в школах чіткої системи самоврядування вихованців, побудованої на співробітництві Августин Волошин дивився на школу і систему виховання «як на витвір соціальний, котрий і має працювати в дусі громадянства для громадянства». Значну увагу приділяв вчений «школьним дружествам», вважав, що «школьні дружества» є кузнею, в якій виховують почуття взаємодопомоги, довіри, взаєморозуміння. Школа, на його думку займає важливе місце в соціальному вихованні: «тут молодь набуває і засвоює соціальний досвід, тобто здійснюється її соціалізація» [9].
У праці «Педагогіка і дидактика» містяться цінні міркування щодо соціального виховання учнівської молоді, яким присвячено §39 цієї роботи. Августин Волошин так визначає основні соціальні засади проводу шкільної молоді: «Провід шкільної молоді зводиться:
1) До визнання доброго.
2) До бажання робити добре».
Педагог акцентує на тому, що провід хлопця і провід дівчини треба вести окремо, бо сама природа наділила різними нахилами обидві статі».
Розкриваючи моральні, фізичні та естетичні якості дівчат і хлопців, автор пише: «Жінці притаманні любов та ввічливість, а основою мужської психіки є стремління до сили, до самостійності» [10].
У своєму багатому творчому доробку Августин Волошин подає характеристику методів роботи шкільних та позашкільних закладів. Він узагальнив досвід роботи таких шкіл у Німеччині, «шкіл вільного повітря» у Франції, Англії та США. Будучи широко обізнаним із школами соціального спрямування закордоном, Августин Волошин прагнув поширити їх досвід роботи і на Закарпатському краї, при цьому наголошував на врахуванні специфіки міста та села. Виховний процес, на думку Волошина, в селі має одні особливості, а в місті - інші. Рідкісною, справді батьківською турботливістю відзначалося ставлення Августина Волошина до дітей, а особливо тих, які втратили родичів. Для таких у 1906 році разом з професором теології Олександром Микитою він організовує будинок-притулок в м. Ужгороді, де навчання велось на тому ж рівні, як і в школі. Тут практично втілювались актуальні соціально-педагогічні ідеї виховання учнівської молоді, про які писав вчений-педагог у праці «О соціальнім вихованні» - ідеї «людської солідарності» та «любов до ближнього».
Розробляючи дидактичні основи роботи школи, А. Волошин у своїй праці «Методика народно-шкільного навчання» відмітив, що школа має діяти спільно з сім’єю. Схематично процес виховання вчений уявляв так: від учителя до учня, від родини до школи та вважав за необхідне розвивати в учнів, передусім, позитивну мотивацію навчання, а негативну усувати. [11, с. 118]
Сучасному читачеві необхідно заглиблюватись у архівні джерела, аби пізнати події нашої минувшини, тобто умови, що в свою чергу визначили характер соціального виховання. А подальше вивчення і осмислення науково-педагогічного доробку Августина Івановича Волошина сприятимуть ефективній реалізації соціально-педагогічної концепції виховання учнівської молоді в сучасних умовах.

Література:
1. Олекса Мишанич Життя і творчість Августина Волошина http://litopys.org.ua/volosh/volosh01.htm
2. Наши школы в першом десятилітію Чехословацкой републики 1918 – 1928. – Прага.– 1928. – 16 с. Полянский А. Трудова школа и поступовый учитель // Учитель. – 1926. – Ч. 1 – 3. – с. 28.
3. Войналович О. Організація шкільної освіти для національних меншин в Україні: 20-30 р. -Київ - Полтава. - 1992. – c. 5-7.
4. Вегеш М.М., Кляп М. І., Тарасюк В. Ю., Токар М.Ю. Августин Волошин. Життя і помисли президента Карпатської України - Ужгород : Карпати, 2005-464 с.
5. Басараб М.М. Августин Волошин - визначний педагог початку ХХ століття / М.М.Басараб // Освіта Закарпаття. - Ужгород, 2009. - С. 72-74., с.73
6. Волошин А. Педагогічна психологія. – Ужгород: Накладом Пед. товариства Підкарпатської Руси, 1932. -111с.
7. Гомоннай В., Росул В. Концепція Августина Волошина про формування професії вчителя. – Ужгород,1995.-19 с.
8. Педагогическая Энциклопедия.-Т.4.-Москва: Сов. Энциклопедия, 1969.-911 с.
9. Волошин А.І. О соціяльном выхованю. - Ужгород: «Уніо», 1924. - 53 с.
10. Волошин А. Педагогіка і дидактика. - Ужгород: Уніо, 1924.-80с.
11. Кляп М.І. Педагогічна та освітньо-культурна діяльність Августина Волошина в міжвоєнний період (1919-1939).- Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2001. 152 с.

9.5
Ваша оценка: Нет Средняя: 9.5 (10 голосов)

Спасибі, пізнавальний матеріал!

Обов'язково використаю даний матеріал на своїх лекціях з психології. До речі методи соціального виховання А. Волошина дуже актуальні в наш час, особливо мені близька його ідея щодо соціального виховання, тобто окремого"проводу хлопця від проводу дівчини". Спасибі!

Дякую! Дуже цікавий матеріал.

Дякую! Дуже цікавий матеріал.

Цікавий матеріал.

Цікавий матеріал. Дякую автору. Дізнався багато нового. Із задоволенням використаю нові дані на лекціях з історії педагогіки.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.