facebook
twitter
vk
instagram
linkedin
google+
tumblr
akademia
youtube
skype
mendeley
Wiki
Global international scientific
analytical project
GISAP
GISAP logotip

КОЛІР І МИСТЕЦТВО ЯК СПОСІБ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ В КУЛЬТУРІ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ

Автор Доклада: 
Лисюк А.В.
Награда: 
КОЛІР І МИСТЕЦТВО ЯК СПОСІБ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ В КУЛЬТУРІ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ

КОЛІР І МИСТЕЦТВО ЯК СПОСІБ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ В КУЛЬТУРІ АБОРИГЕНІВ АВСТРАЛІЇ

Лисюк Анастасія Василівна, студент
Львівська Національна Академія Мистецтв


В науковій праці розглядаються проблеми становлення корінного населення Австралії в умовах європейської експансії та роль культури,зокрема зображальних засобів,в ньому. Окремим тезисом є звернення уваги на антиглобалістичну автентичність даної етногрупи, що зумовлює унікальні надбання у сферах прикладного та станкового мистецтва.
Ключові слова: Корінне населення, Австралія, мистецтво, автентичність, антиглобалізм.

In this research work the consideration is given to the problems of Australia`s indigenous population in the condition of European expansion and the role of a culture, separately picturing methods, in it. The attention is payed as a detached thesis to an anti – globalism and originality of this ethno group which grounds the unique acquisition in the sphere of applied and easel arts.
Key words: Indigenous population, Australia, art, originality, anti - globalism.

  Людський соціум – один величезний організм, який розповсюдився по всій території планети Земля. Він розвивався,розвивається та буде розвиватися за власними канонами та напрямками, які все далі і далі відходять від природних чинників і стають антропологічними. Тим самим людина сьогодення впливає на оточуючий світ більше,аніж сам світ впливає на неї. Навіть психологія виду homo sapience повністю підкорюється законам оточуючого штучного світу. Нам пояснюють, показують приклади , зразки, побажання, ідеї, образи створені людиною. Антропологія досягла свого апогею в нашій культурі. Ідейне, глибинне звернення до природи простежується тільки в фольклорі чи в роботі людей, зацікавлених цією темою. Більшість ж споживає готовий продукт, виданий об’єктом того ж самого виду. Аборигени в свою чергу не настільки залежні від самих себе. Хоча з іншого боку це пояснюється їх певною ізоляцією впродовж багатьох століть. Джерелом та ідейним наповненням всіх сфер їх життя слугує оточуючий світ, автентична флора та фауна материка.
Австралійські аборигени створили цілий духовний світ – Dreamtime,час мрій,снів або часи до початку часів. В цих легендах вони пояснюють створення планети, Австралії, людини та створення зв’язку між людиною та космосом. Вони включають в себе велику кількість легенд про духів – тотемів, про створення всього живого на землі та про вплив духів на матеріальне життя. Також в цих легендах присутній своєрідний чинник місцевої фауни. Наприклад, аборигени вважають,що все,абсолютно все,що існує на землі,вийшло з велетенського яйця Казуара(клас птахи, підклас безкілеві, родини казуарових, вид казуар звичайний, притаманний австралійській фауні) адже він - один із чинників існування тропічних лісів. Насіння дерев не може прорости у покриві,не пройшовши через стравохід цієї пташки і не втративши покривної оболонки.
Саме на образності та смисловій вазі легенд та міфів предків побудоване ідейне навантаження робіт сучасних австралійських аборигенів. У них був розвинений тотемізм і кожне плем’я мало свій тотем, який вважався родопочатківцем і зачинателем племені. Його поважали і викарбовували зображення як на шкірі, так і на предметах побуту, одязі, а особливо на воєнних знаряддях і зброї. Окрім тотему ще існував дух – охоронець, який супроводжував людину впродовж її життя і зображення цього духа – охоронця вимальовувалося у вигляді символічного та узагальненого образу на зброї чи власних речах людини, чиїм покровителем він вважався. Таким чином велику роль зіграло і образне мислення, яке історично розвинулось у народів Австралії. Це проявляється в ракурсі зображення живописних і скульптурних робіт – виключно вид «з гори». І до сьогодні невідомо, як саме вони змальовували цілі пейзажні плани місцевості з висоти польоту гелікоптера. Ці два чинники роблять їх мистецтво визначним та автентичним.
Символи та умовні позначення в мистецтві аборигенів Австралії грають не аби яку роль адже першочергово носять релігійний характер. Світ духів, або Dreamtime, присутній в кожній фазі їх життя. Так само і кожен предмет чи людина з нанесеним малюнком набуває суто духовного значення. Наприклад, раніше аборигени материка наносили на шкіру символи у вигляді різноманітних кіл та стрічок за допомогою глинки – вохри, яку розмішували з водою і це ніби то надавало їм певних сил та можливостей. Художники сьогодення використовують ті самі символи,але вже надаючи їм більш зображального та декоруючого змісту, аніж духовного. Але незмінною залишилась розповідальність творів мистецтва: кожна картина - це своєрідна історія, в якій закладена мудрість та сила Світу Духів. Сам по собі кожен символ дуже простий,але їх зазвичай поєднують, щоб «розповісти» більш складні історії. Наприклад, в первісному мистецтві, щоб розповісти про духів води, зображають чоловіка U-образної форми, який сидить біля скупчення концентричних кругів, що означають водні воронки та спіральні лінії, які позначають текучу воду. Художник розповідає про здібності чоловіка або духа викликати дощі. Доповняльні символи приносять глибину розповіді. Мистецтво аборигенів сьогодення пропонує дві площини сприйняття – зовнішню, яка зрозуміла будь-кому з естетичної точки зору, та внутрішню, яка зрозуміла тільки окремим людям, що знайомі з символами та легендами цих народів.
Інший зображальний прийом, який широко використовується у аборигенів Західної Австралії – пуантилізм,або його предок. Всі зображення та символи перетворюються на, з першої токи зору, хаотичне скупчення точок на площині твору мистецтва. Існує теорія, що таку манеру живопису аборигени запозичили також з природи - під час припливу вода з океану проникає глибоко в пісок, насичуючи його поживними одноклітинними чи колоніальними організмами. Після відпливу величезна кількість крабів, що ховаються у піску, починають активно споживати ці організми, пропускаючи невеликі порції піску через свій стравохід і залишаючи невеликі округлі комочки переробленої маси. Таким чином практично все узбережжя вкривається мереживом пуантилістичних рельєфів, які знаходять свої аналогії у творчості аборигенів .
По великому рахунку, такий тип живопису є найбільш легко наслідуваним, тому сьогодні ним захоплюються багато людей Австралії неаборигенського походження. Але тільки ті малюнки, що вийшли з-під руки корінного жителя, мають певне символістичне значення, що бере свої коріння так само від легенд та предків.
Крапочки, які є основним інструментом створення предметів мистецтва, мають душе широку амплітуду символістичних тлумачень. Вони можуть означати як зорі, так і блискавки чи спалахи або землю. Невід’ємним початком створення будь – якої роботи є нанесення базового слою на площину твору – слою «землі», або як ще вони його тлумачать «зв’язок із предками та всесвітом».
З часом, особливо в сучасному мистецтві, аборигени стали використовувати крапки для замилювання роботи, надання їй більш декоративного характеру з метою приховування таємного, священного змісту, зрозумілого тільки ініційованим людям та представникам общини. Таким чином вони приблизили живопис до соціально – побутових ареалів використання, при цьому не втрачаючи його релігійного змісту, а як би розслоюючи роботу на два виміри – вимір людей та вимір духів.
Предки сучасних аборигенів використовували для своєї творчості природні кольори: чорний – сажа, вугілля; білий – вапно з днища рік; червоний – червона земля вулканічного походження, характерна для австралійського материка; жовтий – глина. Ці «пігменти» розводилися водою, якщо це було розписом релігійної місцевості чи боді-артом, або жиром з кров’ю, якщо малюнок наносився на зброю та знаряддя збиральництва з метою покращення якостей та здібностей людей, які мали цим займатись. Самі малюнки наносились дерев’яними паличками, що зумовлювало їх округлу форму.
Сьогодні сфера використання розписів значно розширилась і це стало причиною використання більш тривких та простих в використанні фарб та барвників. Основна фарба – це акрил. Ним робляться розписи як по ховсту, так і на дерев’яних виробах, що дуже широко використовуються в культурі аборигенів (бумеранг – елемент зброї, має вигляд зігнутої загостреної на кінцях дуги, аборигенські літаючі списи, різноманітні музичні інструменти) . Щодо кольорової гамми, яку аборигени використовували з давніх часів, то вона залишилася константною: білий, чорний, жовтий, червоний. Семантичне значення цих кольорів надзвичайно різноманітне і має виключно ідейно-тематичний характер. Тобто художник підпорядковує і вибирає саме ті значення, які допомагають йому розповісти його «історію». Декілька значень кольорів, які науковцям вдалося виділити, це: червоний - земля в значенні Австралії та земля в значенні родючого покриву планети, який надав їм притулок; чорний – колір самих аборигенів, колір, з яким вони себе ототожнюють; червоно-коричневий – колір ґрунту вулканічного походження, розповсюдженого в Австралії.
Іншу семантичну особливість можна побачити на національному прапорі аборигенів Австралії, створеному в 1970 р. Гарольдом Томасом з Центральної Австралії. Він виступав символом об’єднання та унікальної автентичності австралійських аборигенів під час рухів за визнання національних прав. Символістичне значення прапору: чорна стрічка зверху представляє аборигенські народи Австралії, червона стрічка знизу символізує червону землю, червону вохру та духовний зв’язок аборигенів із землею, жовте коло посередині символізує сонце як життєдайну силу та захисника.
Біля 6000 аборигенів, що становить собою чверть всього аборигенського населення Австралії, мають відношення до мистецтва чи є митцями. Їх роботи чи не в тричі більш популярні, ніж будь-яких інших «білих» митців, адже несуть в собі індивідуальний і абсолютно новий погляд. За останні 2 десятиліття відбувся різкий підйом популярності творів мистецтва аборигенів а також їх виробів з дерева та шкіри.
Мистецтво аборигенів, його популярність у сучасному «білому» соціумі стало одним з найбільш позитивних відносин між чорним та білим населенням. Адже з однієї сторони розвиток та відкрите розповсюдження творів мистецтва отримує широку підтримку не тільки в матеріальному плані ринкових відносин, але і в духовному, адже допомагає їм відновити культуру, що була втрачена 200 років тому з приходом білої експансії. Насаджування іншої віри, нові хвороби та знищення природних територій призвело до внутрішньої кризи і певні життєві ритми почали руйнуватися разом за руйнацією внутрішнього світу суспільства аборигенів. Акції 1940-1960 рр. спричинили насильницьке вилучення напівкровних аборигенів з сімей з метою подальшого виховання в місіях та масове вивезення аборигенів з території Центральної Австралії в закриті локальні резервації, що практично повністю знищило траєкторії їх міграцій та культурну автентичність. Їх творчість допомагає зрозуміти самих аборигенів, їх світогляд, біль, втрати, та весь негатив, які вони отримали з часів знищення їх культури білими людьми. До 1967 р. аборигени, які не вважалися «громадянами Австралії», отримали право голосу. Наступним поштовхом стали рухи за визнання прав людей в США та Південній Африці, що спричинило запеклу боротьбу за права та визнання аборигенів повноцінними представниками соціуму з правами та обов’язками, яка завершилася обранням в 1972 р. демократичного уряду на чолі якого став Гоу Вітлам, чиєю головною реформою був дозвіл аборигенам повертатись на їх природні місця проживання і надання їм першої допомоги та певної матеріальної компенсації.
В 1980 році аборигени вже повноправно займали свої історичні позиції як в територіальному значенні, так і в соціальному. Почалося відновлення общин та спільнот, повільне відродження культури та поступове її відкриття білими людьми.
Цікавим фактом є те, що одна з провідних шкіл аборигенського живопису Пітьянтьятьяра (Pitjantjatjara) до 1990 р. забороняла своїм послідовникам розкривати свої роботи емігрантам, бо вважалося, що вони занадто священні, щоб розкривати їх чужому оку. Але коли напрям цієї школи досяг професійного рівня, то він став одним з найдинамічниших різновидів австралійського аборигенського живопису.
Через своє мистецтво сьогодні вони намагаються відродити те, що було втрачено з приходом європейської експансії. Намагаються відновити та втримати традиційний інститут одруження, систему вірування, певні статево-соціальні відносини та, звісно, власну автентично-етнологічну культуру. Так само, як і міфологія, на сучасне мистецтво впливають і події, що відбуваються у навколишньому світі: від повені, пожеж та землетрусів до подій у світі спорту.
Така концепція поєднання минулого,теперішнього та майбутнього в одному просторі отримала у аборигенів, як вже було раніше сказано, назву «Dreamtime» а в 20 столітті була названа антропологами «Dreaming». На українську мову можна перекласти це поняття словом «Всечасність», тобто існування одночасно у всіх часах та просторах. Саме так розтлумачив це поняття антрополог В.І.Г Станнер (W. E. H. Stanner). Основною ідеєю цього вірування є те, що земля та люди, які є її корінним населенням, взаємозалежні.
Сьогодні у своїх малюнках, розписах, карбуваннях на скелях, на дереві, розписах по тілу в акрилі чи у вохрі аборигени намагаються понад усе відновити та зберегти легенди та закони, передані їм предками. Адже в сучасному світі існує проблема самовираження на тлі багатьох країн та народів планети, повернення власної, колись втраченої, ланки в людському соціумі.
Варто зауважити, що, на відміну від західних митців, зображальне мистецтво аборигенів не має чіткої прив’язаності до зовнішньої оболонки чи форми предмета, так само як і не зобов’язане носити викривальний характер або висвітлювати певну індивідуальну думку з того чи іншого приводу. За законами аборигенів художник може змальовувати тільки ту частину дійсності, яка «за законом народження дана йому». Тобто послідовність створення картини подібна до письмового опису словами пейзажного стилю, коли треба відтворити ситуацію максимально об’єктивно, але при цьому не забуваючи про ідею, яку повинен нести твір мистецтва. Саме тому художники-аборигени використовують різноманітні зображальні та технічні засоби: концентричні кола та крапки, чисті кольори та безструктурні поверхні для створення вільного дизайну, традиційний дизайн з ускладненими елементами або зі збільшеною ритмікою присутніх. Для деяких глядачів зміст роботи закінчується зовнішнім впливом, інші ж занурюються глибше та розуміють досконале поєднання форми ,кольору та текстури, які надзвичайно впізнавано поєднуються з землею Австралії та її корінним народом, і розуміють взаємодію картини з ними.
Перша виставка аборигенського мистецтва відбулася в 1888 р. в Мельбурні під назвою «Світанок мистецтва». Пізніше в 1929 була відкрита вже достатньо досконала експозиція, яка включала в себе не тільки полотнища, але й артефакти з дерева та сучасні малюнки. Схожі постійно діючі виставки були відкриті по всій території Австралії (1951, 1960, 1963). А в 1965 р. сучасні роботи аборигенів приймали участь в міжнародних виставках В Лондоні, Ліверпулі та Техасі.
Впродовж середини 20 століття в містечку Германсбург малюнки Альберта Наматьїра почали приваблювати публічну увагу. Його ранній художній талант був помічений пастором місії, Дж. В. Альбрехтом, який залучив його до розписів та декорування стін церков, використовуючи комбінацію аборигенської та західної іконографії. Захоплення Альберта насиченим та ритмічним акварельним змалюванням пейзажів Австралії принесло йому славу вже після першої виставки в 1938 р. Спадщиною Наматьїра стало створення цілої школи молодих акварельних художників – Аррернтської групи акварелістів – чия робота продовжується і сьогодні. Також його творчість зіграла провідну роль у стильовому аспекті нового покоління художників Мельбурна.
Незадовго до смерті Альберта в селищі Ернабелла розвивався інший напрям живопису. Під керівництвом порадника по мистецтву і промисловим виробам Вініфреда Хілліарда, назначеним в 1954 р., люди активно запрошувалися до малювання народних мотивів яскравими акриловими фарбами. Певна кількість з них була сфотографована і випущена в якості обмеженої партії поштових листівок та плакатів, інші були перекладені на візерунки коврових покриттів та інші матеріали. Дизайн, оснований на традиційних мотивах, мав певний «зірковий» вигляд завдяки мерехтливим використанням чистих кольорів, закритих в затягуючі форми. Такий дизайн отримав назву «валка(walka)», на ринку ж представлений як «Абстракція Пітьянтьятьяра». За словами Хілларда «живопис, на який не впливає ані європейські, ані будь-які інші віяння і який нічого не запозичує з будь-яких інших культур». Створені людьми кольорові полотна не можна було віднести ні до якого іншого стилю, окрім «етнографічного» на сучасний манер і представники мистецьких угруповань з сіті з острахом та нерозумінням ставилися до такого різновиду живопису, який випередив свій час на десятиліття. З іншого боку таким чином він заклав початки створенню в Ернабеллі школи батіка та живопису, яка з часом захватила всі південно-західні райони.
В живописі аборигенів в 1960-х спостережується хвиля модерну. В першу чергу це проявляється в ідейній основі та використанні нових матеріалів для створення предметів дизайну. Активно стала розвиватися декоративна скульптура з дерева та різноманітні розписи по деревині. Вони мали сучасний соціальний контекст чи навіть виголошували заклики аборигенів до надання їм громадянських прав (Петиція Йірркала на Деревині (Yirrkala Bark Petition), 1963 р.)
В той самий час автентичні ідеї та картини аборигенів використовувалися в якості елементів дизайну різноманітних речей ужитку. Щоб повніше розкрити всю трагедію цього моменту, треба ще раз зауважити, що ці малюнки носили глибоко релігійний та священний характер і їх друкування на предметах щоденного вжитку чи обкладинках журналів було абсолютно недоречним та недопустимим. В 1967 р. члени Австралійської Спільноти Освіти почали активно атакувати таке використання малюнків аборигенів, які мали секретний та священний зміст. Поштовхом до цього стало дворічне дослідження методів освіти дітей аборигенів та вплив на них власного мистецтва. Таким чином науковці прийшли до висновку, що треба заохочувати дітей до малювання та роботи з деревом, технологія та семантика яких передавалася від старійшин. Почалося активне повернення до використання природних матеріалів та розкриття штучним способом секретів аборигенів через дітей, що були вилучені з власних поселень. І не зважаючи на те, що вчені прикривалися добрими намірами, неможливо виміряти втрати аборигенської культури, які вони спричинили.
Але не тільки діти заохочувались до мистецтва. Картини та скульптури більш освіченої молоді та старших аборигенів стали одним з найбагатших джерел у туристичній сфері. Адже кожен хотів привезти з собою частку невідомої австралійської землі. На 1970-1980 кількість приватних колекцій з роботами аборигенів набула свого екстремуму і як раз в цей період аборигени отримали свою незалежність та право на самовизнання. З того часу і по сьогодні їм не потрібні «білі люди», щоб показувати світу майстерність та своєрідність дизайну власних робіт, створені цілі центри аборигенської культури, де вони без «перекладачів» розповідають та показують свою розвинутість в сфері порозуміння з природою, глибоку образність сприйняття та символічність спілкування. Незалежність стала для них синонімом відродження культури, хоча певні прогалини ніколи не будуть відновлені а певні знання назавжди втрачені. Багато з племен та культур, наприклад аборигени Тасманії, були знищені поселенцями з Європи і їх культурні надбання назавжди залишилися лише в уяві та переказах.
Аборигени, їх культура та символізм – виняткова можливість зазирнути у власне минуле, адже якщо порівнювати навіть ті самі символи,то можна знайти архаїчні аналогії по всьому світу. Їх світосприйняття, сформоване 30 000 років тому, прийшло практично недоторканим та незміненим. Філософія та магічне бачення, які пройшли терени часів та випробувань, міцно закріпили свої позиції і зараз набувають нових форм та вирішень, зберігаючи головну ідею – донести єдність людини і природи. Сьогодні ми забуваємо про цю взаємозалежність, ставлячи себе окремо від біогеоценозу і вважаючи антропологічний чинник єдиним на планеті. Таке повернення до коріння може стати поштовхом для занурення і вивчення власної культури, легенд, джерел традицій. І таким чином повернення до природи, в якій ми живемо. Природи, яка нас створила.

Література:

8
Ваша оценка: Нет Средняя: 8 (4 голоса)

:)

«Аборигени, їх культура та символізм – виняткова можливість зазирнути у власне минуле, адже якщо порівнювати навіть ті самі символи,то можна знайти архаїчні аналогії по всьому світу. Їх світосприйняття, сформоване 30 000 років тому, прийшло практично недоторканим та незміненим. Філософія та магічне бачення, які пройшли терени часів та випробувань, міцно закріпили свої позиції і зараз набувають нових форм та вирішень, зберігаючи головну ідею – донести єдність людини і природи. Сьогодні ми забуваємо про цю взаємозалежність, ставлячи себе окремо від біогеоценозу і вважаючи антропологічний чинник єдиним на планеті. Таке повернення до коріння може стати поштовхом для занурення і вивчення власної культури, легенд, джерел традицій. І таким чином повернення до природи, в якій ми живемо. Природи, яка нас створила». Решила процитировать. Да, в их немного наивных работах много светлого и радостного. Помню, была выставка работ современных австралийских художников. После просмотра работ, что удивительно, многие люди лучше себя чувствовали, чем до выставки. Наличие радости и света в работах - вот главный критерий оценки произведения искусства и хорошей дизайнерской работы. Как говорится, "жить хочется" после просмотра таких работ. И здесь нам всегда есть, чему поучиться.
Партнеры
 
 
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Would you like to know all the news about GISAP project and be up to date of all news from GISAP? Register for free news right now and you will be receiving them on your e-mail right away as soon as they are published on GISAP portal.