facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ У ВНЗ

Автор Доклада: 
Аннєнкова І. П.
Награда: 
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ У ВНЗ

УДК 37.011

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ У ВНЗ

Аннєнкова Ірина Петрівна, канд. пед. наук, доцент
Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова


У статті розглянуто основні тенденції розвитку сучасних підходів до управління якістю, які відображено у стандарті ISO 9004:2009. Представлено трирівневу модель системи управління якістю освіти у ВНЗ, побудовану на принципах стандарту ISO 9004:2009.
Ключові слова: система управління якістю, інновації, лідерство, менеджмент знань, трирівнева модель системи управління якістю.

The article considers the main trends of modern approaches to quality management that are reflected in the standard ISO 9004:2009. A three-level model of quality management education at the university is presented. It is based on the principles of the standard ISO 9004:2009.
Keywords: quality management system, innovation, innovation management, leadership, knowledge management, three-level model of quality management system.

Ніколи ще проблема якості освіти в Україні не мала такого важливого ідеологічного, соціального, економічного і технічного значення, як нині. Висунення на перший план цієї проблеми зумовлене об’єктивними чинниками: по-перше, від якості людських ресурсів залежить рівень розвитку країни та її економічної конкурентоспроможності; по-друге, якість освіти набуває все більшого значення в забезпеченні конкурентоспроможності випускників вищої школи на ринку праці. Останнім часом приділяється велика увага питанням розробки й впровадження у вищих навчальних закладах системи управління якістю (СУЯ).
Метою даної статті є визначення основних тенденцій розвитку і побудова трирівневої моделі системи управління якістю освіти у вищому навчальному закладі.
Сучасна система управління якістю має бути пристосована до функціонування в «непрогнозованому» економічному оточенні. Очевидно, запропонувати універсальну для будь-якої організації ефективну модель системи управління якістю на зразок ISO 9001 в таких умовах неможливо. Швидка зміна навколишнього економічного та соціального середовищ спонукає організації до пошуку моделей систем управління, здатних швидко змінюватися, адаптуватися.
Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) прийняла стандарт ISO 9004:2009 «Управління з метою сталого успіху організації – Підхід з позицій управління якістю» [1], який надає організаціям модель «сталого успіху» в сьогоднішніх постійно змінних умовах. В його основу була покладена ідеологія японського стандарту на управління якістю [2], який вважається найприйнятнішим для організацій, що працюють в «непрогнозованому» зовнішньому оточенні. Стандарт ISO 9004:2009 призначений для сприяння досягнення сталого успіху будь-якою організацією, незалежно від розміру, типу або виду діяльності. Він дозволяє організаціям підвищити якість товарів і послуг для своїх споживачів шляхом заохочення самооцінки, як важливого інструменту, що надає організаціям: основу для порівняння рівня зрілості, яка охоплює керівництво, стратегії, системи управління ресурсами і процесами; основу для визначення своїх сильних і слабких сторін; можливості для визначення удосконалень, інновацій; основу для стратегічного планування в будь-якій організації.
Виокремлюють два основних підходи до оцінення системи управління якістю за послідовністю оцінювання (див. рис.1) [3].


Перший - «ліво-правий» підхід до оцінювання: від системних чинників, через процеси до результатів діяльності (рис.1а). Другий - «право-лівий» підхід: від результатів, через процеси до системних чинників(рис.1б). Назви підходам було надано Т. Конті.
Коли організація впроваджує стандарти ISO 9001, її мета — досягти повної відповідності моделі системи управління якістю, сформульованої у вимогах стандарту (рис. 1а). Якість системних чинників моделі через процеси приводить нас до бажаного результату. Діагностичне самооцінювання (рис. 1б) дозволяє, аналізуючи результати та процеси, змінити системні чинники так (встановити таку індивідуальну систему управління якістю), щоб досягалися бажані результати, та ґрунтується на твердженні про те, що недоліки результатів організації формуються із недоліків визначених цілей, недоліків процесів, які, у свою чергу, можуть бути обумовлені недоліками системних чинників [4].
Отже, саме самооцінка має стати однією із складових системи управління якістю, що забезпечить стабільність розвитку організації. Сьогодні вже мова йде не лише про індивідуальні моделі системи управління якістю, а й про індивідуальні підходи у проведенні самооцінювання. Згідно зі стандартом ISO 9004:2009 організація сама визначає аспекти та критерії оцінювання, виходячи із встановленого організаційного профілю, що принципово відрізняється від існуючих досі підходів, де значимість окремих аспектів зафіксована і не залежить від напрямку та специфіки діяльності організації (конкурентного середовища, зовнішніх умов, часу існування організації на ринку тощо).
Організації, щоб вижити й витримати конкуренцію, необхідно мати механізм адекватного внутрішнього реагування на зміну зовнішніх умов. Такими механізмами, що змогли би забезпечити можливість осмисленого проведення змін, створюючи основу для стійкого розвитку організації, можуть стати система менеджменту знань й інновації. Базовим положенням менеджменту знань є визнання того факту, що основними ресурсами розвитку організації «стають люди й знання, якими вони володіють, інтелектуальний капітал і зростаюча професійна компетенція кадрів» [5, с.57]. При цьому базовою функцією в менеджменті знань є функція управління знаннями, яке є сукупністю процесів і технологій для виявлення, створення, поширення, обробки, зберігання й надання для використання знань усередині організації.
Тому існують дві точки зору щодо питання завдань і методів реалізації менеджменту знань [6]: інформаційний або технологічний підхід, що передбачає необхідність створення інформаційних систем (баз даних), здатних зберігати, обробляти величезні масиви даних, наявних в організації, перетворюючи їх в інформацію, а далі - у знання, розуміючи під знанням у цьому випадку точну інформацію з даної проблеми; персоніфікований підхід, що орієнтується насамперед на виявлення, збереження й ефективне використання знань співробітників, особливо неявних знань.
Ці напрямки не здаються нам конфронтуючими, навпаки, вони є взаємодоповнюючими й організуючими різні інформаційні потоки в організації. Виявлення знань співробітників, а потім їх обробка, поміщення в базу знань організації - от шлях до розвитку колективного організаційного розуму.
У менеджменті знань розрізняють особистісне й організаційне знання. І от отут з’являється точка дотику двох підходів у менеджменті знань, оскільки інформаційний підхід більше стосується організаційного знання, а персоніфікований - особистісного. Особистісне знання здобувається конкретним співробітником у процесі навчання, діяльності, нагромадження досвіду. Виявлене, воно вносить свій незамінний внесок в організаційне знання, поповнюючи єдиний інтелект організації, нову організаційну культуру. Джерелами формування організаційного знання або «організаційної пам’яті», крім того, є оброблена інформація, отримана в результаті бенчмаркинга, у процесі взаємодії з постачальниками й споживачами й т.д. Але безсумнівну унікальність організаційному знанню надають все-таки компоненти особистісного знання співробітників, зокрема неявні знання. Знання породжується конкретною людиною, при взаємодії людей у групі знання збагачується й породжує нове знання в процесі діалогу, обміну досвідом, спостережень, діяльності («спіраль пізнання» А. Но-Накі, Г. Такеучі) [7].
ВНЗ не може не бути організацією, що навчається, щоб відповідати вимогам, які пред’являє реальність. Організація як освітнього процесу на принципах менеджменту знань (адже теперішні студенти - завтрашні працівники економіки знань), так і корпоративного навчання персоналу ВНЗ винятково важлива у формуванні здатності до самоорганізації, більше того, до саморозвитку через навчання.
Навчання має стати формою життя персоналу. Оскільки індивідуальні знання на 80% втрачаються при втраті персоналу — носія цих знань, а в організації залишається лише 20% [3], то вкрай важливим є створення систем формування організаційних знань із індивідуальних знань її членів (рис.2). Саме такі організаційні знання становлять базу для подальших покращень та інновацій.

Модель системи управління якістю, заснована на використанні організаційних знань та інноваціях, здатна забезпечити стале зростання організації, що перебуває в нестабільному бізнес оточенні. Очевидно, що здатність організації до отримання знань — необхідна умова сталого розвитку.
Стале зростання досягається також за рахунок здатності організації динамічно враховувати зовнішні зміни та оперативно впроваджувати необхідні інновації, що ґрунтуються на організаційних знаннях. Менеджмент якості тісно пов’язаний із інноваційною діяльністю підприємства.
Саме поняття «інновації» розуміють по-різному. У рамках найсучасніших концепцій управління якістю [1, 2] інновації (innovations) - необхідна умова сталого росту, здатність організації повністю чи частково відмовитися від існуючої організаційної структури і створити нову, якщо це приведе до значного поліпшення характеристик продукції та процесів. Згідно стандарту ISO 9004:2009 інновації можуть бути застосовані для вирішення проблем на всіх рівнях, внесенням змін в: технології або продукцію (тобто інновації, які є відповіддю не тільки на зміни потреб і очікувань споживачів і зацікавлених сторін, але й реакцією на потенційні зміни в організаційному середовищі й життєвому циклі продукції); процеси (тобто інновації в методах виробництва продукції або інновації для поліпшення стабільності процесу й зменшення варіацій); організацію (тобто інновації в її устрій і організаційну структуру); систему менеджменту (тобто щоб гарантувати, що конкурентні переваги втримуються й нові можливості використовуються при виникненні змін в організаційному середовищі).
Сьогодні інноваційний менеджмент є одним з основних і популярних напрямів вдосконалення процесу управління якістю освіти. Інноваційний менеджмент - це сукупність принципів, методів та інструментів управління інноваційними процесами, а саме запровадженням нових ідей, знань, представлених у вигляді фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок [8]. Сутність менеджменту інновацій полягає у забезпеченні умов для внесення системних змін у діяльність освітніх закладів, спрямованих на їх розвиток і покращення роботи. Ефективний інноваційний освітній менеджмент, спрямований на підвищення якості освіти, є надійним механізмом задоволення потреб споживачів освітніх послуг та забезпечення конкурентоспроможності освітніх закладів.
Система інновацій в системі освіти являє собою єдність: нових освітніх технологій – технологічних інновацій; нових економічних механізмів у сфері освіти – економічних інновацій; нових методів і прийомів викладання й навчання – педагогічних інновацій; нових організаційних структур і інституціональних форм у галузі освіти - організаційних інновацій[9].
Аналіз різних версій стандартів серії ISO 9000 показує, що сучасний етап розвитку суспільства характеризується необхідністю впровадження трирівневої моделі системи управління якістю [1, 3]. До існуючих двох рівнів ISO 9001:2000 (удосконалення продукту та удосконалення системи управління якістю) сьогодні додається третій — інноваційний розвиток організації (рис. 3).
Отже, можна стверджувати, що нові версії стандартів систем управління якістю ведуть ВНЗ від задоволеності споживачів до задоволеності всіх зацікавлених сторін, від інформаційних технологій - до управління знаннями, від постійного поліпшення процесів - до інновацій, насамперед. На основі проведеного аналізу основних тенденцій розвитку сучасних концепцій систем управління якістю, що ґрунтуються на переході до впровадження «індивідуальних» систем, побудовано трирівневу модель управління якістю освіти у ВНЗ, яка може бути покладена в основу побудови системи внутрішньовузівського моніторингу якості освіти.

Література:
1. ISO 9004:2009. Маnaging for the sustained success of organization — А quality management аррrоасh (Управління з метою сталого успіху організації – Підхід з позицій управління якістю) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pqm-online.com
2. JIS/TR Q 0005:2005. Quality Management Systems — Guidelines for sustainable growth (Системи управління якістю — настанови сталого росту).
3. Лосюк Л. Основні тенденції розвитку сучасних концепцій СУЯ/ Л.Лосюк // стандартизація, сертифікація, якість. – 2009.- №4. – С.3-9.
4. Новіков В.М. Діагностичне самооцінювання як невід’ємний елемент сучасної системи управління /В.М. Новіков// Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2011. - №2. - С.38-40.
5. Миллер Б.З. Концепция управления знаниями в современных организациях/ Б.З. Миллер // Российский журнал менеджмента. -2003. - № 1. - С. 57.
6. Игнатьева Е.Ю. Менеджмент знаний в современном университете / Е.Ю.Игнатьева // Качество. Инновации. Образование. - 2006.- №3. - С.2-6.
7. Университет как центр культуропорождающего образования. Изменение форм коммуникации в учебном процессе / [Гусаковский М.А., Ященко Л.А., Костюкевич С.В. и др.]; под ред. М.А. Гусаковского. - Мн.: БГУ, 2004. - 279 с.
8. Найдьонов І. Головні важелі в управлінні якістю освіти / Іван Найдьонов, Галина Кот // Персонал. - 2009. - № 1.- С.58-64.
9. Управление инновациями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nrc.edu.ru/razd5/index.html#top

7.33333
Ваша оценка: Нет Средняя: 7.3 (3 голоса)

коментар

Доброго дня, Ірино Петрівно! Ви зачіпили дуже важливу тему й особливо актуальну на сьогоднішній день. Кожна з інновацій, які Ви згадуєте , є значущою в системі інновацій в системі освіти. Ви зазначаєте, що на сучасному етапі відбуваються інновації освітніх технологій, педагогічні, економічні та організаційні інновації теж мають місце. В принципі все це ми спостерігаємо: кількість поступово переходить у якість. Скажіть, будь-ласка, чи існують загальні правила для розвитку системи управління якістю освіти у ВНЗ на території України і за кордоном? Чи можна уніфікувати вимоги і користуватися єдиними порадами міжнародної організації зі стандартизації чи все ж варто враховувати певні особливості (культурні, метальні, територіальні і т.д.) З повагою, Володимира Федина
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.