facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

ІНТРАПСИХІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДИТЯЧОЇ ПОВЕДІНКИ

Автор Доклада: 
Шелег Т. В.
Награда: 
ІНТРАПСИХІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДИТЯЧОЇ ПОВЕДІНКИ

УДК 159.922.7

ІНТРАПСИХІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ДИТЯЧОЇ ПОВЕДІНКИ

Шелег Тетяна Володимирівна, аспірант
Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького


У статті розглядається дитинство як період формування нових психічних утворень, що впливають на розвиток особистості. Особлива увага приділяється захисним механізмам, які на глибинно-психологічному рівні зумовлюють особливості поведінки дитини.
Ключові слова: дитинство, ексквізитна ситуація, захисні механізми психіки, підсвідомість, поведінка.

Childhood as the period of formation of new psychic phenomena which influence person’s development is viewed in the article. Special attention is paid to the psychological defence mechanisms that determine child’s behaviour from the point of view of depth psychology.
Key words: childhood, exquisite situation, defence mechanisms, underconsciousness, behaviour.


Дитинство ? пора зародження особистості, час, коли людина стрімко розвивається в тілесному, розумовому, емоційному, вольовому і духовному відношенні. Це один з найвідповідальніших періодів, коли формуються інтрапсихічні утворення, які зумовлюють особливості поведінки дитини та здатні впливати на її самореалізацію як особистості в майбутньому. У цьому контексті на особливу увагу заслуговують захисні механізми психіки, адже вони починають формуватися у період вікового розвитку психіки і розвиваються упродовж всього життя людини, починаючи з дитинства (З.Фрейд, А.Фрейд, О.Феніхель, Р.Грінсон, Г.Саллівен, К.Хорні, К.Роджерс, К.Левін).
Захисні механізми ? природнє протистояння людини навколишньому середовищу, яке оберігає її від емоційно-негативного перевантаження [1]. Поняття «захисний механізм», яке почав розвивати Зигмунд Фрейд, а слідом за ним – його донька Анна Фрейд, було інтерпретовано та модернізовано різними поколіннями дослідників у галузі психології.
Одностайність поглядів учених спостерігається щодо функцій захисних механізмів: протікаючи на несвідомому рівні, вони оберігають психіку від травм, що виникають внаслідок реальних життєвих ситуацій та загрожують порушити стабільність Я. Та разом з тим ці механізми заважають людині об’єктивно оцінювати власні помилки та недоліки, що ускладнює ефективність вирішення особистих проблем.
Розробка, трансформація теорій психологічних захистів триває і є досить актуальним напрямом у психологічній науці. Зокрема недостатньо вивченими залишаються питання про ґенезу формування та прояви психологічних захистів у дитячому віці, а також їх вплив на самореалізацію особистості. Аналіз захисних механізмів психіки проводили російські вчені І.Нікольська та Р.Грановська, які виявили зв’язки захисної поведінки з статевими, віковими та типологічними особливостями дитини. Американська досдідниця Ф.Крамер на основі результатів лонгітюдного експерименту, описала почерговість формування та функціонування захисних механізмів в онтогенезі.
Захисти проявляються в ранньому дитинстві, коли форми спілкування та конфлікти з оточенням обмежені рівнем розвитку особистості. Вони призначені для автоматичного пристосування до оточення за рахунок самопротекції.
Вже в перші дні життя дитя криком відповідає на неприємні відчуття, пов'язані з потребою в їжі, сні, теплі, а пізніше з відривом від матері, і тим самим захищає себе. [2]
У дитини кожен захисний механізм спочатку формується для опанування конкретними інстинктивними бажаннями і пов'язаний, таким чином, з певною фазою індивідуального розвитку. Їх формування спричинені характерними для дітей типами тривоги, що виникають в онтогенезі. Сюди відносяться реакції на фізичний дискомфорт, страх розлуки і самостійності (самоти, темноти, замкнутих просторів), страх смерті (напади, захворювання, смерть батьків, казкових персонажів, стихії і ін.), страх підпорядкування (бути покараним, бути присоромленим), страх зміни [3, 38]. Всі ці фактори активізують захисні механізми психіки, що в свою чергу відображається у поведінці дитини.
А.Фрейд надавала особливого значення травмуючим подіям в ранніх міжособистісних стосунках, оскільки під їхнім впливом активувалися певні емоційні переживання, значущість яких зумовлюється віковою чутливістю психіки дитини. Ф.В.Бассін назвав ситуацію, що супроводжуються сильною емоційно-психічною напругою та переживаннями “ексквізитною” .
Ексквізитні ситуації (exquisite – англ., гострий, сильний, виключний) – це ситуації протиріч та зіткнень, що призводять до розвитку особистості. Вони представляють собою психологічну репрезентацію назрілих протиріч, котрі потребують вирішення [4, 36].
У багатьох випадках зняття напруги відбувається через психологічні захисти [5, 9].
Якщо базові потреби дитини у турботі та безпеці не задовольняються належним чином (наприклад, коли дитина не має постійного материнського догляду), у неї швидко розвивається хворобливий стан напруги, який дитяча психіка може полегшити за допомогою захисту. Наприклад, немовля прагнутиме компенсувати відсутність уваги з боку матері, підсвідомо використовуючи ритмічні рухи тіла (буде стукатися лобом або сильно розгойдуватися) в якості захисту [3, 142].
Вік до одного року вважається «підготовчою» стадією до функціонування захистів. В 1-2 річному віці дитина долає відчуття тривоги та небезпеки через заперечення (в формі пасивного та активного протесту – відмови та опозиції), проекцію та імітацію. Проекція та імітація повязані з тим, що дитина починає виділяти себе в оточенні, приписуючи йому негативні якості, а собі – позитивні.
Далі починає переважати тенденція до відділення. Для трирічного віку характерними є такі захисні механізми як витіснення, заміщення та інтелектуалізація. Після п’ятирічного віку, у зв’язку з формуванням статевої ідентичності і потреби в самоприйнятті з’являється сублімація, яка нерозривно пов’язана з засвоєнням моральних цінностей [3].
Необхідно відмітити, що описуючи проблему поведінки дітей, яка, на нашу думку, пов'язана з функціонуванням механізмів захисту, учені вказують на визначальну роль сім'ї в цьому процесі. При цьому сім'я розглядається як психосоціальний посередник суспільства, покликаний за допомогою гетерономного втручання в розвиток дитини актуалізувати різні механізми захисту як засобу соціальної адаптації. Надалі захисні механізми здійснюють регуляцію поведінки таким чином, що вони, крім свідомості людини, зумовлюють весь її подальший «стиль життя» [3].
Нам імпонує погляд науковців щодо впливу близького оточення дитини на функціонування її психологічних захистів і як наслідок ? на поведінку. У дітей ізоляція від матері або іншої близької людини в ранньому дитинстві може привести до аномалій соціальної поведінки, підвищеної уразливості або посилення агресивності і навіть до зниження інтелекту. Таким чином, біологічний сенс раннього відображення (імпринтінгу) можна безпосередньо пов'язати з утворенням системи психологічного захисту, при неможливості сформувати яку необоротно настають зміни в поведінці [3, 29].
Як правило, діти, відчуваючи дискомфорт, спричинений негативним ставленням до них суспільства, прагнуть компенсуватися перш за все в сімї. Досить ілюстративним в цьому відношенні є дитинство Джорджа Гордона Байрона. Будучи кульгавим від народження (внаслідок нещасного випадку під час пологів), хлопчик дуже боляче сприймав свою неповноцінність. Ця вада стала для нього причиною фізичних та душевних страждань. З боку оточення він часто відчував жалість. Наприклад, почувши жалісливі слова в свою адресу від знайомої його няні (“Який гарний хлопчик! Шкода, що у нього така нога!”), закричав: “Не говори це! Не говори це!» та намагався завдати їй фізичного болю. Через механізми заперечення та формування реакції психіка дитини відреаговувала біль і дискомфорт.
Хлопчик також прагнув компенсувати свою ваду підвищеною увагою і турботою з боку матері, але йому це не вдавалося, адже вона, жінка з дуже неврівноваженим характером, часом у запалі сварки сама дорікала синові кульгавістю, і ці сцени залишили глибокий слід у його пам'яті. У відповідь хлопець поводився зухвало, а одного разу у нього ледве відібрали ніж, яким він збирався перерізати собі горло. Іншим разом він зі сльозами на очах після образливих материних слів сказав: “Я не винний, я народився таким, мамо!”[6].
І.Нікольська та Р.Грановська пояснюють таку поведінку наступним чином: якщо потреба у любові та увазі не задовольняється, у дитини виникає особлива, компенсаторна поведінка, яка може виявлятися в надмірній самовпевненості, зухвалості, неприродності, яка впадає в очі [3]. В силу своєї емоційності, повязаної з нестримністю характеру, Байрон надзвичайно гостро переживав внутрішні конфлікти, внаслідок чого активувалися психічні захисти, і це зазвичай негативно впливало на його поведінку.
Однак А.Адлер наголошує, що люди з фізичними вадами докладають максимальних зусиль, аби компенсувати цю ваду розвитком певних умінь та здібностей.[7,132]. В такому випадку йдеться про позитивний вплив захисних механізмів на самореалізацію, поведінку зокрема. Байрон, не дивлячись на пошкоджену під час пологів ногу та біль, який він відчував при ходінні, став успішним плавцем на довгі дистанції, завдяки чому здобув повагу та популярність у однолітків.
Таким чином, визначальною детермінантою поведінки дитини є психологічні захисти, які починають формуватися у дитинстві у відповідь на задоволення чи незадоволення базових психологічних потреб. Ключовим фактором функціонування захисних механізмів виступають ексквізитні ситуації, що супроводжуються душевним хвилюванням, і, аби зменшити їх негативний вплив, дитяча психіка активує захисні механізми, що в свою чергу відображається в її манері поводитися.

Література:
1. Демина Л.Д., Ральникова И.А.. Психическое здоровье и защитные механизмы личности
2. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. ? 2-е изд. ? М.: «Академия», 1997
3. Никольская И.М., Грановская Р.М.Психологическая защита у детей. — Речь, Спб, 2006.
4. Анцупов А.Я. Словарь конфликтолога. 2-е из., Питер, С.-Петербург, 2006.
5. Бассін Ф.В. О «силе Я» и «психологической защите». Самосознание и защитные механизмы личности.– Самара, 2000. – С. 3-13. , 9
6. УсмановР.. Джордж Гордон Байрон. Собрание сочинений в 4 томах. Т. 1 ., "Правда". 1981.
7. Адлер А. Понять природу человека. ? СПб.: «Академический проспект», 1997.

9
Ваша оценка: Нет Средняя: 9 (8 голосов)

Дитинство

Шановна Тетяна Володимирівна! Ви визначаєте: "Дитинство ? пора зародження особистості, час, коли людина стрімко розвивається в тілесному, розумовому, емоційному, вольовому і духовному відношенні. Це один з найвідповідальніших періодів, коли формуються інтрапсихічні утворення, які зумовлюють особливості поведінки дитини та здатні впливати на її самореалізацію як особистості в майбутньому". За періодізацію яких науковців Ви пояснююте віковий період - дитинство?

відповідь

Шановна Ольго Геннадіївно! Дякуємо за увагу до нашого дослідження та за запитання. Ми вивчаємо дитинство з позицій глибинної психології (З.Фрейд, А.Фрейд, К. Хорні, М. Кляйн), що не передбачає чіткої вікової періодизаціі і фокусується на індивідуальних!!! характеристиках розвитку, тобто йдеться не про хронологічні рамки дитинства, а про його зміст.

Тетяно Володимирівно, така

Тетяно Володимирівно, така змістовна і цікава стаття! Формування захисних механізмів, фіксацій і стійких паттернів поведінки залежно від особливостей особистісного потенціалу особистості - глибока, актуальна тема і цікава мені особисто. Дякую

Шановна Тетяна Володимирівна.

Шановна Тетяна Володимирівна. Наснаги Вам у подальшому "розгортанні" досліджень. Для умов сьогодення, коли психічне навантаження на кожну людину з боку соціального середовища зростає "не по днях, а по годинах", це дуже актуальний напрямок наукової роботи. Едине доповнення, не забувайте, що окрім фенотипних реакцій, на яких Ви власно й зосереджуєте увагу, для кожного з нас важливими є генотипні властивості "людського організму". На цьому рівні існують лише енерго-інформаційні зв'язки (коди), які потім, як Ви справедливо і відмічаєте, в онтогенезі декодуються та інтерпретуються нами як "страх", "дискомфорт" та т.і. Безумовно, що це сфера "роботи" скоріше для генетиків, але вважаю, що пошук взаємозв'язку між структурною побудовою генетичного коду та психо-фізичними проявами соціальної поведінки людини знайде відповідне місце в психології розвитку. З повагою
Владимир Черняк

відповідь

Шановний Володимиру Івановичу! Вдячна за Ваш інтерес до проблеми мого дослідження, а особливо велике спасибі за пораду. Ваша ідея дуже цікава і перспективна,її розробка потребує спеціальних знань, але мене особисто вона спонукала "копнути глибше" і наштовхнула на думку про значущість архетипів та вплив пренатального періоду на дитячу поведінку. З вдячністю, Тетяна Шелег

Шановна Тетяно Володимирівно!

Шановна Тетяно Володимирівно! Дякую за цікавий матеріал. У вашій статті ви акцентуєте увагу на формуванні та прояві захисних механізмів у дітей в залежності від типологічних особливостей дитини, наявності у дитини фобій, тривоги, бажань, впливу сімейних відношень, але взагалі нічого не зазначаєте про взаємовідношення з однолітками. Взагалі, коло людей, які є значущими в житті дитини, поступово розширюється: спочатку значущими є взаємовідношення з батьками, потім - з вихователями, вчителями, однолітками тощо. Скажіть, будь ласка, яким чином проявляються захисні механізми дитини при взаємодії з однолітками?

Бугайова Наталія Миколаївна

відповідь

Шановна Наталіє Миколаївно! Дякую за увагу до теми нашого дослідження. Дійсно, захисти формуються під впливом значущих для дитини постатей, в першу чергу - батьків. Саме їм відводиться основна роль у цьому процесі. З віком референтна група розширюється за рахунок інших авторитетних фігур (вчителі, однолітки). На нашу думку, вплив однолітків на функціонування захисної системи психіки дитини залежить від їх значущості. Як свідчить наша психологічна практика, стосунки із ровесниками уже визначаються моделями сімейного досвіду, актуалізуючи або ідентичні емоційні переживання, або компенсаторні (відповідно, і захисти). Якщо одноліток є авторитетним, ймовірно, що він заміщує одного з батьків дитини, у такому випадку психіка дитини репродукуватиме ексквізитну ситуацію, активізуючи базові захисти. Якщо ж це менш значима постать для дитини, то психіка застосовуватиме ситуативні захисти.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.